Принципи навчання

Принцип – це загальна керівна норма певної дії,а правило – це норма дії,яке має конкретне робоче значення, тому на приципи винятків немає. Отже, принципи і правила – ц е норми діяльності, встановлені людьми.

Принцип природовідповідності -аксіома педагогіки-автор Коменський. Він підтвердив теорію природонаслідування. Зовнішня природовідповідність-це відповідність віковим навичкам дитини. Внутрішня – це розвиток задатків дитини,закладених природою.

Принцип наочності – золоте правило дидиктики- Коменський. Навчання слід будувати на основі відчуттів,тобто через наочне навчання. Це навчання на самих пердметах,а не на їх описі. Зробити навчання наочним – це підвести невідоме до відомого.

Принцип науковості й доступності. До змісту освіти входять лише наукові знання. За Львом Вигоцьким, актуальна зона розвитку-це зміст,який учень спроможний засвоїти сам при допомозі вчителя, а ближня зона розвитку – це те,що учень завтра зробить сам без допомоги вчителя. Доступним вважається таке навчання,яке перебуває в зоні ближнього розвитку.

Принцип систематичності й послідовності. Систематичний – постійно повторюваний. Послідовний – від найпростішого рівня (розуміння) до вищого(творчого).

Принцип системності. Весь процес навчання повинен бути системою. Зміст навчального матеріалу будується на системно-структурній основі.

Принцип зв*язку теорії з практикою. Метою пізнання світу є його перетворення відповідно до потреб людини, а розвиток люд сил є рушієм прогресу. Наукова думка, в основному випереджає практику.

Нетрадиційні принципи навчання – принцип емоційності, принцип художності, принцип індивідуальної творчості.

49. Принцип природовідповідності-аксіома педагогіки -автор Коменський. Він підтвердив теорію природонаслідування. Зовнішня природовідповідність-це відповідність віковим навичкам дитини. Внутрішня – це розвиток задатків дитини,закладених природою.

50. Принцип наочності – золоте правило дидактики - Коменський. Навчання слід будувати на основі відчуттів,тобто через наочне навчання. Це навчання на самих пердметах,а не на їх описі. Зробити навчання наочним – це підвести невідоме до відомого.

51. Принцип науковості й доступності. До змісту освіти входять лише наукові знання. За Львом Вигоцьким, актуальна зона розвитку-це зміст,який учень спроможний засвоїти сам при допомозі вчителя, а ближня зона розвитку – це те,що учень завтра зробить сам без допомоги вчителя. Доступним вважається таке навчання,яке перебуває в зоні ближнього розвитку.

52. Принцип цілеспрямованості і цілісності. Завдання кожного вчителя полягає у тому, щоб використовуючи можливості того чи іншого навчального предмета, отримати максимально можливий розвиток розумових та емоційно-чуттєвих сил. А це можливо тільки тоді, коли навчання відбуватиметься як цілісний, єдиний процес.

53.Принцип системності та систематичності. Систематичний – постійно повторюваний. Весь процес навчання повинен бути системою. Зміст навчального матеріалу будується на системно-структурній основі.

54. Методи навчання: сутність,функції,структура.

Метод навчання – це система,яка має таку структуру:

1)цілі навчання,виховання і розвитку

2)внутрішні психологічні закономірності засвоєння матеріалу

3)способи діяльності вчителя

4)способи діяльності учня

5)потенційні можливості досягнення поставлених цілей.

Компоненти структури навчання:

1)прийоми – це компонент,який спрямовує учнів на вирішення проблемних питань

2) дії- це складові прийомів(розгляд ілюстрації)

3)операції – це складові дій(пошук зображеного на ілюстрації)

Отже, метод навчання – це система прийомів, дій та операцій, які складають взаємопов*язані способи діяльності вчителя і учнів і спрямовуюються на досягнення поставлених цілей навчання.

Функції методів начання: навчальна, розвивальна, виховна, стимуляційно-мотиваційна, контрольно-корекційна.

