Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Стратегічні напрямки розвитку освіти в Україні




Концептуальні засади та напрями
розвитку вищої освіти в Україні


В сучасному світі освіта набуває все більш вирішального
значення для визначення не тільки рівня освіченості і культури
конкретної людини, а й суспільства в цілому.

Правові, організаційні, фінансові та інші засади
функціонування системи вищої освіти в Україні визначаються Законом
України "Про вищу освіту" (2984-14) (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону (2984-14) вища освіта -
рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному
закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого
процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній
загальній середній освіті й завершується здобуттям певної
кваліфікації за підсумками державної атестації.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону
(2984-14) державна політика у галузі вищої освіти визначається
Верховною Радою України.

Державна політика у галузі вищої освіти ґрунтується на
принципах: доступності та конкурсності здобуття вищої освіти
кожним громадянином України; незалежності здобуття вищої освіти
від впливу політичних партій, громадських і релігійних
організацій; інтеграції системи вищої освіти України у світову
систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та
традицій української вищої школи; наступності процесу здобуття
вищої освіти; державної підтримки підготовки фахівців для
пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових
досліджень; гласності при формуванні структури та обсягів
освітньої та професійної підготовки фахівців.

Слід зазначити, що необхідність проведення реформування
освіти, в тому числі, вищої, передбачена у Програмі економічних
реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна
економіка, ефективна держава" від 2 червня 2010 року
(n0004100-10).

Виходячи з ряду державних заходів щодо модернізації та
вдосконалення національної системи освіти, передбачених Програмою
(n0004100-10), головною метою реформи освіти є підвищення
конкурентоспроможності української освіти, інтеграція системи
вітчизняної освіти в єдиний європейський освітній простір,
удосконалення системи управління освітою, підвищення її якості та
забезпечення доступності.

У Переліку ключових законопроектів, прийняття яких необхідне
для реалізації Програми економічних реформ (n0004100-10),
зокрема, у сфері освіти, є розроблення проекту Закону України "Про
вищу освіту" (нова редакція) з урахуванням вимог Болонського
процесу, європейських стандартів та підходів до надання якісних
освітніх послуг тощо.

Важливим завданням, яке стоїть перед державою стосовно
покращення системи освіти, зокрема вищої, є розроблення
національної системи оцінювання якості освіти, що полягає у
впровадженні національної системи рейтингового оцінювання
діяльності вищих навчальних закладів, забезпечення їх участі у
міжнародних порівняльних дослідженнях з питань якості освіти, а
також в основних міжнародних рейтингах найкращих університетів.

Також стоїть таке завдання як розподіл у вищих навчальних
закладах навчальних програм академічного та практичного профілю, а
також розвиток професійно-орієнтованої вищої освіти шляхом
розроблення порядку стандартів вищої освіти.

У Програмі (n0004100-10) передбачена необхідність створення
в державі умов для безперервності та доступності освіти шляхом
вдосконалення організації післядипломної освіти та навчання
студентів, стажування аспірантів, наукових та науково-педагогічних
працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових
установах за кордоном.

З метою забезпечення поліпшення функціонування та
інноваційного розвитку освіти в Україні, підвищення її якості та
доступності, інтеграції до європейського освітнього простору із
збереженням національних досягнень і традицій Указом Президента
України від 30 вересня 2010 року N 926 (926/2010) "Про заходи
щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні"
2011 рік в Україні оголошено Роком освіти та інформаційного
суспільства.

Відповідно до зазначеного Указу (926/2010) зусилля на
реформування національної системи вищої освіти мають бути
спрямовані на удосконалення структури освіти; надання провідним
вищим навчальним закладам реальної автономії як засобу поліпшення
якості вищої освіти, запровадження їх змагальності та
відповідальності за результати роботи; оптимізації мережі вищих
навчальних закладів та їх підпорядкування, створення укрупнених
регіональних університетів; посилення інтеграції освіти, науки,
виробництва, наукової та інноваційної складових у діяльності вищих
навчальних закладів; розроблення проекту нової редакції Закону
України "Про вищу освіту" (2984-14), забезпечити організацію
його громадського обговорення, доопрацювання з урахуванням
результатів такого обговорення; стимулювання розвитку системи
"освіти впродовж життя" тощо.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня
2010 р. N 1728 (1728-2010-р) затверджений План заходів щодо
розвитку вищої освіти на період до 2015 року, згідно з яким
Міністерству освіти і науки, іншим центральним та місцевим органам
виконавчої влади доручено забезпечити виконання плану заходів,
затвердженого цим розпорядженням та інформувати щороку до
20 грудня Кабінет Міністрів України про стан виконання зазначеного
плану заходів.

