Загальна характеристика роботи

Спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський

Вчений секретар

Актуальність теми. В умовах становлення ринкових відносин та посилення конкурентної боротьби як між роботодавцями, так і між працівниками особливої уваги заслуговує питання формування й ефективного функціонування ринку праці.

Період реформ в Україні характеризується загостренням соціально-економічних проблем, які призвели до скорочення сільськогосподарського виробництва, збільшення кількості вивільнених працівників і звуження сфери використання праці селян у підприємствах аграрного профілю. Це негативно вплинуло на стан ринку праці, що проявляється через диспропорції між величинами пропозиції та попиту на робочу силу, ріст обсягів безробіття, велике навантаження на вакантне місце й високий рівень безробіття, низьку ціну аграрної праці і як наслідок, – зниження добробуту сільського населення. Важливість зазначених проблем обумовила необхідність теоретичного обґрунтування і розробки практичних механізмів для їх розв’язання.

Вивчення ринку праці знайшло відображення в наукових працях багатьох учених: Д.П. Богині, О.А. Бугуцького, М.О. Бєсєдіна, В.К. Горкавого, В.С. Дієсперова, О.І. Здоровцова, Г.І. Купалової, Е.М. Лібанової, І.І. Лотоцького, В.Ф. Машенкова, В.М. Петюха, П.Т. Саблука, М.Ф. Самодурової, А.Д. Чикуркової, К.І. Якуби та ін. Однак питання регіональних особливостей ринку праці залишаються недостатньо вивченими і потребують подальших ґрунтовних досліджень. Зокрема, з метою регулювання процесів зайнятості та планування розвитку суспільного виробництва, необхідним є прогнозування величини безробіття. Для удосконалення стратегії соціально-економічного розвитку сільських територій доцільно дослідити специфіку функціонування ринку праці в аграрній сфері. Формування ринкових умов вимагає розширення переліку заходів щодо підвищення рівня зайнятості сільського населення. Отже, об’єктивна оцінка стану та виявлення основних напрямів покращання ситуації на ринку праці є актуальною, що зумовило вибір теми дисертаційної роботи і визначило її структуру.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає тематиці науково-дослідних робіт Уманського державного аграрного університету “Адаптація організаційно-економічного механізму господарювання до соціально орієнтованих ринкових відносин в АПК” (номер державної реєстрації 0101U004493).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в з’ясуванні сучасного стану та науковому обґрунтуванні рекомендацій щодо подальшого розвитку ринку праці в аграрній сфері регіону.

Основними завданнями для досягнення поставленої мети визначено:

- вивчення й узагальнення теоретичних основ сутності та принципів функціонування ринку праці;

- виявлення особливостей ринку праці в аграрній сфері;

- проведення системного аналізу сучасного стану та тенденцій розвитку ринку праці в аграрній сфері за період реформування;

- визначення перспективних змін сільського безробіття в регіоні;

- дослідження залежності рівня безробіття від факторів соціально-економічного характеру;

- формування методичних рекомендацій, обґрунтування напрямів стабілізації та ефективного функціонування регіонального ринку праці.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів удосконалення функціонування ринку праці в аграрній сфері.

Об’єктом дослідження є ринок праці в сфері аграрного виробництва Черкаської області.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є фундаментальні принципи та положення економічної теорії, нормативно-правові акти владних структур, наукові праці з питань функціонування ринку праці.

Інформаційною базою для дисертаційної роботи були матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління статистики в Черкаській області, Черкаського обласного центру зайнятості, Головного управління сільського господарства і продовольства Черкаської обласної державної адміністрації, звітності аграрних підприємств, праці вчених-економістів з досліджуваної проблеми.

Для вирішення поставлених завдань у роботі застосовувались такі методи: абстрактно-логічний (при вивченні сутності ринку праці, формулюванні теоретичних узагальнень та висновків); порівняння (зіставлення даних звітного року з даними за попередні роки), рядів динаміки (при дослідженні зміни показників у часі); графічний (для наочного зображення результатів дослідження); групування (виявлення залежності рівня безробіття від організаційно-економічних форм господарюючих суб’єктів, розміру заробітної плати та чисельності працівників сільськогосподарських підприємств); кореляційно-регресійний аналіз (для визначення зв’язку між досліджуваними показниками); монографічний (при вивченні досвіду кращих господарств); екстраполяції (розраховуючи прогнозні значення чисельності сільських безробітних); економіко-математичного моделювання (оптимізація виробничої структури аграрного підприємства та розподіл безробітних по вакансіях).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в таких основних положеннях:

вперше:

- систематизовано і деталізовано сукупність основних чинників зростання соціальної напруги на ринку праці;

