Визначте типологію уроків правознавства

Важливу роль у підвищенні пізнавальної активності учнів, розвитку в них умінь та навичок самостійної роботи відіграє правильний вибір типу уроку, що якнайкраще спрямував би зусилля школярів на вивчення й осмислення правознавчого матеріалу, сприяв би організації їхньої діяльності на творчому рівні. У дидактичній та методичній літературі існують різні варіанти типології уроків. Найбільш поширеною у практиці викладання шкільних дисциплін є класифікація уроків за ланками навчального процесу:

подання нового матеріалу;

закріплення нового матеріалу;

повторення;

перевірка знань;

комбіновані уроки.

Не заперечуючи теоретичного і практичного значення цієї типології, слід зазна­чити, що з неї випадають такі характерні для старшої школи уроки, як лекції, семінари, заняття лабораторного типу тощо. Тому, виходячи з особливостей курсу та специфіки навчального процесу у старших класах загальноосвітньої школи, цілком можливе і доцільне є групування уроків, в основу якого покладено характер діяльності вчителя та учнів на уроці. Відомо, що вчитель на уроці виконує дві основні функції: інформаційну — виступає головним джерелом інформації, та управлінську — організує діяльність учнів щодо засвоєння навчального матеріалу, формування вмінь та навичок. Характер діяльності учнів на уроці визначається роботою вчителя та переважанням у ній однієї із зазначених функцій. Тобто, якщо в роботі вчителя переважає виклад навчального матеріалу, самостійна робота учнів неминуче обмежена, хоча і буде скеровуватись учителем за допомогою відповідних методичних засобів. І навпаки, коли вчитель організовує самостійну боту учнів над іншими джерелами інформації, їхня діяльність за змістом, тривалістю в часі та формами буде значно більшою та ефективнішою. При групуванні уроків за характером діяльності вчителя та учнів вирізняють такі їх типи: уроки подавання нових знань учителем (шкільні лекції); з6аняття лабораторного типу, семінари; повторювально-узагальнюючі уроки; підсумкові співбесіди, залікові уроки. Зважаючи на особливості правознавчих курсів, їх понятійний характер, значну частину уроків доцільно проводити у вигляді шкільних лекцій. Переказ великого за обсягом та складного за змістом нового матеріалу за жорсткого ліміту часу може здійснюватися лише шляхом подавання нових знань. До того ж курси насичені великою кількістю понять, які вимагають чіткого фор­мування та виявлення взаємозв'язків, переконливої та емоційної конкретизації теоретичних положень. Уроки-лекції (уроки викладу нових знань) характеризуються таким співвідношенням діяльності викладача та учнів. Учитель протягом 30—35 хв. подає новий матеріал, виступаючи як джерело інформації і застосовуючи методи лекції, розповіді, бесіди, показу тощо. Меншою мірою (10 хв.) він організовує діяльність учнів на репродуктивному і частково-пошуковому рівнях та активізує цілеспрямоване сприйняття пізнавальної інформації при розгляді законодавчих актів. Діяльність учнів на уроці детермінована роботою вчителя і включає елементи колективної бесіди (що активізує не всіх школярів), елементи нотування у зошити тощо. А тривалість самостійної роботи учнів обмежена кількома хвилинами, оскільки основну частину займає усний виклад інформації. 3 метою розвитку пізнавальної самостійності учнів, закріплення у них умінь та навичок роботи з різними джерелами, окремі уроки з вивчення нового матеріалу варто проводити як уроки лабораторного типу (практикуми). На уроках цього типу під керівництвом учителя йде колективна та індивідуальна роб та над текстами нормативних актів, підручником, довідковою літературою. Результати індивідуальної роботи обговорюються колективно (іноді складаються спільні план, конспект, таблиця, що відбивають зведений варіант підсумків виконаної роботи). Слід з уважити, що плануючи лабораторний урок, вчитель має враховувати змістовну доступність, джерел, якими користується учень, та вміння, застосовані під час самостійної роботи. На початку уроку вчитель оголошує тему і план, характеризує джерела, з який працюватимуть учні, дає точний і якісний інструктаж щодо змісту завдання, яке має б ти виконане протягом уроку або певного часу. Усвідомивши суть завдання, учні визначають шляхи його виконання, і протягом 25-35 хвилин самостійно працюють з док ментами. Наприкінці заняття результати індивідуальної роботи обговорюються, з-поміж них відзначаються найбільш вдалі. Вчитель має оцінити роботу не лише з огляду на якість виконання, але й стосовно розкриття теми. Уроки лабораторного типу — один із важливих шляхів реалізації