Тема 9. Краєзнавчі основи вивчення факультативних курсів

Усі шкільні факультативні курси за своїм змістом, організаційними формами і методами викладання тією чи іншою мірою мають краєзнавчу спрямованість. Велику роль вони відіграють і в професійній орієнтації учнів.

При викладанні факультативів важливо приділяти особливу увагу самостійній роботі учнів з науково-популярною літературою. Факультативи широко ознайомлюють учнів з економічним життям нашої країни.

Факультативні курси «Основи економіки промисловості», «Основи економіки сільського господарства» мають на меті ознайомити школярів з найважливішими галузями господарства і перспективами їх розвитку. Використання краєзнавчого матеріалу сприяє здійсненню освітньо-виховних завдань цих факультативних курсів. У зв'язку з цим особливе місце у навчальному процесі відводиться екскурсіям, на яких учні ознайомлюються з роботою конкретних підприємств, з їх колективами. Матеріали екскурсій використовують для практичних робіт: складання таблиць, графіків, схем, аналізу статистичного матеріалу, розрахунків собівартості, продуктивності праці, прибутку, коефіцієнтів механізації, автоматизації, електрифікації, рентабельності, ефективності виробництва тощо.

Факультатив «Основи економіки промисловості» передбачає проведення ряду практичних робіт після екскурсії на одне з місцевих промислових підприємств. Учні складають схему структури підприємства; аналізують статистичні показники роботи колективу в цілому або окремих його цехів; розраховують коефіцієнти механізації, автоматизації, електрифікації та хімізації виробництва; аналізують статистичні дані, які відображають ефективність науково-технічного прогресу; вивчають продуктивність праці на підприємстві в цілому або в окремих його цехах; аналізують таблиці зростання продуктивності праці протягом кількох років; збирають дані і викреслюють графік зростання продуктивності праці на всьому підприємств або в окремих його підрозділах; вивчають кадри: збирають і систематизують відомості про освіту, професійний склад і кваліфікацію; аналізують систему оплати праці; розглядають паливно-сировинну базу, складають схему, яка її характеризує.

Основна мета факультативу «Топографія та картографія» — поглиблення знань тих учнів, які цікавляться іншою галуззю науки, розвиток у них умінь використання карт. Краєзнавча спрямованість курсу сприяє виробленню в учнів навичок вимірювальних робіт, а також навчає складати найпростіші схеми і креслення плану місцевості в різних масштабах. Вивчення цього факультативу підвищує ефективність всього курсу шкільної географії, насамперед завдяки використанню краєзнавчого матеріалу при висвітленні таких питань.

1. Роль геодезії і картографії в розвитку продуктивних сил.

2. План і карта.

3. Топографічні карти як один з видів загальногеографічних карт.

4. Спеціальні карти, їх призначення та основні види.

5. Географічні атласи, їх призначення та класифікація.

6. Краєзнавчі атласи.

На основі використання краєзнавчого матеріалу проводять такі практичні роботи:

Вимірювання відстаней і площ за картою і на місцевості;

окомірне знімання ділянки місцевості із зображенням форм рельєфу горизонталями;

вивчення за картою і на місцевості рельєфу, гідрографії, грунтово-рослинного покриву, шляхів сполучення, населених пунктів;

складання топографічних планів місцевості в різних масштабах;

побудова профілю за картою і на місцевості;

опис або характеристика географічних об'єктів чи районів на основі використання загальногеографічних і спеціальних карт своєї області (краю) та району.

За допомогою топографічної карти своєї місцевості розв'язують такі практичні завдання:

підготовка за картою даних для руху за азимутами, складання схем маршруту руху;

визначення видимості точок;

побудова профілів (повного та укороченого) за заданими напрямками;

визначення за картою басейну річки меж затоплення місцевості при підвищенні рівня води на висоту;

опис за загальногеографінною картою своєї місцевості з характеристикою важливих географічних об'єктів;

опис за спеціальною картою різних об'єктів і явищ рідного краю.

Факультативні заняття з курсу «Топографія та картографія» забезпечують, з одного боку, загальне підвищення картографічної грамотності і географічної культури школярів, а з іншого — безпосередньо ознайомлюють з професіями топографа і картографа, тобто служать професійній орієнтації учнів.

Однією з, головних умов успіху у навчанні основ геології і підвищення інтересу школярів до геологічної науки є краєзнавчий принцип факультативного курсу «Геологія». Запитання і завдання цього курсу мають переважно краєзнавчу спрямованість (вивчення геологічних особливостей, гірських порід і корисних копалин своєї місцевості). Для підвищення ефективності факультативу особливе значення має порівняння геологічних особливостей рідного краю та інших місцевостей.