- спрогнозовано динаміку сільського безробіття в регіоні на період до 2010 р.;

- розроблено модель оптимізації виробничої структури сільськогосподарського підприємства, яка враховує можливість впровадження трудомістких проектів;

удосконалено:

- методичні рекомендації щодо поліпшення функціонування ринку праці в аграрній сфері, які передбачають зменшення безробіття через диверсифікацію виробництва, розвиток соціальної інфраструктури села та зміну макроекономічних показників у державі;

набуло подальшого розвитку:

- дослідження теоретичних і методичних підходів щодо формування ринку праці як однієї з основних складових ринкового середовища;

- узагальнення особливостей ринку праці в аграрній сфері виробництва;

- визначення основних важелів державного регулювання процесів становлення і розвитку ринку праці та значення інфраструктури ринку праці.

Практичне значення одержаних результатів. Практичні пропозиції щодо оптимізації виробничої структури з метою підвищення рівня зайнятості сільського населення знайшли застосування у ФГ “Агрофірма “Базис” Уманського району Черкаської області (акт впровадження № 10 від 17.01.06 р.). Результати дослідження прийнято до використання Черкаським обласним центром зайнятості (довідка №2381/02 від 23.06.05 р.), Уманським районним центром зайнятості (довідка від 26.09.05 р.) та Головним управлінням сільського господарства і продовольства Черкаської обласної державної адміністрації (довідка № 02-12/65 від 23.06.05 р.). Матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі Уманського державного аграрного університету (довідка № 294 від 18. 07. 05 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням і особистим доробком здобувача наукового ступеня.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на наукових і науково-практичних конференціях, що проводилися в Харківському державному технічному університеті сільського господарства “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (2003 р.), у Тернопільській академії народного господарства “Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті”(2004 р.) та в Уманському державному аграрному університеті в 2004-2005 рр.; на міжнародних науково-практичних конференціях “Глобальні та національні проблеми в аграрній економіці України” (м. Луганськ, 2004 р.), “Сталий розвиток аграрного сектора економіки” (м. Харків, 2004 р.).

Публікації. За період дослідження одноосібно опубліковано 11 наукових праць (загальний обсяг 2,5 д.а.), з яких сім статей у наукових фахових виданнях (2,0 д.а.), одна – у матеріалах Всеукраїнської наукової конференції студентів, магістрів та аспірантів, одна – в збірнику наукових праць Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та дві – тези доповідей.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 197 найменувань, та додатків. Загальний обсяг дисертації – 233 сторінки, з яких 158 сторінок основного тексту. Дисертація містить 36 таблиць, 15 рисунків і 15 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, визначено мету і завдання, предмет, об’єкт, методологію і методику дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі “Теоретико-методичні основи ринку праці та його особливості в аграрній сфері” розглянуто, проаналізовано і узагальнено методичні підходи дослідників щодо сутності ринку праці та значення його розвитку.

Ринок праці – це середовище взаємодії продавця і покупця робочої сили, які на основі дії правових і економічних важелів досягають згоди, що підтверджується укладанням відповідних угод. Головними суб’єктами ринку праці виступають роботодавці та наймані працівники.

У процесі дослідження розкрито основні функції, складові та особливості розвитку ринку праці, наведено механізм взаємодії попиту і пропозиції робочої сили. Зазначено, що в планово-адміністративній економіці України були відсутні ринкові механізми регулювання економічних відносин у сфері праці. Політика зайнятості ґрунтувалася на постійному надлишку робочих місць порівняно з пропозицією робочої сили, що зводило до мінімуму соціальну напруженість, пов’язану з безробіттям.

Характерною ознакою становлення ринку праці на етапі реформування економіки є висока трудонадлишкова кон’юнктура, яка зумовлена сезонністю сільськогосподарського виробництва, зміною розмірів та спеціалізації господарюючих суб’єктів, низькою територіальною і професійною мобільністю селян, зниженням престижності аграрної праці та невисокою її оплатою, погіршенням соціально-економічних умов праці та відпочинку на селі. Сукупність даних факторів призводить до зростання соціальної напруги на ринку праці, що супроводжується збільшенням безробіття.

Розглянуто безробіття за національною і міжнародною методологією та наведено основні причини прихованого безробіття. Досліджено інфраструктуру ринку праці, елементами якої є: державна політика у сфері зайнятості, нормативно-правове забезпечення, державна служба зайнятості, центри професійної орієнтації та професійного навчання, комерційні біржі працевлаштування, профспілки, спілки роботодавців, всесвітня комп’ютерна мережа Internet.

Проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід з питань державного регулювання ринку праці. Вивчено політико-правове середовище його функціонування. Зазначено, що завдяки нормативно-правовій базі, методам державного регулювання та діяльності структур працевлаштування створюються умови для становлення й розвитку ринку праці. Однак зменшення диспропорційних процесів на даному ринку вимагає збільшення кількості інфраструктурних об’єктів і підвищення їх дієвості.

У другому розділі “Стан та розвиток ринку праці в аграрній сфері Черкаської області” дано оцінку структурно-динамічних тенденцій зміни чисельності сільського населення і аграрних трудових ресурсів, досліджено ефективність використання останніх та проведено аналіз стану регіонального ринку праці.

Сільське населення Черкаської області становить 46,1 % від кількості наявного населення області. Характерними ознаками демографічної ситуації на селі є прогресуюче природне скорочення і високе демографічне навантаження. У середньому за 1999-2004 рр. ці показники становили відповідно 9629 і 1056 осіб. Результати дослідження вказують на прогресуючу динаміку старіння економічно активної частини населення села.

Протягом вказаного періоду в сільському господарстві спостерігається стала тенденція до зменшення кількості зайнятих, яке склало 74,6 тис. осіб, або 55,5 % від рівня 1999 р. Ці зміни пояснюються складною економічною ситуацією, яка призводить до вивільнення працівників з галузі. Звільнення робочої сили в середньому на 29,3 % спричинено плинністю кадрів та на 1,5 % скороченням штатів.

У 2004 р. в статево-віковій структурі працівників сільськогосподарських підприємств 62,7 % працюючих займали чоловіки та 37,3 % – жінки. Із загальної кількості працівників сільського господарства 24,6 % становить молодь у віці 15-35 років, 11,7 % – працівники передпенсійного віку та 8,7 % – працюючі пенсіонери, з яких 67,6 % отримують пенсію за віком.

Зміна чисельності зайнятих трудових ресурсів супроводжується погіршенням ефективності їх використання. Так, на кінець періоду дослідження рівень використання річного фонду робочого часу склав 85,2 %, що на 4,4 % менше порівняно з 1999 р. Основними причинами зменшення кількості фактично відпрацьованих годин є збільшення розміру втрат робочого часу за рахунок підвищення питомої ваги неявок внаслідок переведення на скорочений робочий день (тиждень). Через втрати робочого часу в 2004 р. недоотримано 58,0 млн. грн. валової продукції сільського господарства в співставних цінах 2000 року.

Сільське господарство є найменш оплачуваною сферою діяльності, де ціна праці значно відхиляється від затверджених державою соціальних стандартів (рис. 1).

Протягом 1999-2004 рр. в аграрних підприємствах Черкаської області розмір середньомісячної заробітної плати зріс від 111 до 318 грн. Однак навіть за цих умов
рівень оплати праці працівників сільського господарства не відповідає встановленому прожитковому мінімуму. У 2004 р. лише 42,2 % аграріїв отримали заробітну плату, яка перевищує величину останнього. Це вказує на те, що ціна праці в аграрній сфері не забезпечує доходів, необхідних для придбання продуктів харчування навіть на нижній межі фізіологічних норм споживання і мінімальних потреб в одязі, не враховуючи необхідності задоволення духовних і культурних потреб особистості.

Вивчення динаміки оплати аграрної праці з урахуванням інфляційних процесів у державі свідчить про відхилення реального розміру заробітної плати від номінальної її величини в середньому на 12,3 %. Причому вищий рівень інфляції є причиною більшої різниці, а прояви дефляційних процесів (2002 р.) супроводжуються підвищенням купівельної спроможності населення.

Дослідженнями встановлено диференціацію оплати праці у сільському господарстві за періодами виробничо-господарської діяльності та формами власності роботодавця. Найвищим рівнем заробітної плати відзначаються весняно-польові роботи і збір врожаю та підприємства комунальної власності. Середній розмір заробітної плати за одну оплачену годину (2,05 грн. у 2004 р.) є мізерним відшкодуванням важкої та кропіткої праці аграрних працівників. Існуючий рівень оплати праці призвів до зниження частки заробітної плати у структурі витрат на виробництво сільськогосподарської продукції з 15,4 % у 1999 р. до 12,2 % у 2004 році.

Поряд з цим характерною особливістю оплати праці у сільському господарстві є заборгованість з її виплати. Це ще більшою мірою знижує купівельну спроможність працівників та згубно впливає на мотиваційні стимули до праці, які в аграрній сфері майже відсутні. За 1999-2004 рр. сума заборгованості з виплати заробітної плати працівникам сільського господарства зменшилася на 130304,1 тис. грн. і становила 6986,3 тис. грн. Одночасно на 134,8 тис. осіб скоротилася кількість громадян, яким своєчасно не виплачувалася заробітна плата.

