Методи генетичних досліджень

Генетичні дослідження здійснюються у кількох основних напрямках: вивчення матеріальних носіїв спадкової інформації – генів, а також закономірностей її збереження і передачі нащадкам; дослідження залежності проявів спадкової інформації у фенотипі від певних умов довкілля; встановлення причин змін спадкової інформації та механізмів їх виникнення; вивченння генетичних процесів, які відбуваються в популяціях організмів.

У вирішенні теоретичних і практичних генетичних поблем залежно від рівня організації живої матерї (молекулярний, клітинний, організмовий, популяційно- видовий) учені застосовують відповідні методи досліджень.

Гібридологічний метод, застосований Г.Менделем, полягає в схрещенні (гібридизації) організмів, які відрізняються за певними станами однієї чи кількох спадкових ознак. Нащадків, одержаних від такого схрещування, називають гібридами. Гібридизація лежить в основі гібридологічного аналізу – дослідження характеру успадкування станів ознак за допомогою системи схрещень. Схрещування буває моногібридним, дигібридним і полігібридним. Моногібридне схрещування – це поєднання батьківських форм, які відрізняються різними станами лише однієї спадкової ознаки; дигібридне – двох ознак; полігібридне – трьох і більше.

Генеалогічний метод полягає у вивченні родоводів організмів. Це дає змогу поостежити характер успадкування різних станів певих ознак у ряді поколінь. Він широко застосовуєтьсяв медичній генетиці. За його допомогою встановлюють генотип особин і вираховують ймовірність прояву того чи іншого стану ознаки у майбутніх нададків.

Популяційно – статистичний метод дає можливість вивчати частоти зустрічальності алелей у популяціях організмів, а також генетичну структуру популяцій. Крім генетики популяцій, його застосовують й у медичній генетиці для вивчення поширення певних алелей серед людей. Для цього вибірково досліджують частину населення певної територіїі статистично обробляють одержані дані.

Цитогенетичний метод грунтується на дослідженні особливостей хромосомного набору (каріотипу) організмів. Вивчення каріотипу дає змогу виявити мутації, пов’язані зі зміною як кількох хромосом, так і струкрури окремих із них. Каріотип досліджується у клітинах на стадії метафази, бо в цей період клітинного циклу структура хромосом виражена найчіткіше.

Біохімічні методи використовують для діагностики спадкових захворювань, пов’язаних із порушенням обміну речовин. За їхньою допомогою виявляють білки, а також проміжні продукти обміну, невластиві даному організмові, що свідчить про наявність змінених (мутантних) генів. Відомо понад 500 спадкових захворювань людини, зумовлених такими генами.

Близнюковий метод полягає у вивченні однояйцевих близнят. Однояйцеві близнята завжди однієї статі, бо мають однакові генотипи. Досліджуючи такі організми, можна з’ясувати роль чинників довкілля у формуваннні фенотипу особин: різний характер їхнього впливу зумовлює розбіжності у прояву тих чи інших станів певних ознак.

Окрему групу становлять методи генетичної інженерії, за допомогою яких учені виділяють із організмів окремі гени або синтезують їх штучно, перебудовують певні гени, вводять їх у геном іншої клітини або організму. Крім того, вчені можуть сполучати гени різних видів в одній клітині, тобто поєднуватив одній особині спадкові ознаки, притаманні цим видам.

Дата добавления: 2015-05-24