Початковий курс фізичної географії. Курс фізичної географії у 6 класі вважається фактично першим систематичним курсом географії в школі

Курс фізичної географії у 6 класі вважається фактично першим систематичним курсом географії в школі. Він має глибоку краєзнавчу основу. До програми курсу входить багато загальних географічних понять, які необхідно засвоїти шестикласникам для підготовки до вивчення краєзнавчих курсів у старших класах. Слід зазначити, що більшість цих понять сприймається дітьми 11—12 років без достатнього розуміння суті, особливо процесів розвитку, взаємодії та взаємозалежності, якщо учитель не використовує конкретного місцевого матеріалу краєзнавчого змісту. Формування географічних понять відбувається значно легше, коли учні мають відповідні конкретні уявлення про свій край та райони туристських подорожей, одержані в процесі туристично-краєзнавчої роботи. Навіть загальні знання про одиничні об'єкти рідного краю (рівнини, височини і гори, річки, озера тощо) вчитель використовує, головним чином, як основу для формування. загальних фізико-географічних понять. Так вчитель підводить школярів до діалектико-матеріалістичного розуміння взаємозв'язків, що існують у природі між фізико-географічними об'єктами, явищами та процесами, природою і суспільством.

Початковий курс фізичної географії має на меті ознайомити учнів з методами дослідження сфер Землі (літо-, гідро-, атмосфери та географічної оболонки), з основними компонентами природного комплексу та взаємних зв'язків між ними, з географічними особливостями своєї місцевості (рельєфом, кліматом, гідрографією, природним комплексом). Вже у вступній частині курсу передбачається знайомство в загальних рисах з методами наукових досліджень природно-географічного середовища. З цією метою передбачено організацію систематичних спостережень у природі: за погодою, сезонними змінами висоти Сонця над горизонтом опівдні (у двадцятих числах кожного місяця).

Програма курсу включає також проведення двох екскурсій з метою вивчення об'єктів природи рідного краю та цілого ряду практичних робіт на місцевості поблизу школи. Першу екскурсію проводять на початку навчального року з метою здобуття фактичних знань про рельєф своєї місцевості: породи, що його складають, внутрішні води. Під час осінньої екскурсії шестикласники у польових умовах своєї місцевості вивчають форми рельєфу: породи, що їх складають, та залягання шарів; збирають зразки гірських порід. Учні замальовують відслонення порід, визначають окомірно і за допомогою саморобних приладів — нівеліра та екліметра — висоту й крутість схилу. Вони ознайомлюються також з результатами природних та антропогенних процесів, що змінюють рельєф. Під час осінньої екскурсії проводяться і географічні дослідження вод своєї місцевості: визначення ширини, глибини й швидкості течії, а при відсутності її — якогось струмка. При цьому складається опис однієї з водойм (річки, озера чи болота). Учні освоюють найпростіші методи гідрологічних досліджень. Водночас вчитель повторює з учнями способи орієнтування за Сонцем та за допомогою компаса. Кожний учень заповнює польовий щоденник, вносячи в нього відомості лише про ті об'єкти, які він особисто вивчав під час екскурсії.

З метою цілеспрямованого використання матеріалів осінньої екскурсії на класних заняттях під час вивчення різних тем вчитель має звернути увагу не тільки на загальний характер рельєфу своєї місцевості, а й на особливості різноманітних його форм. При цьому, поряд з показом порід, що складають рельєф, та залягання шарів, вчитель разом з учнями повинен пояснити процеси утворення й розвитку окремих форм рельєфу. Разом з тим під час екскурсії визначаються відносні висоти найбільш виразних форм рельєфу та проводяться доступні виміри їх частин.

Цілеспрямовано ознайомлюючись на осінній екскурсії з водами своєї місцевості, учні повинні усвідомити походження підземних і поверхневих вод, зв'язок їх з різними компонентами навколишнього природного середовища, а в даному випадку насамперед з рельєфом, що вивчається. Завдяки безпосередньому ознайомленню з гідросіткою своєї місцевості учні глибше і міцніше засвоюватимуть основні поняття про води земної суші (тема «Гідросфера»). Використовуючи знання учнів про води своєї місцевості, здобуті на екскурсії, вчитель робить відповідні узагальнення.