Краєзнавчий принцип цього факультативу сприяє досягненню його основної мети — допомогти учням глибше вивчити основи геологічної науки і ознайомити їх з практичним значенням геологічних знань. Місцевий краєзнавчий матеріал допомагає учням набувати елементарних навичок проведення геологічних досліджень і застосовувати їх на практиці.

Одержуючи основні поняття про геологічні дослідження, учні збирають матеріали для складання геологічної карти своєї місцевості, описують місцеві відслонення у щоденнику, наносять на топографічну карту точки спостережень, встановлюють послідовність розміщення шарів, складають стратиграфічну колонку, збирають і досліджують зразки гірських порід мінералів, руд, фауни та флори, готують етикетки до них; досліджують геологічні виробки (копанки, канави, розчистки, шурфи, бурові свердловини); безпосередньо на місцевості освоюють геофізичні та геохімічні методи пошуків корисних копалин, вивчають і ведуть розвідку підземних вод.

У польових умовах проводять такі практичні роботи: опис відслонень гірських порід, включаючи взяття зразків проб і замальовування відслонень; запис показань гірського компаса та барометра; проведення найпростіших геологічних виробок (розчищення відслонень, копанок, канав, шурфів), їх замальовування та опис; геологічне знімання навколишньої території з урахуванням місцевих особливостей; складання зведеної стратиграфічної колонки; опис геологічного розрізу; складання геологічних профілів.

Під час загальної польової практики з факультативного курсу вивчають ділянку своєї місцевості і складають схематичну геологічну карту, колонку та геологічний профіль. Важливе значення має при цьому прищеплення учням практичних навичок розпізнавання мінералів, гірських порід та окам'янілостей.

Професійній орієнтації учнів сприяє вивчення розділу «Основні поняття про геологічні дослідження» факультативного курсу. Деякі вчителі, збільшуючи час, відведений на ознайомлення з методами геологічних досліджень у лабораторії і на місцевості за рахунок історичної частини, посилюють тим самим значення курсу для професійної орієнтації учнів.Велике значення тут має організація факультативних занять на місцевому матеріалі.

В організації і проведенні факультативу особливе місце займають екскурсії, ретельна підготовка та вміле проведення яких дає високий навчально-виховний ефект і часто вирішує успіх занять. Цьому сприяє також проблемний підхід до вивчення курсу. Перед учнями ставиться завдання, яке потрібно розв'язати під час спостережень на місцевості.

Дуже цінним факультативом краєзнавчого напряму є курс «Охорона природи». Він як за своєю суттю, так і за формами та методами організації має краєзнавчий характер. На заняттях вивчають взаємозв'язки природи і господарської діяльності населення. Учні освоюють метод комплексного підходу до питання охорони навколишнього середовища. На практичних заняттях з кожної теми використовують краєзнавчий матеріал. З цією метою організують і проводять екскурсії на місцеві природоохоронні об'єкти (водоочисні споруди, санітарно-епідеміологічні станції тощо), туристські походи, під час яких у школярів виробляється культура поведінки туриста на природі, вони засвоюють правила організації, шліфують техніку проведення туристських походів.

Краєзнавчий характер факультативного курсу допомагає досягненню його основної мети — систематичного поглиблення знань з питань охорони природи. Цей курс є доповненням до уроків географії та біології, а також до позакласних занять з цих предметів. Він покликаний сприяти озброєнню школярів системою знань, практичних умінь і навичок охорони природи.

На основі краєзнавчого матеріалу вирішують такі завдання курсу.

1. Виховання у школярів любові до природи.

2. Розширення наукових знань учнів з основ природокористування.

3. Розвиток навичок самостійної практичної роботи у природі.

4. Розширення політехнічного кругозору.

5. Сприяння трудовому навчанню і вихованню учнів.

Одним з важливих завдань, які стоять перед слухачами факультативу, є поширення природоохоронних знань серед учнів школи і місцевого населення.

Під час практичних занять учні вивчають місцеві природно-територіальні комплекси, які потребують захисту від руйнування та відновлення. Слухачі факультативу самі відновлюють і зберігають мурашники, надають допомогу місцевим господарствам у боротьбі з ерозією грунтів, беруть активну участь в організації та проведенні масових заходів з охорони природи.

Базуючись на знаннях про елементи і зв'язки у природних комплексах, одержаних учнями в курсах фізичної географії, ботаніки, зоології, учитель поглиблює їхні знання про явища і процеси, які відбуваються у природі. На місцевих прикладах він показує, як ці процеси змінюються під впливом діяльності людини (виробничої, містобудівної, природоохоронної тощо).

