Обладнання уроків трудового навчання

Окрема кімната, спеціально обладнана для проведення уроків праці, дає можливість реалізувати основні санітарно-гігієнічні й педагогічні вимоги. У ній поліпшується зберігання матеріалів, інструментів, різних пристосувань, наочних посібників, технічних засобів навчання.

Робоча кімната організовується в приміщенні, площа якого повинна дорівнювати 54-60 м². У робочій кімнаті повинні бути створені найсприятливіші метеорологічні умови для роботи учнів. Температура в робочій кімнаті повинна дорівнювати 17-18⁰С. Найсприятливішим умовам відповідає відносна вологість у кімнаті в межах 40-60%. Однією з найважливіших вимог з виробничої санітарії є освітлення робочих місць учнів.

Під час обладнання робочої кімнати необхідно витримати науково-обгрунтовані рекомендації з її кольорового оформлення. Для провітрювання у вікнах повинні бути кватирки або фрамуги та вентиляція витяжного типу. Природне очищення повітря досягається також озелененням кімнати.

У передній частині робочої кімнати обладнується підви­щення розміром 1700x3000 мм і висотою до 200 мм. На ньому обладнується робоче місце вчителя і демонстраційне місце учня.

Якщо у школі немає можливості виділити для занять окрему кімнату, то потрібно в класній кімнаті обладнати куточок з трудового навчання, де бзнаходився інструмент загального користування, матеріали, наочність та кращі учнівські вироби.

Основна площа приміщення робочої кімнати відводиться під робочі місця учнів. Найбільш раціональними робочими місцями є одномісні столи з розміром кришки 500´600 мм. Якщо ж обладнати робочу кімнату одномісними столами немає можливості, то обладнують двомісними з розміром кришки 500´1200 мм. У кімнаті повинні бути столи різної висоти, так як в ній навчаються учні всіх початкових класів. Кожне робоче місце обладнується комплектом інструментів індивідуального користування. Інструменти і обладнання повинні відповідати по будові і вазі фізичним можливостям учнів молодших класів.

Щоб забезпечити порядок на робочому місці, рекомендується виготовити індивідуальні учнівські папки, в які учні кластимуть інструменти та матеріали, потрібні на уроці. До лівої частини папки прикріплюють пакет з прозорої плівки (поліетилену) для паперу, картону, тканини, трафаретів, викройок.

У папку вкладають цупкий картон, де прикріпляють резинки і вкладають лінійку, олівець, ножиці, циркуль, ніж, шило, буравчик, нитки і голки, клей, гладилка, щітка. Ще вкладають лист фанери (для підкладки). Ці папки зберігаються в класі, підписані, перед заняттям їх роздають чергові разом з наочностями, матеріалами.

Основні етапи планування трудового процесу на уроці:

1. Правильний вибір виробу (мисленне створення його ідеального образу).

2. Колективне обговорення й аналіз зразка.

3. Складання або читання графічних зображень, технологічних карт.

4. Визначення послідовності трудових операцій.

5. Вибір матеріалів та інструментів.

6. Визначення часу на кожну операцію.

7. Виконання трудових операцій.

8. Перевірка й оцінка власної роботи.

9. Вдосконалення виробу.

Характеристика основних технологічних операцій.

1. Згинання та відривання паперу (картону).

2. Складання паперу.

3. Обведення по трафарету (букви, цифри – штрихування).

4. Обведення по шаблону.

5. Розмічення при допомозі лінійки, циркуля, вимірювання.

6. Різання ножицями по прямій.

7. Різання ножицями по кривих лініях.

8. Прорізування паперу всередині виробу (ножицями, ножем-косячком).

9. Склеювання паперу.

10. Зшивання паперу (скрепки, нитки, липка стрічка).

11. Оздоблення виробу.

Які жосновні методи навчання дітей технологічних операцій.

1. Пояснення (вчитель пояснює теоретично).

2. Показ (вчитель показує особисто).

3. Демонстрація (вчитель показує на технологічній карті).

4. Розповідь.

5. Бесіда.

6. Інструктаж (пояснення, показ).

7. Вправи (короткочасні повтори).

8. Робота з посібниками (учень повинен вміти користуватися літературою, щоб знайти деякі довідки для практичної роботи).

9. Лабораторні роботи (ознайомлення з властивостями матеріалів, будовою інструментів, обладнання).

Зміст графічної підготовки учнів. Креслення – мова техніки. Цієї мови ми повинні навчати дітей з молодшого шкільного віку. Відомо, що молодші учні сприймають предмет в цілому, а вже потім навчаються визначати деталі, з яких зроблено цей предмет. Так само діти сприймають і зображення предмета: спочатку засвоюють загальний вигляд, а вже пізніше навчаються розпізнавати зображення окремих деталей предмету. Зважаючи на ці психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, процес формування графічних умінь слід пов’язувати з уявленням про конкретний предмет.

В процесі аналізу будови виробів у дітей поступово складаються уявлення про геометричні фігури: квадрат, прямокутник, трикутник, коло, круг. У зв’язку з цим їм дається поняття про лінії: прямі, ломані, криві, про кути: прямі, гострі, тупі.