Методичне й педагогічне значення осінньої екскурсії полягає в тому, що учні засвоюють не абстрактні поняття про рельєф і води на Землі, а конкретні які грунтуються на власних спостереженнях. Під час уроків з курсу фізичної географії у класі буде використано чимало матеріалу, добутого учнями на осінній екскурсії.

З'ясовуючи в ході екскурсії значення рельєфу та вод для розвитку природних процесів на Землі, життя і господарської діяльності людини, ознайомлюючи учнів з конкретними прикладами їх господарського використання, раціонального природокористування та охорони, вчитель тим самим заохочує їх до суспільно корисної праці, до різноманітної позакласної краєзнавчої роботи, як от: боротьба зі шкідливими природним, процесами (ерозією грунтів та ростом ярів), спостереження за режимом річки, охорона вод тощо. Ця робота має виховне значення. До таких робіт належать також відновлення занедбаних колодязів, джерел і водозаборів, виявлення нових запасів водних, ресурсів для господарського використання, розчищення від заростей, бруду та сміття водних об'єктів або певних ділянок території поблизу школи, створення протиерозійних ділянок тощо.

Під час осінньої екскурсії можна закласти деякі досліди тривалих польових спостережень, наприклад над сповзанням грунту її ростом відкладів на схилах, над ростом ярів і конусів виносу в їх гирлах, над руйнуванням берегів річки, водою тощо. Під час весняної екскурсії на закладених восени дослідах можна наочно переконатися в деяких змінах у рельєфі місцевості, що відбулися внаслідок дії природних процесів та антропогенної діяльності людини.

Доцільність проведення осінньої екскурсії на початку навчального року перед вивченням тем програми початкового курсу фізичної географії підтверджена експериментальне і тривалими спостереженнями. Набуті шестикласниками конкретні географічні уявлення та поняття, зібраний ними під час екскурсій місцевий краєзнавчий матеріал відкривають широкі можливості для ефективнішої постановки викладання початкового курсу фізичної географії, сприяють глибшому вивченню та міцнішому засвоєнню навчального матеріалу учнями.

Другу обов'язкову екскурсію проводять весною після вивчення теми «Географічна оболонка». Метою її є вивчення та опис природних комплексів, відмінність яких зумовлена рельєфом; виявлення учнями самостійно безпосередньо у природі взаємозв'язків компонентів природно-територіального комплексу. Учні поблизу школи проводять вивчення та опис природних комплексів, схилу, заплави та самої річки. Вони виявляють взаємозв'язки різних природних компонентів у знайомому природно-географічному середовищі (між рельєфом, гірськими породами, рівнем зволоження і нагрівання, грунтами і рослинністю). Цьому сприяють знання, здобуті учнями протягом навчального року. Ось чому весняну екскурсію проводять наприкінці навчального року. Це фактично завершальний етап вивчення початкового курсу фізичної географії. Для показу динаміки розвитку природних явищ і процесів її потрібно планувати так, щоб маршрут збігався із маршрутом осінньої екскурсії. В такому разі мета екскурсії буде досягнута: проведено порівняння природних комплексів (луки, лісу, заплави річки, схилу тощо) за рельєфом, ступенем нагрівання, зволоження, грунтами, рослинністю. Всі дані спостережень записують у польовий щоденник.

Під час екскурсії учитель на прикладі конкретного місцевого природно-географічного середовища формує поняття «природно-територіальний комплекс» (ПТК), розкриває наукові основи його раціонального використання, пізнання та вивчення сезонної ритміки й розвитку природи. Учитель уже з 6 класу поступово формує в учнів уявлення про ПТК як про складні природні утворення, що мають різні властивості, а тому потребують диференційованого підходу в їх господарському використанні.

