За 200-бальною шкалою

10-12

7-9

4-6

0-3

· немає знань більшої частини програмного матеріалу та головного фактичного матеріалу;

· немає розуміння ходу історичного розвитку мистецтва в цілому і окремих його етапів;

· відсутнє розуміння історичних закономірностей та взаємозв’язків;

· відповіді на питання білета, на додаткові чи уточнюючі питання безсистемні чи помилкові;

· відсутнє володіння необхідними для виконання завдання уміннями

· наявні знання основної частини програмного матеріалу, але питання розкриваються неповно, абітурієнт показує лише окремі знання і умінням;

· відповідь непослідовна, недостатньо самостійна, аргументація слабка, в її ході допускаються неточності і помилки;

· відповіді на уточнюючі і додаткові питання невпевнені;

· показано загальні знання з історії мистецтва, але є суттєві помилки в знанні фактичного матеріалу та висновках.

· знання в обсязі програми є глибокими, але абітурієнт має незначні ускладнення при використанні визначених програмою знань і умінь;

· наявне володіння методами аналізу культурних явищ, процесів, подій та окремих фактів, однак при доборі фактів припускаються незначні помилки;

· самостійно, логічно і послідовно здійснюються узагальнення та робляться висновки;

· показано знання основних джерел з історії митсецтва і вміння їх критично оцінювати;

· висловлюється власне ставлення, але в аргументації зустрічаються окремі неточності, мова добра.

· вільне володіння визначеними програмою знаннями уміннями;

· відповідь побудована на основі самостійного мислення;

· показано глибоке розуміння історії мистецтва в цілому, вміння аналізувати головні її етапи, окремі факти та події, правильно і в достатній кількості підібрано необхідні для відповіді факти;

· наявне вміння систематизувати знання, структурувати культурний розвиток в цілому та окремі його етапи;

· показано вміння робити на основі історичного матеріалу обґрунтовані висновки та узагальнення;

· доведено вміння критично оцінювати культурно-історичну спадщину, висловлюється власне ставлення до культурологічного матеріалу;

· у ході відповіді застосовуються елементи культурно-історичного прогнозування;

· відповідь чітка і завершена, мова добра.

Схема оцінювання та переведення балів

оцінка	критерії оцінювання	Сума балів за 100-бальною шкалою оцінювання (від 100 до 200)
незадовільно
задовільно
добре
відмінно

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ

Тема 1. Мистецтво Давнього Єгипту

Релігійно-міфологічні уявлення єгиптян та їх вплив на мистецтво. Основні риси єгипетського мистецтва.

Архітектура і мистецтво Давнього царства. Пірамідальний ансамбль фараона Джосера в Саккарі. Піраміди фараона Снофру в Дашурі. Піраміди класичного типу: Хеопса, Хефрена і Мікерина. Сонячні храми. Скульптура: канонічні форми і пропорції. Статуї фараонів, вельмож, слуг і їх стилістична характеристика. Іконографія давньоєгипетських рельєфів та розписів.

Архітектура і мистецтво Нового царства. Створення нового типу храму і царської усипальниці. Заупокійний храм цариці Хетшепсут в Дейр-ель-Бахрі: багатство декоративного убранства. Архітектура Фів: храми в Карнаку (Іпет-Рес) та Луксорі (Іпет-Сут). Образотворче мистецтво. Новий стиль в скульптурі під час правління Хетшепсут. Стилістичні новації мистецтва Амарни. Фіванський некрополь Тутанхамона. Карнакський гіпостиль. Скельні храми в Нубії: храми Рамсеса ІІ в Абу-Сімбелі, їх декоративне убранство.

Тема 2. Мистецтво Давньої Греції

. Походження та значення терміну „античний”. Періоди історії античного мистецтва. Періодизація історії грецького мистецтва.

Мистецтво архаїки. Зародження нової архітектурної системи. Художні особливості ордерної архітектури Давньої Греції. Кругла пластика. Репертуар статуарних мотивів: куроси і кори. Художній аспект еволюції архаїчної кераміки.

Мистецтво класики. Ансамбль Афінського акрополя – взірець естетичних і духовних принципів елінської культури високої класики. Особливості архітектурно-планувальної композиції; основні храми Акрополя.

Скульптура. Пошук нових мотивів руху, типово-узагальнених образів у творчості Мирона. Фідія та Поліклета. Розкриття світу внутрішнього переживавння у скульптурі пізньої класики: Скопас, Пракситель, Лісіпп.

Дата добавления: 2015-05-24