Гормони

Вітаміни

Лекція № 4

Тема: Вітаміни. Гормони. Алкалоїди. Їх роль в організмі. Нуклеїнові кислоти. ДНК. РНК.

Мета: Сформувати у студентів поняття про біологічно активні речовини, вітаміни та їх біологічне значення. Сформувати у студентів поняття про будову, нуклеотидний склад ДНК та РНК, їх функції.

План

1. Вітаміни, їх характеристика.

2. Гормони, їх характеристика.

3. Алкалоїди, їх характеристика.

4. Структура ДНК.

5. Самоподвоєння ДНК.

6. Функції ДНК.

7. Рибонуклеїнові кислоти (РНК).

Вітаміни – біологічно активні низькомолекулярні органічні речовини різноманітної будови, потрібні для життєдіяльності всіх живих організмів. Вони беруть участь в обміні речовин і перетворенні енергії переважно як компоненти ферментів. Добова потреба людини у вітамінах становить міліграми чи навіть мікрограми.

Відкрив вітаміни у 1880 році російський лікар М.І. Лунін. Нині відомо близько різних вітамінів. Їхнім основним джерелом для людини і тварин є продукти харчування переважно рослинного походження, але окремі з них містяться лише в тваринних організмах 9наприклад, А і D). Деякі вітаміни можуть синтезуватись у незначних кількостях з попередників (провітамінів) певними тканинами (наприклад, вітамін D синтезується у шкірі людини під впливом ультрафіолетового сонячного опромінення) або мутуалістичними мікроорганізмами кишечнику (наприклад. Вітаміни К, В₁₂, В₆).

Якщо в організмі не вистачає вітамінів, розвивається захворювання гіповітаміноз, за їхньою повної відсутності – авітаміноз, а за надлишку – гіпервітаміноз. Явища гіпо- та авітамінозу можуть виникати внаслідок порушення обміну речовин. Це так звана вторинна вітамінна нестача, пов’язана з несприйняттям організмом певних вітамінів.

Вітаміни мають різні фізико-хімічні властивості та зумовлюють різну фізіологічну дію на організми. Вітаміни поділяють на дві групи залежно від того, розчиняються вони у воді або жирах. До водорозчинних належать вітами групи В (В₁, В₂, В₃, В₅, В₆, В₉ – В₁₂) та вітамін групиС, а до жиророзчинних – вітаміни групи А (А₁, А₂), D, К та Е.

Гормони – біологічно активні органічні речовини різної хімічної будови, здатні включатися до циклу біохімічних реакцій і регулювати обмін речовин та енергії. Їх виділяють у кров деякі нервові клітини (нейрогормони) та залози внутрішньої секреції.

Характерними властивостями гормонів є:

1. Висока біологічна активність. Гормони діють на клітини, тканини та органи у дуже малих концентраціях. Під час секреції будь-якого гормону його концентрація у крові зростає у декілька сот разів і після закінчення його утворення швидко зменшується до вихідного рівня.

2. Висока специфічність. Гормони спричинюють тільки певні реакції клітин, тканин і органів. Розпізнають гормональні сигнал клітини-мішені, які мають специфічні молекули – рецептори. У деяких клітинах є рецептори для кількох різних гормонів, тобто вони перебувають під множинним гормональним контролем.

3. Дистанційність дії. Гормони переносяться з плином крові далеко від місця їхнього утворення до клітин-мішеней.. Вони впливають на відповідні чутливі саме до них клітини-мішені. Є гормони, здатні проникати всередину клітини. Там вони взаємодіють із специфічними рецепторами, розташованими в цитоплазмі, а й утворюють гормон-рецепторний комплекс, який після молекулярної перебудови проникає у ядро, де взаємодіє з хроматином. У результаті цього змінюється характер синтезу речовин клітинами-мішенями.

4. Відносно невеликий час існування в організмі – кілька хвилин чи годин. Як тільки необхідність у присутності гормону відпадає, він швидко втрачає активність під впливом певного ферменту. Деякі гормони спричиняють негайну біохімічну чи фізіологічну відповідь, в інших випадках максимальна дія гормону проявляється через кілька годин і навіть днів.

У грибів і вищих рослин знайдено фітогормони, які мають різну хімічну будову та утворюються в певних клітинах. Поширюючись по організму рослини, вони здатні в дуже малих кількостях регулювати і координувати індивідуальний розвиток рослин.

Відомо багато різних фітогормонів. Один із них утворюється у верхівковій твірній тканині і спричиняє розтягування клітин, що спричиняє видовженню пагона. Він також впливає на диференціювання провідних тканин і стимулює поділ клітин камбію, прискорює формування додаткових коренів у живців. Інші фітогормони прискорюють поділ клітин і ріст бічних бруньок чи стимулюють проростання насіння.

Дата добавления: 2015-05-24