Розкриваючи зміст курсу, вчитель повинен по можливості ілюструвати загальні наукові поняття місцевими краєзнавчими прикладами. Для цього необхідно відбирати такі приклади, які об'єктивно характеризують діяльність людини (її негативний вплив на природу).

У процесі вивчення матеріалу і спілкування з навколишнім середовищем особливу увагу школярів варто звертати не тільки на матеріальну цінність природи, а й на естетичний та моральний вплив її на людину. Необхідно систематично навчати учнів правил окремими предметами, вогнем, вибору місця і розміщення стоянок, користування водними джерелами, додержання санітарна-гігієнічних норм та інших правил поведінки у природі.

Структура факультативного курсу та розподіл годин по темах залежать від конкретних умов і специфіки навколишнього середовища. В одних школах більше уваги варто приділяти вивченню й охороні водойм та їх мешканців, в других — лісу, в третіх — атмосфери, в четвертих — грунтів і т. д. Залежно від місцевих природно-кліматичних умов допускаються зміни у послідовності вивчення окремих тем і практичних занять з курсу.

У процесі викладання факультативного курсу простежується різнобічний вплив діяльності населення краю на навколишнє середовище у вік бурхливого науково-технічного прогресу. Так, при вивченні теми «Охорона грунтів» учитель звертає увагу дітей на захист грунтів від забруднення і прямого знищення, їх меліорацію та рекультивацію, заходи держави щодо охорони грунтів та їх виконання в області, районі, на сільськогосподарському підприємстві. На практичних заняттях досліджують територію з еродованими грунтами і визначають види ерозії, характерні для даної місцевості; встановлюють причини, які викликають ерозію. Школярів ознайомлюють з протиерозійними заходами, залучають до участі у захисті грунтів від ерозії та в інших видах ґрунтозахисних робіт. Природні фації розглядають на прикладі місцевих лісів, степів, лук, боліт. На конкретних прикладах вивчаються видовий склад і взаємозв'язок всередині виду, між окремими видами та у фаціях. На місцевих прикладах простежується вплив діяльності людей на зміни чисельності рослин і тварин.

Під час комплексної екскурсії у природу вивчають Видовий склад рослинного і тваринного світу та їх взаємозв'язки в межах ПТК. Екскурсію проводять у типовий для своєї місцевості природний комплекс, наприклад у лісовий біогеоценоз. Учням пропонуються такі завдання.

1. Описати ліс за схемою: тип, місцезнаходження, топографічне положення, склад порід, яруси, вік, висота дерев.

2. Пояснити наявність основних лісоутворюючих порід екологічними умовами живої та неживої природи.

3. Прослідкувати вплив географічного положення та особливостей рельєфу на формування лісового природного комплексу.

4. Встановити взаємозв'язки між складом основних лісоутворюючих порід дерев і розвитком трав'яного покриву з урахуванням характеру освітленості та вологості.

5. Провести метеорологічні спостереження, під час яких визначити вид сонячної радіації, температуру повітря, хмарність, силу і напрямок вітру. За місцевими ознаками дати прогноз погоди на найближчий час.

6. Описати надземний покрив лісу (трави, мохи лишайники).

7. Скласти гербарій трав'яних рослин, мохів і лишайників.

8. Описати ґрунтовий розріз, з'ясувати причини формування ґрунтового покриву.

9. Скласти колекцію ґрунтових зразків або монолітів.

10. Описати пристосованість рослинності до життя у лісі.

11. Визначити запас деревини на гектар лісу, виходячи з середніх величин кількості стовбурів та їх об'єму.

12. Виявити, замалювати та описати шкідників лісу (паразитичні гриби, комахи, кліщі тощо).

13. Скласти колекцію шкідників лісу.

14. Описати та замалювати птахів — «друзів» лісу.

15. Описати та замалювати промислових тварин лісу.

16. Дати рекомендації щодо охорони корисних тварин лісу.

17. Описати заходи щодо поліпшення стану лісу (боротьба із заболоченням, чищення, лісонасадження, боротьба із захворюваннями, знищення шкідників тощо).

18. Розробити рекомендації щодо раціонального використання лісу, поліпшення його якісного видового складу та охорони.

