Алексеева ТА., Кравченко И.И. Политическая философия: к формированию концепции // Вопросы философии. — 1994. — №3. — С. 12

Але в будь-якому випадку з'ясування сутності політичного життя, «світу політики», — немає значення, чи здійснюється воно з методологічних позицій філософії політики, чи за допомогою методологічних настанов конкретної політичної теорії, — фокусується в питанні щодо головної дійової особи політичних процесів.

Такою особою і є людина як політична істота. Сучасне бачення полі­тики полягає в тому, що політику розуміють не тільки як певну суспільну реальність, і навіть не як певний сутнісний вимір людськості взагалі, а як специфічний спосіб життя, що «надає існуванню людини певного особ­ливого спрямування й властивості». Саме такий напрям «філософсько-антропологічного осмислення політичної галузі найменшою мірою засвоєний нашим сьогоденням»³⁵. З'ясування тієї ролі, яку відіграє людина в політиці, того, що пов'язує її з інститутами влади, інтегрує в політичну реальність, пояснюється не лише тими новими спалахами політичного використання «людського фактору», що з'явилися на рубежі XX - XXI століть.

Потреба осмислити роль людини в сучасній політиці, яка зафіксована в сучасній політичній теорії, логічно і своєрідно відбиває ту загальну ситуацію XX століття, яку образно названо «смерть людини». В суспіль­ствознавчих науках вона набрала форми заяви про «проблематичність суб'єктності», тобто сумніву у здатності людей, що об'єднані у соціальні групи, виступати суб'єктами волеположення і «творцями історії». Мова політичних видань «дуже точно вловила занепад суб'єктивності», замі­нивши «народ» в якості ключової референції політичних рішень і дій на «електорат», котрий не лише не діє, але й по суті не має волі, а лише відбиває «погляд» і «легітимує владу», зауважує відомий російський філософ політики Б.Т. Капустін³⁶.

«Знелюдяність» політичних теорій і, відповідно, політичних текстів визнається багатьма провідними теоретиками політики. Констатуючи це, Йозеф Шумпетер зазначав, що сучасна література з приводу демократії віддає перевагу «позасуб'єктним мовам і методологіям».

У зв'язку з цим, цілком природно, постало питання: якщо в суспільно-політичному світі зникає суб'єктність, тобто людяність, то чим вона замі­щується? Якоюсь «нелюдяною об'єктивністю» або чимось іншим? Відпо­відь на це запитання породило цілу низку праць з проблеми відчуження людини, досліджень її новітніх модифікованих форм.

__________________

³⁵ Малахов В. А. «Біос політикос»: нарис етичних проблем // Етика і полтика: проблеми взаємозв'язку. Малахов В. Б., Єрмоленко А. М., Кисельова О. О. та ін. — К., 2000. - С. 7.

Дата добавления: 2015-05-24