Прийоми навчання в молодшій групі

ПЛАН.

ПІСЕННА ТВОРЧІСТЬ. РОБОТА З НЕЧИСТО СПІВАЮЧИМИ ДІТЬМИ.

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ПІСНЕЮ.

1. Ознайомлення з піснею

Мета: викликати зацікавленість до пісні.

Методичні прийоми: виразне виконання, бесіда, використання ілюстрації. (1-2 заняття)

2. Розучування пісні

Мета: формування вокально – хорових навичок.

Методичні прийоми: повторення “важких” місць, співи на слоги, виконання слів пошепки, показ співочих прийомів, пояснення, вказівки, питання. (з 3-5 заняття)

3. Закріплення та перевірка засвоєння пісні.

Мета: з’ясувати, як діти засвоїли пісню, чи сподобалась вона їм.

Методичні прийоми: впізнавання пісні по мелодії, по вступу, по ритмічному малюнку, по загадці;

спів пісні: груповий, сольний, по рядах, з солістами, а capella.

І. Пісенна творчість:

1.визначення поняття “творчість”;

2. послідовність творчих завдань на розвиток пісенної творчості;

3. обсяг вмінь дітей на кінець року.

Для здійснення повноцінного музично - естетичного виховання до­шкільників необхідно розвивати їх творчі здібності, активне ставлення до музики. Творчі здібності - це пери за все прояв ініціативи, винахідливості, вигадки.

Методика педагогічної роботи по розвитку.дитячої музичної твор­чості в процесі навчання співів у дошкільних закладах вперте розробле­на

Н. А. Ветлугіною.

Послідовність творчих завдань:

1. Спочатку вихователь проспівує ім’я дитини в кількох варіантах з різних звуків, на різних інтервалах, у різних напрямках. Дитина від­повідав: “Я тут”. Кожен дошкільник уважно вслухається в звучання імені.

Потім дитина співає своє ім’я, а всі діти хором повторюють його.

Можна запропонувати їй підібрати ім’я на металофоні.

2. Після цього дошкільників учать імпровізувати звуконаслідування (“Ky –Ky”, “няв“, “a-y”). Наприклад, вихователь виконує пісню "Дуда­рик" А.Філіпенка на слова В.Чарної і дає дітям завдання: самостійно придумати мелодію та проспівати на цю мелодію звуконаслідування “Ой, ду – ду”.

3. Наступний етап - складання музичної відповіді. Вихователь співав тільки запитання /наприклад 1 фразу пісні "Весня­ний грім" музика Т.Шутенко, слова В.Болдирєвої /, ”Хто гуркоче угорі?”, і дитина повинна проспівати відповідь /”То гремит весенний гром”/ на власну мелодію.

Дошкільникам пояснюють, що можна запитувати і відповідати сло­вами можна й піснею - от і виходить “музична розмова”. Увагу дітей звертають на те, що мелодія часто змінюється, бо в пісні можна запиту­вати і відповідати

по-різному. /Вихователь проспівує декілька варіан­тів./ Дітям дуже подобається така форма роботи, і вони з радістю ім­провізують.

Текст, на який дошкільники складають свої мелодії, поступово ускладнюється, відповідно змінюється і завдання. Тепер діти повинні не тільки самостійно придумувати відповіді, але й міняти характер інтонації - співати то сумно, то радісно і т.д. Наприклад, відповідь”3айчик ніжку поламав” треба проспівати з сумною інтонацією.

Наприкінці дітям пропонують створити контрастні мелодії на зада­ний текст. Спочатку вихователь співав спокійну мелодію "Колискової" М.Сільванського на слова Л. Реви, а потім веселу – “Танцювальної” /автори музики і слів ті самі/, далі пропонує дітям скласти до цих тек­стів свою мелодію.

Перед тим, як проспівати контрастні мелодії, вихователь пояснює дітям, що музика може бути веселою і сумною. Щоб вони краще це зро­зуміли, грає на фортепіано музичні уривки протилежного характеру.

В кінці року, перевіряючи рівень розвитку голосу та слуху кож­ної дитини, педагог пропонує:

- заспівати декілька знайомих пісень /2-3/ в супроводі інст­румента. При цьому відмічається якість співу, характер звучання, чистота вокальної інтонації;

- заспівати нескладну пісно без супроводу, щоб вияснити, чи вміє дитина правильно співати без підтримки дорослого;

- заспівати поспівку в двох різних тональностях прослідкувати, чи вміє дитина “настроювалися”;

- скласти музичну “відповідь” /педагог співає: “Як тебе звати?”
Дитина відповідає: “Світ-ла-на"/;

- визначити напрямок руху мелодії на прикладі пісні;
- визначити. виконання по черзі високі та низькі звуки / в ме­жах квінти /;

- відповісти, хто співав вірно;

- з’ясувати, які пісні з пройденого репертуару дитина пам’ятає і може

заспівати з супроводом та без супроводу інструмента;

- співати звуконаслідування /співав маленька та велика зозуля, нявкає кошеня та кішка/;

- співати свої імена на 2-3 звуках, передаючи різноманітні інтонації;

- імпровізувати мотив з 2-3 звуків на склади “ля – ля”, кожна
дитина вигадує свій мотив. Діти змагаються, хто більше вигадає пос­півок;

- грати на металофоні вигадані сполучення інтонацій та ритмів та спробують втілити їх в спів;

- складати мелодії, передаючи характер в відповідності до змісту.

