Моделювання об’ємних виробів з природних матеріалів

Лексико- та граматико-стилістичні вправипідводять до розуміння того, що добір слів, синтаксичних конструкцій зумовлюється темою і основною думкою тексту. Діти вчаться вживати найдоцільніші мовні засоби для вираження своїх думок.

Вправи на редагування. Ці вправи важливі для формування вмінь удосконалювати власні висловлювання; вчать помічати недоречно вжиті слова, граматичні форми чи синтаксичні конструкції; невідповідність висловлювання до теми та мети, непослідовність викладу. Особливо велике значення має цей тип вправ на уроках роззосередженої підготовки до уроків розвитку мовлення та аналізу творчих робіт [6].

Найпоширенішими вправами з розвитку зв'язного мовлення є: розгорнуті відповіді на запитання, записи на основі спостережень, усний переказ прочитаного, усні розповіді учнів на задану тему, за картиною, за даним початком (кінцем), письмові перекази зразкових текстів, інсценізація оповідань і казок, різноманітні види драматизації, словесне малювання, уявлювана екранізація прочитаних або власних оповідань, письмові твори різноманітних типів, листи, ділові папери (оголошення, адреса).

За ступенем самостійності учнів вправи з розвитку зв'язного мовлення поділяються на такі типи: робота, виконана за зразком – написання переказів, ділових паперів, усні перекази, читання напам’ять; конструктивні вправи, що пов’язані з перебудовою тексту, запропонованого учителем; творчі – повністю самостійні (драматизація, інсценізація, літературно-художня творчість, словесне малювання).

На початковому етапі навчання зв’язних висловлювань переважають ігрові прийоми. Постановку завдань, розповідь-взірець учитель вводить у сюжетну канву гри. Доцільним є створення мовленнєвих ігрових ситуацій, які спонукають дітей до висловлювань. Частину таких ситуацій закладено в системи вправ, що є у підручниках з української мови.

Активізується мислительна і мовленнєва діяльність зображенням предмета, який діти описують за аналогічним описом-зразком. Спрямовується їхня увага на виділення характерних ознак його, конструювання речень, необхідних для побудови власних висловлювань.

Мовленнєва ситуація для навчання дітей складати твори на основі побаченого, пережитого увиразнюється робочими матеріалами: зачином, опорними словосполученнями, реченнями, сюжетною картиною. Мета цих прийомів – пробудити уяву дітей, певною мірою підказати план, композицію.

Важливими прийомами мотивації мовлення є такі форми роботи як конкурсина кращі оповідання, ведення щоденників спостережень, журналів з відгуками про прочитані книги, випуск класної газети, усні виступи перед класом на різноманітних заходах.

Ефективним прийомом розвитку уявлень про функції мовлення є зіставлення текстів на одну й ту саму тему – художніх, науково-пізнавальних, розповідей, описів та міркувань. Зразки таких творів можна аналізувати на уроках читання, адже читанки містять багато різностильових текстів. Доцільно використовувати конкретні приклади, які допоможуть учням усвідомити особливості стилів мовлення, як от:

1) текст художнього стилю:

Недаремно місяць зветься жовтнем: золото розлите по лісах, парках і вулицях. Яскраво світить сонце, в небі така блакить, що очей не одірвати, і на цьому фоні жовте листя і темно-коричневі стовбури дерев. Хочеться помовчати, вбираючи в себе красу природи, з'являється якась задумливість, споглядальність (Є. Чак).

2) текст наукового стилю:

Альбатроси — вічні мандрівники, які здійснюють подорожі навколо зем­ної кулі Лише на час виведення пташенят вони повертаються на свої острови в морях Південної півкулі. Живуть ці птахи парами. Живляться рибою, мор­ськими ракоподібними, а деякі й кальмарами (І.Заянчковський).

3) ділове мовлення ( відповідь учня).