Отже, загострення соціально-економічних проблем в аграрній сфері призводить до зростання соціальної напруги на ринку праці (табл. 1).

Таблиця 1

Ланцюгові темпи зміни соціальної напруги на ринку праці в аграрній сфері Черкаської області

Показник	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Темп приросту кількості зареєстрованих громадян сільської місцевості, не зайнятих трудовою діяльністю, %	+ 19,1	+ 35,7	+ 61,8	+ 42,4	+ 8,5
у т.ч. колишні працівники сільського господарства, %	+ 47,2	+ 36,2	+ 79,9	+ 61,8	+ 8,3
Темп зміни потреби підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, %	- 2,1	+ 53,6	+ 70,8	+ 80,4	+ 8,9
Темп зміни навантаження на одне вільне робоче місце, %	+ 50,0	- 12,5	+ 4,8	+ 80,0	- 2,2

Станом на 31 грудня 2004 р. пропозиція робочої сили на поточному ринку праці (чисельність зареєстрованих сільських безробітних) становила 21560 осіб, з яких 14037 осіб є колишніми працівниками сільського господарства. Частка останніх за період 1999-2004 рр. зросла відповідно від 33,1 до 64,3 %. Порівняно з 1999 р. кількість безробітних сільської місцевості збільшилася у 4 рази. В ході дослідження виявлено сезонні коливання пропозиції. У “пікові” періоди сільськогосподарського виробництва до центрів зайнятості звертається менша кількість незайнятих, ніж після їх закінчення, що пояснюється специфікою аграрного виробництва.

Виявлено факти вимушеного перебування працівників сільськогосподарських підприємств у неоплачуваних відпустках з ініціативи адміністрації та зростання кількості осіб, працюючих у режимі неповного робочого дня (тижня) від 3,5 тис. осіб у 1999 р. до 9,3 тис. осіб у 2004 р. Наявність працівників, які перебувають у таких умовах, свідчить про надлишковість робочої сили на підприємствах, яка вважається зайнятою, хоча фактично є безробітною і потребує працевлаштування. Це підтверджує існування прихованого безробіття.

За умови наявності зростаючої кількості сільських безробітних динамічним ростом характеризується рівень безробіття. Подано порівняльний аналіз абсолютної та відносної величини безробіття за національною і міжнародною методологіями. Зміна чисельності та рівня безробіття у 1999-2001 та 2004 рр. за методологією МОП свідчить про значно вищий рівень безробіття, порівняно з розрахунками, проведеними на основі національної методології. Хоча протягом 2002-2003 рр. спостерігалася зворотна ситуація.

Рівень безробіття на офіційно зареєстрованому ринку праці варіює від 2,1 % у 1999 р. до 6,8 % у 2004 р. Згідно з методикою МОП розмір останнього за аналогічний період зріс від 3,8 % до 10,0 %. Структуру зареєстрованої пропозиції робочої сили за причинами незайнятості наведено на рис. 2.

Дані щоквартальних обстежень домашніх господарств сільського сектора Черкаської області засвідчують частіше отримання статусу безробітного особами віком від 15 до 29 років, а найменше цією категорією охоплені особи віком 30 – 39 років. Дослідження доводять, що серед безробітних менше осіб з вищою освітою, ніж з професійно-технічною та загальною освітою. Однак у цілому освітній рівень безробітного населення залишається високим.

Важливим показником, що характеризує безробіття, є його тривалість. Протягом 1999-2004 рр. тривалість пошуку роботи сільськими безробітними становила 7,5 місяців при періоді їх незайнятості 18 місяців. Це підтверджує застійний характер безробіття, який, призводячи до дискваліфікації незайнятого населення, приховує високу соціальну небезпеку.

Групування районів Черкаської області (табл. 2) показало, що в районах з більшою кількістю працівників, зайнятих в аграрних формуваннях та вищим рівнем заробітної плати у сільському господарстві, спостерігається нижчий рівень безробіття.

Таблиця 2

Групування районів Черкаської області за рівнем безробіття у 2004 р.

Показник	Група районів за рівнем безробіття
I ( 5,0 %)	II (5,1 - 8,5 %)	III ( 8,6 %)
Кількість районів у групі
Середній рівень безробіття, %	4,1	6,6	9,8
Середньооблікова кількість працівників сільськогосподарських підприємств з розрахунку на один район, осіб
Середньомісячний розмір заробітної плати у сільському господарстві, грн.

