Виконання 2 страница

Причина конфлікту є тим пунктом, навколо якого розвертається конфліктна ситуація. Можна виділити наступні типи причин:

1. Наявність протилежних орієнтацій. У кожного індивіда і соціальної групи є певний набір ціннісних орієнтацій відносно найбільш значущих сторін соціального життя. Всі вони розрізнюються і звичайно протилежні. У момент прагнення до задоволення потреб, при наявності цілей, що блокуються, досягнути яких намагаються декілька індивідів або груп, протилежні ціннісні орієнтації приходять в зіткнення і можуть стати причиною виникнення конфліктів.

Конфлікти внаслідок протилежних ціннісних орієнтацій надто різноманітні. Найбільш гострі конфлікти з'являються там, де існують відмінності в культурі, сприйнятті ситуації, статусі або престижі. Конфлікти, причиною яких служать протилежні орієнтації, можуть протікати в сферах економічних, політичних, соціально-психологічних і інших ціннісних орієнтацій.

2. Ідеологічні причини. Конфлікти, виникаючі на ґрунті ідеологічних розбіжностей, є окремим випадком конфлікту протилежності орієнтацій. Різниця між ними полягає в тому, що ідеологічна причина конфлікту полягає в різному відношенні до системи ідей, які виправдовують і узаконюють відносини субординації, домінування і основоположні світогляди у різних груп суспільства.

3. Причини конфлікту, що полягають в різних формах економічної і соціальної нерівності. Цей тип причин пов'язаний зі значними відмінностями в розподілі цінностей між індивідами чи і групами. Нерівність в розподілі цінностей існує повсюдно, але конфлікт виникає тільки при такій величині нерівності, яка розцінюється як вельми значна.

4. Причини конфліктів, лежачі у відносинах між елементами соціальної структури. Конфлікти з'являються внаслідок різного місця, яке займають структурні елементи в суспільстві, організації або впорядкованій соціальній групі. Конфлікт з цієї причини може бути пов'язаний, по-перше, з різними цілями. По-друге, конфлікт з цієї причини буває пов'язаний з бажанням того або іншого структурного елемента зайняти більш високе місце в ієрархічній структурі.

Будь-хто з перерахованих причин може послужити поштовхом, першим рівнем конфлікту тільки при наявності певних зовнішніх умов. Що ж повинно трапитися, щоб виник конфлікт, щоб актуалізувалася відповідна причина? Очевидно, що крім існування причини конфлікту навколо неї повинні скластися певні умови, що служать поживною середою для конфлікту.

79) Розв’язання проблеми під час конфлікту можна визначи­ти як будь-які зусилля з метою розробити взаємоприйнят­ний спосіб улагодження конфлікту. Вирішення проблеми не обов’язково є останньою стадією конфлікту. Нерідко цей підхід використовується в першу чергу, особливо коли сторо­ни цінують свої взаємовідносини і у них є усвідомлені загальні інтереси. В цьому разі проблеми розв’язуються відразу й ескалації не відбувається. Інші конфлікти проходять через іншу послідовність ситуацій і дій: спочатку робляться спроби вирішити проблему, а коли вони не вдаються, сторони пере­ходять до протистояння, деякий час відбувається ескалація конфлікту, але врешті-решт досягається мертва крапка, й знову робляться спроби вирішити проблему.

Конфліктологія виробила ряд рекомендацій, проходження якими прискорює процес вирішення конфлікту:

під час переговорів пріоритет повинен віддаватися обговоренню змістовних питань;

сторони повинні прагнути до зняття психологічної і соціальної напруженості;

сторони повинні демонструвати взаємну повагу один до одного;

учасники переговорів повинні прагнути перетворити значну і приховану частину конфліктної ситуації у відкриту, гласно і доказово розкриваючи позиції один одного і свідомо створюючи атмосферу публічного рівноправного обміну думками;

всі учасники переговорів повинні виявляти схильність до компромісу.

Компроміс являє собою такий спосіб вирішення конфлікту, коли конфліктуючі сторони реалізовують свої інтереси і цілі шляхом або взаємних поступок, або поступок більш слабій стороні, або тій стороні, яка зуміла довести обґрунтованість своїх вимог тому, хто добровільно відмовився від частини своїх домагань.

Успішне розв’язання проблем веде до результатів, які можна згрупувати у три великі класи: 1) компроміси; 2) угода щодо процедури для визначення переможця; 3) інтегративні рішення.