55.Загальна класифікація методів навчання

У вітчизняній педагогіці утвердилась класифікація методів навчання за чотирьма ознаками. Відповідно виділяють 4 групи методів:

1)методи організації та самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності учнів

2)методи стимулювання та мотивації учіння

3)методи контролю і самоконтролю у навчанні

4)бінарні методи навчання(1) класно-догматичний, 2) класно-ілюстративний, 3) класно-евристичний, 4) лабораторно-ілюстративний, 5) лабораторно-евристичний, 6) лабораторно-дослідницький, 7) екскурсійно-ілюстративний, 8) екскурсійно-евристичний, 9) екскурсійно-дослідницький, 10) виробничо-ілюстративний, 11) виробничо-евристичний, 12) виробничо-дослідницький)

56. Класифікація методів навчання на основі самостійної пізнавальної діяльності учня

А)за джерелами знань:

1)словесні (бесіда, розповідь, лекція)

2)наочні(спостереження,ілюстрування, показ моделей)

3)практичні(вправи, лабораторні досліди)

Б)Класифікація методів навчання на основі самостійної пізнавальної діяльності учня(Лернер, Скапкін):

1)пояснювально-ілюстративний – забезпечує рівень розуміння і часткового розпізнавання

2)репродуктивний – відтворення матеріалу на основі зовн підказки(розпізнавання) та застосування у типовій ситуації(репродуктивний рівень)

3)частково-пошуковий – продуктивний рівень засвоєння

4)дослідницький – творсчий рівень

5)проблемний – творчий рівень засвоєння.

Лернер поділив ці методи на 2 групи:

А)репродуктивні(пояснювально-репродуктивний + репродуктивний)

Б)продуктивний(частково-пошуковий, дослідницький, проблемний).

57. Рівні засвоєння знань.Їх діагностика

Виділяють 4 рівні знань:

1)розпізнавальний – репродуктивна діяльність з опорою на зовнішню підказку

2)репродуктивний – учень відтворює матеріал самостійно, застосовує його в подібній до навчальної ситуаціях

3)продуктивний – учень створює нову інформацію,шляхом перетворення вже засвоєної

4)творчий – це відтворення знань з елементами перетворення і кодування (вербальну інформацію у графічну)

Існує 4 рівні знань,але 5 рівнів засвоєння знань(+1)розуміння)

58.Методи контролю, перевірки й оцінки навчальних досягнень учнів

Перевірка – це процес зіставлення того результату навчання, яким фактично володіє учень, із запланованим, це встановлення факту наявності чи відсутності знань, умінь і навичок. Контроль за засвоєнням знань означає: нагляд, спостереження за учнем і перевірку його знань.

Виділяють поточний(проводиться на кожному уроці, отримана інформація слугує для подальшого планування вчителем своєї роботи), тематичний(перевірка та контроль засвоєння усієї теми) і підсумковий контроль(мета – отримання інформації про навчальні успіхи учня за чверть, півріччя, семестр, остаточний – за навчальний рік), перевірку і оцінку знань учнів.

Основними формами письмової перевірки знань є контрольні та самостійні письмові роботи.

Традиційна 5-балова шкала оцінювала розуміння, здатність до відтворення, застосування та здатність *бачити* структуру.

Існує 4 рівні досягнення(за 12-бальною шкалою): ознайомлювальний (1,2,3 бали) -розпізнавання, відтворювальний(4,5,6 балів) - репродукція, реконструктивний або перетворювальний(7,8,9 балів) – продуктивний рівень та творчий(10,11,12 балів).

Залежно від того, хто здійснює перевірку, розрізняють контроль (його здійснює вчитель) та самоконтроль (здійснює учень). Методи усного контролю: індивідуальне опитування та фронтальна (виявлення рівня засвоєння всім класом) перевірка знань.

59.засоби навчання,їх функції

Засіб навчання – це об'єкт, який використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності учнів. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:

1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).

2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).

3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).

4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.

5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).

6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).

7. Підручники і навчальні посібники.

8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.

9. Комп'ютери.

