Економічні інтереси і механізм їх реалізації

Мотивом, стимулом економічної діяльності людей щодо задоволення власних потреб, реалізації соціально-економічних цілей суспільства є економічні інтереси. Ще у А. Сміта підкреслювалося: «Не від доброзичливості булочника, м'ясника, пивовара або булочника чекаємо ми отримати свій обід, а від дотримання ними своїх власних інтересів». Отже, А. Сміт бачив в економічних інтересах стимул до виробництва, спонукаючу силу до обміну і задоволення різних потреб людей в умовах суспільного розподілу праці. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета. Не задовольнивши наші потреби, булочник, м'ясник не зможуть задовольнити свій інтерес, що полягає в отриманні прибутку.

Таким чином, економічні інтереси – це усвідомлені потреби існування, суспільного буття різних суб'єктів господарювання. Саме усвідомлена потреба є спонукальним мотивом до участі в економічній діяльності, яка одна лише і робить об'єктивно можливим задоволення потреб. Так, з цього приводу Ф. Гегель писав: «Найближчий розгляд історії переконує нас в тому, що дії людей зумовлюються їх потребами, їх пристрастями, їх інтересами... і лише вони грають головну роль».

Будучи формою прояву потреб, інтереси проте не тотожні ним. Перш за все, економічні інтереси виражаються у поставлених цілях і діях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх обумовлюють причину і форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди взаємозв'язаний з відповідним рівнем і динамікою задоволення потреб, тобто інтересом суб'єкта не може бути зниження рівня останніх.

Економічні інтереси є причиною економічних зв'язків людей, реалізовуючи які, суб'єкти господарювання забезпечують власну самостійність, саморозвиток. Саме ці зв'язки формують економічні відносини суспільства, які проявляються перш за все як інтереси.

У кожній ланці економічних відносин присутні не лише конкретні форми прояву економічних інтересів, але і їх зіткнення, що відображає внутрішні суперечності, а також способи їх розв’язання. Взаємодія інтересів в їх єдності і суперечності є рушійною силою соціально-економічного розвитку суспільства. Носієм економічного інтересу є людина, бо тільки вона здатна відчувати потребу у чому-небудь, усвідомлювати її та включатися в економічну діяльність. Але оскільки людина одночасно виступає і як індивід, і як представник колективу, групи людей, і як член суспільства в цілому, економічні інтереси мають складну структуру.

Первинною, вихідною формою інтересу є особистий інтерес. Це пояснюється тим, що жвавим, творчим початком економічної діяльності є людина, що володіє економічною свободою. Економічна свобода – це гарантована законом можливість вибору форми діяльності і доходу. Захист власного економічного інтересу досягається його невідчужуваністю.

Дивно виглядає суб'єкт економіки, власний інтерес якого усвідомлений і реалізується не стільки ним самим, скільки самими різними інстанціями (державними організаціями, представниками суспільних та інших організацій). У такому трактуванні власний інтерес предстає якоюсь примарою, область існування якого виходить за межі реального носія. Виходить, що інтерес цілком може існувати окремо від свого суб'єкта або частково в ньому, частково в інших сферах.

Відчуження власних економічних інтересів, підміна морального і соціального мотивів трудової активності примусовими мотивами до праці фактично є руйнуванням виробничих відносин як сфери взаємодії людей. Неспроможні в економічному плані учасники відтворювального процесу тільки і можуть сподіватися на органи влади. Економічні успіхи при такому положенні досягаються рідко і, як правило, всупереч системі. Саме тому так важливо сьогодні вирішення проблеми відродження особистих інтересів, ініціативи. Якщо економічні інтереси – це рушійна сила, то реалізація первинних, вихідних інтересів – це фундамент всіх спонукальних факторів зростання виробництва, а отже, реалізації всіх інших інтересів.

Особистий інтерес, мета будь-якого економічного суб'єкта – його власне благо – досягається діяльністю, орієнтованою на суспільні інтереси. Їх носіями є виробничі колективи, держава. Тому в структурі інтересів виділяють загальнонародні (що зазвичай ототожнюються з державними) і колективні інтереси. І перші, і другі персоніфікуються тільки в індивідові, суб'єктові.

Наявність різноманітних інтересів неминуче ставить питання про співвідношення їх в системі. Безумовно, за певних умов на передній план може виходити той або інший вид інтересів. Проте, завжди, при всіх обставинах, загальнонародні інтереси непорушні, повинні строго і неухильно дотримуватися кожним. Провідна роль загальнонародного інтересу не означає протиставлення його іншим інтересам. Навпаки, його роль полягає в консолідації людей навколо головних загальних цілей, що вимагає для їх досягнення всемірного поєднання його з колективними і особистими інтересами. Не субординація (підпорядкування), а координація (узгодження) інтересів є способом їх найбільш ефективної реалізації. Іншими словами, не пригнічувати одні інтереси іншими, а управляти інтересами і через інтереси. Адже ще Гегель писав, що «ні загальне не має сили і не виконується без особливого інтересу, знання і волі, ні індивідууми не живуть виключно лише для особливого інтересу як приватні особи, а їх воля разом з тим діє у загальному і для загального».

