Навчально-методичні рекомендації. 1. Хто є автором вислову: „людина – тварина політична”.

ТЕСТИ

1. Хто є автором вислову: „людина – тварина політична”?

а) Платон; б) Цицерон; в) Арістотель; г) Ф. Ніцше; д) Н. Макіавеллі.

2. Назвіть авторів концепції „суспільного договору”:

а) Ж.-Ж. Руссо; б) Т. Гоббс; в) Дж. Локк; г) Н. Макіавеллі; д) Ш.-Л. Монтеск’є.

3. Які об’єкти дослідження є для біхевіористського напрямку в політології вихідними?

а) політичні інститути; б) політична поведінка; в) політичні цінності;

г) процес прийняття рішень; д) політичні технології.

4. Якому мислителеві належить наступна фраза:

„Дії людей, а особливо государів, з яких у сід не запитаєш, оцінюють по результату, тому незай государі намагаються зберегти владу й здобути перемогу. Які би способи для цього не вживалися, їх завжди визнають гідними й схвалять, адеж чернь захоплюється видимістю та успіхом...”?

а) Платону; б) Т. Гоббсу; в) Н. Макіавеллі; г) Ф.Ніцше.

5. Хто є автором даного вислову: „Для того, щоб не було можливості зловживати владою, необхідний такий порядок, за яким різні гілки влади могли б стримувати одна одну”?

а) Ш.-Л. Монтеск’є; б) Т. Гоббс; в) Т. Джефферсон; г) Ж.-Ж. Руссо.

6. Першими в історії політичної думки ідею розподілу влади висловив:

а) І.Кант; б) Ш.-Л. Монтеск'є; в) Аристотель; г) Платон; д) А.Августин; є) М.Вебер.

7. Вкажіть представників світової політичної думки зазначених періодів:

а) античність; б) середньовіччя; в) Новий час; г) сер. ХІХ – поч. ХХ ст.

1) М. Вебер; 2) Дж. Локк; 3) Арістотель; 4) Ф. Аквінський;

5) Т. Гоббс; 6) Г. Моска; 7) К. Маркс; 8) Платон;

9) О. Конт; 10) Ж.-Ж. Руссо; 11) В. Парето; 12) Аврелій Августин;

8. Що таке політична ідеологія?

а) система політичних ідей і переконань, що відбивають інтереси,

світогляд та ідеали індивідів і соціальних груп;

б) стійкі, некритичні, емоційно забарвлені образи, уявлення про політичні події,

явища і процеси;

в) вплив індивідів і соціальних груп на політичну систему, її елементи,

а також процес прийняття політичних рішень;

9. Згрупуйте запропоновані принципи за ідеологічними течіями:

1) лібералізм; 2) консерватизм; 3) соціал-демократія;

а) свобода підприємництва; б) соціальний захист; в) природна нерівність індивідів;

г) правова держава; д) пріоритет релігійних норм і традицій; е) соціальна рівність.

10. Яка з ідеологій особливо наголошує на тому, що людина може змінитися

під впливом суспільного середовища?

а) фашизм; б) марксистсько-ленінський соціалізм;

в) консерватизм; г) класичний лібералізм.

Тема 3. Політична влада. Політичні режими.

1. Політична влада: основні види, джерела та функції.

2. Політичні режими: сутність і типологія.

Реферати: 1. Вчення про владу Н.Макіавеллі.

2. Тоталітаризм як політичний феномен.

3. Політичний режим сучасної України.

4. Проблеми демократизації влади в Україні на сучасному етапі.

Основні поняття: влада, владні відносини, політична влада, державна влада, виконавча влада, законодавча влада, судова влада, ресурси влади, апарат влади, інститути влади, легітимність; політичний режим.

При розгляді першого питання студентам необхідно засвоїти, що влада є однією з базисних категорій політології. Проблема влади в політології є центральною. Вла­да є підґрунтям і метою, засобом політики, системоутворюючим компонентом політичної системи. Галузь науки – кратологія (від грецьк. kratos - влада і logos - слово, вчення) - сукупність філософських, соціологічних, політологічних, правових та інших знань про владу. На сьогодні в науковій літературі існує понад 300 визначень влади. Необхідно проаналізувати основні підходи до визначення влади:

1) біхевіористський — розглядає владу як пев­ний тип поведінки, здатний впливати на поведінку інших; 2) телеологічний — як засіб досягнення су­спільних цілей;

3) інструменталістський — як набір певних ін­струментів впливу на суспільство (сила, багатство, знання); 4) структуралістський — як структуру поведінки між керівниками і підлеглими з точки зору пока­рань і винагород.