60.Різноманітність форм організації навчання

Форми навчання розрізняють за:

1)кількістю учнів – індивідуальні, групові, колективні, масові

2)за місцем навчання – шкільні(урок, робота в майстерні), позашкільні (екскурсія, домашня самостійна робота)

3)за часом навчання – урочні і позаурочні(факультативи, гуртки, олімпіади)

4)за дидактичною(навчальною) метою –форми теоретичного навчання(лекція, факультатив, гурток), комбінованого навчання (урок-семінар,консультація), практичного (практикум) і трудового навчання (праця у майстернях тощо)

5)за тривалістю часу навчання – класичний урок(45хв), спарені уроки(90хв), і спарені скорочені(70 хв)

Класно-урочна система(Ян Амос Коменський):

+ ефективно використовуються сили вчителя,охоплює значну кількістьь учнів, є умови для колективної праці, є можливість для порівняння, можливість створення чіткої структури навчання.

-не можна повністю врахувати індивід особливості кожного і управляти процесом засвоєння знань,орієнтація на середнього учня,розширені лінії спілкуванння

Класно-урочна форма організції навчання єдина є системою навчання. Характеристиками класно-урочної системи навчання є сталий складд учнів (клас), чітка регламентація занять (розклад), єдина для всіх навчальна тема (урок) і керівна роль вчителя.

Белл-Ланкастерська система навчання (Англія.Белл і Ланкастер) – одночасне навчання 500-600 учнів(до обіду вчитель вчить старших учнів,а після обіду вони молодших; низька успішність)

Дальтон План: вчитель є консультантом, відсутність розкладу, учні виконують великі індивід завд і звітують про них. В СРСР – це бригадно-лабораторний метод,де кожен мав своє завдання,а оцінку ставили бригаді.

План Трампа (поч 20 ст):

1)читання лекцій в великих аудиторіях(150-160 чоловік)- 40% загального часу

2)обговорення лекцій в малих групах(15-20 людей) – 20% загального часу

3)індивідуальна робота – 40% часу

61. Структура і типологія уроків.

Урок – організаційна форма навчання, яка забезпечує навчання, виховання і розвиток постійного складу учнів упродовж визначеного проміжку часу на основі вивчення однакової і конкретної для всіх теми.

Найпоширенішою є структура уроку засвоєння нових знань:

1) Організаційна частина

2) Перевірка д/з

3) Актуалізація опорних знань, їх корекція

4) Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчально – пізнавальної діяльності учнів

5) Пояснення нового матеріалу

6) Засвоєння ЗУН

7) Закріплення нового матеріалу

8) Узагальнення і систематизація

9) Підсумки, оцінювання, інструктаж, д/з

Найпоширеніша типологія уроків (Єсіпов, Макмутов, Оніщук):

1) Урок засвоєння нових знань

2) Урок формування умінь і навичок

3) Урок комплексного засвоєння знань (закріплення)

4) Урок узагальнення і систематизації

5) Перевірка, оцінка і корекція ЗУН

6) Комбінований або змінений урок.

62. Тенденції розвитку уроку.

1. Головне завдання уроку — засобами конкретного навчального предмета забезпечити оптимальний розвиток кожного учня - ця тенденція переважає в діяльності учителів.

2. Чіткість і конкретність цілей уроку, вимога їх діагностичності створюють необхідну умову для ефективного управління процесом засвоєння знань, розвитку і виховання учнів.

3. Підвищення пізнавальної активності учнів як на уроці, так і в процесі підготовки до нього. Дана тенденція зумовлює більшу увагу вчителя до процесу навчання учнів, допомоги кожному з них в міру необхідності.

4. урок є не тільки формою організації навчання, виховання і розвитку, а й формою надання методичної допомоги учням з організації самоосвіти.

5. Посилення філософського звучання і філософського наповнення змісту уроку,

6. Посилення емоційного впливу на учнів. І як наслідок цього — надання уроку обличчя театралізованого дійства.

7. Чітка диференціація змісту уроку, його цілей, методів і форм з огляду на індивідуальні відмінності учнів.

8. Проведення нетрадиційних уроків, підвищення інтересу вчителів до методики їх проведення.

9. Повернення до програмованого навчання з використанням комп´ютерів.

