Мікроеволюція

Крихкість нуклеїнових кислот

З першого погляду гіпотеза світу РНК може показатися неправдоподібною, тому що в сьогоднішньому світі великі молекули РНК невід'ємно нестабільні і можуть легко бути розірваними на нуклеотиди гідролізом. Навіть без гідролізу РНК врешті розпадається під дією ультрафіолетової радіації, що значно обмежує життєвий цикл «організмів» світу РНК.

Запропонована альтернатива світу РНК — пептидні нуклеїнові кислоти, ПНК (англ. PNA). ПНК значно стійкіша, ніж РНК і здається, може бути синтезована в пре-біотичних умовах швидше за РНК, особливо якщо синтез рибози та додавання до неї фосфатних груп проблематичні. Як інші альтернативи РНК були запропоновані треозна нуклеїнова кислота (ТНК, англ. TNA) та глікольна нуклеїнова кислотна (ГНК, англ. GNA). Принципово інша альтернатива процесів збирання РНК запропонована в гіпотезі світу ПАГ (англ. PAH world hypothesis), згідно якої поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАГ) могли бути каталізаторами формування структур РНК.

Дана молекула РНК в минулому могла прожити довше, ніж сьогодні. Ультрафіолетова радіація також може примусити РНК полімеризуватися, в той же час розбиваючи інші види органічних молекул, які могли б мати потенціал каталізу гідролізу РНК (рибонуклеази), пропонуючи, що РНК могла бути значно більш поширеною речовиною на Землі. Проте ця теорія ще не має експериментальних підтверджень, оскільки базується на постійній концентрації цукро-фосфатних молекул.

Мікроеволюція – це сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в популяціях одного виду. Згідно із сентитичного гіпотезою еволюції, єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації. Природний добір, на думку авторів синтетичної гіпотези, спрямовує різні елементарні спадкові зміни фенотипів, що виникли внаслідок мутацій, на утворення пристосувань організмів до умов навколишнього середовища. В цьому полягає творча роль природного добору. Тому його часто називають рушійною силою еволюції.

На характер еволюційнихзмін у популяціях впливають хвилі життя, дрейф генів та ізоляція. Якщо всі популяції обмінюються генетичною інформацією у результаті парування особин із різних популяцій, то будь – якому випадку видзмінюється як одне ціле. Якщо ареал певного виду дуже широкий і охоплює різні кліматичні зони, або різні популяції дещо відрізняються одна від одної звязками живлення, особливостями міграції, термінами розмноження, то їх часто згруповують у підвиди.

Підвиди – сукупність подібних між собою популяцій, які відрізняються від інших популяцій того самого виду однією або кількома станами ознак. Існування підвидів свідчить про екологічну пластичність виду, тобто про йогоз датність пристосовуватись до різноманітних умов довкілля.

Дата добавления: 2015-05-24