Слід зазначити, що План заходів щодо розвитку вищої освіти на
період до 2015 року (1728-2010-р) містить стратегічні та
змістовні положення, спрямовані, зокрема, на оптимізацію мережі
державних вищих навчальних закладів, розширення
організаційно-правових засад функціонування підготовчих відділень
у складі вищих навчальних закладів з урахуванням потреби у
створенні умов для підготовки вступників до зазначених закладів;
забезпечення інноваційного розвитку вищої освіти шляхом
впровадження у навчальний процес нових інформаційних,
телекомунікаційних технологій, інтерактивних форм та методів
навчання; удосконалення механізму ліцензування та акредитації
вищих навчальних закладів з урахуванням особливостей підготовки
фахівців з вищою освітою, а також вжиття заходів до утворення
незалежних акредитаційних агенцій та агенцій з визнання документів
про освіту, передбачаючи їх фінансування на госпрозрахунковій
основі; забезпечення розвитку дослідницьких університетів як
провідних центрів наукової, інноваційної діяльності та підвищення
результативності наукових досліджень у вищих навчальних закладах
та забезпечення розвитку державного і приватного партнерства у
сфері освіти, спрямованих на розширення та удосконалення
навчальної, лабораторної, матеріальної бази провідних
університетів тощо.

Слід зазначити, що реформування та модернізація вищої освіти
в Україні є дійсно одним із актуальніших завдань на шляху до
інноваційного, європейського розвитку українського суспільства,
підвищення ролі вищої освіти у формуванні освіченого молодого
покоління.

Водночас, це має відбуватись шляхом поступового поетапного
запровадження європейських норм та стандартів, з урахуванням
вітчизняних традицій з метою створення умов для отримання
українцями вищої освіти європейського рівня.

 

78. Методична робота в освітніх закладах.

Тенденції розвитку освіти в Україні зумовили необхідність впровадження інноваційних процесів в освітній системі, заміну старих шаблонних освітніх моделей новими, нестандартними, творчими, прогресивними і водночас дієвими та адаптованими до сьогодення. За умов практичної реалізації завдань Державної національної програми «Освіта (Україна ХХІ століття)» гостро стоїть завдання адаптування педагогів до освітніх вимог. Важливу роль у забезпеченні реформування освіти відіграє модернізація науково-методичної роботи в освітньому закладі через впровадження сучасних навчально-виховних, управлінських технологій, стимулювання професійного зростання кадрів, підвищення їхньої професійної майстерності, зокрема, через ефективне застосування дієвих форм і методів навчання дорослих, інструментальних засобів, систем комп’ютерного навчання та інформаційної мережної взаємодії. Гостро стоїть питання підвищення кваліфікації педагогічних працівників, широкого впровадження досягнень психолого – педагогічної науки і передового педагогічного досвіду. Вчитель, як і кожен фахівець, потребує постійного підвищення кваліфікації, вдосконалення власної фахової майстерності, збагачення арсеналу технік, методів та прийомів, які застосовує на уроці, новими, творчими, нетрадиційними, іноді власне створеними, проте якісними та дієвими. Орієнтуючись на гуманізацію навчання, формування особистості, визнання її цінності для суспільства, ми повинні пам'ятати, що фор­мується вона особистістю самого вчителя. Тому необхідно створити всі умови для вдосконалення освіти і підвищення професійного рівня педагога. Осучаснення школи, що передбачає пере­хід навчального закладу в якісно новий стан, викликає потребу в но­вому підході до організації методичної роботи, яка є найважливішою ланкою системи безперервного навчання членів педагогічного колек­тиву і спрямована на збагачення й розвиток творчого потенціалу вчи­телів. Під час вирішення складних педагогічних завдань у нашому навчальному закладі виникла необхідність оновлення форм організації методичної роботи, що максимально забезпечува­тиме впровадження інноваційної діяльності в школі не лише під час навчання учнів, а й під час навчання педагогів. Пам’ятаючи про те, що методична робота в навчальному закладімає являти собою систему аналітичної, організаційної, діагностичної, пошукової, дослідницької, науково – практичної, інформаційної діяльності, яка заснована на досягненнях науки та передового педагогічного досвіду, намагаємося досягти поставленої мети - формування інноваційної внутрішньошкільної освітньої політики, удосконалення професійної компетентності педагогічних працівників та підвищення ефективності навчально – виховного процесу.