Система економічних інтересів має багаторівневу структуру, включає підсистеми, комбінації. Тому традиційна тричленна формула інтересів виявилася недостатньою. Сьогодні має місце її подальше ділення на відповідні види і підвиди. Суспільні інтереси включають загальнолюдські, загальнонародні, класові, національні, державні, регіональні та інші. Колективні інтереси охоплюють інтереси спільних господарств, товариств, компаній, виробництв, установ, їх внутрішніх підрозділів. Особисті інтереси включають індивідуальні і сімейні інтереси.

В умовах соціальної неоднорідності суспільства найважливішими носіями економічних інтересів виступають власники, підприємці, наймані працівники. Інтерес власника полягає у збільшенні масштабів власності і отриманні від неї гарантованого доходу. Підприємець зацікавлений в забезпеченні ефективного використання капіталу і максимізації прибутку. Інтереси найманих працівників пов'язані з конкретним підприємством як місцем роботи і джерелом доходу. Щоб підприємство з складною системою інтересів функціонувало як єдине ціле, було стійким і життєздатним організмом, необхідне узгодження його часткових і стратегічних інтересів. У зв'язку з цим у розвинених країнах широке застосування отримують так звані поведінкові теорії, що пропонують різні рецепти узгодження часткових і загальних інтересів у рамках фірми, корпорації.

Підсистеми складаються як по лінії суб'єктів інтересів (особа, колектив, клас, держава, суспільство), так і по лінії їх об'єктів (виробництво, розподіл, обмін, споживання). У зв'язку з цим виділяються інтереси матеріальні, фінансові, трудові, екологічні, моральні, етичні, релігійні та інші.

Всі ці інтереси існують в єдності, але між ними існують і протиріччя. Так, особистий інтерес в отриманні найбільших благ може знаходитися у протиріччі з колективним інтересом. Одним з проявів зіткнення інтересів є конкуренція. Протиріччя інтересів можуть досягати особливої гостроти, внаслідок чого спотворюється сама суть окремих ланок виробничих відносин. Так, наприклад, багатомісячні невиплати заробітної плати в Україні деформують найважливіші економічні відносини між працівниками і працедавцями. Розрив у рівні доходів найменш і найбільш забезпечених верств населення, порушення ринкового принципу купівлі-продажу робочої сили деформують розподільчі відносини. Яскравим проявом протиріччя всіх груп інтересів є тіньова економіка, що поглинає левову частку доходів (близько половини ВВП) і що відчужує суспільство, працюючого від участі у їх розподілі та використанні.

Значною мірою інтереси виступають як соціальні протилежності. Але усі вони взаємозалежні (інтерес підприємця не може буди досягнутий без задоволення інтересу найманого працівника), взаємозалежність інтересів об’єктивно зумовлює співробітництво їх носіїв.

Механізм узгодження економічних інтересів визначається, перш за все, сутністю економічної системи суспільства та державною соціально-економічною політикою, що реалізується у сфері економічних інтересів. Остання повинна виходити з того, що у різні періоди суспільного розвитку на перший план можуть виходити інтереси, які через свої особливості стають головними для суспільства. Вони відображають специфіку та економічні проблеми даного періоду, виражають сутність особистих і суспільних інтересів, внаслідок чого трансформуються в певну соціально-економічну політику держави. Наприклад, головний інтерес суспільства в Україні – це здійснення ринкових перетворень, що є передумовою подальшого економічного і соціального прогресу. Причому, основною функцією соціально-економічної політики в цей період стає інтегруюча функція, спрямована на втілення в людині суспільного інтересу, перетворення його на свій для людини, власний інтерес.

Узгодження інтересів здійснюється державною політикою, яка має різні засоби впливу на інтереси людей: 1) економічний примус; 2) позаекономічний примус; 3) моральні і соціальні мотиви економічної активності. Найбільш активно в умовах ринкових відносин використовується система економічного примусу: інтенсивна праця завдяки наявності безробіття; беззбиткова робота підприємства заради уникнення банкрутства тощо.

Суспільні інтереси, що не стали особистими, втрачають власну опору, перетворюються на чужих людині, нав'язаних їй. Відбувається відчуження людини не лише від власності, не лише від управління, але і від інтересів суспільства. У цьому відчуженні індивіда від інтересів криється основна причина гальмування соціально-економічного розвитку України.

Таким чином, проблема економічних інтересів – це проблема не лише економічної теорії, але і практики. Управляти суспільством, трудовим колективом можливо лише через інтереси їх учасників. Успіх будь-якої справи вирішальним чином залежить від того, наскільки повно і всесторонньо враховані і задіяні інтереси людей.

Дата добавления: 2015-05-24