Статистичні методи, що використовуються в аналізі

Елімінування та його способи.

Порівняння та його застосування в аналізі.

Характеристика основних елементів методики економічного аналізу.

Під методикою взагалі розуміють сукупність способів та прийомів найбільш доцільного виконання будь-якої роботи.

В економічному аналізі методика - це сукупність аналітичних способів та прийомів дослідження багато­сторонньої діяльності підприємства.

Оскільки в економічній літературі немає однозначного визначення структури методики економічного аналізу, спинимось на таких основних елементах:

• мета та завдання економічного аналізу;

• об'єкти аналізу;

• система показників, за допомогою яких буде вивчатись кожен
з об'єктів аналізу, їх взаємозалежність та взаємозумовленість;

• визначення послідовності та періодичності проведення
аналітичного дослідження;

• джерела інформації, на основі якої буде проводитись аналіз;

• методи дослідження об'єктів, що вивчаються;

• вимір впливу факторів на результати діяльності;

• способи відображення аналітичних даних;

• організаційне забезпечення аналізу;

• технічне забезпечення опрацювання аналітичної інформації.
Основним елементом методики є визначення мети та завдань економічного аналізу. Це - один з найважливіших структурних елементів методики: від того, наскільки чітко, обґрунтовано буде визначено мету та завдання економічного аналізу, залежать результати аналітичних досліджень, розробка пропозицій щодо вироблення управлінських рішень подальшого розвитку підприємства, швидшої адаптації до ринкових умов.

З метою економічного аналізу та його основними завданнями ми ознайомились у попередній темі.

Не менш важливими елементами є визначення об'єктів аналізу та системи показників, за допомогою яких буде вивчатись кожен з об'єктів аналізу.

Об'єктами економічного аналізу є всі сторони діяльності під­приємства, усі процеси, пов'язані з цією діяльністю.

Так, наприклад, на промисловому підприємстві (об'єднанні) об'єктами аналізу є виробництво продукції за обсягом та асортимен­том, конкурентоспроможність продукції, її реалізація, використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, прибуток та рентабель­ність, фінансовий стан підприємства.

Усі господарські явища і процеси вимірюються економічними показниками, які є характеристикою конкретного об'єкта чи процесу, а також його економічної суті в числовому виразі. Від того, наскільки показники повно і точно відображають суть досліджуваних явищ, залежить реальність та обґрунтованість висновків і пропозицій за результатами аналізу, ефективність управлінських рішень.

На різних стадіях аналізу показники можуть виконувати різні функції:

• результату роботи;

• фактора формування;

• ознаки зміни;

• кінцевої мети;

• проміжного наслідку.

Економічні показники - важливий інструмент оцінки планування та управління діяльністю підприємств.

В економічному аналізі використовують показники:

• завдань, договірних зобов'язань, прогнозованих даних, плану;

• звітності;

• обліку;

• вибіркових спостережень;

• аналітичних досліджень.

Усі ці показники доцільно класифікувати за відповідними ознаками, а саме:

• за економічним змістом досліджуваних явищ і процесів;

• характером відображення аналізованих процесів;

• способом виміру;

• ступенем охоплення;

• місцем у причинно-наслідкових зв'язках;

• способом формування.

За економічним змістом досліджуваних явиш і процесів показники поділяються на кількісні та якісні. Кількісні показники відображають розмір господарських явищ, величину кількісних змін, що в них відбуваються, величину ресурсів. Наприклад, обсяг реалізованої продукції, кількість працюючих, обсяг продукції, одержаної в результаті підвищення продуктивності праці. Якісні показники характеризують суттєві особливості і властивості досліджува­них явищ, рівень їх розвитку, використання ресурсів, ефектив­ність діяльності. Прикладом якісних показників є продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність.

За характером відображення аналізованих процесів розрізняють натуральні - виражають розмір явища у фізичних одиницях виміру (обсяг, довжина, вага); вартісні - показують величину економічних об'єктів і процесів у вартісному виразі (ціна, собівартість, прибуток); трудові - характеризують витрати праці та її ефективність (трудомісткість, продуктивність праці) показники.

За способом виміру розрізняють абсолютні й відносні показники.

Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних вимірниках або через трудомісткість (обсяг випущеної продукції в грив­нях, виробнича площа у кв. м, витрати праці в людино-годинах). Відносні показники показують співвідношення абсолютних показників і виражаються у відсотках, коефіцієнтах, індексах (відсоток виконання договору щодо поставки продукції, коефіцієнт оновлення основних фондів, індекс цін).