У ході вивчення факультативного курсу «Охорона природи» аналізуються природне забруднення атмосфери, вплив діяльності людей на стан і властивості атмосфери. При цьому окремо розглядають джерела штучного забруднення атмосфери, види забруднень (хімічні, фізичні) та їх наслідки; вплив забрудненої атмосфери на живу природу; заходи попередження забруднень атмосфери своєї місцевості. На практичних заняттях вивчають вплив забрудненої атмосфери на життя у своєму населеному пункті. З цією метою влаштовують екскурсію на місцеве підприємство для ознайомлення школярів з джерелами забруднення повітря і технологічними методами боротьби з ними. Ефективним видом практичної роботи може бути складання карти своєї місцевості, на яку наносять основні джерела забруднення повітря, з описом тих заходів, що проведені, проводяться або будуть проведені у найближчому майбутньому для усунення осередків забруднення атмосфери. Практичними роботами можуть бути складання топографічних планів озеленення шкільного двору, території підшефних організацій (наприклад, дитячих садків, дитячих будинків, будинків інвалідів тощо), а також тих організацій, що здійснюють шефство над школою. Можна оголосити конкурс на найкраще планування об'єктів озеленення, написання рефератів, складання альбомів, виготовлення стендів, кінофільмів, слайдфільмів і т. п.

З метою раціонального використання та охорони лісу учні виконують такі роботи: виготовляють та охороняють штучні гніздування, підгодовують птахів, знищують шкідників та борються з хворобами дерев, відновлюють лісові ділянки насадженням цінних порід дерев, очищають ліс від сміття, збирають насіння дерев та лікарські рослини. Всі ці роботи проводяться за домовленістю з працівниками лісового господарства і заготівельниками сировини під керівництвом лісника або його помічника.

Робота учнів у лісі формує в них необхідні практичні і професійні навички догляду за лісом і дбайливе ставлення до природних багатств. Вони вчаться складати план своєї місцевості і на нього наносити умовними знаками відповідні види дерев і чагарників. План виставляють у шкільному музеї або в куточку «Рідна природа». Його використовують як навчальний наочний посібник на уроках з біології та географії.

Школярі вивчають географію водних ресурсів рідного краю, стан забезпечення прісною водою населення та окремих галузей господарства. При нестачі водних ресурсів у краї з'ясовують її причини. Конкретно вивчають окремі водойми своєї місцевості (природи; та штучні), розглядають проблеми їх раціонального використання та охорони. На практичних заняттях складають карти місцевих водних джерел (річок,струмків, озер, ставів, колодязів, джерел та інших водойм). Проводять обстеження водойм, учні беруть участь у впорядкуванні їх. Організують і проводять екскурсії на водоочисні споруди і санітарно-епідемій логічну станцію, під час яких школярів ознайомлюють з технологічними процесами очищення вод, санітарно-гігієнічним контролем навколишнього середовища. Учні ведуть записи, роблять замальовки, фотографують, знімають на кіноплівку. Зібраний матеріал обробляють і оформляють у вигляді альбомів, стендів, слайдів і кінофільмів.

Учні вивчають також процеси ґрунтоутворення, основні типи грунтів, позитивний та негативний вплив людей на грунти, прояви ерозії грунтів (природна і штучна), визначають види ерозії. Аналізують види забруднення і розробляють рекомендації щодо захисту грунтів від забруднення, заходи меліорації та рекультивації місцевих грунтів. Виявляють ефективність заходів держави щодо охорони грунтів та їх виконання в країні, області, районі, колгоспі (радгоспі). На практичних заняттях проводять снігозатримання на полі, луках, у лісі, роблять порівняльний розрахунок запасів вологи на обстежених ділянках. Досліджують території з еродованими грунтами, визначають причини виникнення та види ерозії.

Під час вивчення факультативу учні аналізують негативні наслідки від скорочення площ, зайнятих природною рослинністю, намічають завдання охорони рослинних ресурсів рідного краю та раціонального їх використання і відновлення. Під час практичних занять ведуть облік площ лісових насаджень поблизу школи, визначають видовий склад і стан дерев та чагарників.

Школярі простежують вплив господарської діяльності людей на тваринний світ своєї місцевості; аналізують факти зменшення або збільшення кількості видів, зміни ареалу, скорочення видового складу; вивчають наукові, соціальні та моральні передумови охорони тварин у країні, області, районі, окремих господарствах; на практичних заняттях обліковують видовий склад та чисельність місцевих птахів, що зимують; беруть участь у підгодовуванні птахів та інших тварин, виготовленні штучних гніздувань, визначенні місць для правильного розміщення гнізд; проводять екскурсію у заповідні місця.

Окремо учні вивчають рудні та нерудні корисні копалини свого краю, їх раціональне використання та завдання охорони. На практичних заняттях збирають літературу для шкільної колекції «Корисні копалини рідного краю». Розглядають характерні відособлені природно-територіальні комплекси своєї місцевості, розробляють заходи щодо охорони типових ландшафтів та унікальних об'єктів природи. На практичних заняттях виявляють та обліковують рідкісні природні об'єкти.

