Сутність та класифікація потреб. Закон зростання потреб

Економічні інтереси і механізм їх реалізації.

Соціально-економічні цілі і виробничі можливості суспільства.

Економічні ресурси: сутність та класифікація. Обмеженість економічних ресурсів.

Економічна діяльність: сутність та стадії.

Сутність та класифікація потреб. Закон зростання потреб.

Функціонування будь-якої економічної системи передбачає задоволення суспільних потреб. У найзагальнішому вигляді потреби визначаються як усвідомлена необхідність людини, потреба в чому-небудь: продукті, послузі, соціальному благі, духовній цінності. Прагнення людей до задоволення потреб є умовою існування суспільного виробництва. Проте, з іншого боку, самі потреби виникають не довільно, не з фантазії людини. Їх поява у вирішальному ступені обумовлена самим виробництвом. Наприклад, потреба людини в комп’ютерах виникла лише на базі створення і організації їх виробництва. Породжуючи потреби, суспільне виробництво в той же час є джерелом їх задоволення.

Люди, як відомо, живуть не ізольовано, а в співтоваристві, де вони залежать один від одного, коли займаються виробничою діяльністю. Виробничі стосунки, що виникають при цьому, складаються з приводу об'єктивної необхідності відтворення життєвих благ, що і є змістом потреби як економічної категорії.

Структура потреб сучасної людини різноманітна. Причому, людські потреби включають не лише індивідуальні нужди, але і потреби сім'ї, соціальної групи, виробничого колективу, народу, держави. Визначальними є саме економічні потреби, тобто той внутрішній мотив, який спонукає людей до економічної діяльності. Так, вчені розвинених країн налічують близько 11 тис. потреб, більшість з яких – економічні. У зв’язку з цим існують різні класифікації економічних потреб відповідно до різних критеріїв.

Потреби можна класифікувати, насамперед, за суб’єктами і об’єктами. За суб’єктами потреби поділяються на: 1) індивідуальні, колективні і суспільні; 2) потреби домогосподарств, підприємств та держави як особливих суб’єктів економічних відносин. За об’єктами потреби класифікують на: матеріальні (у їжі, одязі, житлі, здоров’ї), соціальні (у праці, спілкуванні, управлінні), духовні (в освіті, залученні до культури).

З погляду особливостей життєдіяльності людини розрізняють виробничі і невиробничі потреби. До виробничих відносяться потреби у засобах виробництва, що зумовлюються виробництвом. Вони потрібні йому як основа для задоволення потреб людей. Невиробничі потреби відповідно до способу задоволення підрозділяються на особисті, колективні і суспільні.

З погляду того, що людина є біологічною, етичною, соціальною особою, особисті потреби включають матеріальні потреби (у їжі, одязі, житлі, здоров'ї), духовні потреби (в освіті, залученні до культури) і соціальні потреби (потреба у праці, управлінні). Матеріальні потреби є необхідною передумовою самого існування людини, духовні – засвоєння духовних цінностей і власної духовної творчості, соціальні – самоствердження людини і заняття нею певного місця в системі соціальних стосунків.

Колективні потреби – це потреби, що спільно задовольняються трудовим колективом (наприклад, підвищення кваліфікаційного і професійного рівня працівників, колективне управління виробництвом та ін.).

Суспільні потреби невиробничого призначення пов’язані із задоволенням потреб, витікаючих з тих або інших суспільних функцій, наприклад, здійснення державою функцій загального управління, оборони, забезпечення громадського порядку, захисту навколишнього середовища тощо. Суспільними в певному значенні є також особисті потреби, оскільки їх задоволення забезпечує відтворення головної продуктивної сили суспільства – людини.

Ступінь реалізації суспільних потреб зумовлює їх розподілення на абсолютні, дійсні і платоспроможні. Абсолютні потреби кількісно не обмежені. Вони виражають в найзагальнішому вигляді досягнення світової цивілізації. Дійсні потреби – це потреби, що склалися у рамках досягнутого рівня розвитку виробництва і виробничих відносин в певній країні. Орієнтиром дійсних потреб є абсолютні. Платоспроможні потреби – це дійсні потреби, але обмежені купівельними можливостями споживачів.

З погляду того, що людина одночасно є суб’єктом виробництва і його кінцевою метою, розрізняють потребилюдини-працівника і людини-споживача. Потреби першого пов'язані з процесом праці, насамперед, з якісним вдосконаленням її умов. До них відносяться санітарно-гігієнічні умови, фізична небезпека, темп роботи, тривалість робочого циклу тощо. З розвитком автоматизованого виробництва, прогресивних технологій вирішальної ролі набувають потреби у вільній і творчій праці.

Людина як кінцева мета виробництва, людина-споживач є носієм потреб в гідній для сучасного суспільства величині функціонального доходу, що дозволяє забезпечити власний добробут і добробут своєї сім'ї. Відповідно до класифікації ООН, якнайповніший добробут розкриває такий узагальнений показник, як індекс людського розвитку (ІЛР). Цей індекс вимірюється показником очікуваної тривалості життя, рівня освіти, реального валового внутрішнього продукту на душу населення. У ситуації, що склалася в Україні, не забезпечується задоволення навіть тих потреб, які сформувалися раніше. Наприклад, вже сформована потреба в творчій самостійній праці не відтворюється на належному рівні, деформується існуючим рівнем споживання.

Згідно класифікації потреб, представленої американським вченим А. Маслоу, розрізняють нижчі і вищіпотреби. До першої групи відносяться фізіологічні потреби, без задоволення яких неможливе саме життя людини, а також потреби у безпеці, якої потребує індивід, його сім'я. До другої групи відносяться такі потреби, як прагнення належати до певного суспільства, відчуття підтримки з боку інших, турбота про інших, потреба у самореалізації як особистості тощо.

Потреби людини, незалежно від класифікації, безмежні. Повне їх задоволення завжди носить відносний характер. Це пов'язано з досягнутим рівнем розвитку продуктивних сил, а також з іншими внутрішніми і зовнішніми умовами. Відповідно до рівня розвитку суспільного виробництва потреби змінюються і зростають в результаті підвищення життєвого рівня, появи нових життєвих благ під впливом широкої реклами і стимулювання продажів. Іншими словами, потреби зростають і кількісно, і якісно. Ця підтверджувана багатолітньою історією людства закономірність є змістом економічного закону зростання потреб. Слово «зростання» свідчить про те, що має місце як кількісне зростання потреб, так і зміна їх структури, розширення різноманітності, якісне вдосконалення.

Закон зростання потреб виражає внутрішньо необхідні, стійкі, причинно-наслідкові зв'язки між рівнем розвитку суспільного виробництва (продуктивних сил суспільства) і рівнем споживання (ступенем задоволення потреб) людей. Дія цього закону обумовлена технологічним прогресом виробництва, вдосконаленням відносин власності, зростанням культури, знань, переважанням духовних цінностей. Внутрішня суперечність цього закону – це суперечність між потребами, які постійно зростають, і можливостями виробництва у їх задоволенні, що і є рушійною силою розвитку будь-якої економічної системи суспільства.

Дата добавления: 2015-05-24