Інвестиційний аналіз

Тема 6

Загальновідомо, що підприємець повинен аналізувати свою діяльність з метою забезпечення фінансової стійкості підприємства, запобігання кризовій ситуації, що веде до банкрутства, та забезпечення розвитку виробництва, примноження доходів і зростання капіталу. Відповідна аналітична робота має кілька напря­мів. Це передусім загально-економічний, техніко-економічний та фінансово-економічний аналізи. Деталізація підходів до аналізованих об’єктів зумовила потребу у проведенні аналітичної роботи з питань управління, маркетингу та фінансових відносин. Виникнення інвестиційного аналізу пов’язане з процесом упровад­ження інвестицій і пояснюється необхідністю інвестиційної діяльності усіх суб’єктів господарювання. Основними принципами формування цього напряму, яких повинен дотримуватися будь-який інвестор, на нашу думку, є такі:

1.Фінансовий стан підприємця залежить від багатьох внутріш­ніх та зовнішніх факторів, вивчення яких вкрай необхідне, з одного боку, для запобігання банкрутству, а з другого — для забезпечення подальшого розвитку. Єдиним засобом забезпечення фінансової стійкості та розширеного відтворення виробництва є зважена інвестиційна діяльність.

2. Підприємницька діяльність потребує все нових і нових інвестицій, що пов’язано з ризиком втрати капіталу, який інвестується і напряму залежить від впливу середовища. Всебічний аналіз середовища має вже на стадії передінвестиційних досліджень забезпечити прийняття зважених рішень щодо вкладення капіталу.

3. Глибокий аналіз інфляційно-цінових компонентів розвитку країни має забезпечити оцінку як власних інвестиційних ресурсів, так і можливостей запозичення капіталу та залучення ресурсів інших інвесторів.
Засади фінансового аналізу інвестиційних проектів авторами посібника розглядаються як окремий вид аналітичної роботи, особливо необхідний для малих і середніх підприємств, індивідуальних інвесторів, які не можуть користуватися послугами інжиніринго-консалтингових фірм і великих екаутингових та аудиторських компаній.

Предметом фінансового аналізу проектів є процес перетворення (капіталізації) інвестиційних ресурсів — матеріальних засобів грошових та інших фінансових інструментів на капітал, здатний приносити прибуток.

Об’єктом фінансового аналізу проектів слід уважати проект (англ. — progect) — обмежений розмірами ресурсів план (завдан­ня) отримання доходів (прибутку). Це загальне визначення проекту як ідеї одержання прибутків і прирощення капіталу. У такому контексті розуміється всебічно обґрунтований документ, спрямований на закріплення права власності на очікуваний результат (прибуток).

Результатом інвестиційного проекту можуть бути нові чи онов­лені основні фонди, їх матеріально-речова сутність або придбання та використання фінансових інструментів чи нематеріальних активів. І те і те спрямовується на отримання прибутку та примноження капіталу.

Отже, інвестиційний проект обумовлює процес створення фізичних об’єктів (будівель, споруд, підприємств), формування портфелів цінних паперів, створення інших матеріальних і духов­них цінностей або придбання об’єктів тезаврації.

Проект розпочинається з формування ідеї проекту, розробки концепції його реалізації та її обґрунтування.

Попередні дослідження ідеї проекту ґрунтуються на аналізі трьох напрямків: дослідження регіонів (виявлення можливостей у даному регіоні); виробничі дослідження (виявлення можливостей у даній галузі промисловості); дослідження природних ресурсів, сільськогосподарської та промислової продукції тощо.

Передпроектне дослідження повинно містити обґрунтування технічної та економічної можливості виконання проекту. Обов’язково потрібно визначити також джерело ризику.

В заключних проектних дослідженнях проводять техніко-економічний аналіз, фінансовий аналіз та загальноекономічний аналіз.

При проведені техніко-економічного аналізу розглядаються питання технічних можливостей, питання ринку збуту та закупівель, потреб матеріалів із врахуванням використовуваної техніки тощо, при цьому враховуються потреба в додатковій інформації зі сторони потенційних партнерів та інвесторів.

Фінансовий аналіз може складатися із таких етапів:

1. Спільне представлення грошових потоків надходжень та виплат проекту;

2. Представлення джерел фінансування (власний та позиковий капітал);

3. Складання планових балансів для зовнішнього представлення, планування ліквідності;

4. Розрахунок економічної ефективності;

5. Оцінка проекту за допомогою стандартних критеріїв інвестиційних розрахунків.

Загальноекономічний аналіз включає опис загальної економічної ситуації, спільне представлення витрат та вигід проекту, які торкаються національних економічних суб’єктів, переоцінку витрат та результатів по національно-економічних критеріях тощо.