Поряд з цим вищу зайнятість сільського населення забезпечують такі організаційно-правові форми господарювання, як господарські товариства та приватні підприємства. Щодо фермерських господарств, то вони не сприяють працевлаштуванню широких верств працездатного населення, а в переважній більшості забезпечують роботою членів своїх родин, на яких припадає 65,3 % загальної чисельності працівників. Разом з тим, однією з найпоширеніших форм праці на селі є ведення особистого селянського господарства. Зайнятість в останніх є альтернативним джерелом доходів та місцем, де знаходить застосування вивільнена робоча сила. Однак, дані господарства не забезпечують належної ефективності виробництва та запровадження сучасних технологій. Не зважаючи на це, в умовах кризи зайнятість у фермерських і особистих селянських господарствах є позитивним моментом, оскільки зменшує величину родинного безробіття.

Зростання кількості безробітних відбувається на фоні незначної потреби сільськогосподарських підприємств у працівниках. Протягом 1999-2004 рр. зареєстрована потреба у працівниках сільського господарства зросла лише на 176 осіб. Останнє пояснюється складним становищем підприємств аграрної сфери, які через фінансову скруту не мають змоги розширювати виробництво і, як наслідок, залучати нові кадри. У структурі попиту на робочу силу в середньому за період дослідження 68,6 % складають вакансії на робочі місця, 21,0 % – посади службовців та 10,4 % займають місця, що не потребують професії (спеціальності). Через невідповідність у співвідношенні між попитом і пропозицією на робочу силу склалася трудонадлишкова кон’юнктура ринку праці. Високу напругу на ринку праці підтверджує число безробітних на вільне робоче місце. Серед працівників сільського господарства за досліджуваний період даний показник коливається в межах від 16 до 44 осіб. Це співвідношення є наслідком значного перевищення пропозиції робочої сили порівняно з попитом на неї.

Такий стан справ вимагає державного втручання. З метою його покращання активно діє Черкаський обласний центр зайнятості, який практичними способами реалізує комплекс заходів, спрямованих на подолання безробіття. Зокрема, мережею регіональних центрів зайнятості протягом 1999-2004 рр. у сільському господарстві було працевлаштовано 29482 особи (середньорічний темп приросту даного показника становить 20,1 %), професійним навчанням і підвищенням кваліфікації охоплено відповідно 1539 і 3601 особа, на громадських роботах задіяно 44478 осіб. Кількість введених нових робочих місць у сільському господарстві дорівнює 2627 одиниць. Поряд з вказаним комплексом соціальних послуг безробітним надається матеріальне забезпечення, джерелом якого є Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. На виплату матеріальної допомоги витрачається в середньому 62,4 % видатків Фонду. Стабілізаційний ефект має ряд інших соціально важливих функцій, які здійснюються даною структурою (консультаційні та навчальні заходи, ярмарки вакансій, семінари з техніки пошуку роботи тощо).

У третьому розділі “Напрями стабілізації та ефективного функціонування ринку праці в аграрній сфері” визначено перспективи розвитку даного ринку, досліджено вплив факторів на рівень сільського безробіття, запропоновано і обґрунтовано основні заходи для зменшення напруги на ринку праці.

На основі фактичних даних за 1994-2004 рр. спрогнозовано розміри сільського безробіття. Результати прогнозу, проведеного за методів екстраполяції (рис. 3), показують, що без кардинальних змін державної політики у сфері зайнятості на кінець 2010 р. кількість сільських безробітних у Черкаській області досягне 59,9 тис. осіб.

Ріст сільського безробіття в основному формуватиметься за рахунок колишніх працівників сільського господарства, про що свідчить збільшення їх кількості до 44,7 тис. осіб. Це становитиме 74,6 % від безробітних у сільській місцевості. У такому разі частка сільських безробітних досягне 20,6 % від очікуваної чисельності сільського населення в працездатному віці відповідно до “Програми розвитку сільських територій Черкаської області на 2004-2010 рр.”.

Для визначення тісноти зв’язку між рівнем безробіття та окремими факторами соціально-економічного характеру нами розроблено кореляційно-регресійну модель, рівняння якої має вигляд: Y = 8,290 + 0,006х₄ – 0,003 х₆ – 0,417х₈ – 0,196х₁₀,

де Y – рівень безробіття; х₄ – кількість вивільнених працівників із сільського господарства; х₆ – чисельність малих підприємств; х₈ – середньорічна кількість працівників сільськогосподарських підприємств та х₁₀ – частка трудомістких культур у структурі сільськогосподарських угідь.