Компроміс — це узгодження на основі взаємних поступок між представниками різних інтересів, думок, що стикаються між собою. Співробітництво, союз між різнорідними силами можливий лише у формі компромісів. Одна з головних умов компромісу — забезпечення неможливості ухилитися від його умов і право на практику таких відхилень, але без наміру дискредитувати партнера по компромісу. Це означає, що в основі компромісу мають лежати певні принципи або кон­кретно окреслені умови поведінки, без чого вимога додер­жання компромісних угод на практиці неможлива. Умовами поступок, аби вони стали основою компромісу, є а) впевне­ність у правоті в чомусь протилежної сторони; б) такий стан речей, коли непоступливість і відмова від співробітництва ве­дуть до ще більших втрат.

80) Сім'я відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є
первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють
соціальну структуру будь-якої країни. Життя більшості людей так чи
інакше пов'язане з сім'єю — своєрідним мікросвітом, де сплітаються
складні економічні, політичні, психологічні, ідеологічні,
фізіологічні та інші соціальні проблеми. Будучи залежним від
економічного становища країни, від політики, рівня культури,
сімейне життя впливає на стан національної економіки, політичні
події тощо. Вивчення сім'ї, шлюбу має глибоке практичне значення,
воно є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які
відбуваються у суспільстві.
Сім'я — об'єднання людей на основі шлюбу або кровної спо
рідненості, усиновленні, пов'язаних спільністю побуту, взаємними
відповідальністю, піклуванням і допомогою.
Отже, сім'ю можна розглядати, по-перше, як історично
конкретну систему взаємин між чоловіком і дружиною, між батьками і
дітьми і, по-друге, як малу соціальну групу, члени якої поєднані
шлюбними, родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною
моральною відповідальністю та соціальною необхідністю, обумовленою
потребою суспільства у фізичному й духовному відтворенні
населення.
Сім'я як соціальний інститут виконує певні соціальні функції.
Соціологія вбачає функції сім'ї у виявленні активності,
життєдіяльності сім'ї та її членів. Іншими словами, йдеться про
роль сім'ї у суспільстві. На сучасному етапі виділяють такі
основні функції сім'ї: репродуктивну, виховну, економічну і
побутову, первинного соціального контролю, духовно-емоційну,
організації та проведення дозвілля, сексуальну.
Вивчення сім'ї як соціального інституту дає змогу суспільству
краще зрозуміти взаємозв'язок трансформації потреб суспільства із
розвитком шлюбно-сімейних відносин, виявити, що дезорганізує
суспільство, визначити типи сімейної поведінки, соціальний
механізм формування і зміни сімейних норм, цінностей у різних
культурних, політичних, економічних, ідеологічних умовах, а також
співвідношення цих норм, зразків поведінки з реальним виконанням
ролей у шлюбно-сімейних відносинах, відповісти на багато інших со
ціальне важливих питань, які потребують певного суспільного
регулювання. Загалом парадигма соціального інституту зорієнтована
в основному на зовнішні зв'язки сім'ї, а її внутрішні зв'язки
досліджуються через призму понять, які характеризують малу
соціальну групу.
Як малу соціальну групу сім'ю розглядають тоді, коли
дослідженню піддаються стосунки між індивідами, які становлять
сім'ю. Такий підхід дає змогу встановити мотиви і причини
розлучень, динаміку подружніх стосунків, характер взаємин між
батьками і дітьми. Але, акцентуючи увагу на проблемах
міжособистісної взаємодії, не можна абстрагуватись від того, що
вони тісно пов'язані з існуючими в суспільстві нормами, цінностями
і зразками поведінки. Групова поведінка залежить від економічних,
соціокультурних умов життєдіяльності групи.

81) Сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою

життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім'я завжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні й духовні суперечності

Отже, сучасні економічні перетворення, демографічні проблеми, кризу в політиці, культурі - усі це відбивається на життєдіяльності сучасної сім’ї, при цьому поглиблюється її дезорганізація.

Родіна, з позиції соціологів, являє собою малу соціальну групу, засновану на шлюбному союзі і кревному спорідненні, членуй якої пов'язані спільністю побуту, взаємною допомогою, моральною відповідальністю. Цей найдавніший інститут людського суспільства пройшов складний шлях розвитку: від родинноплеменних форм гуртожитку, до сучасний форм сімейних відносин.

Закордонні соціологи розглядають батьківщину як соціальний інститут лише в тому випадку, якщо вона характеризується трьома основними видами сімейних відносин: шлюбом, батьківством і спорідненням, при відсутності одного з показників використовується поняття “сімейна група”.