Політична влада – це історично зумовлений засіб організації та управління суспільством, фактор організованості та порядку. Включає державну, владу партій та груп тиску, владу політ. лідерів і ЗМІ. Державна влада - вища форма політ. влади, що спирається на спец. управлінсько-владний аппарат і володіє монопольним правом на видання законів, ін. розпоряджень і актів, обов¢язкових для всього населення. Поняття «політична влада» ширше від поняття «державна влада». По-перше, політ. влада виникла раніше від державної, ще в додержавну добу. По-друге, не кожна політична влада є владою державною (влада партій, рухів), хоча будь-яка державна влада - завжди політична. По-третє, державна влада специфічна: на відміну від політичної влади тільки вона володіє монопо­лією на примус, правом видавати закони тощо.

Основними рисами політичної влади є легальність, легітимність, вер­ховенство, вплив, ефективність і результативність.

Система влади включає у себе: 1) органи влади та громадян, які здійснюють владні функції (суб'єкти влади); 2) тих, на кого спрямована влада - люди, їх групи, організації, спільно­ти тощо (об'єкти влади); 3) механізм влади, тобто зв'язки, взаємодії, відносини між елементами влади, інститутами, цінностями, нормами, соц. і політ. контроль.

Структура влади складається з суб'єкта, об'єкта влади та ресурсів.

Суб'єкти влади (держава та її інститути, політичні еліти і лідери, політичні партії)

Об'єкти влади (індивід, соціальна група, клас, маса, суспільство тощо)

Ресурси — реальні засоби, що використо­вуються чи можуть бути використані для зміцнення влади та її реалізації. Поділяються на утилітарні, примусові та нормативні, а відповідно до найважливіших сфер життєдіяльності економічні, соціальні, культурно-інформаційні, примусові і демографічні.

Необхідно з’ясувати закони і шляхи досягнення влади, фактори ерозії, кризи влади.

Типологізацію влади можна проводити за такими кри­теріями: 1) характером примусу; 2) типом легітимності; 3) сту­пенем публічності; 4) типом владного суб'єкта; 5) джерелами формування; 6) ступенем поділу влади та механізмом стри­мувань і противаг.

Найвідомішою є класифікація типів влади, запропонована М. Вебером:

— традиційний, який спирається на віру в святість традицій і право володарювати тих, хто одержав владу за цією традицією;

— харизматичний (грец. — милість, благо­дать, Божий дар, винятковий талант), оснований на вірі в надприродну святість, героїзм чи інші виняткові чесно­ти володаря і створеної або отриманої ним влади;

— раціональний (легальний), що ґрунтується на вірі в законність існуючого порядку, професіоналізм владних структур.

Влада за її застосуванням у суспільних сфе­рах, а також засобами впливу поділяється на економічну (владу менеджерів, власників), духовну (владу релігійних ієрархів, містиків, магів), інфор­маційну (владу науковців, експертів, засобів масової інформації), політичну, адміністративну, військову. По­літична влада включає державну, владу партій та груп тис­ку, владу політичних лідерів і засобів масової інформації.

За ступенем публічності влада може бути: 1) видима, прозора; 2) напівприхована; 3) прихована, криптологічна.

За типом владного суб'єкта влада є інституціалізована, групова, особиста.

За інституціональними ознаками влада може бути абсолютною, конституційно обмеженою, централі­зованою, децентралізованою, концентрованою, деконцентро-ваною.

За груповими ознаками — національною, партійною, корпоративно-клановою, мафіозною.

За особистими ознака­ми — деспотичною, тиранічною, монархічною, диктаторською, харазматично-традиційною.

За джерелами формування влада може бути: монар­хічною, аристократичною, олігархічною, демократичною, а також династичною, узурпаторською, виборною, призначуваною, делегованою.

Влада може бути єдиною і розподіленою на законо­давчу, виконавчу й судову з різноманітними механізмами стримувань і противаг.

Джерела влади (авторитет, сила, престиж, за­кон, багатство, знання, хариз­ма, таємниця, інтерес тощо).