Система методичної роботи в школі моделюється на основі проектного підходу, який є інноваційним ресурсом підвищення якості методичної роботи на особистісному рівні, переведення методичної системи в режим інноваційного розвитку. Розроблена система методичної роботи дозволяє створити максимально успішне, конкурентоспроможне освітнє середовище для педагогів та учнів, реалізувати принцип інтеграції і свободи вибору в системі роботи з педагогічними кадрами в загальноосвітньому навчальному закладі. Досвід організації роботи закладу з питань підвищення кваліфікації вчителя дає змогу визначити мережу традиційних та інноваційнихформ внутрішньої методичної роботи, які складають її структуру, та є новими, нестандартними, проте достатньо ефективними. Структура діючої у закладі методичної роботи включає взаємопов’язані та взаємодіючі елементи, що відповідають меті та завданням, які стоять перед педагогічним колективом навчального закладу та втілюються у різних формах, методах і засобах. Хрестоматійним став вислів К. Д. Ушинського про те, що «вчитель як фахівець живе доти, поки вчиться». Сприяти педагогу в цьому — провідна функція внутрішньошкільної методичної роботи. Варто пам’ятати про системно-інтегрований підхід до змісту методичної діяльності, суттєвим структурним компонентом якого залишається теоретичне навчання педагогів. Воно реалізується через проведення семінарів, проблемних лекцій, інструктивно-методична нарад, педагогічних читань, конференцій, педагогічних дискусій тощо. Ефективно та дієво та цікаво проходить навчання у формі тренінгів. Це дає можливість педагогові орієнтуватися в значному інформаційно­му потоці, розширює та збагачує понятійний апарат та розвиває мислення педагогів, спонукає до аналізу та осмислен­ня педагогічного досвіду. Теоретичне навчання є основою вироблення нових знань педагогом та дає можливість вчителеві спрогнозувати власні подальші дії.

Теоретичне навчання виконує ряд певних функцій – дає можливість педагогу орієнтуватися в інформаційно­му потоці; розвиває гнучке критичне мислення вчителя; розширює та збагачує понятійний апарат фахівця; створює основи для аналізу та осмислен­ня як власного, так і передового педагогічного досвіду. Крім того, як молоді, так і досвідчені фахівці мають можливість здобувати нові знання. Не менш важливим структурним компонентом реалізації змісту методичної роботи вважаємо практичне навчання, під час якого корисним для здобуття практичних вмінь та навичок є педагогічні диску­сії, брифінги, семі­нари, практикуми, динамічні, творчі, ініціативні групи, методичний ринг, методичний діалог тощо. Пропонуючи проведення зазначених форм навчання, кожен фахівець має можливість удосконалити власні механізми психіки (пам'ять, увагу, волю, емоції) та розвивати типологічні властивості особистості (здібності, характер, темперамент). Значно розвиваються власне професійні якості педагога, поповнюються необ­хідні уміння та навички, що є важливою передумовою для здійснення професій­ної діяльності, постійного їх оновлення, поповнення та вдосконалення; вчителі набувають педагогічного досвіду, оволодівають навичками педагогічної рефлексії. Значну увагу в закладі приділяємо виявленню, вивченню, пропаганді, поширенню перспектив­ного педагогічного досвіду (ППД). Пропонуємо узагальнити його у міжатестаційний період без виключення всім творчим учителям школи. Форму узагальнення ППД у таких випадках пропонується довільна, хоч педагоги перевагу надають опису досвіду роботи та представлення його у вигляді проекту – мультимедійної презентації. Опис системи /досвіду роботи зазвичай вивчає адміністрація школи, згодом – керівники шкільних методичних комісій. Кращий перспективний педагогічний досвід нашого закладу направляється у районний методичний кабінет для ознайомлення та внесення у районний каталог «Педагогічна спадщина освітян Тернівського району». Значна кількість ППД вчителів школи пройшла рецензування закладами післядипломної педагогічної освіти міста та області, увійшла і в обласний каталог «Інноваційний довід освітян Дніпропетровщини». З матеріалами перспектив­ного педагогічного досвіду вчителі знайомлять колег під час проведення методичних фестивалів – презентацій педагогічних знахідок, конкурсів педагогічної майстерності, ярмарок педагогічних ідей, методичних аукціонів, методичних скарбничок, публікацій вчителів у фаховій періодичній пресі. І дуже важливо, щоб обрана форма проведення методичного заходу була прийнятною саме для вашого педагогічного колективу, давала можливість вчителеві активно розкрити свій творчий потенціал, викликала зацікавленість у інших колег, можливо, навіть дух здорової конкуренції та бажання до власного вдосконалення та творчості, реалізації власних цікавих педагогічних ідей. За якісної організації роботи над ППД кожен вчитель має можливість постійно вдосконалювати методи та прийоми викладання, створювати власний педагогічний арсенал, відчути себе успішним, перейти на більш високий щабель професійної майстерності. Для менш досвідчених та молодих педагогів у школі організовується діяльність опорної школи, проводяться майстер-класи тощо.