Родіна - складна багатофункціональна система, вона виконує ряд взаємозалежних функцій. Функція родини - це спосіб прояву активності, життєдіяльності її членів. До функцій варто віднести: економічну, господарсько-побутову, рекреативну чи психологічну, репродуктивну, виховну. Соціолог А.Г.Харчев вважає репродуктивну функцію родини головною суспільною функцією, в основі якої лежить

Етапи життєвого циклу сім’ї — категорія, яка характери­зує динаміку змін, що виникають у сім’ї від її формування до розпаду.

Я вважаю за доцільне визначати типи сімей залежно від функцій, яку виконує сім'я. І у той же час слід зазначити, що якусь конкретну сім'ю можна віднести до різних типів, залежно від того, під яким кутом зору вона розглядається. Отже, виходячи з основних функцій сім'ї, можна назвати такі типи сімей:

1. Залежно від виконання матеріально-економічної функції:

- за рівнем матеріальної забезпеченості - бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;

- за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя - сім'ї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульманів; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сім'ї та особливостей проживання:

- за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарні (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах); великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями - три і більше подружніх пар).

3. Залежно від виконання демографічної функції:

- за кількістю дітей в сім'ї: інфертильні (бездітні), однодітні, малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років);

- за однорідністю соціального вкладу: однорідні (сім'я складається з представників однакових соціальних прошарків - робітничі сім'ї, сім'ї інтелігентів, сім'ї вчених і т.д.) - їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім'ї (члени сім'ї мають різну освіту, професію. У таких сім'ях у їх членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом (міські, сільські);

- за тривалістю подружнього життя - сім'ї молодожонів (до 1 року);

сім'ї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років; і т.п.

Деякі автори таку типологію розглядають дещо інакше і виділяють етапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік дитини: молоді сім'ї, сім'ї з дітьми певного віку, сім'ї пенсіонерів.

В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей: сім'я двокар'єрна (чоловік і жінка - професіонали); сім'я середнього класу, сім'ї кольорових (в США), міжнаціональні сім'ї, сім'ї безробітних, гомосексуалістів, емігрантів, національних меншин у зоні конфлікту та ін.

4. Залежно від виконання комунікативної функції:

- сім'ї за типом керівництва - гелітарні (рівноправні, демократичні); авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);

- за типом юридичних взаємостосунків - побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридичне, але проживають окремо;

- за юридичними взаємостосунками батьків та дітей - чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сім'ї;

- за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім'ї: гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх, культ сили);

- соціальне неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органами суспільства);

- сім'ї зі специфічними проблемами - сім'ї з психічними та фізичними захворюваннями; сім'ї правопорушників; сім'ї алкоголіків, наркоманів; сім'ї з захворюваннями на СН1Д; сім'ї зі схильністю до суїциду; сім'ї інвалідів.

5. Залежно від виконання виховної функції:

- благополучні;

- неблагополучні (в тому числі, зовні благополучні);

- сім'ї групи ризику.

82) Під соціальними функціями сім’ї розуміють спосіб ви­явлення активності, життєдіяльності сім’ї та її членів.

Можна виділити функції суспільства стосовно сім’ї, сім’ї стосовно суспільства та особистості і особистості стосовно сім’ї. У зв’язку з цим функції сім’ї можна розглядати як со­ціальні (стосовно суспільства) та індивідуальні (стосовно осо­бистості). Функції сім’ї тісно пов’язані з потребами суспіль­ства в інституті сім’ї та потребами особистості за належністю до сімейної групи. Функції сім’ї глибоко історичні, тісно пов’язані з соціально-економічними умовами життєдіяльнос­ті суспільства, тому з часом змінюється характер функцій та їх ієрархія.

Можна виділити основні типи функцій сім’ї¹, які подані у зв’язку з основними сферами її життєдіяльності: репродук­тивна, виховна, господарсько-побутова, функція дозвілля, емоційна.

Сім’я відіграє ключову роль у практичному розв’язанні со­ціально-економічних та духовно-моральних питань життєді­яльності суспільства. У сім’ї відображаються всі суспільні процеси, вона випробовує на собі вплив усіх суспільних дис­пропорцій, суперечностей. Успішне виконання сім’єю своїх функцій визначається не тільки її внутрішнім станом, а й со­ціальним здоров’ям суспільства.

