Економічна діяльність: сутність та стадії

Отже, зусилля людей, які ґрунтуються на певному інтересі і спрямовані на задоволення їх різноманітних потреб, представляють собою економічну діяльність. Тобто, люди вступають у процес суспільного виробництва товарів або надання послуг з метою реалізації власних потреб. Рух потреб від виробництва до моменту їх задоволення, тобто до споживання, минає проміжні фази розподілу і обміну та модифікується на кожному з вказаних етапів. Економічна діяльність людей – це складний комплекс різноманітних процесів і явищ, у якому політична економія виділяє чотири стадії: саме виробництво, розподіл, обмін і споживання. Іншою мовою, виробництво, розподіл, обмін і споживання – це стадії економічної діяльності людей.

Економічна діяльність, як процес суспільної праці, є доцільною діяльністю людей, спрямованою на задоволення різного роду їх потреб. Початковим пунктом її є виробництво. Саме у ньому людина як економічний суб'єкт пристосовує речовини і сили природи до задоволення власних потреб. Вирішальна роль виробництва пов'язана не лише з тим, що воно є основою життя і джерелом прогресивного розвитку людського суспільства. Істотніше інше: соціальний тип і характер виробництва, які залежать від типа і форми власності, зумовлюють соціальний тип і характер всіх інших стадій. Так, соціальна нерівність людей у виробництві спричиняє їх нерівність в розподілі і споживанні. На жаль, сьогодні не потрібно «ходити» далеко за прикладами, достатньо яскраво це виявляють економічні і соціальні реалії нашої країни.

Розподілом є процес визначення частки, кількості, пропорції, в якій кожен економічний суб'єкт бере участь у виробленому продукті (доході). Розподіл же засобів виробництва і відповідно членів суспільства по сферах і галузях виробництва, підприємствам входить у виробництво, є його зворотною стороною. Принципи розподілу виробленого продукту (доходу), його характер знаходяться у визначальній залежності від форми власності на засоби виробництва і від функцій, що виконуються власниками факторів виробництва.

Обмін – це процес руху матеріальних благ і послуг від одного суб'єкта до іншого, форма суспільного зв'язку виробників і споживачів, який опосередкує суспільний обмін речовин. Саме він покликаний доставити кожному учаснику виробництва, кожній його ланці певні блага відповідно до частки, що встановлюється розподілом. Обмін здійснюється і в самому виробництві у вигляді обміну діяльністю і здібностями, але в цьому випадку він не є самостійною стадією у русі продукту (доходу).

Розподіл і обмін продукту залежать від виробництва, бо розподіляти і обмінювати можна тільки те, що вироблене. Але, у свою чергу, вони не пасивні по відношенню до виробництва, вони активно зворотно на нього впливають. Порушення принципів, відповідно до яких здійснюється розподіл, знижує трудову активність працівників, негативно позначається на темпах зростання виробництва. Порушення на стадії обміну, наприклад, неможливість перетворити свою частку, отриману при розподілі, у необхідні життєві блага, приводить до такого ж результату. Збої у русі продукту (доходу) від виробника до споживача порушують безперервність і узгодженість виробництва, роблять проблемною саму можливість продовження виробництва.

Кінцеву мету і мотив виробництва утворює споживання, оскільки саме тут реалізується споживча вартість продукту. Споживання – це процес використання результатів виробництва для задоволення потреб людини. Задоволена потреба породжує нову потребу, внаслідок чого споживання диктує нове замовлення виробництву. Розрізняють виробниче споживання, наприклад, використання електроенергії, металу при створенні машин, яке є складовою ланкою самого процесу виробництва, і особисте споживання. Саме останнє є самостійною, завершальною стадією руху продукту (доходу). Особисте споживання, забезпечуючи відтворення життя людини, її діяльності, створює потужний імпульс розвитку і вдосконалення виробництва. Отже, споживання активно впливає на виробництво, примушує його прискорюватися (або стримуватися), змінювати структуру, спонукає (або стримує) до життя нове виробництво. Взагалі, зворотний вплив розподілу, обміну та споживання на виробництво може бути як позитивній, так і негативний, тобто вони можуть стимулювати або стримувати його.

Таким чином, всі стадії економічної діяльності знаходяться у взаємозв'язку та взаємодії. Початковим пунктом її є виробництво, кінцевим – споживання. Розподіл і обмін – це проміжні стадії, що опосередковують взаємозв'язок початкового і кінцевого пунктів економічної діяльності.

Як же модифікуються потреби на кожній з вказаних стадій? Щоб задовольнити потребу у певних життєвих благах, люди включаються до виробництва, де створюються матеріальні і духовні блага для існування і розвитку. На стадії розподілу потреби отримують абстрактну форму грошових коштів (доход). Він обмежує потреби часткою трудового внеску (найманого робітника) і часткою капіталу (власника) у процес виробництва продукту.

Існуюча диференціація доходів створює неоднакові можливості для реалізації потреб різних груп людей, породжує тим самим матеріальну зацікавленість у кількісному і якісному вдосконаленні трудових витрат і витрат капіталу. Таким чином, диференційовані у грошовій формі потреби перетворюються на інтереси. Процес перетворення потреб на інтереси отримує завершення в обміні, де абстрактна грошова сума перетворюється на набір певних життєвих благ та послуг, необхідних для задоволення потреб.

Дата добавления: 2015-05-24