Слова " красивий " і " краса " відносяться до різних частин мови. Щоб пере­конатись у цьому, я зіставив запитання, на які відповідає кожне зі слів. Слово красивий відповідає на запитання який?, а краса – на запитання що?. Склавши речення з цими словами, я визначив, якими членами речення вони виступають: Нас приваблює красивий осінній ліс. Краса осіннього лісу спов­нена веселкового розмаїття фарб.

Найпоширенішими засобами зв'язку, що з'єднують частини складного речення і служать для зв'язку, є сполучники, частки, займенники, деякі вставні слова, неповні речення тощо.

Із метою закріплення й розширення в учнів поняття про текст, його структуру, стилі, типимовлення та засоби міжфразового зв'язку у тексті на будь-якому уроці розвитку мовлення можна використовувати схему-опору "Текст".

Типи текстів та їх характеристика. Програмою з розвитку мовлення на кінець навчального року передбачається формування вміння розрізняти основні типи текстів: розповідь, опис, міркування. У ході підготовки учнів до виконання мовленнєвих зазначених вправ, учитель зосереджує увагу на особливостях кожного типу тексту.

У тексті-розповіді є дійові особи, діалоги між ними. Основна увага зосереджена на фактах, подіях, тому багато дієслів та іменників. У текстах-розповідях можуть бути елементи опису природи, портрети. Загальне питання, на яке відповідає такий текст, — що відбулося? (що відбувається?).

Текст-опис не має сюжету, відсутні в ньому події та дійові особи. Тут зображуються картини природи, окремі предмети, явища, дії, процеси, вка­зуються їхні ознаки, внутрішній зміст, складові частини, найпомітніщі деталі тощо. Опис може бути художнім, діловим, науковим.

Для ділового опису характерні послідовність викладу, відповідність фак­там, ознакам, об'єктивність. Мета його — дати точне уявлення про предмет чи явище, повідомити перевірені фактичні дані. Діловий опис позбавлений емоційності, образності, жвавості.

Художній опис — це образний опис. Він має вплив на уяву людини, на світ її почуттів, образних асоціацій. До цього типу тексту можна поставити загальне питання який? (яка?, яке?).

Науковий опис вимагає високої точності викладу думки. За способами її викладу він наближається до ділового.

Мова текстів-описів багата на прикметники, образи-порівняння, епітети. У навчанні складати тексти різних стилів доцільним є використання узагальненої схеми:

Назва типів текстів	На яке питання дається відповідь у тексті	Про що говориться в тексті	Відношення до часу	Побудова (основні елементи висловлювання)
1. Розповідь	Що робить предмет чи особа	Про вчинки, події, які розгортаються	Послідовні дії чи події	Початок події, її розвиток, кінець події
2. Опис	Який предмет чи особа	Про ознаки особи чи предмета	Сталі ознаки.	Загальне враження (загальна ознака) і окремі (ознака) деталі
3. Міркування	Чому?	Про причини ознак та дій	До минулого, теперішнього, майбутнього	Теза (думка, яку потрібно довести).

Використання урізноманітнених прийомів роботи над текстом допоможе учням засвоїти елементарний теоретичний мінімум про його структуру, засоби зв'язку, стилі, типи мовлення. Використання цих знань сприятиме формуванню усвідомлених умінь і навичок зв'язного мовлення учнів.

Добираючи прийоми навчання зв’язних висловлювань, доцільно йти від спостережень за відповідністю заголовка до змістом твору, формувати уявлення про смислову єдність і зв’язність як суттєві ознаки будь-якого висловлювання, виробляти вміння визначати і розкривати тему і основну думку тексту.

Література

1. Бабовал Т.І. Робота над творами 2(1) – 4(3) кл. – Тернопіль, 1997.

2. Бадер В.І. Робота над текстом при вивченні частин мови в початковій школі //Методичний лист МО України. – К., 1991.

3. Бадер В.І. Розвиток зв’язного мовлення молодших школярів. – К., 1997.