Функції влади: політичного цілевизначення; інтеграційна, регулятивна, правотворча, управління, мотиваційна, стабілізуюча, оптимизации, об’єднувальна.

При розгляді другого питання слід з’ясувати, що поняття «політичний режим» вживається у декількох значеннях:

1) як елемент форми дер­жави поряд з такими елементами, як форма дер­жавного правління і форма державного устрою; 2) як поняття, тотожне поняттю «політична систе­ма»;

3) як поняття, що означає функціональний стан політичної системи, конкретизує зміст її елементів з точки зору юридичних, політичних, економічних і духовно-культурних факторів і механізмів формування влади та її розподілу, а також характеристики відносин між владними і невладними інститутами.

Політичний режим розкриває характер від­носин між: а) державою і громадянським суспільством; б) гілками центральної влади (главою держави, урядом, парламентом, вищими судовими інстанціями; в) державою і органами регіонального і місцевого самоврядування; г) державою і пар­тіями; д) державою і групами тиску; є) партією і групами тиску; є) виборчою системою і формами державного правління; ж) ідеологічними і неідео-логічними формами політичного примусу.

До типологізації політичного режиму можна застосувати декілька підходів: 1) класичний, що розкриває системні ознаки політичного режиму; 2) фрагментарний, що виділяє проміжні режими, а також класифікує політичний режим за окремими атрибутами

За класичним підходом виділяють три типи полі­тичних режимів: тоталітарний — передбачає тотальний контроль держави над суспільством, примат партії та ідеології над державою, тотальну ідеологічну мобілізацію мас; авторитарний — передбачає велику концентрацію вла­ди в руках однієї особи або окремих груп, обмеження прав і свобод громадян, військово-поліцейський контроль; демо­кратичний — передбачає народний суверенітет, політичний плюралізм, правові гарантії політичних, громадянських і культурних прав і свобод. До тоталітарних відносять кому­ністичний і фашистський режими, які відзначаються висо­ким ступенем одержавлення суспільства і тотальною ідеоло­гізацією духовного життя. До авторитарних режимів від­носять усі попередні абсолютні, а також сучасні монархії слаборозвинутих країн, військові диктатури, патримоніальні тиранії з диктатурою особистої влади і владою кланових клік, теократичні режими і режими опікунської демократії. До демократичних режимів можна віднести сучасні роз­винуті країни, а також країни, які в історії були піонерами демократії.

Згідно з другим підходом можна вирізнити проміжні режими: авторитарно-демократичний, що передбачає силь­ну виконавчу владу і слабкі законодавчу, і судову влади, анархо-демократичний — примат представницької влади, прямої демократії над виконавчою і охлократичний — недосконалі правові механізми правового регулювання, па­нування некомпетентної політичної еліти (псевдоеліти), за­гравання з масами. Е. Шілз намагається типологізувати політичні режими за ступенем розвитку і характером відносин демократичних і олігархічних джерел формування влади: 1) режим політичної демократії; 2) режим опікун­ської демократії; 3) режим модернізованої олігархії; 4) режим тоталітарної олігархії; 5) режим традиційної олі­гархії. Заслуговує на увагу типологізація А. Лейпхарта, яка на основі поєднання типу виборчої системи і форми дер­жавного правління виділяє такі режими: 1) президентсько-мажоритарний, 2) парламентсько-мажоритарний, 3) пар­ламентсько-пропорційний, 4) президентсько-пропорційний.

Необхідно також визначити тип політичного режиму України.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ:

1. У чому полягає специфіка політичної влади?

2. Чи існують відмінності між політичною і державною владою?

3. За якими критеріями класифікується політична влада?

4. Розкрийте зміст „легітимність політичної влади”.

5. Що таке ресурси політичної влади?

6. Які соціальні функції виконує політична влада?

7. За якими критеріями політичний режим виділяють в окремий тип?

8. Охарактеризуйте природу і структуру демократичного політичного режиму.

9. Що таке тоталітаризм і якими є основні ознаки тоталітарного політичного режиму?

10. Назвіть основні ознаки авторитарного політичного режиму.

11. Чи існує взаємозв’язок демократичного і тоталітарного політичних режимів?

12. Охарактеризуйте політичний режим сучасної України.

Дата добавления: 2015-05-24