Інновація в освіті — вимога часу, пердумова якісної організації навчально – виховного процесу, продуктивного навчання. Не менш важливим механізмом удосконалення методичної діяльності в ре­жимі інноваційності вважаємо проектну технологію, основною метою якої є розвиток творчого потенціалу педагогічних кадрів. Результатом методичного проекту вважається інноваційний інтелектуальний продукт педагога. Основними формами інтелектуаль­ної продукції вчителів освітнього закладу можуть бути авторські програми, положення, концеп­ції, програми, освітні (педагогічні) моделі, навчально-методичний комплекс шкільного курсу (посібники, робочі зошити, підручники, дидактичний матеріал, інформаційні кейси тощо), різні види порт­фоліо, матеріали перспективного педагогічного досвіду, видавнича продукція (авторські програми, посібники, методичні рекомендації, статті із досвіду роботи, методичні розробки уроків, позакласних, позашкільних захо­дів, дидактичний матеріал). Саме творча методична робота сприяє розвитку професійних здібностей учителів. Якщо колектив працює наполегливо, з'являється значний резерв економії часу адміністрації школи, що відкриває нові можливості до професійного зростання. Методична робота в школі планується і проводиться зазвичай на діагностичній основі, яка забезпечує виявлення передового педагогічного досвіду у своїй школі, який є найціннішим, тому що народжений в однакових з іншими вчителями умовах; про нього можна не тільки писати, його значно легше впроваджувати в практику педагогічного колективу; знання проблем конкретного вчителя, прогалин у певних уміннях і навичках педагогічної майстерності; встановлення загальної картини: з яких питань учителі більше за все потребують методичної допомоги.

...Один із секретів педагогічної творчості в тому, щоб пробудити у викладача інтерес до пошуку, до аналізу власної роботи. В. Сухомлинський Методичне забезпечення навчально-виховного процесу передбачає широкий набір видів, форм і змісту діяль­ності. Обираємо їх не стихійно, а відповідно до поставлених завдання методичної робо­ти стосовно педагогів: підвищення рівня педаго­гічної обізнаності вчителів; вивчення та практичне використання у власній педагогічній діяльності сучасних педагогічних продуктивних методик, технік, прийомів і спосо­бів результативного навчання й вихо­вання; активізація творчої діяльності педагогів; підвищення рівня педаго­гічної майстерності, вдосконалення педагогічної техніки; залучення педагогів до розробки підручників та посібників, авторських програ­м, курсів, написання статей фахової спрямованості; активізація самоосвітньої діяльності освітян; вивчення психо­логічної готов­ності вчителя до продуктивних змін; формування стійких про­фесійних цінностей і поглядів; опанування сучасними методиками діагностування учнівської успішності; впровадження гуманних методик виховання; знайомство вчителів із сучасними педагогічними новинками.

Досвід організації роботи з питань підвищення кваліфікації вчителя дає змогу визначити мережу форм внутрішньошкільної методичної роботи, які складають її структуру. Плануючи методичну роботу з педагогічними, реалізуємо традиційні (колективні та індивідуальні), так і нетрадиційні форми її організації – в залежності від поставленої мети та завдань. Колективні форми методичної роботи використовуємо з метою вироблення єдиного підходу до вирішення певних проблем, аналізу результату колективної діяльності, обговоренняактуальних питань організації навчально-виховного процесу, вивчення і поширення кращого педагогічного досвіду, науково-технічної та педагогічної інформації.