4. Базарницька І. Самостійність учнів на уроках української мови як засіб особистісного зростання // Початкова школа №4, 2007, С.18-22.

5. Біляєв О.М. та інші Методика вивчення української мови в школі.- К., 1987.

6. Богуш А.М. Методика розвитку рідної мови. – К.:Вища школа, 1995.

7. Бондар В.І. Теорія і технологія управління процесом навчання в школі. – К.: НПУ ім.. М.П.Драгоманова, 2000.

8. Будна Н.О., Козуб О.В. Довідник учня початкових класів.- Тернопіль: Богдан, 1996.

9. Будна Н.О., Головко З.Л. Творчі завдання з української мови для початкової школи. – Тернопіль: Богдан, 1997.

10. Будна Н.О., Головко З.Л. Довідник: Українська мова в схемах і таблицях: Посібник для учнів 1-4 класів. – Тернопіль: Богдан, 1997.

11. Будна Н.О. Творчі завдання з української мови. –Тернопіль, 1997.

12. Варзацька Л.О. Навчання мови та мовлення на основі тексту: Посібник для вчителя.- К., 1986.

13. Василевська М.В. Інтегровані уроки // ПШ. – 1996. -№ 11.

14. Вашуленко М.С. Державний освітній стандарт з української мови (початкова ланка) // Початкова школа, 1997, № 2.

15. Вашуленко М.С. Удосконалення змісту і методики викладання української мови в 1-4 класах. - К., 1991.

16. Вашуленко М. Урок української мови// Початкова школа №4, 2007, С.12-18

17. Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі: Метод.посібник. – К.: Освіта, 2006.

18. Вашуленко М.С. та інші Навчання в 2(1) класі. Рідна мова.- К., 1995.

19. Вашуленко М.С. Навчання в 3(2) класі. Рідна мова. – К., 1996.

20. Вовкотруб Р. Робота над розвитком мовлення першокласників // ПШ. – 1999. -№ 11.

21. Воскресенська Н.О. та інші Українська мова в 4 класі чотирирічної початкової школи.- К.: радянська школа, 1989.

22. Гайова Л., Семеновська К. Орієнтовні диктанти з української мови // Початкова школа №5, 2007, С.13-17.

23. Головко І. Системність у роботі над текстами- міркуваннями // ПШ. – 1998. -№2.

24. Головко І. Формування вмінь і навичок молодших школярів складати твори – міркування // ПШ. – 1999. -№ 8.

25. Голубицька В.В. Опанування частин мови у 2 класі // ПШ. – 1989.- №1.

26. Горбачук В.Т. Види диктантів та методика їх проведення. – К., 1989.

27. Демидчик Г. Зміст і форма вивчення прийменників з комунікативною метою // ПШ. – 1999. - № 6.

28. Дубовик С. Формування культури мислення учнів на уроках української мови // Початкова школа №7, 2007, С.36-37.

29. Жолдакова З.А. Дидактичний матеріал з української мови для 2 класу. – К., 1990.

30. Збагачення активного словника молодших школярів на матеріалі теми “Прикметник”: Методичні рекомендації для вчителів початкових класів і студентів педагогічних закладів / Укладач А.П. Каніщенко, О.В. Ночвінова – К.: ІСДО, 1995.

31. Коваль Г.П., Деркач Н.І., Захарчук З.О., Іванова Л.І. Методика викладання української мови: Навчальний посібник для студентів педінститутів, гуманітарних університетів, педагогічних коледжів. – Рівне, 2002. – 133с.

32. Коваль Г.П. Звуко-буквений аналіз на уроках української мови у початкових класах. Спецкурс з методики викладання української мови. Навч. – метод.посібн. для студ.пед. ф-ту. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003.

33. Кидисюк Н. Тексти і тести для аудіювання // Початкова школа №8, 2007, С.32-34.