З метою закріплення правил поведінки у природі, засвоєння правил організації і техніки туристських походів, як правило, вчитель географії організовує і проводить туристський похід.

Тема 10. ШКІЛЬНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ

Шкільний краєзнавчий музей — організаційний центр краєзнавчої роботи школи. Він є ефективним осередком навчання. Експозиція музею дає змогу з найбільшим ефектом використати ілюстративний матеріал для глибокого засвоєння учнями на уроках шкільної програми з географії. Музей відкриває також великі можливості для організації самостійної творчої роботи учнів. Після проведення екскурсій і туристських походів по рідному краю у школі накопичується багато краєзнавчих матеріалів.

Шкільний музей є однією з форм розвитку творчої самодіяльності і громадської активності учнів у процесі збирання, дослідження, обробки, оформлення і пропаганди матеріалів з історії природи і суспільства, які мають виховну і науково-пізнавальну цінність. Мета і завдання музею — сприяти формуванню в учнів патріотизму, розширенню їхнього світогляду і ви хо ванню пізнавальних інтересів і здібностей, розвитку суспільно-політичної активності, виробленню практичних навичок пошуково-дослідницької роботи, вдосконаленню навчально-виховного процесу. Він є базою для здійснення краєзнавчого принципу у навчанні та вихованні школярів.

Нерідко шкільні музеї є організаційними центрами краєзнавчої та агітаційно-масової роботи серед населення. Вони тісно співробітничають з громадськими організаціями, науковими установами та державними музеями і відіграють значну культурно-освітню і виховну роль.

Створення краєзнавчого музею неможливе без активної пошуково-дослідницької роботи школярів у позаурочний час. В організації музею, крім юних краєзнавців, повинні брати участь учителі й батьки.

Найбільш поширені в школах комплексні краєзнавчі музеї широкого профілю, експозиції яких відображають історію, природу, економіку, населення та культуру краю. Широкий профіль музею дає можливість всебічно вивчити рідний край і залучити до краєзнавчої роботи більшість учнів і весь педагогічний колектив.

Шкільні краєзнавчі музеї працюють на громадських засадах, широко використовують актив учителів та учнів. В роботі музею, як і в його створенні, беруть участь педагогічний колектив школи, дитячі організації, батьківський комітет і шефи.

В основі організаційної структури і керівництва роботою музею лежить принцип самоврядування. Загальне керівництво ним здійснюють директор школи та організатор позакласної роботи, а безпосередньо завідує музеєм керівник, призначений директором з-поміж вчителів-краєзнавців. Спрямовує роботу музею рада, яка обирається на загальних зборах його активу.

Робота шкільного музею тісно пов'язана з виконанням навчально-виховних завдань, з усією позаурочною виховною роботою.

Структура музею залежить від багатьох чинників і насамперед від його профілю та від кількості зібраного краєзнавчого матеріалу. Бажано, щоб кожний шкільний музей відображав типовий, характерний для свого краю матеріал. Музей — це експозиція натуральних, штучних, об'ємних і графічних експонатів. Його розміщують в одному з приміщень школи для обслуговування навчально-виховного процесу.

Експонати музею збирають і виготовляють в основному самі учні під керівництвом учителів. Так школярі здобувають необхідні для самостійної роботи знання і навички, оволодівають методами пошуково-дослідницької роботи.

Музей працює згідно із затвердженими його радою перспективними тематико-експозиційними та річним планами. Основою першого є шкільна програма, окремі питання якої відображені у відповідних темах музейної експозиції. У тимчасовій експозиції на допоміжних або додаткових стендах подані додаткові теми, присвячені актуальним питанням суспільного та економічного життя краю, проблемам світової політики.

Процес створення краєзнавчого музею проходить такі послідовні етапи: розробка тематики і структури, складання тематичного і тематико-експозиційного планів, відбір краєзнавчих матеріалів, складання колекцій та ескізів, розміщення експонатів, оформлення експозиції. Розробляючи тематичну структуру музею, слід згрупувати експозиційний матеріал по відділах: історичний, географічний, етнографічний, літературний, професійно-довідковий, а також «Вивчаємо рідний край», «Наша школа».

Відділи музею складаються з різних розділів, експозиції яких представлені наочними матеріалами — експонатами. Останні становлять головне багатство музею.

Одне із центральних місць шкільного краєзнавчого музею займає географічний відділ. Пропонуємо схему оформленню та експозиції цього відділу

Дата добавления: 2015-05-24