Серед значного арсеналу колективних форм методичної роботи домінують педагогічна рада; методична рада; методичні об'єднання /комісії; творчі міжпредметні, мобільні та динамічні групи; засідання творчих майстерень педагогів; постійно діючі проблемні семінари та семінари - практикуми; педагогічні читання; школа педагогічної майстерності; науково-практичні конференції; педагогічні виставки; конкурси тощо. Індивідуальні форми методичної роботи використовуються для задоволення особистих потреб і конкретних запитів педагогічних працівників. Їх вибір залежить від рівня освіти, професійної компетентності, специфіки діяльності, індивідуальних можливостей та професійних характеристик педагогічних працівників. Результативним для вдосконалення фахової майстерності педагога є наставництво; консультації; стажування; самоосвіта; індивідуальна методична допомога, яка включає системне вивчення та аналіз роботи вчителів - предметників, класних керівників; надання допомоги вчителям у виборі форм та методів навчання і виховання учнів, у вдосконаленні методики проведення на­вчальних занять і позакласних заходів; персональне проведення відкритих уроків, інших заходів, ін­дивідуальних і групових консультацій, розробку методичних рекомендацій, дидактичних матеріалів; виявлення, вивчення та узагальнення передового досвіду робот педагогічних працівників; надання допомоги в самоосвіті, підготовці доповідей та висту­пів на конференціях, педагогічних читаннях, запровадженні у навчально-виховний процес результатів наукових досліджень інноваційних технологій.

Професійно-педагогічне внутрішньошкільне навчання є голо­вним компонентом методичної роботи в школі, пріоритетними в якому визначаємо індивідуальні форми роботи: планування самоосвітньої діяльності педагога; вивчення фахових документів і мате­ріалів; рефлексія й аналіз власної професійної діяльності; систематизація інформаційно – дидактичних матеріалів з педагогіки, психології, методи­ки предметного змісту; систематизація власної бази кра­щих розробок уроків, цікавих методів, при­йомів та технік на уроці; розробка власних засобів наочно-дидактичних та демонстраційних матеріалів; самостійні дослідження; систематична робота над власне обраною науково - мето­дичною темою/проблемою, що становить професійний інтерес для педагога; розробка діагностичних завдань і тестів та здій­снення моніторингових замірів у режимі самоконтролю за проце­сом і результатами навчання; підготовка програмної допо­віді на початку навчального року та річного звіту про досягнення - наприкінці його; обмін досвідом роботи під час відвідування уроків і позакласних заходів у колег; персональні консультації;співбесіди з адміністрацією; індивідуальна робота з на­ставником; виконання індивідуальних завдань під контролем та за підтрим­ки керівника методичного об'єднання; розробка власної програми самоосвіти; розробка авторського курсів, дидактичних, електронних посібників з предмета. Зазначені форми індивідуальної методичної роботи є орієнтовними і визначаються в залежності від наявних методичних та педагогічних потреб і запитів самих педагогів, можуть бути зміненими та доповненими тими формами, які вчитель вважає дієвим для себе особисто.