34. Кловак Г. Уроки рідної мови у формуванні національної свідомості молодших школярів // ПШ.- 1999.- № 7.

35. Коба Л. Різнорівневі домашні завдання з української мови для 4-го класу// Початкова школа №1, 2006, - С.14-16.

36. Коба Л. Різнорівневі домашні завдання з української мови для 3 класу // Початкова школа №8, 2007, С.24-32.

37. Козуб О.В., Мельничайко О.І. Збірник текстів для переказів з української мови. – Тернопіль, 1997.

38. Коченгіна М. Навчання зв’язного мовлення. Мета. Психологічні засади. Система методів// Початкова освіта. - 2006.-№12.-С.3-5.

39. Кругла Н. Урок розвитку зв’язного мовлення // ПШ.- 1997. - № 4.

40. Лобчук, ІгнатенкоЕ. Робота з фразеологізмами на уроках української мови // Початкова школа №4, 2006, С.10-13.

41. Лозова Т. Системи вивчення звуків [р][р‘] і букви р// Початкова школа №1, 2006, С.11-15.

42. Лунько Вживання фразеологізмів в усному і писемному мовленні школярів. // Початкова школа №2, 2006, С.13-14

43. Максименко В.П. Місце проблемності в структурі сучасного уроку // ПШ. 1983. - №1.

44. Мамчур Л. Твори-мініатюри та казки у методичній спадщині В.Сухомлинського // ПШ. – 1998. -№ 6

45. Машталер О. Художні описи та оповідання школярів // ПШ. – 1998. -№ 4.

46. Мовчун Л. Розповіді про слова і значення // Початкова школа №12, 2006, С.46-51.

47. Медведь Н Розвиток діалогічного мовлення засобами інсценізації // Початкова школа №9, 2007, С.10-15.

48. Мельничайко В.А. Удосконалення змісту і методів навчання рідної мови. – К., 1982.

49. Мельничайко О.І. Українська мова. Вивчення елементів синтаксису в початкових класах: Методичний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006.

50. Методика викладання української мови / Дорошенко С.І., Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. та інші / За ред. Дорошенка С.І.- К.: Вища школа, 1992.

51. Миколайчук М. Про альтернативні підручники для 1 – 4 класів // Нова педагогічна думка.- 1996.- №4.

52. Митник О. Діагностична основа технології формування культури мислення молодшого школяра // Початкова школа №9, 2007, С.38-45

53. Митник О. Технологія формування культури мислення молодшого школяра як організаційно методичний інструментарій навчально-виховного процесу // Початкова школа №7, 2007, С.23-27.

54. Москаленко Л.А. Застосування ігрових та мовленнєвих ситуацій // ПШ.- 1990.- №2.

55. Морфемний словник учня початкових класів / Укладачі: Бабовал Т.І., Будна Н.О. / - Тернопіль, 1997.

56. Пентилюк М. Основні аспекти навчання рідної мови // Початкова школа, 1997, № 4.

57. Понамарьова К. Завдання для перевірки мовних знань учнів 2-4 класів у кінці навчального року // Початкова школа №4, 2006, С.32-35

58. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Робота над текстом у початкових класах. – К. – 1986.

59. Нагребельна І. Мала О. Використання проблемних ситуацій на уроках української мови // Початкова школа №3, 2007, С.12-14.

60. Наумчук М.М. Рідна словесність. Зошит з розвитку мовлення. – Тернопіль. 1998.

61. Олійник І.М. Розвиток зв’язного мовлення молодших школярів. – Рівне, 1999.

62. Онищенко О. Системний підхід до вивчення рідної мови в 2 класі // ПШ.- 1999.- № 12.

63. Павлюк О.В. Уроки української мови в 2 класі трирічної початкової школи.- К.: Рад. шк., 1986.

64. Пономарьова К. Орієнтовні завдання для перевірки навчальних досягнень учнів з української мови в 1 семестрі// Початкова школа №11, 2006, С.10-13.

