Взаємодія суспільства та природи в античну епоху

Давньоримська “ойкумена”.

Географічні відкриття та наукові погляди Давніх греків.

Давньогрецька цивілізація.

План

ТЕМА 4. ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ АНТИЧНОСТІ

Географічний світогляд та відкриття народів Стародавнього Світу.

Зачатки географічних знань у первісних народів.

Взаємовідносини людства з навколишнім середовищем в епоху первісно-общинного та рабовласницького ладу.

Поява і розвиток перших людей.

План.

Історична географія Давнього Світу

1. Роль природно-кліматичних факторів на початковій стадії становлення людського суспільства. Поява і розвиток перших людей. Локальні первісні центри нової економіки. Формування великих расових груп та мовних сімей.

2. Винищення лісів Середземномор’я першими цивілізаціями; поширення ерозії та карсту, осушення боліт, зрошення засушливих земель, будівництво, добування руд та будівельних матеріалів в Римській імперії та їх вплив на навколишнє середовище. Створення техногенних форм рельєфу. Винищення тварин. Поява перших локальних та регіональних екологічних криз.

3. «Сліди» минулого, які свідчать про зачатки географічних знань у первісних людей. Використання географічних знань первісними людьми у практичних цілях – мисливство, рибальство, кочове скотарство, а потім і землеробство.

4. Виникнення перших «річкових цивілізацій» (з ІІІ тис. до н.е.) – Єгипетська, Асірійська, Вавілонська, Китайська, Індійська. Розвиток і занепад перших цивілізацій. Географічний світогляд і територіальні відкриття народів Стародавнього Світу.

Античність (походить від лат. antiquitas - старовина) - в загальному сенсі це слово означає «греко-римская старовина», інакше кажучи, цивілізація Давньої Греції і Давнього Риму у всьому різноманітті її історичних форм.

1. Давньогрецька цивілізація.

Грецька цивілізація виникла практично одночасно з фінікійською, спираючись на невелику територію на крайньому півдні Балканського півострова. Історична географія Давньої Греції носить ряд специфічних рис:

По-перше, це найбільша в Європі протяжність берегової лінії. Береги надзвичайно звивисті, з безліччю затишних зручних бухт. Якщо додати до цього сприятливі кліматичні умови – рідко штормить, а повітря в умовах сухого клімату надзвичайно прозоре, то маємо дуже сприятливі умови морської навігації. Отже природно, що грецький світ завжди був звернений до моря.

По-друге, рельєф Еллади гористий і вкрай розчленований. І хоча гори тут не високі і зовсім не є непрохідними, вони завжди служили природними межами областей та общин. Отже давньогрецький світ – це світ невеликих компактних спільнот (общин-держав), яких дослідники налічують до 2000. Центрами таких держав були історичні міста – Лариса (Фесалія), Фіви (Беотія), Афіни (Аттика), Спарта (Лаконіка) та ін. Населення Давньої Греції на середину І тисячоліття до н.е., за деякими припущеннями сягали близько 3 млн. чол.

По-третє, Греція доволі бідна агрокліматичними ресурсами. Тут мало родючих угідь. Жаркий клімат, рідкість атмосферних опадів, особливо на сході, а в деяких регіонах ще й нестача води. Вдосконалення сільськогосподарських знарядь сприяло зростанню продуктивності праці селянина, він уже здатний був обробити більшого розміру земельну ділянку. Дуже швидко не залишилося вільних земель для розширення сільськогосподарських угідь. Збільшення виробництва продуктів харчування сприяло стрімкому зростанню чисельності населення. Виникла проблема перенаселення.

По-четверте, в той же час багаті запаси будівельного каміння, і особливо глини, послужили підоймами грецького будівельного ремесла, виробництва кераміки. А багаті сріблом гори в Аттиці зробили можливим злет монетного господарства. Отже – стрімко розвивалися ремесла. Давньогрецькі майстри потребували все більше сировини й ринків збуту.

Перенаселення країни, відсутність вільних земель, придатних для землеробства, пошук нових джерел сировини, передусім металів, потрібних ремісникам, загострення боротьби між багатими і бідними – все це стало причинами переселення греків на нові землі.

Процес освоєння греками нових земель, який тривав протягом VIII-VI ст. до н.е., дістав назву «Велика грецька колонізація». Колонії мали торгово-мореплавський профіль і нсили «крапковий» характер.

Греки заснували велику кількість колоній: Неаполь у Південній Італії й Сиракузи на о.Сицилія; Массалію у Франції; Візантій, Синопу у Малій Азії; Херсонес, Тіру, Ольвію в Північному Причорномор'ї (Україна). Міста, які були засновниками колоній, називалися метрополіями.

Втягуючи населення суміжних територій у торговий та культурний обмін, грецькі купці та ремісники стали піонерами цивілізації у «варварському світі». Незабаром торгові кораблі, амфори та драхми стали візитними картками Греції у «варварському світі».

Територіальна роздробленість Еллади, відсутність політичної єдності, а також географічна оберненість до моря становили фундаментальні слабкості давньогрецької цивілізації.

У середині 4 ст. до н.е., в результаті завоювань Александра Македонського, грецький світ був централізований і територіально з’єднаний з великими «річковими» цивілізаціями Сходу – Єгиптом, Месопотамією, Персією, межиріччям Сирдар’ї та Амудар’ї. Однак, це об’єднання виявилось не тривким і розпалось незабаром після смерті засновника.

Дата добавления: 2015-05-24