Останнім часом у роботі закладу, поряд з традиційними, використовуємо нетрадиційні форми організації методичної роботи: ярмарки педагогічних ідей; фестивалі педагогічних ідей і знахідок; творчі портрети; методичні фестивалі, ринги, аукціони; панорами методичних новинок; педагогічні вернісажі; клуби творчих педагогів; авторські школи педагогів; ділові ігри тощо. Ділові ігри — нетрадиційна форма організації методичної роботи, що дає можливість активізувати творчу ініціативу вчителя. У співпраці з досвідченими педагогами варто об’єднувати менш досвідчених. Це забезпечить високий рівень засвоєння теоретичних знань і профе­сійних умінь. Раз на два роки можна проводити «педагогічну олімпіаду», в якій беруть участь всі вчителі і вихователі школи незалежно від стажу і досвіду роботи. Олімпіада триває впродовж навчального року і передбачає кілька етапів. Перший проводиться у вигляді конкурсу нестандартних уроків чи виховних заходів, другий - як фестиваль методичних ідей, третій — як педагогічні читан­ня (захист педагогами рефератів і творчих тем). На заключному етапі проводиться педагогічний ринг, де кандидати в переможці змагаються у розв'язанні педагогічних завдань. Їх бажано заохоти­ти матеріально, їм присуджується (за домовленістю з РМК) вища кваліфікаційна категорія (якщо це не суперечить Положенню про атестацію педагогічних працівників). Методичний фестиваль багатопланова разова форма пропаганди ППД. Проводиться з метою обміну досвідом роботи, запровадження в практику педагогічних ідей. Автори ідей і знахідок пропагують власний перспективний педагогічний досві, використовуючи сучасні інформативні засоби навчання. Заявки на цікаві педагогічні знахідки учасники фестивалю подають завчасно, лише після цього складається програма фестивалю, затверджується відповідно і сценарій проведення. Аукціон – форма творчого «продажу-купівлі» певних ідей, думок, винаходів. Ведучий називає тему, завдання чи питання, дає сиг­нал (гонг) і починає відлік. Група аналізу оцінює логічність відповіді на дане питання, готує опонентів, підбиває підсумки, знімає напруженість у разі її виникнення. Методичний ринг – форма методичної роботи, яка сприяє вдосконаленню знань учителів, дає можливість виявити ерудицію. Методичний ринг може проводитися, коли виникають суперечки чи діаметрально протилежні думки. Готуються опоненти, груп підтримки. Під час рингу також менш досвідчені вчителі мають можливість покращити загальні знання педагогічної науки. Методичний турнір – форма методичної роботи, яка спрямована на пошук, розвиток, підтримку нових ідей, визначення оптимальних шляхів вирішення актуальних проблем розвитку освіти. Методичний міст – різновид дискусії. Для участі в цій формі роботи залучаються вчителі різних кафедр (шкіл), керівники методичних об'єднань, батьки, учні. Роль ведучого виконує заступник дирек­тора. Педагогічний КВК – форма забезпечення взаємодії педагогів у процесі активного спілкування. Проводиться за відомим традиційним сцена­рієм і передбачає зустріч команд педагогів. Така форма методичної роботи значно активізує всі форми: масові, групові, індивідуальні, особливо в підготовчий період. Ігрове конструювання. Одержавши певне завдання, учасники команд, які змагаються, шукають найкращий варіант його вико­нання. Мозковий штурм має величезні можливості, що можна побачити, спостерігаючи за діяльністю учасників команд у вікторині «Що? Де? Коли?». Аналіз конкретних ситуацій. З приводу навчальної ситуації, яку повідомляє методист, відбувається обговорення, пропонуються варіанти можливих розв'язань, обираються оптимальні. Робота в мікрогрупах (три—шість осіб), які створюються на добровільних засадах для засвоєння будь-якої нової концепції, теорії. Спочатку кожен член групи самостійно вивчає нову роз­робку або фрагмент, потім доповідає своїм колегам, які його до­повнюють, коригують, обмінюються думками і врешті реалізують ідею у своїй практиці.

Творчий звіт – форма методичної роботи, спрямована на по­шук, підтримку, пропаганду ППД вчителя, а також діяльності всього педагогічного колективу з питань інноваційних технологій, організації навчально-виховної та методичної роботи в закладах освіти. Ярмарок педагогічних ідей – форма роботи, основним при­значенням якої є громадський огляд та оцінка методичних здо­бутків. Звіт про роботу над обраною науково – методичною проблемою/темою вчителів цікаво провести у формі ярмарки педагогічних ідей. Авторська школа – одна з форм передачі перспективного педагогічного досвіду, яку можуть очолити майстри педагогіч­ної праці, досвідчені вчителі школи. Педагогічна олімпіада – ефективна форма захисту педагогами науково-методичних проблем, над вирішенням яких вони працю­вали впродовж останніх років. Конкурс педагогічної майстерності – форма методичної роботи, спрямована на пошук, підтримку і пропаганду перспективного досвіду педагогічних працівників. Методична сесія – форма методичної роботи, яка забезпечує особистісно орієнтований підхід до навчання вчителів, спрямо­вана на науково-методичне забезпечення освітнього процесу та інноваційної діяльності педагогів. Клуб творчих педагогів – форма методичної роботи, яка об'єднує педагогів для спільної діяльності щодо підвищення свого професійного рівня, розвитку талантів, індивідуальних можливостей, забезпечення умов для їх самореалізації. Тренінг – ефективна форма опанування знань, інструмент для формування вмінь і навичок, збагачення досвіду. Педагогічні ігри — активні форми вільного професійного са­мовияву педагогів, що реалізуються шляхом розігрування педа­гогічних ситуацій, наближених до реальних.