За ступенем охоплення виділяють загальні та часткові, специфічні показники. Загальні використовують для характеристики результатів роботи всіх галузей народного господарства (вартість товарної продукції, продуктивність праці, рентабельність). Часткові є специфічними для окремих галузей (марка сталі, калорійність кам'яного вугілля, урожайність сільськогосподарських культур).

При вивченні причинно-наслідкових зв'язків показники поділяються на результатні та факторні.

Це групування не є постійним, воно залежить від конкретних ситуацій, мети аналізу.

Наприклад, при оцінці змін прибутку від реалізації продукції показник собівартості товарної продукції розглядають як факторний. Водночас при вивченні витрат на виробництво собівартість розглядають як результатний показник, що залежить від багатьох факторів виробництва.

Тобто, якщо показник розглядається як результат дії одного або кількох чинників і він виступає як об'єкт дослідження, то при вивченні взаємозв'язку він вважається результатним.

Показники, які визначають стан результатного показника і виступають як причини зміни його величини, називають факторними.

За способом формування розрізняють показники:

• нормативні (норми витрат сировини, матеріалів, палива, норми амортизації, ціни);

• планові (дані планів соціально-економічного розвитку підприємства, завдання підрозділам);

• договірні (передбачені в угодах на поставку сировини,
матеріалів, палива тощо);

• облікові (дані бухгалтерського, статистичного та опера­тивного обліку);

• звітні (дані бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності);

• аналітичні (оціночні), які одержують у ході аналізу для оцінки результатів та ефективності роботи підприємства.

Усі показники, що використовуються в аналізі, як уже згадувалось, взаємопов'язані і взаємозумовлені. Вони вивчаються в комплексі і це передбачає відповідну їх систематизацію.

Система показників - це впорядкована їх множина, в якій кожен показник дає кількісну чи якісну характеристику певної сторони господарської діяльності, має властивості звідності і подільності, пов'язаний з іншими показниками, але не дублює їх.

Виділяють певну систему показників (Рис.2.2.)

У запропонованій системі залежно від об’єкта аналізу всі показники згруповано в десять підсистем.

Показники організаційно-технічного рівня характеризують:

• виробничу структуру підприємства;

• якість продукції;

• рівень концентрації і спеціалізації виробництва;

• тривалість виробничого циклу;

• технічну та енергетичну озброєність праці;

• рівень організації виробництва та управління;

• прогресивність технологічних процесів.

Рис.2.2. Система показників комплексного аналізу господарсько – фінансової діяльності підприємства

Ці показники впливають на всі інші показники діяльності, зокрема - на обсяг виробництва і реалізації продукції, її якість, рівень використання виробничих ресурсів, собівартість, рентабельність, а також на фінансовий стан підприємства.

За показниками, що включені до другої підсистеми, можна дати оцінку забезпеченості підприємства основними засобами, мате­ріальними та трудовими ресурсами. Як і попередні показники, вони безпосередньо впливають на випуск продукції, собівартість, фінансові результати діяльності та фінансовий стан підприємства.

До показників виробництва відносять:

• обсяг валової та товарної продукції у вартісному, натуральному та умовно-натуральному вимір ах;

• номенклатуру та асортимент продукції;

• якість продукції, її конкурентоспроможність;

• ритмічність виробництва.

Показники збуту включають дані про обсяг відвантаження та реалізації продукції, залишки готової продукції на складах. Вони тісно пов'язані з показниками виробництва та показниками прибутку і рентабельності.

Основними показниками використання засобів вироб­ництва є:

• фондовіддача;

• фондоємність;

• фондоозброєність;

• середньорічна вартість основних засобів;

• середнього динний виробіток продукції на одиницю устаткування;

• коефіцієнт використання устаткування;

• амортизація.

Показники, що включені до шостої підсистеми, характеризують використання предметів праці. До них, насамперед, відносяться: матеріалоємність, матеріаловіддача, вартість предметів праці, що використані за аналізований період часу. Вони тісно взаємопов'язані з показниками підсистем 7, 8, 9, 10, оскільки від раціонального використання матеріалів залежать рівень собівартості, прибуток, рентабельність, а значить - і фінансовий стан.