На конкретному місцевому матеріалі про ПТК учитель виробляє в учнів правильне уявлення про те, що проблеми раціонального природокористування та охорони природи можна успішно розв'язати з урахуванням взаємозв'язків між окремими компонентами ПТК. Ігнорування цих взаємозв'язків призводить до порушення рівноваги в природно-географічному середовищі наслідком чого можуть бути серйозні недоліки іневиправні прорахунки. Ось чому під час весняної екскурсії вчитель наголошує на тому, що пізнання взаємозв'язків у природі, ланцюгових реакцій, які виникають внаслідок дії на природу людини в процесі її господарської діяльності, стає нині необхідним для кожної людини.

Під час вивчення теми «Зображення Землі на глобусі і карті» на місцевості проводять такий цикл практичних робіт:

визначення азимутів за компасом; визначення напрямків за заданими азимутами; вимірювання відстані (рулеткою, кроками, на око);

робота на місцевості з планом (орієнтування плану, знаходження на ньому вихідної точки свого перебування та оточуючих місцевих предметів; орієнтування за планом під час руху);

складання схематичного плану невеликої ділянки місцевості поблизу школи (шкільного спортивного майданчика, городу або іншої відкритої місцевості, на якій є орієнтири).

Взагалі вивчення теми «Зображення Землі на глобусі і карті» будують майже цілком на практичних заняттях на знайомій місцевості поблизу школи і на вправах із планами та картами рідного краю. Школярі вчаться орієнтуватися на місцевості, складати схематичний план її невеликої ділянки. Працюючи з планом даної місцевості, учні засвоюють умовні топографічні знаки реальної обстановки, знаходять природні орієнтири в натурі. Використовуючи складений самим учителем, старшокласниками або спеціалістами план місцевості, учитель перевіряє, як учні 6 класу оволоділи уміннями: а) складати план; б) орієнтуватися на місцевості; в) переходити з позначених на плані місцевості точок, змінюючи своє місцеположення: г) вимірювати відстані на місцевості пара-кроками; д) визначати азимути на.місцевості: Роботу на місцевості виконують бригади учнів по 4—5 чоловік, бажано під керівництвом старшокласників.

Після закінчення вивчення теми «Географічна оболонка» бажано провести на місцевості такі практичні заняття: виявлення за матеріалами спостережень фенелогічних строків настання пір року та аналіз за планом місцевості природних комплексів, наприклад лугу, лісу на вододілі, болота в заплаві річки тощо.

Програмою початкового курсу фізичної географії передбачено проведення практичних робіт у класі на основі використання зібраного під час екскурсій і туристських подорожей матеріалу. Так, при вивченні теми «Зображення Землі на глобусі і карті» читається план своєї місцевості, а теми «Літосфера» — систематизуються зразки гірських порід за окремими групами, проводиться читання рельєфу за топографічними картами та планами, складеними за відмітками висот і горизонталями: визначаються напрями схилів, взаємне перевищення точок, форми рельєфу.

Для роботи із зразками гірських порід при вивченні теми «Літосфера» потрібно мати роздавальний матеріал. Учні систематизують гірські породи своєї місцевості і визначають їх господарське застосування.

Особливо широко використовують місцевий туристично-краєзнавчий матеріал при вивченні такої важливої теми курсу, як «Атмосфера». Починаючи з 5 класу, учні ведуть систематичні спостереження за погодою своєї місцевості для накопичення багаторічних даних про елементи атмосфери. У 6 класі з перших уроків ці спостереження щодня продовжують чергові, а під час вивчення теми «Атмосфера» — всі учні класу. Школярі виконують такі практичні роботи: вимірюють опадоміром кількість опадів, а снігомірною рейкою — товщину снігового покриву; спостерігають за погодою та обробляють матеріали спостережень (складають графіки температури, діаграми хмарності та опадів, рози вітрів); описують погоду за день, добу, тиждень, місяць, сезон, рік; обробляють матеріали спостережень за висотою Сонця опівдні (у двадцятих числах кожного місяця).

За матеріалами спостережень п'ятикласники виконують таку роботу: 1) викреслюють графік річного ходу температур повітря; 2) викреслюють графік вітрів за місяць; 3) складають діаграму хмарності; 4) складають діаграму опадів по місяцях; 5) описують погоду за добу, тиждень, декаду, місяць, сезон; 6) описують фенологічні строки настання пір року у своїй місцевості.