пізнавального навчання. Протягом самостійної (індивідуальної) роботи щодо здобуття знань процес розвитку вмінь та навичок іде набагато інтенсивніше, ніж на уроках-лекціях, де учні лише фрагментарне включаються в активну роботу. Під час проведення лабораторних занять можлива індивідуальна допомога школярам, що не встигають. Важливу роль в активізації пізнавальної діяльності учнів, набутті ними навичок самостійного засвоєння знань відіграють уроки-семінари. Основна увага в їх підготовці відводиться попередній самостійній роботі учнів з вивчення нового матеріалу. Для уроків-семінарів характерні такі особливості: а) попереднє (за 2-3 тижні) оголошення вчителем теми і плану уроку, рекомендування джерел, їхня характеристика; б) самостійна домашня робота школярів над запропонованими джерелами, які розкривають зміст уроку за основними пунктами плану; в) поглиблене (іноді з елементами дослідження) розроблення учнями окремих питань за рекомендацією вчителя. Безпосередньо на семінарі відбувається обговорення підготовлених виступів та відповідей на запитання що в процесі заняття ставляться викладачем та учнями. Велику роль при цьому відіграє вступне та заключне слово вчителя. Йому належить спрямовувати хід заняття, доповнювати виступи школярів, оцінювати їх за якістю виконання. Наприкінці заняття викладач у стислій формі підбиває підсумки. До уроків семінарського типу щільно прилягає така форма нестандартних занять як урок-диспут. Обрана для нього тема має відзначатися проблемністю та емоційним забарвленням. Як і при підготовці до семінару, тема диспуту, приблизний перелік питань та список необхідної літератури оголошуються за 2-3 тижні. Учням надається можливість, спираючись на широке коло джерел, підготуватися з будь-якого питання (за інтересами). У процесі підготовки та проведення диспуту учні усвідомлюють проблему та її основні аспекти, висловлюють свою точку зору, зіставляють її з міркуваннями однокласників, порівнюють виступи, дають їм оцінку, узгоджують за допомогою вчителя трактування дискусійної проблеми. Цінність таких уроків полягає у можливості формування в кожного учня власного ставлення до питань, що обговорюються. Головне дидактичне завдання всіх перерахованих типів уроків — засвоєння нового навчального матеріалу. Проте семінари та уроки лабораторного типу суттєво впливають на оптимізацію навчального процесу, їх підготовка та проведення посилює елементи самостійної діяльності учнів щодо здобуття знань з різних джерел, дає можливість сильнішим із них виявити свої здібності під час виконання завдань дослідницького характеру. Тому, плануючи вивчення нового матеріалу, учитель має керуватися принципом педагогічне обґрунтованої різноманітності уроків, використовувати поряд із комбінованими уроками, шкільними лекціями інші форми занять. Крім уроків з вивчення нового матеріалу, певне місце у викладанні курсу має належати повторювально-узагальнюючим урокам. В основі їх проведення лежить пройдений навчальний матеріал (тематичного блоку, розділу), який слід узагальнити під певним кутом зору. Тема і план уроку повідомляються за 3-4 дні. Учні вдома (послуговуючись підручником, конспектом, текстами нормативних актів) готуються до уроку, переосмислюючи вивчений матеріал відповідно до сформульованої теми і плану. Безпосередньо на уроці, за викликом чи за бажанням, школярі дають розгорнуті відповіді на поставлені запитання, доповнюють та уточнюють відповіді товаришів і роблять необхідні висновки. Наприкінці заняття вчитель має узагальнити зроблені висновки та підбити підсумки уроку. З точки зору співвідношення діяльності вчителя та учнів на уроці до однієї групи належать уроки-опитування, підсумкові співбесіди та залікові уроки, їх завдання полягає в уточненні та узагальненні набутих знань та виявленні ступеня засвоєння провідних понять та ідей курсу. Робота вчителя на цих уроках фактично обмежується запитаннями, вислуховуванням відповідей та оцінкою. Проте вона включає в себе й елементи коригування відповідей учнів, роз'яснення їм незрозумілих положень або хибних тверджень. Основна ж діяльність на залікових уроках переноситься на учнів, які повинні звітувати про набуті знання, уміння та навички, виявити рівень самостійного мислення. Поряд із названими типами занять бажано також використовувати різноманітні прийоми нестандартних уроків (рольові ігри, колоквіуми, «круглі столи» тощо). Кількісне співвідношення окремих типів уроку залежить від характеру навчального матеріалу, обсягу навчального часу, наявності різних джерел та рівня підготовленості учнів.

Дата добавления: 2015-05-24