До показників, що характеризують використання трудових ресурсів, відносять:

• забезпеченість підприємства трудовими ресурсами;

• рух робочої сили;

• використання робочого часу;

• продуктивність праці;

• трудомісткість продукції;

• оплата праці.

Показниками собівартості продукції є:

• загальна сума витрат на виробництво товарної продукції;

• витрати на 1 гривню товарної продукції;

• собівартість порівнюваної товарної продукції;

• собівартість найважливіших виробів;

• прямі матеріальні і трудові витрати.

Вони здійснюють безпосередній вплив на результатні показники діяльності підприємства - прибуток і рентабельність.

Підсистема 9 включає показники, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства. Це, зокрема:

• прибуток від реалізації товарної продукції;

• прибуток від іншої реалізації;

• позареалізаційний прибуток;

• балансовий прибуток;

• рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат);

• рентабельність реалізації продукції;

• рентабельність капіталу (всього або окремих його складових).

Зрозуміло, що величина прибутку та рівень рентабельності залежать від показників усіх попередніх підсистем. У свою чергу, прибуток та рентабельність впливають на показники

фінансового стану підприємства, до яких відносяться:

• наявність та структура капіталу за складом та джерелами формування;

• інтенсивність та ефективність використання капіталу;

• фінансова стійкість;

• ділова активність;

• платоспроможність;

• кредитоспроможність;

• взаємовідносини з бюджетом та ін.

Показники фінансового стану залежать від показників, що вклю­чені в усі попередні підсистеми і, у свою чергу, впливають на них.

Таким чином, усі показники господарської фінансової діяльності підприємства перебувають у взаємозв'язку і взаємозалежності, яку необхідно обов'язково враховувати при проведенні комплексного аналізу.

Економічний аналіз здійснюється за допомогою низки прийомів. Деякі з них розроблено на теорії аналізу, інші - запозичено з математики, статистики, бухгалтерського обліку, управління, психології. Усі прийоми економічного аналізу (загальна кількість яких - близько ста) можна розділити на три великі групи:

1. Логічні;

2. Математичні;

3. Евристичні (психологічні).

До групи логічних прийомів відносять такі:

• порівняння;

• групування;

• деталізація;

• прийом виділення «вузьких місць» і ведучих ланок;

• середні і відносні величини;

• ряди динаміки;

• перерахунок показників;

• балансовий;

• елімінування;

• спосіб експертних оцінок;

• розрахунково-конструктивні способи;

• економічна діагностика.

Найбільш поширеним є прийом порівняння.

В економічному аналізі цей спосіб вважають одним з найваж­ливіших, оскільки з нього, власне, і розпочинається аналіз.

Порівняння, на думку багатьох авторів, - це науковий метод пізнання, у процесі якого невідоме (досліджуване) явище, предмети зіставляють з уже відомими, досліджуваними раніше, для виявлення загальних ознак або відмінностей між ними.

Використання методу порівнянь можливе за умови формування показників:

• за однаковий відрізок часу;

• в однакових одиницях виміру;

• за єдиною методикою;

• в однакових умовах.

Порівнюючи звітні дані з плановими, виявляють ступінь вико­нання або невиконання завдань, зобов'язань. Порівняння звітних показ­ників з даними попередніх періодів дозволяє охарактеризувати резуль­тати діяльності підприємства в динаміці, а порівняння планових показ­ників звітного періоду з фактичними показниками минулих періодів дає змогу визначити ступінь напруженості планових завдань.

Так, наприклад, за минулий звітний період було досягнуто зростан­ня продуктивності праці на 3,6 %, планове завдання становило 2,2 %, а фактичний темп зростання - 3,8 %. Це свідчить не лише про досягнення високих результатів (перевиконання планового завдання на 1,6 %), а й про те, що план із зростання продуктивності праці був ненапружений. Необхідно проаналізувати, чи при плануванні були повністю враховані всі резерви.

Порівнянням аналогічних показників діяльності аналізо­ваного підприємства із спорідненими підприємствами виявляють причини відмінностей в ефективності використання матеріальних, трудових ресурсів і мобілізації резервів на кожному з об'єктів, які взято для порівняння. Окрім того, таке порівняння дає змогу визначити конку­рентоспроможність підприємства, що дуже важливо в ринкових умовах.

Для оцінки стану і використання виробничого потенціалу підпри­ємства та виявлення рівня ефективності управління велике значення має порівняння досягнутих і запланованих показників діяль­ності досліджуваного підприємства з теоретично можливими показниками, економічною моделлю.