Впровадження вищезазначених форм дозволяє поглибити психолого-педагогічні та методичні знання, вдосконалити й під­вищити професійну майстерність вчителя, а також активізувати творчий потенціал кожного вчителя, створити умови для само­реалізації особистості. Важливим аспектом вдалої методичної роботи в закладі освіти є діагностика особливостей педагогічного колективу та його членів. Якість навчально – виховного процесу закладу освіти, його результати певною мірою залежать від учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності. З метою покращення фахової підготовки педагогічних кадрів у школі варто здійснювати спеціальну методичну роботу, яка спонукає кожного педагога до підвищення свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям учитися педагогічної майстерності в старших і досвідчених колег, забезпечує підтримку в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку. Правильно спланована модель методичної діяльності дає можливість ознайомити педагогів з досягненням педагогічної науки і перспективного педагогічного досвіду; кращими надбаннями педагогів – новаторів, матеріалами з узагальнення досвіду навчально – виховної роботи; спонукає до власної творчості, створення авторських посібників, програм, обміну досвідом, друку у фахових виданнях та педагогічній пресі; розвиває творчий потенціал педагога, надихає його до самоствердження, самовдосконалення. Вдало спланована самоосвіта вчителя веде до його фахового зростання, розвиває ініціативу і творчість педагога, дає можливість результативно застосовувати продуктивні форми і методи інноваційного зростання педагога. Вдосконаленню фахових якостей педагога сприяє системний характер усієї діяльності з питань професійній майстерності на основі діагностичного підходу. Розвиток творчих здібностей учителів може бути досягнутий лише тоді, коли саме методична робота буде творчою. У педагогічній літературі накопичено чималий досвід щодо організації та управління методичною роботою в школі. Є і системні дослідження, і опис окремих аспектів діяльності з досвіду роботи. І кожен навчальний заклад обирає, а точніше, створює власну систему науково – методичної роботи, орієнтуючись як на наукові дослідження, так і на досвід колег. Тож представлений погляд на окремі питання планування та поєднання традиційних та новітніх форм організації та планування методичної роботи є орієнтовним, проте може бути використаним освітніми установами як допоміжний матеріал при плануванні та організації науково – методичної роботи.

Колективні форми методичної роботи:

· педагогічна рада

· методична рада

· методичні об'єднання /комісії

· творчі майстерні педагогів

· постійно діючі проблемні семінари та семінари - практикуми

· творчі міжпредметні, мобільні та динамічні групи

· педагогічні читання

· школа педагогічної майстерності

· науково-практичні конференції

· педагогічні виставки

· конкурси тощо

Індивідуальні форми методичної роботи:

· наставництво

·  консультації

·  стажування

·  самоосвіта

·  індивідуальна методична допомога тощо

 

79. Середній загальноосвітній заклад як педагогічна система і об’єкт управління. Внутрішньошкільне управління.

Для того, щоб усвідомити, як системний підхід допомагає керівнику загальноосвітнього закладу краще зрозуміти цей заклад і більш ефективно здійснювати управління, нагадаємо спочатку, що система - це певна цілісність, що складається із взаємопов'язаних частин, кожна з яких долучає свій внесок до характеристик цілого. Системами є біологічні організми, машини, комп'ютери, телевізори. Вони складаються з безлічі частин, кожна з яких працює у взаємодії з іншими для створення цілого, що має свої конкретні властивості. Ці частини взаємозалежні. Якщо одна з них буде відсутня або неправильно функціонуватиме, то й вся система буде функціонувати неправильно. Усі загальноосвітні навчальні заклади також є системами. Існує два основних типи систем: закриті й відкриті. Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії перебувають у відносній незалежності від середовища, яке цю систему оточує. Вона діє за аналогією до годинника, взаємопов'язані частини якого рухаються безперервно і точно, якщо годинник заведено або в нього поставлено батарейку. І поки у годиннику є джерело накопиченої енергії, його система незалежна від оточуюч.ого середовища. Усі загальноосвітні навчальні заклади є відкритими системами. Вони, як ми вже зазначали, характеризуються взаємодією із зовнішнім середовищем. Виживання будь-якого навчального закладу залежить від зовнішнього світу. Тому зовнішнє середовище є важливою змінною в управлінні. Функціонування загальноосвітнього навчального закладу спрямоване на досягнення мети, зумовленої потребами особистості й суспільства. Вона повинна бути досягнута в суворо визначений час (9-12 років). Мета закладу визначає зміст педагогічної системи, який, у свою чергу, передбачає різноманітність форм і методів його реалізації. Рівень досягнутих результатів характеризує дієвість і результативність системи. Тому фактори цілей і результатів є системоутворюючими факторами педагогічної системи. Загальна мета конкретизується за допомогою завдань, об'єднаних у окремі напрями навчально-виховної роботи. Ефективне управління передбачає уміння керівників шкіл, учителів, органів учнівського самоврядування визначати завдання і на кожному етапі співвідносити їх із загальною метою, регулюючи і корегуючи досягнення визначених результатів. Результати як системоутворюючий фактор визначаються за допомогою сукупності найбільш стійких і реальних критеріїв, які допомагають встановити рівень вихованості окремих учнів, учнівських колективів у цілому. Порівняння цілі діяльності з її фактичною реалізацією дозволяє визначити конкретні шляхи корекції діяльності учасників педагогічного процесу на різних його етапах.

