Користувачі фінансової звітності та їх інформаційні потреби

Користувачі звітності	Сфера інтересів
Інвестори	Здійснення прибуткових фінансових вкладень (здатність підприємства сплачувати дивіденди)
Працівники підприємства	Рівень оплати праці, збереження робочих місць, пенсійне забезпечення
Кредитори (банки)	Повернення кредиту та отримання відсотків
Постачальники та інші кредитори	Оплата рахунків за товари, роботи, послуги, продукцію
Замовники (клієнти)	Отримання необхідних товарів, робіт, послуг
Органи державного управління	Своєчасне та повне отримання податків, формування макроекономічних показників
Громадськість	Вплив діяльності підприємства на благополуччя суспільства (зайнятість, екологію тощо).

Фінансова звітність, складена згідно з П(С)БО, задовольняє загальні інформаційні потреби користувачів. Через це окремі гру­пи користувачів можуть встановлювати додаткові вимоги до інфор­мації.

Наприклад, уряд країни може встановити додаткові звіти для визначення і контролю податків. В свою чергу, керівництво підприємства визначає склад і зміст внутрішньої звітності, необхід­ної для планування, аналізу і прийняття рішень.

Необхідною умовою правдивого відображення діяльності підприємства є подання інформації у спосіб, який забезпечує якісні характеристики фінансових звітів і дотримання основ­них принципів їх підготовки (рис. 3.4.)

П(С) БО 1 виділяє чотири основні якісні характеристики фінансової інформації: дохідливість, доречність, достовірність, зіставність.

Дохідливість - це якість інформації, яка дає можливість користувачам однозначно тлумачити її значення, за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Для цього фінансова звітність повинна містити дані про:

- підприємство;

- дату звітності та звітний період;

- валюту звітності та одиниці її виміру;

- відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

- облікову політику та зміни;

- консолідацію фінансових звітів;

Рис.3.4. Якісні характеристики та принципи подання інформації у фінансових звітах

- припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

- обмеження щодо володіння активами;

- участь у спільних підприємствах;

- виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;

- переоцінку статей фінансових звітів;

- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповід­ними положеннями (стандартами).

Доречність характеризує здатність інформації впливати на прийняття рішень користувачами та допомогти їм оцінити минулі, поточні та майбутні події. Вона визначається суттєвістю, своєчасністю та можливістю використання для прогнозу­вання.

Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправиль­ний розрахунок можуть вплинути на рішення користувачів. В свою чергу, включення в звіт несуттєвої інформації може по­гіршити її зрозумілість.

Найдостовірніша інформація втрачає сенс, якщо вона на­дана користувачам із запізненням. Тому фінансові звіти ма­ють бути надані користувачам своєчасно, в строки, що забез­печують їх ефективне використання.

Інформація, наведена у фінансових звітах повинна не тільки відображати результати минулої діяльності, а й бути корис­ною для прогнозування майбутніх прибутків, дивідендів та інших виплат.

Достовірність інформації означає, що вона не містить помилок та упереджених суджень.

Зіставність інформації характеризує можливість кори­стувачів звітності порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди; фінансові звіти різних підприємств.

Таке порівняння дає можливість оцінити динаміку роз­витку підприємства та його позиції на ринку.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інфор­мації попереднього періоду та розкриття інформації про об­лікову політику і її зміни. Обліковою політикою вважають певні принципи, основи, домовленості, правила та практику, прийняті підприємством для складання та подання фінансових звітів.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриман­ням певних принципів.

Принцип автономності підприємства передбачає роз­гляд підприємства як юридичної особи, яка відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.

Принцип безперервної діяльності передбачає оцінку ак­тивів, зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі. Припустимо, що підприємство збирається припинити свою діяльність (ліквідуватися). У про­цесі ліквідації воно має покрити усі свої зобов'язання (спо­чатку перед кредиторами, потім перед власниками). Переваж­на оцінка статей балансу за історичною собівартістю за таких обставин втрачає доречність. Для достовірності звітності їх слід переоцінити за ринковою вартістю.

Принцип історичної (фактичної) собівартості визна­чає пріоритет оцінки активів виходячи з витрат на їх виробниц­тво та придбання.

Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінан­сової звітності.

Принцип нарахування та відповідності доходів і вит­рат передбачає визначення фінансових результатів шляхом зіставлення доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і вит­рати відображаються в обліку і звітності в момент їх виник­нення незалежно від, часу надходження і сплати грошей.

Згідно з принципом повного висвітлення, фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та по­тенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішен­ня, що приймаються на її основі.

За цим принципом звітність не обмежується балансом, звітами про фінансові результати влас­ний капітал та рух грошових коштів, але й містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та її зміну, а також додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, в примітках розкриваються важливі для користу­вачів фінансової звітності операції з пов'язаними сторонами, події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями тощо.

Принцип послідовності вимагає постійного, з року в рік, застосування підприємством обраної ним облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розк­рита у фінансовій звітності відповідно до П(С) бухгалтерсько­го обліку.

Принцип обачності, згідно з яким методи оцінки, що зас­тосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Це означає, що збитки та зобо­в'язання слід відображати в бухгалтерському обліку відразу ж після отримання свідчення про ймовірність виникнення їх, а активи та доходи - лише тоді, коли вони реально отримані або зароблені.

Тому, наприклад, сумнівну дебіторську заборгованість слід списувати на витрати та вираховувати з загальної суми дебіторської заборгованості в тому періоді, коли з'явилися сумніви щодо можливості її погашення. Проте обачність не означає створення прихованих або надмірних резервів, навмисне заниження оцінки активів та доходів чи завищення зобов'я­зань або витрат.

Згідно з принципом превалювання змісту над формою, операції на підприємстві повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Наприк­лад, реалізація продукції означає перехід права власності до іншої сторони. Однак, якщо угода забезпечує подальше вико­ристання продавцем економічних вигод, втілених в проданому активі, відображення цієї операції як реалізації не забезпечить правдивого подання інформації про неї у фінансовій звітності.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимі­рювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці.

Дата добавления: 2015-05-24