Для оцінки перспектив розвитку підприємства, визначення найбільш ефективних шляхів використання капітальних вкладень, напрямів розвитку технічної бази виробництва важливу роль відіграє порівняння з показниками «підприємства майбутнього». У цих показниках знаходить відображення результат прогресивної технології і техніки, що забезпечують значне зростання продуктивності праці щодо досягнутого в галузі рівня.

В економічному аналізі розрізняють такі види порівняльного аналізу:

• горизонтальний;

• вертикальний;

• трендовий.

Горизонтальний порівняльний аналіз використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового.

Вертикальний порівняльний аналіз застосовують для вивчення структури економічних явищ та процесів шляхом розрахунку питомої ваги складових у загальному цілому (питома вага позикового капіталу в загальній його сумі), співвідношення складових цілого між собою (власного і позикового капіталів), а також впливу факторів на рівень результатних показників шляхом порівняння їх розмірів до і після зміни відповідного фактора.

Трендовий аналіз застосовується при дослідженні рядів дина­міки, тобто при вивченні відносних темпів зростання і приросту показників за кілька років до рівня базисного року.

В економічному аналізі досить широко застосовуються групу­вання. Суть цього методу - поділ загального числа досліджуваної сукупності об'єктів на якісні однорідні групи за відповідними ознаками. Такий поділ дає можливість зрозуміти зміст середніх величин, показати роль окремих одиниць у цих середніх, виявити взаємозв'язок і взаємозалежність між досліджуваними показниками, вплив найсуттєвіших факторів, певні закономірності, властиві показникам.

Аналітичні групування поділяються на:

• типологічні;

• структурні;

• факторні.

Типологічні групування призначені для розчленування всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового спостереження на одноякісні групи або класи. Прикладом такого групування на промислових підприємствах є розчленування всього промислово-вироб­ничого персоналу на категорії. Це дає можливість вивчити співвідно­шення окремих груп персоналу: між основними і допоміжними робітни­ками; інженерно-технічними працівниками і робітниками тощо.

Для досягнення бажаного результату при складанні типологічних групувань необхідно забезпечити економічно обґрунтоване виділення груп, за якими класифікують досліджувані економічні явища.

Структурні групування використовують для подальшого вивчення внутрішньої будови досліджуваної сукупності, наприклад - розчленування всіх основних робітників підприємства на групи залежно від освіти, стажу роботи, віку та інших ознак.

За допомогою факторних групувань можна встановити причинно-наслідкові зв'язки між досліджуваними ознаками явищ та фактори, які впливають на їх зміну. Прикладом такого групування є вивчення залежності середньогодинного заробітку робітника від стажу роботи. При цьому можна не лише встановити, що розмір заробітної плати робітника обчислюється залежно від стажу роботи, а й визначити конкретно ступінь цієї залежності.

Одним з основних прийомів економічного аналізу є деталізація. Суть цього методу полягає в розкладанні, розчленуванні загальних показників на складові. Необхідність використання методу деталізації викликана тим, що:

• по-перше, вивчення лише загальних показників не розкриває
характеру і розміру впливу всіх факторів на динаміку цих показників;

• по-друге, у загальному показнику підсумовують нерідко протилежні тенденції, які взаємно погашаються і тим самим прикривають основні зміни, що відбуваються.

Саме тому виникає необхідність розкладу, розчленування загаль­них показників на їх складові, що при поєднанні з іншими прийомами дає змогу глибоко і всебічно оцінити досліджувані показники та явища, виявити причини, що зумовили досягнуті результати.

Виділяють деталізацію за:

• часом здійснення операцій;

• місцем здійснення операцій;

• складовими;

• центрами відповідальності.

Деталізація за часом здійснення операцій дає можливість виявити динаміку господарських явищ, їх ритмічність, а також періоди, на які припадають кращі та гірші результати діяльності підприємства. А це, у свою чергу, сприяє з'ясуванню причин негативних явищ та розробці заходів щодо усунення недоліків.

За допомогою деталізації показників за місцем здійснення господарських операцій можна виявити передові і відсталі ланки виробництва, вивчити причини відставання.

Деталізація показників за складовими, тобто за факторами, дозволяє вивчити вплив окремих елементів на загальний результат, структурні зрушення в складі цих елементів.

Деталізація показників за центрами відповідальності дає змогу оцінити роботу окремих виконавців (служб, відділів), визначити їх права на заохочення.

