Аналіз трудомісткості продукції

Грн.

За даними таблиці 3.3 середньорічний виробіток 1-го працівника підприємства вищий від планового на 2 тис. грн. Це відбулося у зв'язку з підвищенням частки робітників у загальній кількості ПВП на 1,2 тис. грн. і на 4,03 тис. грн. за рахунок збільшення середньогодинного виробітку робітників. Негативно на його рівень вплинули понадпланові цілоденні та внутрішньозмінні втрати робочого часу відповідно на 2,05 і 1,18 тис. грн. Тому аналіз потрібно поглибити в цьому напрямі.

Величина середньогодинного виробітку залежить від факторів, які пов'язані зі зміною трудомісткості продукції та її вартісної оцінки.

До 1 -ї групи факторів належать:

- технічний рівень виробництва, організації виробництва;

- непродуктивні витрати часу у зв'язку з браком і його виправленням.

У 2-гу групу входять фактори, пов'язані із зміною обсягу виробництва продукції у вартісній оцінці та у зв'язку зі зміною структури продукції.

Для розрахунку впливу цих факторів на середньогодинний виробіток використовується спосіб ланцюгових підстановок.

.

1. Вплив зміни середньогодинної продуктивності праці 1-го робітника за рахунок інтенсивності праці у зв'язку з поліпшенням організації, оскільки інші умови однакові, визначається за формулами:

грн.;

ППгод_умов2=(ВПф±ΔВП_стр)/(ВЧф-Тн)=(100800-2300)/(2965,48-15)=33,38 грн.

2. Вплив зміни середньогодинної продуктивності праці 1-го робітника за рахунок понадпланової економії часу у зв'язку з упровадженням заходів НТП розраховується за формулами:

ΔППгод._Те = 33,38-32,45 = 0,93 грн.;

ΔППгод._умов3 = (ВПф±ΔВПстр)/ВЧф = (100800- 2300)/ 2965,48= 33,21 грн.

3. Вплив непродуктивних витрат часу на рівень середньогодинної продуктивності праці 1-го робітника обчислюється таким чином:

ΔППгод_Тн = 33,21 - 33,38 = -0,17 грн.

4. Вплив структурних зрушень виробництва продукції на рівень середньогодинної продуктивності праці 1-го робітника визначається так:

ΔППгод_стр = 33,99-33,21= +0,78 грн.

Таким чином, усі фактори, за винятком 3-го, позитивно вплинули на зростання середньогодинної продуктивності праці 1-го робітника.

Перевірка: 1,2 + 0,93 - 0,17 + 0,78 =+2,74 грн.

Важливу роль у вивченні впливу факторів на рівень середньогодинного виробітку відіграють прийоми кореляційно-регресійного аналізу.

У багатофакторну кореляційну модель середньогодинного виробітку можуть включатися такі фактори:

1) фондоозброєність або енергоозброєність праці;

2) відсоток робітників, які мають вищу кваліфікацію;

3) середній термін служби обладнання;

4) частка прогресивного обладнання у загальній вартості і т.д.

Коефіцієнти рівняння множинної регресії показують, на скільки гривеньзмінюється середньогодинна продуктивність праці 1-го робітника при зміні кожного факторного показника на одиницю в абсолютному вираженні.

Для того щоб дізнатися, як за рахунок цих факторів (Хі) змінюється середньорічна продуктивність праці 1-го робітника, необхідно

ΔППр_{ро6ітн.хі} = ΔПП_{год. хі} *Д_ф * Т_ф.

Вплив на середньорічну продуктивність праці 1-го працівника розраховується за формулою

ΔППр _{1-го працівн.хі} = ΔПП_{1-го робітн.} * ПВ_ф.

Вплив вищезазначених факторів на зміну обсягу виробництва визначається так:

ΔВП_хі =ΔПП_{р 1працівника} * ЧП_ф;

ΔВП_хі = ΔПП_годх1 * Т_ф *Д_ф * ПВ_ф * ЧП_ф.