При виготовленні підкладного аркуша, щоб під час виготовлення виробів, а саме розфарбовування, склеювання не забруднювалась парта, стіл; спочатку потрібно робити його зображення – рисунок. Поступово дітей потрібно підвести до розуміння того, що контури зображення виробів обводяться суцільною жирною лінією (основною), а допоміжні – суцільною, але тонкою, лінії, що знаходяться з зворотного боку (невидимі) пунктирні, місця склеювання (нанесення клею) заштриховуються і т.д.

У початкових класах дітей треба навчити користуватися креслярським і вимірювальним інструментом (лінійкою, олівцем, кутником, циркулем).

У молодших класах є потреба у зменшенні чи збільшенні рисунку, це робиться трьома способами: за допомогою пантографа (креслярський пристрій); за допомогою клітинок (доступний всім);

Формування просторових уявлень – важливий елемент послідовного розвитку у дітей конструкторських умінь. Вчителю на уроках трудового навчання слід вводити поняття про масштаб(чому вводять масштаб в креслення виробу?) Пояснити, що багато деталей, виробів мають великі розміри, і щоб їхні рисунки помістити на папері потрібно багато паперу великих розмірів і т.д.

Організація найпростіших дослідів на уроках трудового навчання

Вже на перших уроках трудового навчання виникла потреба в практичному ознайомленні учнів з властивостями паперу. Використання цих властивостей при виготовленні виробів дозволяє дітям грамотно працювати і добиватися високої якості роботи. Демонстрації, що проводить вчитель, а також спостереження, прості досліди під керівництвом вчителя дають першокласникам зрозуміти, що знання властивостей матеріалів, уміння визначити ці властивості допомагають в роботі, роблять її більш цікавою, захоплюючою.

Для різних поробок учням потрібний папір з різними властивостями, для цього необхідно підібрати такий матеріал, який дозволить одержати найкращий результат.

Велику користь приносить збір і виготовлення колекції найбільш поширених видів матеріалів (паперу) самими учнями. Збирання цієї колекції включає в себе: підбір, обробку, систематизацію, упорядкування, монтаж.

До найпоширеніших властивостей паперу відносяться: міцність, пружність,

гнучкість, ламкість, вологопроникність, склеювання (здатність до склеювання), здатність до розфарбовування.

Екскурсія як форма організації навчання. Екскурсія(від лат. — поїздка, прогулянка) — колективне відвідування музеїв, виставок, підприємств, природного довкілля з пізнавальною метою. Навчальна екскурсія — це форма роботи, спрямована на вивчення учнями при керівній ролі вчителя певних явищ, процесів, предметів шляхом безпосереднього їх сприймання і спостереження в конкретному виробничому, природному середовищі.

Основна мета екскурсії - збагатити (розширити, погли­бити) чуттєве й логічне пізнання дітей, їхній соціальний досвід, сприяти розвитку мислення, уяви. Завдання екскурсії:

1) збагачувати знання учнів;

2) встановлювати зв'язки теорії з практикою;

3) розширювати політехнічні знання;

4) розвивати творчі здібності учнів, їх спостережливість, естетичні смаки, актуалізувати пізнавальні інтереси;

5) формувати науковий світогляд; сприяти професійній орієнтації вихованців.

Кожна екскурсія має бути пов'язана зі змістом програмного матеріалу, мати конкретне навчальне завдання. Програма з трудо­вого навчання в початкових класах має політехнічну направленість, з її змістом пов'язані екскурсії на ряд виробництв: парк сільсько­господарських машин, ферму, сад, город; швейну фабрику або майстерню з пошиття одягу; будівельний майданчик; друкарню; столярну та слюсарну майстерні.

Залежно від змісту теми й підготовки учнів екскурсію можна провести як підготовчу до вивчення теми, в процесі вивчення матеріалу і як завершальний етап його засвоєння. Екскурсії в молодших класах доцільніше проводити тоді, коли вже набудуться знання з технології обробки матеріалів, інакше побачене на екскурсії вимагатиме ґрунтовного пояснення..

В екскурсії можна виділити такі основні етапи: підготовка вчителя і учнів до екскурсії, проведення екскурсії, підведення підсумків.

Організація і проведення екскурсії. Учителеві важливо якнайбільше дізнатися про об'єкт екскурсії, уважно оглянути місцевість, визначити, на що слід звер­тати особливу увагу дітей, які виробничі об'єкти, терміни пояснити. Ознайомитися з маршрутом. Він має бути безпечним і пролягати на невеликій відстані від школи.

Учитель складає план екскурсії. Орієнтовно він може бути таким:

1. Мета екскурсії.

2. Підготовча бесіда. Інструктаж до пішохідного маршруту.

3. Вступна бесіда на виробництві.

4. Порядок знайомства з виробництвом: розповідь учителя, спостереження учнів, пояснення спеціаліста виробництва.

5. Збирання ілюстрованого матеріалу, зразків сировини, напівфабрикатів..

6. Зустріч і бесіда з новаторами виробництва, людьми різних професій.

7. Підсумок екскурсії.