Коефіцієнт кореляції свідчить про зв’язок середньої щільності між вказаними факторами, які на 29,0 % обумовлюють зміну рівня безробіття. Таким чином, зменшення рівня безробіття в сільській місцевості Черкаської області можливе в разі припинення процесу вивільнення працівників, збільшення кількості малих підприємств, чисельності працівників сільськогосподарських підприємств та частки трудомістких культур у структурі сільськогосподарських угідь. Збільшення розміру останньої є доцільним заходом підвищення рівня зайнятості аграрних працівників.

Розроблено математичну модель оптимізації виробничої структури ФГ “Агрофірма “Базис” Уманського району Черкаської області. На першому етапі ставилась задача максимізації прибутку.

Цільова функція має вигляд: Z = f (x)® max

,

де х – вектор змінних; – множина допустимих рішень.

При розв’язку задачі сума прибутку дорівнювала 5,04 млн. грн. Трудові ресурси використовуються на 83,0 % від загального фонду робочого часу.

На другому етапі з метою зменшення напруги на локальному ринку праці оптимізаційна модель розв’язана на максимум трудомісткості за умови незменшення очікуваного прибутку:

,

де I – множина культур; і – вид культури (); J – множина видів тварин; j – вид тварин (); a_i(j) – трудомісткість i-ї культури (j-го виду тварин); x_i – площа вирощування i-ї культури; х_j – поголів’я j-го виду тварин; p_i(j) – прибутковість i-ї культури (j-го виду тварин); Р – величина очікуваного прибутку.

Отриманий розмір цільової функції не відрізняється від величини трудомісткості у попередній задачі. Тому збільшення кількості зайнятих в аграрній сфері можливе за умови розширення та відкриття трудомістких виробництв. З цією метою в цільову функцію максимізації прибутку включено ефект від впровадження трудомістких проектів.

де k – вид проекту; x_k – k-й проект; F_k – прибутковість k-го проекту.

Проект вводиться в економіко-математичну модель у вигляді булевої змінної.

Система обмежень доповнюється нерівністю, яка описує можливість використання частини прибутку на розширення виробництва:

,

де с_k – вартість проекту; s – частина прибутку, що відводиться на впровадження проектів.

Розрахунками встановлено доцільність включення проекту “Сад” до виробничої структури господарства. Економічним ефектом від закладання саду є збільшення суми прибутку на 1,03 млн. грн. та ріст потреби у робочій силі на 15,6 тис. люд.-год. У Черкаській області з метою усунення дефіциту щодо виробництва плодово-ягідної продукції доцільним є збільшення площ насаджень на 19,1 тис. га. Це забезпечить ріст потреби в робочій силі на 19,8 млн. люд.-год.

Враховуючи сезонний характер сільськогосподарського виробництва, для стабілізації кон’юнктури ринку праці належну увагу слід приділити відродженню галузі тваринництва. Доведення обсягів виробництва м’яса до розмірів забезпечення потреби постійного населення регіону за раціональної норми споживання є передумовою збільшення чисельності зайнятих у сільському господарстві на 2289 осіб. Разом з тим відновлення кількості поголів’я тварин до рівня 1990 р. дасть змогу поряд із забезпеченням продовольчої безпеки додатково працевлаштувати 20,4 тис. осіб.

Таким чином, для зменшення безробіття необхідно відродити суспільно необхідне трудомістке, прибуткове, високооплачуване виробництво. Адже виключно за рахунок відродження виробництв, нарощування їх обсягів створяться об’єктивні передумови для зростання потреби в кваліфікованих робітниках та сформується конкурентне середовище як між працівниками, так і між роботодавцями.

Перспективним заходом щодо зменшення безробіття є диверсифікація зайнятості сільського населення, яка вимагає проникнення суб’єктів господарювання в нові сфери і галузі виробництва. Диверсифікація вбачається в збільшенні кількості та поліпшенні якості робочих місць за рахунок розвитку малого і середнього підприємництва, переробної промисловості, стимулювання самозайнятості та агротуризму.

Зменшення трудонадлишковості ринку праці забезпечуватиметься через відродження сільської соціальної інфраструктури. Остання матиме такі позитивні прояви: дасть змогу працевлаштувати частину незайнятого населення; зменшить відставання в культурному розвитку жителів сільської місцевості від міського населення; підвищить престижність аграрної праці; зумовить повернення українських “заробітчан”, фінансові потоки яких позитивно позначаться на економіці сільського господарства; забезпечить привабливі умови проживання на селі, що приведе до переселення міського населення в сільську місцевість. Відновлення маятникових міграцій поглине надлишкову робочу силу аграрної сфери.

Позитивні зміни у функціонуванні ринку праці відбудуться внаслідок удосконалення нормативно-правової бази з питань праці і зайнятості в сільській місцевості й активізації зусиль з просвітницької діяльності (поширення дорадчих служб). Разом з тим необхідним є вирішення проблеми прихованого безробіття шляхом проведення заходу з перевірки статусу працездатних громадян у працездатному віці.

