Давніх греків

Географічні відкриття та наукові погляди

Проживання давніх греків на берегах Середземного моря моря сприяло розвитку мореплавання, яке завжди мало велике значення для збору свідчень про різні країни. Торгівля і мореплавство – дві причини розвитку країнознавства взагалі.

Греки у своїх плаваннях по Середземному морю познайомились з берегами південної Італії, сучасної Франції, знали і розміщували на своїх картах узбережжя Егейського, Мармурового, Чорного, Каспійського, Середземного морів; Малу Азію, Скіфію, Крим, Кавказ, Лівію (Африку), і навіть Індію.

Розвиток мореплавства і торгівлі давніх греків викликало потребу в складанні «периплів» і «периєгесів». Перипл (грец.. Περίπλους, від περιπλέω, «плисти колом (навколо), огинати») - вид давньогрецької літератури, в якому описуються морські подорожі і морські плавання вздовж берегів. Периєгес означає, збір історичних відомостей про місця і людей, за географічним маршрутом. Ініціатором жанру можна вважати грецького історика і географа Гекатея з Мілета.

Гомером (VIII — VII ст. до н. е.) були написані "Іліада" та "Одіссея", в яких зображено розгорнуту картину давньогрецького життя, в тому числі й тогочасні уявлення про навколишні землі.

Перші давньогрецькі мислителі створювали перші наукові «космогонії». Космогонія (грец. κοσμογονία, від грец. κόσμος — світ, Всесвіт і грец. γονή — народження), — галузь науки, в якій вивчається походження і розвиток космічних тіл і їх систем: зірок і зоряних скупчень, галактик, туманностей, Сонячної системи і всіх тіл, що входять до неї — Сонця, планет (включно із Землею), їх супутників, астероїдів (або малих планет), комет, метеоритів.

Анаксимандр Мілетський (грец.. Άναξίμανδρος, 610 - 547/540 до н. Е..) - Давньогрецький філософ, представник мілетської школи натурфілософії. Автор першого грецького наукового твору, написаного прозою («Про природу», 547 до н. Е..). Ввів термін «закон», застосувавши поняття суспільної практики до природи та науки. У творі «Про природу», Анаксимандр дає опис Космосу від моменту його виникнення до походження живих істот і людини. Анаксимандр намагався порівняти величину Землі з іншими відомими на той період планетами. Як вважається, склав першу карту Землі. Вперше в Греції встановив гномон - найпростіший сонячний годинник. Ввів у вжиток небесний глобус.

У творі Гекате́я Міле́тськго (грец. Ἑκαταῖος, лат. Hecataeus, *бл. 550, Мілет — †бл. 490 до н.е) «Землеопис» міститься докладна характеристика країни скіфів (сучасна Україна) — її річки, місцеве населення, грецькі колонії, більшість яких заснували співвітчизники Гекатея — городяни малоазійського міста Мілет.

Геродо́т Галікарн́аський (грец. Ἡρόδοτος), (між 490 і 480 до н. е. — бл.425 до н. е.) — давньогрецький історик, названий Цицероном «батьком історії». Один з перших географів і вчених-мандрівників. На підставі побаченого на власні очі і почутих розповідей створив перший загальний опис відомого тоді світу. Автор «Історії» в дев'яти книгах, присвячених опису греко-перських воєн з викладом історії держави Ахеменідів, Єгипту та ін., містить перший систематичний опис життя і побуту скіфів

Арістотель (грец. Αριστοτέλης; 384 до н. е., Стагіра — 322 до н. е., Халкіда) розумів, що Земля має форму кулі і приводив один з найсильніших доказів цього - круглу форму тіні Землі на Місяці під час місячних затемнень. Він розумів і те, що Місяць - темна куля, освітлювана Сонцем і обертається навколо Землі. Але Аристотель вважав Землю центром світу. Матерію він вважав що складається з чотирьох елементів, які утворюють чотири сфери: землі, води, повітря та вогню. Ще далі розташовані сфери планет - семи світил, що переміщаються між зірками,. Ще далі розташована сфера нерухомих зірок.

Піфей (Пітеас, грец. Πυθέας, лат. Pytheas) (бл. 380 — бл. 310 до н. е.) — давньогрецький мореплавець, купець, астроном, математик і географ, дослідник із грецької колонії Массалії (сучасне місто Марсель, Франція).

Між 330 і 320 роками до н. е. Піфей здійснив мандрівку вздовж узбережжя Північної Європи. Вважається, що він відкрив півострів Бретань, острови Ірландія та Великобританія, обігнув Великобританію, відкрив Ірландське та Північне моря, дослідив острів Зеландію і частково Скандинавський півострів. Зворотний шлях Піфей здійснив або морем, або суходолом (річками Рейн і Рона). Не тільки це лишається нез'ясованим з його мандрівки Північною Європою: вчені і досі сперечаються щодо описаної Піфеєм крижаної країни Тулє, висуваючи різноманітні версії, що це була за країна, — від Гренландії, Ісландії до Фарерських островів; також неясно, чи досяг Піфей узбережжя Балтики.

