Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Роздержавлення і приватизація. Особливості цих процесів в Україні




 

Висока ступінь одержавлення власності в Україні суперечила потребам ринкових перетворень, адже об’єктивною необхідністю ринкової економіки є існування різноманітних форм власності та господарювання. Тому сьогодні формується нова система відносин власності, яка включає: приватну, колективну, державну форми власності, а також змішані їх форми. Економічне значення кожної форми власності визначається тим, якою мірою вона створює сприятливі умови для прийняття ринковими суб'єктами найбільш раціональних рішень в економічній діяльності.

Перехід до різноманітних форм власності може бути забезпечено двома основними шляхамироздержавленням і приватизацією.

Роздержавлення являє собою сукупність заходів по перетворенню державної власності, спрямованих на усунення надмірної ролі держави в економіці. За своєю сутністю роздержавлення – це зняття з держави функцій прямого господарського управління, передачу відповідних повноважень у прийнятті управлінських рішень на рівень підприємств, але без зміни характеру власності, заміна вертикальних господарських зв’язків горизонтальними. Це находження оптимуму між централізацією і децентралізацією. Вирішення цієї проблеми зумовило реалізацію певних заходів з боку держави, зокрема:

- заміну директивного централізованого планування індикативним, рекомендаційним (з використанням системи пільг, замовлень, пільгового оподаткування);

- перехід від безтоварних відносин між підприємствами і державою до купівлі-продажу, тобто до ринкових відносин;

- перехід від державного забезпечення підприємств факторами виробництва до торгівлі ними та до укладення прямих договорів між підприємствами;

- припинення дотацій збитковим підприємствам, крім тих, що мають стратегічний характер;

- лібералізацію цін, тобто формування їх у відповідності до законів ринку.

Роздержавленняне означає усунення державної власності, воно лише надає державним підприємствам рівні права та умови господарювання з підприємствами інших форм власності, ліквідує монополію держави в економіці.

Приватизація – це перехід (відчуження майна) державної власності у власність окремих громадян, трудових колективів, юридичних осіб, а також формування на базі державних підприємств об’єктів зі змішаною формою власності (акціонерні товариства з часткою держави тощо).

Узагальнюючи, можна констатувати: приватизація має на меті оживити економічну діяльність підприємств; відродити економічні стимули до праці; збільшити конкурентоспроможність продукції; знизити витрати виробництва; забезпечити зростання науково-технічного прогресу; скоротити витрати державного бюджету.

У країнах з розвиненим підприємництвом приватизація є засобом підвищення ефективності суспільного виробництва, оздоровлення фінансів, зокрема зменшення витрат держави на фінансування суспільного сектора. Приватизація в нашій країні впродовж певного часу виступатиме як необхідний елемент формування нових приватних власників, первісного нагромадження капіталу, як чинник створення його історичних передумов.

В різних країнах методи приватизації були різними, якщо ж їх згрупувати, то до найбільш поширених належать:

- безкоштовна роздача частки державного майна в залежності від стажу праці, рівня заробітної плати;

- продаж об’єктів державної власності на аукціонах;

- акціонування, тобто перетворення державних підприємств в акціонерні товариства.

Переважним способом приватизації в Україні став безкоштовний зрівняльний розподіл серед усього населення приватизаційних майнових сертифікатів з наступним обміном їх на акції підприємств, що приватизуються. Теоретично такий спосіб приватизації повинен був створити для переважної більшості працездатного населення своєрідні „рівні стартові умови” для входження в ринок, для формування так званого ефективного власника. Всупереч теорії, цей спосіб набув протилежного характеру: безпосередні працівники, незважаючи на придбані акції, не мають ніяких відносин з управлінням власністю, вони стали лише формальними співвласниками.

Широко використовувався також спосіб приватизації, оснований на перетворенні державних підприємств в акціонерні товариства. Окрім названих способів, законодавством України також передбачено: викуп об'єктів малої приватизації їх працівниками; викуп державного майна, зданого в оренду, орендарем об'єкта; продаж підприємства на аукціоні; продаж об'єкта за некомерційним і комерційним конкурсом.

Аналіз процесів приватизації в Україні дозволяє дійти висновку про відмінності їх наслідків порівняно з країнами розвиненого капіталізму. Якщо в останніх акціонування є способом мобілізації, централізації вільних капіталів для вирішення економічних проблем, непосильних приватному індивідуальному капіталу, то в Україні воно стало способом руйнування державної власності та утворення відчуженою від засобів виробництва робочої сили. Отже, безпосередні працівники знову залишились відчуженими від розпорядження умовами виробництва і створеним продуктом, від володіння створеним ними виробничим потенціалом.

Причому, особливо слід звернути увагу на той факт, що роздержавлення і приватизація самі по собі не ведуть до зростання ефективності суспільного виробництва. Вони лише утворюють основу формування повноцінних ринкових відносин, тому є не метою, а засобами реформування економічної системи суспільства.

Таким чином, власність – це ядро системи виробничих відносин, серцевина кожного суспільного способу виробництва. Вона визначає характер функціонування всієї системи виробничих відносин, а також цілі та мотиви розвитку суспільного виробництва. І будь-які докорінні зміни в економічних відносинах повинні починатися з відповідних перетворень у відносинах власності.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 344; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.