Становлення Української держави

Історія досліджень території України

Вплив господарської діяльності людини на ландшафти України протягом історичного часу

Історія формування ландшафтів України

Історія формування господарського комплексу

Становлення Української держави

План

ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

Розвиток географічної науки в 20 ст.

Економічна географія Новітньої Доби.

Зміни на політичній карті світу в 20 ст.

Взаємодія суспільства і природи в епоху НТР. Розвиток глобальної екологічної кризи.

План.

ТЕМА 8. ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ НОВІТНЬОЇ ДОБИ

1. Періодизація взаємовідносин людини і природи в епоху НТР:

- перший етап (1945-1970рр.) хижацьке знищення природних ресурсів, нарощування гонки озброєнь, розвиток кризових екологічних ситуацій.

- другий етап (1970 – початок 80-х рр.) бурхливий розвиток глобальної економічної кризи в світі, інтенсивне забруднення Світового океану і космосу, виникнення руху за врятування життя на Землі.

- третій етап (з середини 80-х р. ХХст.) зміна ставлення людей до природи, розвиток могутнього руху за охорону довкілля, поява і розвиток альтернативних джерел енергії, дехімізація, демілітаризація тощо.

2. Політична карта Світу на початку ХХст. Зміни пов’язані з першою Світовою війною. Зміни пов’язані з другою Світовою війною – формування Соціалістичного табору. Розпад колоніальної системи в 60-70 рр. ХХст.. Новітні зміни на політичній карті світу (90рр. ХХст.) розпад СРСР та соціалістичного табору.

3. «Економічний націоналізм» - характерна риса розвитку країн в 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. Стрімке зростання радянської індустрії. Основні тенденції розвитку світової економіки після ІІ Світової війни: РЕВ, ЄЕС, розвиток економіки США та її вплив на процвітання Західної Європи. Динамічний розвиток країн Азійсько-Тихоокеанського регіону. Зміни в економічному розвитку колишніх Соціалістичних країн в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. Процеси глобалізації економіки.

4. Дослідження Арктики та Антарктиди в 20-30 рр. ХХ ст., дослідження Амазонії та центральної Австралії. Розвиток конструктивної географії після другої Світової війни. Міжнародний геофізичний рік (1957 – 1958рр.). Початок космічних досліджень. Міжнародна співпраця в галузі географічних дослідженнях.

Становлення Української держави було тривалим процесом. Утворення української нації, її територіальне поширення, взаємодія з іншими народами протягом сотень, а можливо, і тисяч років неоднаково трактуються різними вченими.

Деякі історики вважають, що найдавнішим народом на півдні України були кіммерійці — кочівники, які заселяли степове Причорномор'я. В VII ст. до н. е. вони були витиснуті скіфами. Пізніше, після розпаду Скіфської держави, в Українському Причорномор'ї поселилися сармати — іраномовні кочові племена. Про їхнє перебування там свідчить поширений тепер сарматський топонім «дн» (вода): Дніпро, Дністер, Дунай, Дон, Донець.

У III—IV ст. нинішню лісостепову і лісову зони заселяли східнослов'янські племена. А в VI ст. територія від зони мішаних лісів до Чорного моря і від Дону до Карпат була зайнята слов'янськими племенами антами. Хто ж такі українці? Нащадки племені антів, що жили в давнину на сучасній території України, чи слов'янське плем'я, що ввібрало в себе скіфів? Є й інші думки. Так, деякі німецькі історики стверджували, що українці — нащадки германських племен, які жили навколо Києва. На підтвердження цього доводили, що українські слова, яких немає в російській мові,— цибуля, олія, крейда, гроші, струмок тощо — германського походження.

За М. Грушевським, порогом історичного часу для українського народу є IV ст. До цього можна говорити про українські племена як частину слов'янських племен. У VIII—IX ст. слов'янські племена полян, древлян, сіверян, тиверців, дулібів, білих хорватів об'єдналися у велику державу Київська Русь.

Після нападу татаро-монголів на Київську Русь українська державність деякий час ще зберігалась на заході країни. Уособленням її стало Галицько-Волинське князівство на чолі з Данилом Галицьким. Та в середині XIV ст. Українська держава повністю розпалась, її землі потрапили в залежність від Литви, а потім увійшли до складу Польщі.

Наприкінці XV ст. виникла Запорозька Січ — козацька республіка, якою правили обрані більшістю гетьмани. Вона стала центром боротьби українського народу за визволення з-під гніту польської шляхти. У XVII ст. ця боротьба переросла в національно-визвольну війну на чолі з Богданом Хмельницьким, що привело до відродження Української держави. Прагнення зберегти державність змушувало Богдана Хмельницького укладати союзи з сусідніми країнами про спільні дії проти агресорів. Один з таких союзів — з Московським царством — став згубним для самостійності України. Використовуючи політичну ситуацію, Москва уклала угоду з Польщею, за якою Україна була поділена на дві частини: Лівобережжя з Києвом відійшло до Московської держави, Правобережжя — до Польщі. У XVIII ст. Польща розпалася і була поділена між Росією і Австро-Угорщиною. Західноукраїнські землі увійшли до Австро-Угорщини. Після першої світової війни і Лютневої революції 1917 р. в Росії виникли умови для возз'єднання українського народу і утворення Української держави.

7 листопада 1917 р. в Києві було проголошено Українську Народну Республіку (УНР), до якої увійшли землі Центральної і Східної України. На противагу цьому акту 25 грудня 1917 р. у Харкові був проведений І Всеукраїнський з'їзд Рад, який проголосив Україну Республікою Рад. 13 листопада 1918 р. у Львові патріотичні демократичні партії проголосили Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР).

22 січня 1919 р. відбулося об'єднання (злука) Західноукраїнської Народної Республіки і Української Народної Республіки в єдину державу під прадавніми українськими символами — знаком тризуба як державного герба і жовто-синього прапора. На жаль, зберегти свою державу українському урядові не вдалося. За допомогою російських військ у Східній Україні перемогли більшовики, і ця її частина в 1922 р. ввійшла до новоствореного Союзу РСР. Західна Україна залишилася під Польщею. У 1939 р. за таємною угодою між фашистською Німеччиною і кремлівськими керівниками Польща була поділена, й землі Західної України увійшли до складу СРСР і возз'єдналися з Українською РСР. У 1940 р. Румунія повернула Північну Буковину і Південну Бессарабію, і вони стали частиною УРСР. За договором 1945 р. між Чехословаччиною і Радянським Союзом до УРСР увійшла Закарпатська область. У цьому ж році був підписаний договір між Польщею і СРСР, за яким частина території УРСР була передана Польщі.

Зважаючи на спільність економіки, територіальну близькість, історичне минуле, тісні господарські і культурні зв'язки, рішенням Верховної Ради СРСР у 1954 р. Кримська область була передана до складу УРСР. Цим закінчилося формування території України. За Гельсінськими угодами 1975 р. державні межі в Європі визнані непорушними.

24 серпня 1991 р. Верховною Радою було проголошено Акт про незалежність України. На загальнонародному референдумі 1 грудня 1991 р. український народ підтвердив це рішення. Перед нашою державою відкрилися можливості входження до світового співтовариства вільних і процвітаючих країн.

Виникнення незалежної Української держави, дальше утвердження її у світовому співтоваристві дедалі помітніше впливають на глобальні політичні процеси.

Дата добавления: 2015-05-24