Поза сумнівом до заслуг Піфея слід віднести те, що він першим у історії описав полярний день, полярне сяйво та вічну кригу. До того ж Піфей ретельно описав і дав назви германським племенам, кельтам і, як гадають вчені, саамам (у Піфея названі фенніями). Саме завдяки Піфею Британія відтоді стала загально вживаною назвою острову.

Ератосфен (Ερατοσθένης, Eratosthenes) (бл. 275 — 194 до н. е.) був основоположником наукової, математичної і фізичної географії. У його Географії (Geographika) в 3 книгах містився перший систематичний науковий виклад географії, історія географічних відкриттів, а також розглядався ряд фізичних і математичних проблем, зв'язаних з географією, включаючи вказівку на сферичну форму Землі й опис її поверхні. Він також висловив припущення, що якщо плисти від Гібралтару на захід, то можна доплисти до Індії. Ератосфен додав до свого твору географічну карту світу. Однак найвідомішим досягненням Ератосфена в області геодезії і географії був винайдений ним спосіб визначати розміри Землі, викладу якого присвячений трактат Про вимір Землі (Peri tes anametreseos tes ges). Метод ґрунтувався на одночасному вимірюванні висоти Сонця в Сієні (суч. Асуан на півдні Єгипту) і в Александрії, що лежать приблизно на одному меридіані, у момент літнього сонцестояння (19 червня 240 до н. е.). Відстань між містами була відома (відстані вимірювали кроками спеціалісти-землеміри — гарпеданапти). Результат вимірювань, 252 000 (приблизно 39 690 км), мав мінімальну помилку, оскільки справжня довжина екватора становить 40 120 км. У цій же роботі були розглянуті й астрономічні задачі, такі, як оцінка розміру Сонця і Місяця і відстані до них, сонячні і місячні затемнення і тривалість дня в залежності від географічної широти.

Гіппарх (грец. Ἳππαρχος), близько 190 до н. е. – після 126 до н. е.) - давньогрецький астроном, один з найвизначніших астрономів давнього світу. Вніс визначний внесок у розвиток астрономії. Запровадив поділ зір на шість груп за їх блиском (видима зоряна величина), створив зоряний каталог, що містив координати та яскравість близько 850 зір. Висловив дуже важливу для астрономії ідею, що для виявлення повільних малопомітних змін на небосхилі слід порівнювати спостереження, здійснені протягом кількох поколінь. Обчислив тривалість тропічного року із похибкою менше 6 хвилин. Довів, що зміни у швидкості видимого руху Сонця можна пояснити припущенням, що Земля розташована не у центрі кола, яким рухається Сонце. Запровадив географічні координати (широту і довготу).

Посідоній (дав.-гр. Ποσειδώνιος) (бл. 135 до н. е., Апамея, Сирія - 51 до н. е., острів Родос) - давньогрецький філософ, впливовий мислитель середньої Стої, керівник заснованої Панецієм у Родосі школи, де його слухали Цицерон і Помпеї; вважається, що він був універсальним для свого часу вченим.
Він багато подорожував, відвідавши все Середземномор’я, Єгипет, Іспанію, Англію і інші країни. Під час своїх подорожей проводив численні спостереження за явищами природи. Посідоній спеціально вивчав явища веселки, грому і блискавки, природу вітру. Він обговорював глибину океану, підйоми рівня океану в зв'язку з вулканічною діяльністю, природу землетрусів. Посідоній спостерігав припливи і відливи в Гадір, на узбережжі Атлантичного океану, і обговорював їх зв'язок з фазами Місяця.

Він відомий своєю спробою визначити розміри земної кулі яка становила за оцінкою Посідонія 240000 стадій. На жаль, точна величина стадія невідома. Посідоній вважав відстань від Землі до Місяця рівним 52 ⅛ земним радіусів, а до Сонця - 13098 земним радіусів, що становить виняткову для його часу точність; але зовсім невідомо, на підставі яких міркувань він отримав ці оцінки.

Страбон (грец. Στράβων, 64 до н. е. — 24) — давньогрецький географ та історик, що народився в Амації (Мала Азія), подорожував по Греції, Малій Азії, Італії та Єгипту. Найвідомішою працею Страбона є сімнадцятитомна «Географія», написана близько 7 до н. е. та присвячена опису країн та людей в усьому відомому тоді світі. У перших двох томах викладено загальні фізико-математичні засади географії, в томах 3 - 10 — географію Європи, в томах 11-16 — географію Азії, в томі 17 — географію Африки. У «Географії» Страбон прагнув описати ойкумену на основі зіставлення та узагальнення всіх відомих до його часу даних, тому твір і розглядається в історіографії як підсумок географічних знань античності. З-поміж багатьох авторів, названих Страбоном, головними його джерелами були географи Ератосфен, Гіппарх, Посідоній.

Дата добавления: 2015-05-24