65. Понамарьова К. Мета і завдання уроків зв‘язного мовлення // Початкова школа №8, 2006, С.20-22

66. Пономарьова К. Нестандартні підсумкові завдання з української мови для 4 класу // Початкова школа №5, 2006, С.20-22

67. Пентилюк М. Основні аспекти навчання рідної мови // ПШ. – 1997.- № 4.

68. Петрик О., Гриценко О. Формування діалогічного мовлення учнів 2-4 класів // Початкова школа №8, 2007, С.21-24.

69. Плиско К.М. Принципи, методи і форми навчання української мови.- К.: Основа, 1995.

70. Прищепа О. Формування графічних навичок письма – необхідна умова розвитку писемного мовлення // Початкова школа №9, 2007, С.3-6.

71. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-4 кл. – К.: Поч. школа, 2007.

72. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи.- К.: Освіта, 1997.

73. Савченко О.Я. Урок у початкових класах. Навчально-методичний посібник.- К.: Освіта, 1993.

74. Салтишева В. Розробки уроків української мови (з елементами розвивального навчання). – Рівне, 2000.

75. Сас В.І. Дивотвір: Розвиток зв’язного мовлення та підготовка до написання творчих робіт. 1-4 класи. – Тернопіль:Навчальна книга – Богдан, 2005.

76. Семенюк Н. Розрізнення спільнокореневих слів і слів близьких за значенням // Початкова школа №7, 2007, С. 37-41

77. Словник антонімів учня початкових класів / Укладачі: Будна Н.О., Головко З.Л. /- Тернопіль: Богдан, 1997.

78. Соловець Л. Фразеологізми як засіб формування культури спілкування молодших школярів // Початкова школа №7, 2006, С.25-27.

79. Сугейко Л. Вивчення елементів стилістики в 4 класі // Початкова школа №3, 2007, С.14-17.

80. Сучасна українська літературна мова /За ред. Акад. Білодіда І.К. (книги 1-5).-К.: Наукова думка, 1969-73.

81. Тучапська Г.В. Чому так називається? Етимологічний словник учня початкових класів. – Тернопіль, 1998.

82. Федорова О. Особливості розуміння та використання прийменників просторового значення учнями з мовленнєвими вадами // Початкова школа №3, 2007, С.24-06.

83. Хорошковська О. Методика навчання української мови. – К.: Промінь, 2006.

84. Хорошковська О. Формування умінь діалогічного мовлення учнів 1 класів // Початкова школа №9, 2006, С.5-10.

85. Хорошковська О., Повхап та ін. Мовне забезпечення комунікативної діяльності учнів у процесі формування усного українського мовлення // Початкова школа №12, 2006, С.3-43.

86. Хорошковська О.Н. Розвиток мовлення молодших школярів. – К., 1985.

87. Чуйко Г.А. та інші Методика викладання української мови в початкових класах.- К.: Вища школа, 1975.

88. Шарагова Н. Ігри на уроках української мови у 1-2 класах // Початкова школа №9, 2007, С.6-10.

89. Швед Л.Я. Блокова система вивчення української мови 2-4 (1-3) класах. – Львів: ЛОНМІО, 1996.

1 Мова в системі початкового навчання: Тези республіканської науково-практичної конференції; Полтава: – 1991, с.5.

1 М.С.Вашуленко. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного навчання // Поч. шк. – 2000. - № 1.

[1] Одночасно з аналітико-синтетичним методом можуть частково використовуватися й інші методи, зокрема метод цілих слів. Доцільність застосування цього методу поясн.ється необхідністю навчити школярів (після того, як вони засвоїли читання по складах, сприймати графічні образи багатьох добре знайомих слів цілісно, швидко впізнавати їх на основі попереднього досвіду [5], [15].

1 Прийоми звукового аналізу і синтезу детально описані в навчальному посібнику «Методика викладання української мови [8, 38-43].