Необхідно також здійснити екологічну та соціальну експертизу майбутнього проекту та зробити загальні висновки.

Ефективність проекту характеризується системою показників, які виражають співвідношення вигід і витрат проекту з погляду його учасників. Виділяють такіпоказники ефективності проекту: показники комерційної ефективності, які враховують фінансові наслідки реалізації проекту дляйого безпосередніх учасників; показники економічної ефективності, які враховують народногосподарські вигоди й витрати проекту, включаючи оцінку екологічних та соціальних наслідків, і допускають грошовий вимір; показники бюджетної ефективності, які відображають фінансові наслідки здійснення проекту для державного та місцевого бюджетів.

При аналізі ефективності проекту використовують наступні показники: сума інвестицій, грошовий потік, чиста теперішня вартість проекту, термін окупності проекту, внутрішня норма рентабельності, коефіцієнт вигід/витрат, індекс прибутковості.

Сума інвестицій – це вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватись. Ці витрати мають довгостроковий характер. За період функціонування проекту протягом його “життєвого циклу”, капітал, вкладений у такі активи, повертається у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капітал вкладений в оборотні активи, в тому числі в грошові активи, по закінченню “життєвого циклу” проекту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді й розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи являє собою номінальну суму витрат на створення цих активів;

2. Грошовий потік – дисконтований або недисконтований дохід від здійснення проекту, який включає чистий прибуток та амортизаційні відрахування, які надходять у складі виручки від реалізації продукції. Якщо у завершальний період “життєвого циклу” проекту підприємство-інвестор одержує кошти у вигляді недоамортизованої вартості основних засобів і нематеріальних активів та має вкладення капіталу в оборотні активи, вони враховуються як грошовий потік за останній період;

3. Чиста теперішня вартість проекту – Net Present Value (NPV). Це найвідоміший і найуживаніший критерій. У літературі зустрічаються й інші його назви: чиста приведена вартість, чиста приведена цінність, дисконтовані чисті вигоди. NPV являє собою дисконтовану цінність проекту (поточну вартість доходів або вигід від вкладених інвестицій). Чиста теперішня вартість проекту – це різниця між величиною грошового потоку, дисконтованого за прийнятної ставки доходності і сумою інвестицій. Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування потоків витрат та вигід і підсумувати дисконтовані вигоди й витрати (витрати зі знаком мінус). При проведенні фінансового аналізу ставка дисконту звичайно є ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту являє собою закладену вартість капіталу, тобто прибуток, який міг би бути одержаний при інвестуванні найприбутковіших альтернативних проектів.

Якщо NРV позитивна, то проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо NPV дорівнює нулю, то надходжень від проекту вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу. Якщо NРV менша нуля – проект не приймається.

Розрахунок NPV робиться за такими формулами:

NPV = ,

або

NPV = ,

де В_t – вигоди проекту в рік t; С_t – витрати на проект у рік t; і – ставка дисконту; n – тривалість (строк життя) проекту.

4. Термін окупності інвестицій – це час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досягає величини вкладених у проект фінансових ресурсів. У господарській практиці його можуть визначати без урахування необхідності грошових потоків у часі або з урахуванням такої необхідності. Термін окупності проекту – Payback Period (РВР) використовується переважно в промисловості.

5. Внутрішня норма рентабельності – Internal Rate of Return (IRR)У літературі зустрічаються й інші назви: внутрішня ставка рентабельності, внутрішня ставка доходу, внутрішня норма прибутковості. Це рівень ставки дисконтування, при якому чиста приведена вартість проекту за його життєвий цикл дорівнює нулю. ІRR проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто ІRR є ставкою дисконту, при якій NVP проекту дорівнює нулю. ІRR дорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні. Розрахунок IRR проводиться методом послідовних наближень величини NPV до нуля при різних ставках дисконту. Розрахунки проводяться за формулою:

= 0.

На практиці визначення IRR проводиться за допомогою такої формули:

,

де А – величина ставки дисконту, при якій NPV позитивна; В – величина ставки дисконту, при якій NPV негативна; а – величина позитивної NPV, при величині ставки дисконту А; b – величина NPV, при величині ставки дисконту В.

При застосуванні ІRR виникають такі труднощі: неможливо дати однозначну оцінкуIRR проектів, у яких зміна знака NPV відбувається більше одного разу; при аналізі проектів різного масштабу ІRR не завжди уз­годжується з NPV; застосування ІRR неможливе для вибору альтернативних проектів відмінного масштабу, різної тривалості та неоднакових часових проміжків.

Коефіцієнт вигід/витрат – Benefit/Cost Ratio (BCR).

BCR є відношенням дисконтованих вигід до дисконтованих витрат. Основна формула розрахунку має такий вигляд:

Дата добавления: 2015-05-24