III. Інтерактивні методи

II. Активні методи

І.Пасивні методи

Учні виступають в ролі «об'єкта» навчання. Вони повинні засвоїти та відтворити матеріал, що передається педагогом — джерелом правильних знань (інколи такі методи називають репродуктивними). Як правило, це відбувається шляхом застосування лекції-монологу, читання, демонстра­ції, опитування учнів щодо вивченого змісту. Учні між собою не спілкуються і не виконують творчих завдань.

Учні є «суб'єктами» навчання, ви­конують творчі завдання, беруть участь у діалозі з учителем. Такі методи пов'язані з виконанням творчих зав­дань (часто вдома), питаннями від уч­ня до вчителя і вчителя до учня, що розвивають творче мислення.

Їх можна представити як різновид активних методик. Але ми виділяємо їх в окремий розділ, щоб підкреслити їхню важливу роль у правовій та гро­мадянській освіті. Суть інтерактивних методів у тому, що навчання відбува­ється шляхом взаємодії всіх тих, хто навчається. Це співнавчання (колек­тивне, кооперативне, навчання у спів­праці), в якому вчитель та учні є суб'єктами навчання. Вчитель висту­пає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. Вони найбільш відповідають особистісно-орієнтованому підходу до навчання. При застосуванні інтерактивних мето­дів, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проб­леми для спільного вирішення, засто­совуються рольові ігри. Тому вони найбільш сприяють формуванню в уч­нів умінь і навичок, виробленню їх власних цінностей, створюють атмос­феру співробітництва, творчої взаємо­дії в навчанні.

10. Розкрийте інтерактивні методи навчання, їх поняття, класифікацію, характеристику.

Суть інтерактивних методів у тому, що навчання відбува­ється шляхом взаємодії всіх тих, хто навчається. Це співнавчання (колек­тивне, кооперативне, навчання у спів­праці), в якому вчитель та учні є суб'єктами навчання. Вчитель висту­пає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. Вони найбільш відповідають особистісно-орієнтованому підходу до навчання. При застосуванні інтерактивних мето­дів, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проб­леми для спільного вирішення, засто­совуються рольові ігри. Тому вони найбільш сприяють формуванню в уч­нів умінь і навичок, виробленню їх власних цінностей, створюють атмос­феру співробітництва, творчої взаємо­дії в навчанні. Все зазначене вище, звичайно, не оз­начає, що потрібно використовувати тільки інтерактивні методики. Для навчання важливі усі види методик і всі рівні пізнання. Як можна помітити з опису різноманітних інтерактивних методів, обов'язковою складовою цих методів є і так звані пасивні методики. Сильні й слабкі сторони пасивних та інтерактивних методів можна уявити у вигляді таблиці. Активні методики по­сідатимуть проміжне місце між ними.

КРИТЕРІЇ ПОРІВНЯННЯ	ПАСИВНІ МЕТОДИКИ	ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИКИ
1. Обсяг інформації	За короткий проміжок часу можна «пройти» великий обсяг інформації	Невеличкий обсяг інформації потребує значного часу
2. Глибина вивчення змісту	Як правило, орієнтовані на рі­вень знання і розуміння	Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосуван­ня, аналіз, синтез, оцінка)
3. Відсоток засвоєння	Як правило, невисокий	Як правило, високий
4. Контроль над проце­сом навчання	Викладач добре контролює об­сяг і глибину вивчення, час і хід навчання. Результати роботи учнів передбачені	Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчен­ня, часом і ходом навчання. Ре­зультати роботи тих, хто навча­ється, менш передбачені
5. Роль особистості пе­дагога	Особисті якості педагога зали­шаються в тіні, він виступає як «джерело» знання	Педагог сильніше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор
6. Роль учнів	Пасивна; учні не приймають важливих рішень щодо процесу навчання	Активна; учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання
7. Джерело мотивації навчання	Зовнішнє (оцінки, педагог, батьки, суспільство)	Внутрішнє (інтерес самого учня)

Ця таблиця також допоможе вчи­телю вибрати методи навчання в за­лежності від завдань і умов роботи. Як правило, сучасна система навчання чекає від вчителя охоплення великого обсягу інформації й орієнтована на рівні «знання» і «розуміння». Це під­штовхує педагога на використання в основному пасивних методик навчан­ня. У середньовіччі використання па­сивних методик було виправдано. Вчитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформа­ції з будь-якого предмета своєму уч­ню. У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати усе навіть у якійсь вузь­кій галузі знання. До того ж, як відо­мо, численні факти добре запам'ято­вують комп'ютери. Учні ж повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, тракту­вати її і застосовувати в конкретних умовах. Цьому саме і сприяють інте­рактивні методи. Проте, як ми бачимо з таблиці, при їхньому застосуванні педагог стикається з певними склад­нощами.

