Фізіологія вищої нервової діяльності

1. Фізіологічний зміст ВНД.

Під нижчою нервовою діяльністю (ННД) розуміють рефлекторну регуляцію внутрішнього стану організму на узгодженість діяльності окремих його частин. Форми ННД запрограмовані генетично, передаються по спадковості від одного покоління до іншого і є однаковими в усіх представників виду, родини і класу.

ВНД забезпечує доцільну поведінку організму у зв’язку із змінами навколишнього середовища. Пристосувальні реакції, які здійснюються вищою формою нервової діяльності є наслідком індивідуального навчання. У людини на основі ВНД можливе навчання і різноманітність інтелектуальної діяльності.

Природжені форми поведінки:

1. Безумовні рефлекси виникають у відповідь на безпосереднє подразнення рецептивного поля і не потребують спеціальних умов. Вони поділяються на дві групи: 1) рефлекси зберігання (ковтання, чхання, кашлю і под.); 2) захисні рефлекси (відсмикування, потирання і под.).

2. Інстинкти - це складні форми безумовних рефлексів, які носять ланцюговий характер, тобто кінець однієї рефлекторної ланки є початком другої. Інстинкти поділяються на: 1) вітальні - забезпечують фізичне виживання організму (питний, харчовий, оборонний); 2) рольові - статевий, батьківський, територіальний, ієрархічний; 3) саморозвитку - дослідницький, імітаційний, ігровий. Особливістю інстинктів є те, що вони викликаються внутрішніми мотивами (зменшення вмісту глюкози в крові викликає їжездобувний інстинкт).

3. Емоції - це своєрідний фізіологічний стан, який характеризує особистісне ставлення людини до навколишнього середовища. Емоції з’являються вже у новонародженої дитини, наприклад, голод, біль, охолодження викликають плач, гримасу страждань; сильний звук - страх; сповивання - гнів; колисання - задоволення тощо. Емоції поділяють на негативні та позитивні. Розрізняють стенічні негативні емоції, які зумовлюють активну діяльність (гнів, лють, агресія, стан афекту і под.), і астенічні, що знижують активність (страх, горе, смуток, депресія). Виділяють також нижчі (голод, спрага) та вищі емоції (естетичні, моральні, інтелектуальні).

Значення безумовних рефлексів для життєдіяльності людини зрозуміло з їхніх назв. Проте, лише безумовних реакцій, які відзначаються своєю сталістю, недостатньо для нормального існування організму. Для повного пристосування до мінливих умов середовища від організму вимагається спроможність змінювати рефлекторні реакції щодо змін зовнішніх умов. Такими мінливими реакціями є умовні рефлекси (набуті форми поведінки).

Умовний рефлекс - це реакція організму на зміни навколишнього середовища. Він має сигнальне значення, оскільки організм починає реагувати цілеспрямовано до того, як почне діяти життєво важливий подразник.

Класифікація умовних рефлексів:

1. За біологічним значенням (харчові, захисні, статеві, рухові, вісцеральні).

2. Штучні - це умовні рефлекси на подразники, що не пов’язані з їжею (звук, світло і под.).

3. Натуральні - це умовні рефлекси на подразники, які пов’язані з їжею (вигляд, смак, запах їжі).

4. Одночасні - збіг по часу дії умовного і безумовного подразників.

5. Відсунуті - відставання умовного подразника від безумовного на 5-30 с.

6. Запізнілі - те ж, але відставання 1-3 хв.

7. Слідові - утворюються не на безпосереднє збудження, а на слідових його процесах, що тривають у нейронах кори після припинення дії умовного подразника.

8. Залежно від того, з якого рецептивного поля виробляються умовні рефлекси (екстеро-, вісцеро- і пропріорецептивні).

9. За складністю: першого порядку (світло - їжа), другого порядку (світло – звук - їжа) і т.д. У людей можна виробити умовні рефлекси 20 порядку. Складний ланцюг умовних рефлексів, коли подразник першого порядку запускає весь ланцюг послідовних рухових рефлексів називається динамічним стереотипом.

10. Оперантні - умовні рефлекси, які утворилися за участю якогось інструменту.

Умови утворення умовних рефлексів: 1) збіг у часі дії умовного і безумовного подразників; 2) випереджальня дія умовного подразника; 3) оптимальна сила подразника; 4) відсутність сторонніх подразників; 5) активний стан кіркових нейронів.

Механізм утворення умовних рефлексів:

1. Горизонтальна теорія: під час дії умовного і безумовного подразників у корі півкуль великого мозку активізуються два центри, між якими утворюється тимчасовий зв’язок.

2. Вертикальна теорія: при умовному і безумовному подразненні в підкіркових утворах в корі великого мозку активізуються нейрони, які спроможні замикати в собі інформацію двох подразників - утворюється тимчасовий зв’язок.

Для утворення умовних рефлексів мають значення не лише процеси збудження, але й гальмування. Воно обмежує іррадіацію збудження, чим сприяє його концентрації в необхідних ділянках нервової системи. Виділяють дві форми гальмування.

1. Зовнішнє - викликає затримку одного умовного рефлексу іншим безумовним або умовним. Наприклад, слиновидільний умовний рефлекс може бути загальмований дією больового, або іншого нового подразника.

2. Внутрішнє - затримка нервового процесу розвивається в тому ж самому нервовому центрі до якого адресований подразник. Види внутрішнього гальмування: 1) згасаюче - умовний рефлекс не підкріплюється безумовним подразником; 2) диференціювальне - розвивається тоді, коли із двох умовних подразників один систематично підкріплюється безумовним, а другий - ні; 3) умовне - розвивається, коли до умовного подразника додається новий агент і дана комбінація повторюється декілька разів без підкріплення безумовним подразником; 4) запізніле - розвивається, коли умовний подразник через деякий час підкріплюється безумовним; 5) зберігальне - розвивається внаслідок стомлення (причина - зменшення запасів медіатора в процесі роботи нейрона).

Дата добавления: 2015-05-24