Логічні правила та критерії природності класифікацій

НАУКОВЕ ВПОРЯДКУВАННЯ ГЕОСИСТЕМ

Геосистем як територіальних ділянок земної поверхні є дуже багато. Так, на рівнинній частині України в межах однієї макрогеохори виділяються кілька тисяч наногеохор, у межах басейнів високих порядків – тисячі елементарних та сотні басейнів 2-го порядку. Таке ж число ПГ- ланок та ПГ – поясів у ПГ-комплексах великих рік, ландшафтних смуг у пара динамічному районі. Внаслідок такої високої хорологічної різноманітності хоричних геосистем, аналіз кожної з них як індивідуального об’єкта з притаманними тільки йому рисами стає практично неможливим. До того ж, такий аналіз позбавляє можливості одержати нові знання, що з’являються при співставленні ступеня та характеру подібності окремих геосистем між собою. На основі цього співставлення окремі геосистеми можуть бути упорядковані в їх однорідні групи (класифікація), ряди (ординація), регіони (районування). Ці три способи наукового упорядкування не суперечать один одному, а знаходяться у відношенні взаємодоповнення (Р.Уіттекер, 1973, К.Кір шоу, 1974, Б.М.Міркін, 1985). Для вирішення одних завдань більш доцільною може бути класифікація геосистем, для вирішення інших – їх ординація.

Класифікація геосистем полягає в їх упорядкуванні в супідрядну (здебільшого ієрархічну) систему таксонів, кожний з яких виділяється як група геосистем, однакових за певним критерієм (основою ділення). Класифікація може бути виконана дедуктивно (поділ усієї множини геосистем на менші за об’ємом таксони) та індуктивно (об’єднання індивідуальних геосистем у більші таксони). На практиці часто обидва ці способи комбінують.

Результат класифікації залежить від логічних правил, за якими геосистеми упорядковуються в групи (таксони). Традиційні класифікації грунтуються на трьох правилах логіки (правилах поділу понять): об’єм членів класифікації має бути рівним об’єму поняття, що класифікується; один член класифікації може належати тільки до одного таксону певного рівня (тобто жодну з геосистем не можна віднести одночасно до двох різних груп); кожний таксон виділяється за однією основою ділення (за одним критерієм). До цих обов’язкових правил як бажане додається четверте – в класифікації не слід пропускати логічних ступенів.

С.В.Мейер та Ю.А.Шрейдер (1976) називають три умови, яким повинна відповідати природна класифікація: об’єктивність (критерії виділення таксонів слід сформулювати так, щоб, дотримуючись їх, будь-який дослідник одержав один і той самий результат); надійність (можливість визначення класифікаційної належності геосистеми за відсутності деякої частини ознак, які її характеризують); прогностична сила (можливість за класифікаційною схемою передбачити геосистеми, які можуть бути в певному регіоні).

Дата добавления: 2015-05-24