Прийом виділення «вузьких» місць і ведучих ланок полягає в тому, що виявляються диспропорції і розглядається можливість їх усунення. Поняття «вузького» місця і ведучої ланки трактується досить широко: у системі виробничих потужностей, підвищенні конкуренто­спроможності товарів, експорту продукції й т. ін.

У процесі аналізу широко застосовують середні величини, їх використовують для того, щоб одержати узагальнену кількісну характе­ристику сукупності однорідних явищ за відповідною ознакою. У серед­ній величині знаходять відображення загальні, характерні, типові ознаки досліджуваних явищ за відповідною ознакою. Тобто вона ніби одним числом характеризує всю сукупність об'єктів. Наприклад, показник середнього виробітку робітників використовується для узагальненої характеристики рівня продуктивності праці досліджуваної сукупності робітників.

Використовуючи середні величини, необхідно враховувати, що будь-яка середня нівелює, взаємно погашає позитивні і негативні відхилення: за загальними середніми показниками сховані як передовий позитивний досвід, так і негативне, відстале або навіть шкідливе. Саме тому при аналізі не можна обмежуватись лише середніми величинами, І там, де це необхідно, треба розкрити їх суть за складовими.

За допомогою відносних величин (узагальнюючих показників, які відображають кількісне співвідношення між двома ознаками, явищами і які вимірюються в коефіцієнтах, математичних відсотках, проміле, складних натуральних одиницях) можна глибше зрозуміти суть і характер відхилень від базових показників.

Базисні відносні величини динаміки, або ланцюгові відносні величини динаміки, особливо необхідні для оцінки змін динаміки показників господарсько-фінансової діяльності підприємства за кілька звітних періодів.

Для забезпечення повноти і правильності висновків за резуль­татами аналізу відносні величини обчислюють і застосовують у ком­плексі.

Балансовий прийом аналізу полягає у встановленні рівноваги між кількома однорідними і взаємопов'язаними показниками для виявлення значення одного з них за відомих значень інших. Прикладом можуть бути баланси трудових ресурсів, платіжний баланс.

Для визначення забезпеченості підприємства трудовими ресур­сами складають баланс, у якому, з одного боку, вказується потреба в трудових ресурсах, а з другого - фактична їх наявність.

Для того, щоб визначити платоспроможність підприємства, вико­ристовується платіжний баланс, у якому платіжні засоби зіставляють з платіжними зобов'язаннями.

Балансовий спосіб використовують також для визначення впливу окремих факторів на відхилення за результатним показником. Наприк­лад, якщо з кількох факторів відомий вплив усіх, окрім одного, то його вплив можна визначити шляхом вирахування від загального приросту результатного показника результатів впливу всіх попередніх факторів.

Для визначення впливу факторів в економічному аналізі широко використовується елімінування. Елімінувати - це означає усунути, відхилити, виключити дію всіх факторів на відхилення за результатним показником, окрім одного. Це логічний прийом, за допомогою якого вивчається дія зміни даних за одним факторним показником на зміну даних за головним показником. Це здійснюється різними способами, найбільш поширеним з них є прийом ланцюгових підстановок.

Суть цього прийому полягає в послідовній заміні планової величини кожного із взаємодіючих факторів фактичною і в порівнянні результатів, які послідовно одержують при кожній такій заміні. При цьому елімінується (виключається) вплив окремих факторів на узагальнюючий показник.

Прийом ланцюгових підстановок використовується лише тоді, коли досліджують таку залежність між явищами, де вона має суворо функціональний характер. Спочатку роблять заміну кожного базового кількісного показника на фактичний, а потім кожного базового якісного показника на фактичний.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте метод економічного аналізу, його особливості.

2. Сформулюйте підходи до класифікації прийомів та способів економічного аналізу.

3. Особливості застосування традиційних прийомів економічного аналізу.

4. Алгоритм факторного аналізу.

5. Відмінності стохастичного і детермінованого факторного аналізу.

6. Прийоми детермінованого факторного аналізу.

7. Охарактеризуйте евристичні прийоми економічного аналізу.

8. Суть прийому елімінування. Яка відмінність між методами абсолютних різниць та логарифмування?

9. Методи вивчення стохастичних зв’язків в аналітичному дослідженні.

10. Основні етапи реалізації методу експертних оцінок. Які особливості індивідуальних і колективних експертних оцінок.

Дата добавления: 2015-05-24