2. Робота з нечисто співаючими дітьми:

Частіше дитячому голосу притаманне високе звучання.

Але є діти які співають на 1-2-х низьких звуках в межах першої і малої октави. Їх голос звучить невиразно і нагадує далеке гудіння. Їх спів походить на ритмізовану декламацію майже без музичної інтонації.

Потрібна велика, справжня робота, в результаті чого, можна досягти результатів. Для цього необхідно поширювати діапазон.

(під час формування співочих вмінь)

1) Співоча постава - положення тулубу (корпусу)- сидіти, спираючись на стілець. Прийоми: показ, слово вихователя (пояснення).

2) 3вукоутворення - не чітке, в'яле. Діти не вміють володіти своїм голосом. Артикуляційний апарат розвинутий слабо. Діти часто картавлять, ковтають окремі звуки, тобто співають „говірком” (пе - ту - шок).

Програмові вимоги - вчити співати без напруги і крику, протяжно.

Для протяжного співу використовувати такі методичні прийоми: вчити підспівувати спочатку окремі слова - склади („мяу, тра -та – та”), а потім всю пісню. Для співучості пропонувати співати на склад „ля”, ”ду”, “ко –ко”(наприклад „ Кошка” (мяу) і „Цыплята” (ко - ко - ко).

З) Дихання - поверхове, коротке. Вчити не брати дихання посеред слова (на підставі показу).

4 ) Дикція - повинна бути чіткою. Діти повинні розуміти зміст слів. Для цього бажано використовувати наступні методичні прийоми: наочність (картки, іграшки, пояснення слів, показ, індивідуальна робота).

Не можна слова пісні вчити як вірш, слова засвоюються разом з мелодією, а окремо повторюються тільки важкі слова.

5) Чистота інтонування (стрій). Прийоми: спів з голосу педагога.

Потрібно знати, що з голосу малюки краще сприймають мелодію. Тому спочатку треба вчити співати без супроводу (а капелла). Велике значення має використання вправ, пов’язані з наспівуванням. Діти співають в ігровій формі звуконаслідування: „ку- ку”, “а- у”, “бі- бі –бі”.

а) Поспівки співають без інструменту, з голосу вихователя;

б) Важкий інтервал пісні можна співати на склад „ля” чи інший;

в) Співи гарно співаючих дітей;

г) Індивідуальні заняття з нечисто співаючими.

6) Ансамбль. Діти часто відстають або випереджають один одного під час співу.

Прийоми:

а) зібрати увагу дітей: „Посмотрите все на меня. Поем по руке”;

б) виразний початок пісні. в)Індивідуальна робота;

На одному занятті можна виконати 2-3 пісні, а за рік 6 пісень.

Середня група.

На п’ятому році життя діти мають певну музичну підготовку.

У них зміцнився голос, поширився діапазон – ре¹ – сі¹, краще стало вимовляння звуків. Це дає можливість поширити обсяг співочих вмінь. До кінця року діти повинні оволодіти такими програмними навичками:

- співати природнім голосом без напруги, протяжно;

- брати дихання між короткими фразами;

- вимовляти слова чітко, правильно;

- разом починати й закінчувати пісню;

- правильно передавати нескладну мелодію;

- співати узгоджено в межах „ре¹ – сі¹”;

- прислухуватися до голосів інших;

- розрізняти звуки за висотою;

- співати ізсупроводом та без нього;

Основний метод - виразний, емоційний показ, як і молодша група, а прийом – ігровий, який поки що залишається основним.

а) Над звукоутворенням - продовжити роботу над протяжністю звучання, тому іноді діти ще співають „говірком”.

б) Над диханням - показ і контроль за зміною дихання.

в) Над дикцією - роз'яснення змісту пісні та слів.

г) Над чистотою інтонування - вправи на розширення діапазону, показ голосом

прийомів, наприклад, як пищить комар (спів тоненьким, високим голосом), а потім питання: „А ведмідь теж пищіть?”.

- “Ні”, а як?

- спів без супроводу (Вправи: „ Двімашини”, „Качелі”, „Птах і пташенята”, гарно вивчена пісня).

д) Над ансамблем - діти самі повинні починати спів з показу вихователя. Потрібно звертати увагу на характер вступу, слухати інструмент, співати не голосно.

Прийоми: чіткий показ вступу, індивідуальна робота, спів по підгрупам.

В середній групі на одному занятті діти можуть виконати 2-3пісні. На закріплення.

Пед. завд. № 11(про машини).

Дата добавления: 2015-05-24