Після екскурсійна робота пов'язана з обробкою зібраних матеріалів. Бажано провести підсумковий урок чи захід, до якого учні підготували б колекції, малюнки, підібрали б статті з газет про підприємство, яке вони відвідали, про його працівників.

Технічне моделювання в початкових класах. Одним з видів технічної діяльності учнів є технічне моделю­вання. Слово «модель» (від лат. modulus - міра, зразок) має кілька смислових відтінків у багатьох областях науки, техніки, вироб­ництва, навчання. У широкому розумінні - це умовний образ яко­гось об'єкта, процесу або явища. Технічне моделювання - це процес повного або часткового відтворення технічного об'єкта чи зразка в зменшеному, збіль­шеному або спрощеному вигляді.

Моделі, що виготовляються учнями, можуть бути:

а) діючими (повністю або частково відтворюють принцип дії об'єкта: літака, автомобіля, підйомного крана);

б) недіючими - макетами (об'ємне відтворюють зовнішні форми об'єкта: школи, фабрики, заводу);

в) муляжі (об'ємно відтворюють форми овочів, фруктів);

г) силуетні моделі ( передають силует машини чи споруди в одній площині);

д) моделі – копії (діючі або недіючі)

У змісті програми з трудового навчання і навчальних посіб­никах передбачені теми з окремих видів моделей, їх класифікують як і машинну техніку за призначенням: моделі транспортних машин (автомобілів, автобусів, тролейбусів); моделі сільськогосподарських машин (тракторів, сівалок, транспортерів); моделі будівельних машин (підйомних кранів, екскаваторів, лебідок); моделі виробничої техніки (свердлильних і токарних верстатів, дискових пил); літаючі моделі (планерів, літаків, паперових зміїв); плаваючі моделі (човнів, кораблів, яхт); космічні моделі (ракет, супутників, космічних станцій, планетоходів); електромоделі (іграшки із застосуванням мікро двигунів або з електроосвітленням - моделі світлофорів, електровікторин).

Навчання елементам конструювання. Навчання молодших школярів конструюванню - процесу створенняформи, конструкції об'єкта чи окремих його частин — найбільше сприяє розвитку творчої особистості. Готувати дітей до конструкторсько-технологічної діяльності - це створити їм можливість систематично вправлятись у мисленні, вчити дітей оперувати своїми знаннями, застосовуючи їх на практиці, вчити спостерігати, фантазувати і пропонувати форму, конструкцію виробу.

Розглядають три види конструкторської творчості учнів:

- мисленна (ідея);

- графічна (малюнки, ескізи, схеми);

- предметна (моделі, макети).

Формування конструктивного мислення в молодших шко­лярів доцільно здійснювати поетапно, ставлячи послідовно перед ними завдання в основному творчого характеру. Перший етап (підготовчий). Доцільно знайомити учнів з основними частинами об'єктів праці; вчити їх аналізу і синтезу: визначати суттєві ознаки об'єкта, робити порівняння, узагальнення; спостерігати взаємозв'язок з природою (журавель і колодязьний журавель, політ птаха і літак). Другий етап (за умовами). На цьому етапі творчого шляху вчитель навчає дітей розв'язувати конструкторсько-технологічні задачі, розроблені вчителем, або методистом (знайти за умовами свій шлях рішення). В основному це творчі завдання, пов'язані зі зміною форми, конструкції виробу або окремих його частин, зміною чи економією матеріалів, удосконаленням принципу дії, вибором варіантів оздоблення. Третій етап (за власним задумом). Основне завдання на цьому етапі - розкрити творчі можливості кожного учня, втілити свої ідеї, фантазію безпосередньо в моделі, макети та інші вироби.

У наш час технічне конструювання все тісніше переплі­тається з художнім конструюванням, завдання якого - добитися, щоб вироби мали гарний зовнішній вигляд і були зручні в корис­туванні (ці завдання розв'язують спеціалісти - дизайнери). Тому дизайнерські вимоги мають також враховуватися під час кон­струювання виробів. Учитель має виявляти увагу до будь-яких нестандартних рішень своїх конструкторів-початківців, а також розуміння і мудру поблажливість до дитячих помилок, саме вони часто свідчать про труднощі самостійного пошуку.

Конструкторсько-технологічні задачі для молодших школярів. У початкових класах учні в основному доводять конструк­торські задуми до реалізації у закінчений виріб, розв'язуючи як конструкторські, так і технологічні задачі, пов'язані з вирішенням наступних проблем:

1. Підсилення міцності, стійкості й надійності виробу.

2. Внесення змін у конструкцію, які полегшують і роблять зручною експлуатацію.

3. Визначення оптимальної форми, числа деталей, способу їх кріплення, вибір або заміну матеріалів.

4. Створення універсальної конструкції.

5. Вибір способів ліквідації шкідливої дії або явища (тертя, пробуксовування, намокання).

6. Вибір раціональних способів розмічання.

Складаючи задачі або користуючись рекомендованими, слід продумати, в якому порядку доцільно запропонувати ту чи іншу задачу, як вона пов'язана з попередніми, яка її мета, чи відповідає вона принципам доступності й послідовності.

Дата добавления: 2015-05-24