Першочерговою засадою для стабілізації ситуації на ринку праці є підвищення рівня оплати праці в сільському господарстві. Аналіз купівельної спроможності аграріїв свідчить, що розмір річної заробітної плати одного працівника сільського господарства може забезпечити життєвий процес лише за мінімальної норми споживання основних продовольчих товарів. У даному випадку розмір видатків на придбання останніх становить 65,8 % від загальної суми заробітної плати. В разі дотримання раціональної норми споживання, на придбання основних продовольчих товарів потрібно 91,7 % річного заробітку аграрія. Таким чином, за наявної оплати праці у сільському господарстві неможливим є забезпечення нормальних життєвих умов навіть працюючому, не враховуючи осіб, що знаходяться на його утриманні. В результаті цього поширення набули однодітні сім’ї та сім’ї без дітей, в яких економічний фактор відіграє найважливішу роль; погіршилась працездатність і зменшилася тривалість життя; поглибились соціальні протиріччя.

Враховуючи політику розширеного відтворення, частка заробітної плати дорослого члена сім’ї, яка використовується на купівлю продуктів харчування, за раціональної норми споживання має становити 729 грн. на місяць. Виходячи з цього, рекомендується перейти на модель високої оплати праці. Ріст розміру оплати праці поряд із змінами в податковому законодавстві буде стимулом до високопродуктивної праці, збільшить платоспроможність населення та підвищить рівень життя. Це в свою чергу спричинить нарощування обсягів виробництва та кількості робочих місць.

З метою удосконалення роботи районних центрів зайнятості питання розподілу безробітних на вакантні посади вирішено за допомогою розв’язку моделі. Цільова функція має вигляд:

за наявності обмежень:

де I – множина претендентів; J – множина вакансій; і – певний претендент; j – окрема вакансія; х_ij – ймовірність і-го претендента заповнити j-ту вакансію (х_ij = 1 означає, що призначений на вакансію ; х_ij = 0 означає, що непризначений на вакансію ); r_ij – оцінка ефективності і-го претендента з точки зору виконання ним робіт j-ї вакансії; n – кількість претендентів; m – кількість вакансій.

Така послідовність розв’язання задачі передбачає, що всі вакансії будуть зайняті, але не всі претенденти знайдуть роботу (оскільки в умовах безробіття n ≥ m). Використання даної моделі дає можливість із сукупності претендентів на вакансії відібрати працівників, працевлаштування яких принесе роботодавцю максимально можливий ефект. Це полегшить процедуру розподілу осіб, які претендують на вільні вакансії.

Поряд з цим стратегічними напрямами покращання діяльності Черкаського обласного центру зайнятості є: відкриття на базі сільських (селищних) рад представництв або філій районних центрів зайнятості; збільшення кількості заходів активної політики з ростом видатків на їх фінансування у структурі витрачання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та широкомасштабне впровадження Єдиної технології обслуговування незайнятого населення.

ВИСНОВКИ

1. Ринок праці – це середовище взаємодії продавця і покупця робочої сили, які на основі дії правових та економічних важелів досягають згоди, що підтверджується укладанням відповідних угод. На етапі становлення ринкових відносин ринок праці є одним з головних елементів ринкової системи, який вирізняється специфічними ознаками та особливостями функціонування в аграрній сфері. Останні представлені сезонністю, здрібненням та деіндустріалізацією аграрного виробництва, низькою територіальною та професійною мобільністю селян, зниженням престижності аграрної праці та невисокою її оплатою, погіршенням соціально-економічних умов праці та відпочинку на селі.

2. Затяжна соціально-економічна криза звузила сферу використання праці селян у підприємствах аграрного профілю. Це посилило соціальну напругу на ринку праці, що супроводжується ростом безробіття. За 1999-2004 рр. приріст чисельності зареєстрованих сільських безробітних досяг 16,2 тис. осіб. Відповідно на 4,7 % збільшився рівень безробіття. Дослідженнями встановлено, що частіше статус безробітного отримують люди віком 15-29 років та населення з професійно-технічною і загальною освітою. Середня тривалість пошуку роботи безробітними у сільській місцевості становила 7,5 місяців при періоді незайнятості 18 місяців.

3. Результати групування засвідчують обернено пропорційний зв’язок між рівнем безробіття та кількістю працівників сільськогосподарських підприємств і розміром заробітної плати у сільському господарстві. Серед організаційно-правових форм господарюючих суб’єктів вищий рівень зайнятості у сільській місцевості забезпечують господарські товариства та приватні підприємства. Фермерство сприяє зменшенню родинного безробіття.