Для сучасного розвитку нашого суспільства, яке переживає гострі економічні та політичні труднощі (що, звичайно, відоб­ражається на сім’ї), характерне зростання ролі та значення сім’ї. Це пояснюється її специфічними функціями, виконуючи які, вона забезпечує фізичне та духовне відтворення населення.

83) Одним з пріоритетних завдань процесу регулювання сімейно-шлюбних відносин є створення всебічних умов для зміцнення сім'ї як соціальної основи суспільства, підвищення її ролі в його життєдіяльності. А це неможливо без подолання суперечностей, що виникли між сім'єю та державою й суспільством. Розв'язання зазначених суперечностей пов'язане з подоланням процесу одержавлювання сім'ї, який призвів до її повної економічної, соціальної, духовної, правової залежності від держави, необгрунтованого втручання держави в сімейні справи, з підвищенням її відповідальності перед сім'єю.

В основі нової філософії соціальної політики регулювання сімейно-шлюбних відносин має стати політика, спрямована на посилення ролі сім'ї як соціального інституту (нині триває процес її послаблення), створення умов для формування економічних, соціальних, духовних, правових основ для утвердження свободи сімейно-шлюбних відносин, сімейної незалежності, стабільності й цілісності її розвитку. Пріоритетом такої політики є формування умов для відтворення природно-історичного характеру функціонування сімейно-шлюбних відносин, які були б адекватні сучасним реаліям суспільного буття, загальним демократичним тенденціям його розвитку. Така політика має передбачати створення умов для формування таких зв'язків і взаємозв'язків у системі сімейно-шлюбних відносин, які б відповідали сучасній системі прогресивних цінностей і норм сімейної організації суспільного буття на всіх етапах життєвого циклу сім'ї.

Соціальна політика як чинник реалізації репродуктивної функції сім’ї

Основна, перша функція сім'ї — репродуктивна, біологічна, функція дітонародження, відтворення населення, задоволення потреби особистості (як чоловіка, так і жінки) у дітях. А тому пріоритетним напрямком соціальної політики, спрямованої на розвиток сімейно-шлюбних відносин, є створення всебічних умов для реалізації сім'єю репродуктивної функції, що виявляється у зваженій демографічній політиці.

84) Отже, нестабільність шлюбу створює гострі проблеми як для тих, хто хоче створити сім’ю, так і для тих, чия сім’я виявилася зруйнованою. Водночас розлучення не можна розглядати як цілком негативне явище, оскільки свобода розірвання шлюбу — одне з засобів гарантування соціальної справедливості в сімейно-шлюбних відносинах засіб збереження їх моральних підвалин. Принципово неправильні як зловживання свободою розлучення, так і огульно негативний підхід до розлучень незалежно від індивідуальної ситуації.
Разом з тим важливу роль в профілактиці розлучень можуть зіграти служби сім’ї, поліпшення організації побутового обслуговування, розв’язання житлової проблеми.
Отже, можна виділити три основні “гарячі точки” в сімейно-шлюбних відносинах: 1) проблема стабільності сім’ї, 2) проблема народжуваності і 3) проблема напруженості в сфері побуту. Але навіть високий рівень розлучень не означає розпаду шлюбу як інституту і кризи сім’ї взагалі. Навпаки, сім’я визнається безумовною цінністю всіма віковими категоріями. Йдеться тільки про якість сімейних відносин, до яких люди пред’являють все вищі вимоги.
Перебуваючи у тісному взаємозв’язку із соціальним організмом, будучи його невід’ємною частиною, сім’я неминуче реагує на будь-які позитивні й негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив. Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток. Спад виробництва, інфляція, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, що стали прикметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних моментів у функціонуванні розвитку сім’ї, послабленню її стабільності. Радикальні реформи щодо оздоровлення економічного, соціально-політичного та духовного життя нашого суспільства позитивно впливатимуть на зміцнення сім’ї, збагачення її соціальних функцій.
Водночас розвиток сім’ї, зміцнення її і стабілізація — справа не тільки держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім’ї тієї чи іншої людини.
Загальновідомо, що відчуття повноти життя створюють людині улюблена робота і благополучна родина. Вони піднімають і окриляють людину, роблять її життя осмисленим і цікавим.
Сім’я — це держава в державі, не варто забувати про це. Тим то і важливі здорові сім’ї, здорові відносини у них, для того, щоб в державі суспільство відчувало родинне тепло і затишок.

Дата добавления: 2015-05-24