10. Широке використання опорних схем

11. На всіх етапах уроку спостерігається розширення ліній взаємодії від "учитель — клас", "учитель — учень" до "учень — учень", "учень — клас"

12. Варіативність, податливість структури уроку, його неповторність і різноманітність

63. Позаурочні форми навчання.

До них відносять навчальні екскурсії, факультативні заняття, практикуми, семінарські заняття, заняття предметних гуртків, додаткові індивідуальні та групові заняття, домашню навчальну роботу.

Навчальна екскурсія - використовується для вивчення учнями поза межами школи об'єктів, явищ, процесів, які мають навчально-пізнавальну цінність.

Факультатив -навчальний курс, не обов'язковий для відвідування всіма учнями.

Практикуми. Їх визначають як позаурочну форму навчального процесу, під час якої учні самостійно виконують практичні та лабораторні роботи, використовуючи раніше засвоєні знання, уміння і навички.

Семінарські заняття. Як позаурочна форма роботи відрізняється від уроку-семінару тим, що потребує більше часу і дає можливість на одному занятті зібрати якщо не групу класів, то принаймні окремих їхніх представників. На семінарах заслуховуються заздалегідь підготовлені учнями доповіді, реферати, повідомлення.

Заняття предметних гуртків. Переслідують подвійну мету: а) поглибити вивчений на уроці навчальний матеріал; б) дати додатковий імпульс для розвитку пізнавальних інтересів окремих учнів.

Додаткові індивідуальні та групові заняття. Їхнє призначення - допомогти відстаючим учням наздогнати у вивченні програмового навчального матеріалу своїх однокласників.

64. Нетрадиційні уроки, їх характеристика.

Нетрадиційний - це такий урок, в якого його традиційні елементи виконуються нетрадиційними способами і на цій основі структура цього уроку суттєво відрізняється від структури традиційного уроку. Нетрадиційний урок — це розвиток, рух структури традиційного уроку. Якщо хоча б один елемент традиційного уроку буде реалізовано нетрадиційним способом, то вже такий урок певною мірою можна назвати нетрадиційним, або традиційним з нетрадиційним виконанням одного із елементів уроку. Нетрадиційність уроку виявляється і в нетрадиційності тривалості уроку. У нетрадиційному уроці ми маємо концентрацію вольових, інтелектуальних, емоційних зусиль учнів, як під час підготовки до уроку, так і при його проведенні. У зв´язку з цим можна виділити значну пізнавально-організаційну і творчу активність учнів. Нетрадиційний урок—це перш за все результат творчого пошуку вчителів, і на питання, як сконструювати такий урок на будь-яку тему, яким закономірностям підпорядкований цей процес, які рекомендації можуть допомогти вчителеві у вирішенні цієї професійної проблеми, може дати відповідь вивчення й ознайомлення з різними видами тих уроків, що розробляються і практично реалізовуються самими вчителями.

65. Урок вивчення нового матеріалу, методика його проведення.

Передбачає сприймання, усвідомлення, осмислення на основі встановлення внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків, запам'ятовування, узагальнення, систематизацію, готовність до практичного застосування. Особливості структури: організація класу; перевірка домашнього завдання; актуалізація та корекція опорних знань; ознайомлення учнів із темою, цілями та завданнями уроку; мотивація учіння; сприймання та усвідомлення школярами навчального матеріалу; осмислення взаємозв'язків між його елементами; узагальнення і систематизація знань; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання.

66. Комбінований урок, методика його організації.

Спирається на такі формальні ступені навчання: а) підготовку до засвоєння нових знань, умінь, навичок, досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу; б) засвоєння визначених навчальною програмою компонентів змісту освіти; в) закріплення, корекцію та систематизацію їх; г) застосування на практиці в умовах стандартних та нестандартних ситуацій. Структура такого типу уроку має переважно такий вигляд: повідомлення теми, цілей і завдань уроку; мотивація учіння школярів; перевірка, оцінка та корекція засвоєних попередньо знань, умінь та навичок; актуалізація та корекція опорних знань учнів; сприймання, осмислення, узагальнення та систематизація нових знань; закріплення їх як на репродуктивному, так і на продуктивному рівнях; корекція їх у випадку потреби; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання.

Дата добавления: 2015-05-24