Таблиця 3.4

Узагальнені результати факторного аналізу

Фактор	ΔППгод 1-го робітн., грн.	ΔППгод 1-го робітн., тис.грн.	ΔППгод 1-го прац., грн.	ΔВП, тис.грн.
1. Чисельність персоналу	-	-	-
2. Середньорічний виробіток 1-го працівника	-	-	-
Усього ВП = ЧП*ПП1працівн.	-	-	-
2.1. Питома вага робітників	-	-	1,2
2.2. Кількість відпрацьованих днів 1-м робітником за рік	-	-2,5	-2,05	-4133
2.3. Тривалість робочого дня	-	-1,4	-1,18	-2376
2.4. Зміна середньогодинного виробітку робітників	-	4,9	4,03
Усього	-	1,0
2.4.1. Організація виробництва (інтенсивність праці)	1,2	2,15	1,77
2.4.2. Підвищення технічного рівня виробництва	0,93	1,66	1,37
2.4.3. Непродуктивні витрати робочого часу	-0,17	-0,31	-0,25	-505
2.4.4. Структура виробництва	0,78	1,4	1,14
Усього	2,74	4,9	4,03

Із таблиці 3.4 видно, які фактори впливають позитивно, а які негативно на зміну показників продуктивності праці й випуску продукції. Потім вивчаються можливості підвищенняпродуктивності праці.

Продуктивність праці може підвищуватися за рахунок:

1) зниження трудомісткості продукції, тобто скорочення витрат праці на її виробництво шляхом упровадження заходів НТП, комплектації, механізації та автоматизації виробництва, заміни застарілого обладнання більш прогресивним, скорочення втрат робочого часу й інших заходів;

2) більш повного використання виробничої потужності підприємства.

Резерви підвищення середньогодинного виробітку визначаються таким чином:

^,

де ‑ резерв підвищення середньогодинного виробітку;

ППгод м, ППгод ф ‑ відповідно можливий і фактичний рівень середньогодинного виробітку;

ВП ‑ резерв підвищення обсягу випуску продукції за рахунок упровадження заходів НТП;

ВЧф ‑ фактичні витрати робочого часу на випуск фактичного обсягу продукції;

ВЧ ‑ резерв скорочення робочого часу за рахунок механізації та автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації праці, підвищення рівня кваліфікації працівників тощо;

ВЧд ‑ додаткові втрати праці, пов'язані зі збільшенням обсягу випуску продукції, які визначаються закожним джерелом підвищення рівня виробництва продукції з урахуванням додаткового обсягу робіт, потрібного для освоєнняцього резерву і норм виробітку.

Для обчислення резерву підвищення рівня випускупродукції необхідно можливий приріст середньогодинного виробітку помножити на запланований фонд робочого часу всіх робітників

.

Трудомісткість ‑ витрати робочого часу на одиницю або на весь обсяг виготовленої продукції.

Трудомісткість одиниці продукції розраховується діленням величини фонду робочого часу (ФРЧ) для виготовлення певного виду продукції на кількість виробів цього найменування в натуральному чи умовно-натуральному вимірі.

Можна визначити і трудомісткість 1 грн. продукції

.

У процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості, виконання плану за її рівнем, причини її зміни і вплив на продуктивність праці.

На наступному етапі аналізу необхідно порівняти питому трудомісткість (ТМ) продукції на різних підприємствах. Це дає змогу виявити передовий досвід і розробити заходи щодо їх упровадження на даному підприємстві.

Таблиця 3.5

Аналіз динаміки і виконання плану

за рівнем трудомісткості продукції

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Зростання рівня показника,%
план.	факт.	план. до мин.року	факт. до мин.року	факт. до план.
1. Товарна продукція, тис.грн.
2. Відпрацьовано всіма робітниками, люд.-год.
3. Питома трудомісткість на 1 тис. грн., год. (п.2: п1) (ТМ)
4. Середньогодинний виробіток, грн. (ППгод)

Приріст ППгод за рахунок зниження трудомісткості продукції визначається таким чином:

.

Зміна трудомісткості продукції розраховується за формулою

^.

Питому фактичну трудомісткість у зіставлених із планом умовах можна подати у вигляді алгоритму

^,

де ВПф ‑ фактичний обсяг продукції;

ΔВПстр, ΔВПк ‑ відповідна зміна обсягу продукції за рахунок структури виробництва і кооперованих поставок;

ВЧф ‑ фактичні витрати робочого часу на випуск продукції;

Тн ‑ непродуктивні витрати часу;

Те ‑ економія робочого часу у зв'язку з упровадженням заходів НТП.

Розрахунок впливу факторів на зміну рівня ТМ продукції можна здійснити за методикою, наведеною у п.4.

У процесі аналізу також необхідно вивчити показники питомої ТМ за видами продукції.

Зміна середнього рівня питомої ТМ може відбутися за рахунок зміни її рівня за окремими видами продукції (ТМі) і структури виробництва (ІІВі).

.

Вплив цих факторів на середній рівень ТМ можна визначити методом ланцюгових підстановок через середньозважені величини.

Наприкінці аналізу необхідно визначити резерви зниження питомої трудомісткості за окремими виробами і в цілому по підприємству

^.

Дата добавления: 2015-05-24