1 Враховуємо, що повторюється той матеріал, який діти вивчали на минулому уроці, а тому на зазначеному етапі навчання використовуємо значною мірою синтетичні форми роботи, спрямовані на розвиток техніки читання і навичок зв’язного мовлення (читання текстів в цілому, творення текстів і інш.).

1 Зазначену методику первинного читання можна віднести лише до прозових творів. Віршовані тексти перший раз читає сам учитель, методика вивчення вірша відрізняється.

1 Перша спроба чіткого розмежування звуків і букв, співвідношення їх у навчальному матеріалі зроблена в підручнику російської мови для 2 класу (автори – Г.П.Коваль, Н.В.Волошанівська, К.: Рад. школа, 1979).

1 Сонорний, що стоїть перед приголосним, належить до попереднього складу:[сі м -йá], але [ре^и- пй áх], звук [п] – не сонорний.

Для виготовлення об’ємних виробів з природних матеріалів використовують жолуді, каштани, шишки, горіхи, листя, кору та гілки дерев,.

Діти повинні самі заготовлювати необхідні матеріали, так як це робить не лише цікавішою їхню працю, а й вчить їх бути самостійними починаючи з самого початку і закінчуючи готовим виробом.

У процесі виготовлення об’ємних виробів із природних матеріалів часто доводиться свердлити або проколювати отвори, надрізати або перерізати. Для цього використовують шило чи ніж, які мають бути гостро заточені. При цьому вчитель обов’язково повинен на початку уроку пригадати разом з учнями правил поведінки з цими приладами.

Важливим є також наочний зразок послідовності виготовлення виробів, що допомагає дітям краще зрозуміти саму технологію. Готові об’ємні вироби із природних матеріалів покривають безколірним олійним лаком або нітролаком.

Основні вимоги до безпечної праці на уроках трудового навчання. Уроки праці, як правило, проводяться в кабінеті трудового навчання.

Кабінет обладнаний робочими столами, що мають горизонтальну поверхню та шухляди для зберігання індивідуального інструменту. Для зберігання інструменту загального користування використовують шафи. Робоче місце вчителя обладнується робочим столом, класною дошкою з металевою смужкою для кріплення демонстраційного матеріалу за допомогою магнітів. Поряд з дошкою розміщені загальні правила та правила поводження з різними інструментами. Доречно виготовити полички для демонстрації найкращих дитячих робіт. Якщо ж в школі відсутній такий кабінет, то уроки праці проводять в класній кімнаті. В цьому випадку учні виготовляють індивідуальні папки, де розміщують інструменти. Ці папки зберігаються в школі в відповідному місці протягом навчання учня в початковій школі.

Протягом уроку молодші школярі виконують різні трудові операції: розмічання, з’єднання, оздоблення і при цьому одноманітність відсутня, тому втома їх непомітна. При вишиванні, в’язанні гачком, ліпленні з пластиліну варто робити короткі фізкультхвилинки. На уроках з інших видів робіт відволікати дітей від роботи не бажано. Учителю слід пам’ятати, що на працездатність молодших школярів впливає кольорове оформлення робочої кімнати, виробничий шум, освітлення, систематичне провітрювання та тепловий режим.

Учні початкових класів фізично важкої праці не виконують, значні м’язові зусилля й енерговитрати відсутні. Через те при потребі можна планувати два спарені уроки з 10 - ти хвилинною перервою. Це стосується, в першу чергу, інтегрованого курсу „Художня праця”, який розширює діапазон діяльності дітей.

На уроках трудового навчання діти працюють з ріжучими і колючими інструментами, а неправильне поводження з ними може привести до поранень. Суворе дотримання правил безпеки є надійною гарантією попередження від нещасних випадків. Тому знання правил поведінки і роботи з інструментами – обов’язкова умова для вчителя і учнів. За їх дотриманням потрібно стежити вже з перших уроків.

Дата добавления: 2015-05-24