Якщо кожний учень навіть протягом нетривалого часу систематично і самостійно проводитиме спостереження за погодою, то абстрактні раніше поняття наберуть конкретності, оживуть в уяві учнів зрозумілими образами, цікавим стане їх подальше вивчення.

Систематичні спостереження за погодою та виконання рекомендованих програмою практичних робіт з теми «Атмосфера» є базою для формування елементарних понять про погоду і клімат.

В основу формування такого складного, але надзвичайно важливого поняття, як «клімат», слід покласти матеріали, зібрані в результаті спостережень учнів за погодою, а також матеріали екскурсій і туристських походів. Поняття про клімат і кліматоутворюючі фактори під час вивчення теми «Атмосфера» формуються на основі відомостей про погоду своєї місцевості та її сезонні зміни, одержаних в результаті систематичних спостережень. Зібраний фактичний матеріал дає можливість усвідомити закономірності процесів, що протікають в атмосфері Землі, простежити найпростіші залежності і взаємозв'язки між ними. Це, в свою чергу, допомагає визначити різні типи погоди.

Багаторічні систематичні спостереження за погодою дають можливість визначити й основні, характерні риси клімату своєї місцевості. Для пояснення особливостей клімату своєї місцевості необхідне знання кліматоутворюючих факторів, поняття про які формується насамперед з опорою на місцевий краєзнавчий матеріал, що використовується під час вивчення попередніх тем.

На прикладах своєї місцевості і районів туристських подорожей легше показати практичне значення вивчення погоди для господарської діяльності і життя людини: для сільського господарства, транспорту, промисловості, проведення будівельних робіт, забудови населених пунктів.

Таким чином, вивчення тем «Зображення Землі на глобусі і карті», «Літосфера», «Гідросфера», «Атмосфера» базується на місцевому матеріалі, зібраному в процесі безпосередніх спостережень і практичних робіт учнів на місцевості поблизу школи, а також у туристських подорожах рідним краєм, цікавих у пізнавально-географічному відношенні районах країни. Окремі уроки з перелічених тем проводять прямо в природі. Особливо сприятливі умови для цього мають сільські школи.

Уроки в природі за їх методичною побудовою бувають двох типів.

1. Уроки — практичні заняття, на яких учні виконують намічені вчителем топографічні, геологічні, геоморфологічні або гідрометричні вправи, передбачені навчальною програмою (урок визначення азимутів за компасом; визначення напрямків за заданими азимути вимірювання відстаней; складання схематично плану невеликої ділянки місцевості та ін.).

2. Уроки, на яких практичні роботи не проводяться учитель використовує природно-географічну обстановку під час бесіди за темою уроку для формування географічних понять на природних об'єктах, явищах і процесах своєї місцевості. Так, в результаті простого огляду на маршруті засвоюються поняття про форми рельєфу, породи, що їх складають, залягання шарів, про русло, заплаву, корінні береги річки, про відкритий і закритий горизонт тощо.

Знання про літосферу, гідросферу та атмосферу є основою для підведення учнів до елементарного розуміння поняття про географічну оболонку при вивченні однойменної теми. Вивчаючи з учнями тему «Географічна оболонка», учитель розкриває зв'язки між гірськими породами, рельєфом, кліматом, водами, грунтами, рослинним і тваринним світом і на цій основі формує елементарні уявлення про природний комплекс, головним чином з опорою на відомий учням краєзнавчий матеріал про компоненти природи своєї місцевості, про їх використання, раціональне природокористування та охорону (з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків) природно-географічного середовища. Для розуміння ряду складних явищ і процесів, які відбуваються в географічній оболонці, учитель наводить приклади з місцевого краєзнавчого матеріалу, за допомогою яких показує дію цих явищ і процесів. Таким чином, конкретні уявлення про взаємозв'язки компонентів природного комплексу учні одержують на основі аналізу місцевого краєзнавчого матеріалу.

Узагальнюючи дані спостережень за об'єктами, явищами і процесами природи, учні підходять до розуміння матеріальності світу як об'єктивної реальності до розгляду об'єктів, явищ і процесів природи в їх безперервному русі і розвитку.

Дата добавления: 2015-05-24