Інтерактивні методики потребу­ють певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підго­тування, як учням, так і педагогу. По­чинайте з поступового використання цих методів, якщо ви або учні з ними не ознайомлені. Як педагогу, так і уч­ням треба звикнути до них. Можна на­віть створити цілий план поступового впровадження інтерактивних мето­дик. Краще старанно підготувати кіль­ка інтерактивних занять у навчально­му році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри». Проведіть з учнями особливе «ор­ганізаційне заняття» — створіть разом із ними «правила роботи в класі». На­лаштуйте учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використо­вуйте спочатку прості інтерактивні методи — робота в парах, малих гру­пах, мозковий штурм тощо. Коли у вас і учнів з'явиться досвід подібної робо­ти, такі заняття відбуватимуться наба­гато легше, а підготовка не потребува­тиме багато часу.

На вступному уроці вчителю з уч­нями рекомендується розробити та прийняти правила, яких вони мають дотримуватися на заняттях. За основу можна взяти нижченаведені. Зверніть також увагу на правила, що допоможуть вам з дисципліною на уроці (запропонуйте їх до загального переліку).

Орієнтовні правила на заняттях:

¨ Приходити вчасно, тобто не за­пізнюватися на урок.

¨ Бути позитивними, тобто пози­тивно ставитись до своїх однокласни­ків, вчителя, процесу навчання.

¨ Не перебивати інших, говорити по черзі, коротко.

¨ Чітко аргументувати власну по­зицію.

¨ Не критикувати думки інших, а пропонувати власні ідеї.

¨ Бути толерантними, тобто пова­жати думки й погляди інших, ніколи не ображати.

Використання інтерактивних ме­тодик — не самоціль. Це лише засіб до досягнення тієї атмосфери в класі, що найкраще сприяє розумінню демокра­тії, духу права і громадянського суспільства, атмосфері співробітництва, порозуміння і доброзичливості. Якщо застосування вами інтерак­тивних методик у конкретному класі призводить до протилежних результа­тів — треба переглянути вашу страте­гію й обережно підходити до викорис­тання подібних методів. Можливо, варто обговорити цю ситуацію з учня­ми (чи правильно ви їх розумієте і ви­користовуєте, чи готові ви й учні до їх використання?). Деяким викладачам буває склад­но розкривати себе перед школярами, висловлювати своє особисте ставлен­ня до матеріалу, показувати некомпе­тентність у деяких питаннях. Безумов­но, не всі викладачі «створені» для інтерактивних методик. Проте їх ви­користання дає можливість для фахо­вого росту, для зміни себе, для навчан­ня разом з учнями. Зробити перший крок допоможе сам новий предмет — право, у якому викладач відверто може визнати себе не спеціалістом і одержа­ти «право» не знати відповіді на ті або ті питання (до того ж багато питань не мають однозначної або єдино пра­вильної відповіді). З іншого боку, піс­ля декількох старанно підготовлених уроків викладач зможе відчути* як змі­нилося ставлення до нього учнів, а та­кож сама атмосфера у класі — і це пос­лужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними методами. Для ефективного застосування інтерактивних методик, зокрема для того щоб охопити весь обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетво­рити методики в безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старан­но планувати свою роботу, щоб:

¨ дати завдання учням для попе­редньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

¨ підібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, що дали б учням «ключ» до освоєння теми;

¨ під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням аби вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граю­чись» виконали його;

¨ на одному занятті можна вико­ристовувати один (максимум — два) інтерактивних методи, а не калейдос­коп методів;

¨ дуже важливо провести спокій­не глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцен­туючи увагу і на іншому матеріалі те­ми, прямо не порушеному в інтерак­тивній вправі;

¨ проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різно­манітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завдан­нями.

Для зміцнення контролю над хо­дом процесу навчання викладач також повинен попередньо добре підготува­тися:

¨ глибоко вивчити і продумати матеріал, зокрема додатковий, нап­риклад, для занять із права — різні нормативні акти, зразки документів;

¨ старанно планувати й розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і мож­ливі відповіді, виробити критерії оцін­ки ефективності заняття (описуючи хід занять, автори спробували максималь­но полегшити підготовку викладача до проведення заняття, докладно опису­ючи весь хід занять);

¨ мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш цікавих для

учнів випадків, проблем; оголошення очікуваних результатів (цілей) заняття і критеріїв оцінки роботи учнів;

¨ передбачити різноманітні мето­ди для привернення уваги учнів, нас­троювання їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормаль­ної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах і т.д.

Структура уроків із застосуванням інтерактивної методики. Застосування інтерактивних мето­дик висуває певні вимоги до структури уроку, а також і будь-якого заходу (се­мінару, робочої зустрічі, педради). Як правило, спеціалістами пропону­ється така структура (яка була вико­ристана і при викладенні орієнтовних варіантів уроків за курсом в даному посібнику).

1. Мотивація Мета цього етапу — сфокусувати увагу учнів (або учасників заходу) на проблемі й викликати інтерес до обго­ворюваної теми. Прийомами навчан­ня можуть бути питання, цитата, ко­ротка історія, невеличке завдання, розминка і т.д. Займає не більш 5% ча­су заняття.

Дата добавления: 2015-05-24