Функціонування педагогічної системи можливе при наявності відповідних умов. Під умовами функціонування педагогічної системи розуміють стійкі обставини, які впливають на її розвиток. В управлінні школою прийнято виділяти, як мінімум, дві групи умов: загальні і специфічні. До загальних умов належать: соціальні, економічні, культурні, національні, географічні умови; до специфічних - особливості соціально-демографічного складу учнів, місцезнаходження школи (міська чи сільська), матеріальні можливості школи, виховні можливості навколишнього середовища. Тимчасова характеристика педагогічної системи складається з трьох взаємопов'язаних періодів. Вони зумовлені віковими, індивідуально-психологічними особливостями розвитку дітей, уведенням трьох ступенів середньої загальноосвітньої школи, які охоплюють 11-12 років спільної роботи школи й учня. Кожен ступінь вирішує свої специфічні зав-дання, але загальна спрямованість діяльності підпорядкована основній меті - розвитку особистості учня. На кожному ступені навчання доцільна діяльність сприяє накопиченню нових кількісних характеристик особистості і подальшому переходу їх у нові якісно-особистісні утворення. Системоутворюючі фактори, соціально-педагогічні і тимчасові умови визначають особливості структурних компонентів педагогічної системи. Структурні компоненти представлені двома підсистемами - управляючою (адміністрація, педагогічний колектив) і підсистемою, що управляється (учнівський колектив), а також змістом, формами, методами і засобами педагогічної діяльності. Вирішальна роль належить управляючій підсистемі. Структура цієї підсистеми більшості загальноосвітніх навчальних закладів має чотири рівні управління: Перший рівень - директор школи, призначений державним органом чи обраний колективом; керівники ради школи, учнівського комітету, громадських об'єднань. Цей рівень визначає стратегічні напрями розвитку школи. Другий рівень - заступники директора школи, соціальний педагог, шкільний психолог, відповідальний за організацію суспільно корисної праці, старші вожаті, помічник директора школи з господарської частини, а також органи та об'єднання, які беруть участь у самоуправлінні. Третій рівень - учителі, вихователі, класні керівники, що виконують управлінські функції стосовно учнів і батьків, дитячих об'єднань, гуртків у системі позакласної роботи. Четвертий рівень - органи класного і загальношкільного учнівського самоуправління. Цей рівень свідчить про суб'єкт-суб'єктний характер стосунків між педагогами і учнями.

У цій ієрархічній схемі кожен вищезазначений рівень суб'єкта управління слугує водночас об'єктом управління відносно тих рівнів, що знаходяться вище. У підсистемі, шо управляється, основне місце належить учнівському колективу. В ньому також виділяють два рівні управління по вертикалі: загальношкільний колектив і класні колективи. По горизонталі керована підсистема представлена учнівськими громадськими організаціями, творчими об'єднаннями, гуртками, клубами, спортивними секціями і под. Керована підсистема відображає різноманітність і єдність видів учнівської діяльності (навчальної, дослідницької, суспільно корисної, художньої, спортивної). Виділення системоутворюючих факторів, соціально-педагогічних і тимчасових умов, структурних компонентів підкреслює складну внутрішню організацію школи як педагогічної системи. Управління, з одного боку, зберігає її цілісність, з іншого - впливає на дію кожного компонента залежно від мети діяльності загальноосвітнього закладу. Мета навчального закладу, умови його функціонування, структурні компоненти не існують самі по собі. Вони вплітаються у діяльність педагога і утворюють при цьому функціональні (лат. functio - виконання) компоненти педагогічної системи. Функціональні компоненти представлені: аналізом, плануванням, організацією, контролем. Функціональні компоненти внутрішкільного управління значною мірою визначаються структурно-функціональними компонентами педагогічного процесу. На даному малюнку функціональні компоненти внутрішкільного управління відбивають динаміку педагогічного процесу, визначають логіку його розвитку й удосконалення.

Розуміння того, що школа є складною відкритою системою і об'єктом управління, допомагає сконцентрувати увагу керівників загальноосвітнього навчального закладу, учителів, учнів на визначення цілей і способів досягнення результату, на створення умов належного функціонування педагогічного процесу, відбір змісту і використання різноманітних форм, методів і засобів навчально-виховної роботи. У цьому випадку управління педагогічною системою дозволяє зберегти її цілісність і одночасно змінювати, впливати на дію її окремих компонентів.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 1167; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.051 сек.