4. Аналіз кон’юнктури ринку праці в аграрній сфері виробництва показав, що, незважаючи на збільшення попиту на працівників сільського господарства, за період 1999-2004 рр. навантаження на вільне робоче місце зросло від 16 до 44 осіб. Це свідчить про значне перевищення пропозиції робочої сили над попитом, хоча взаємодія даних ринкових елементів регулювалася державою через мережу регіональних центрів зайнятості. Зусиллями останніх протягом 1999-2004 рр. у сільському господарстві було працевлаштовано 29482 особи; набули нових професій і підвищили кваліфікацію відповідно 1539 і 3601 особа; на громадських роботах у сільському господарстві було задіяно 44478 осіб; кількість введених робочих місць в агарній сфері становила 2627 одиниць.

5. Результати прогнозу сільського безробіття свідчать, що при незмінній ситуації на ринку праці в аграрній сфері кількість сільських безробітних до кінця 2010 р. досягне чисельності 59,9 тис. осіб. Ріст безробіття на селі в основному формуватиметься з колишніх працівників сільського господарства, що підтверджує збільшення їх кількості до 44,7 тис. осіб. У такому разі частка безробітних села досягне 20,6 % від очікуваної у 2010 р. чисельності сільського населення в працездатному віці.

6. Побудова багатофакторної регресійної моделі виявила, що 29-відсоткове зменшення рівня безробіття в сільській місцевості Черкаської області вбачається у припиненні процесу вивільнення працівників, збільшенні кількості малих підприємств, чисельності працівників сільськогосподарських підприємств та частки трудомістких культур у структурі сільськогосподарських угідь.

7. Для розв’язання проблеми зайнятості в аграрній сфері розроблено модель оптимізації виробничої структури сільськогосподарського підприємства, що враховує можливість впровадження трудомістких проектів. Зокрема у ФГ “Агрофірма “Базис” Уманського району Черкаської області закладання саду інтенсивного типу дасть змогу збільшити суму прибутку на 1,03 млн. грн. І зумовить ріст потреби у робочій силі на 15,6 тис. люд.-год. Проведені розрахунки дають підстави стверджувати, що вирощування яблуневого саду є незаперечною альтернативою у вирішенні існуючих проблем на ринку праці. Нарощування площ плодоягідних насаджень в розрізі регіону забезпечить ріст потреби в робочій силі на 19,8 млн. люд.-год.

8. На основі проведених досліджень визначено основні пріоритетні напрями стабілізації ситуації на ринку праці, що вбачаються у підвищенні конкурентоспроможності робочої сили, створенні нових робочих місць, розширенні можливостей отримання офіційних доходів, забезпеченні піднесення аграрного виробництва. Основними шляхами зменшення сільського безробіття є подальший розвиток підприємництва та інвестування малого бізнесу, відновлення обсягів виробництва продукції тваринництва, забезпечення діяльності переробних підприємств, перенесення в сільську місцевість промислових виробництв, розширення мережі дорадчих служб і філій районних центрів зайнятості, полегшення доступу сільських жителів до кредитних ресурсів, поширення агротуризму та комплексний розвиток соціальної інфраструктури.

9. Ринок праці в аграрній сфері потребує підвищеної уваги в державній стратегії економічного розвитку. Для цього доцільним є коригування і вдосконалення нормативно-правової бази з питань праці та зайнятості в сільській місцевості; проведення заходів з легалізації прихованого безробіття та тіньової зайнятості через перевірку статусу працездатних громадян.

10. На основі аналізу купівельної спроможності заробітної плати працівників-аграріїв, з урахуванням раціональних норм споживання та політики розширеного відтворення, запропоновано впровадження моделі високої оплати праці. Ріст платоспроможності населення підвищить попит на споживчому ринку, а відтак зумовить нарощування обсягів виробництва та кількості робочих місць.

11. Діяльність Черкаського обласного центру зайнятості має бути спрямована на збільшення заходів активної політики: обсягів працевлаштування, професійного навчання, підвищення кваліфікації, масштабів організації громадських робіт. Процедура розподілу безробітних на вільні вакансії значно полегшиться при використанні запропонованої моделі. З метою усунення невідповідності об’ємів та профілів підготовки спеціалістів потребам ринку праці доцільним є проведення моніторингів ринку праці, створення професійно-орієнтаційних центрів і налагодження відносин із закладами освіти. Незаперечною альтернативою у зменшенні безробіття є збільшення об’єктів інфраструктури ринку праці та створення єдиного інформаційного простору.

Дата добавления: 2015-05-24