Основи теорії місцевих фінансів

Становлення місцевого самоврядування у XVIII—XIX ст. відбувало­ся разом з розвитком буржуазної держави, який проходив в умовах жорстокої боротьби абсолютизму з народною демократією. Централізо­вана державна влада виявилася неспроможною ефективно виконувати всі свої завдання, особливо соціального спрямування. Частину з них до­цільно було передати у компетенцію самостійної і незалежної місцевої влади, звичайно, в межах, визначених самою державою.

Поняття "самоврядування", "самоуправління" почали використову­ватися в Європі з другої половини XVIII ст. саме щодо місцевого само­врядування. На той час інститут місцевого самоврядування сформував­ся у багатьох країнах і передбачав управління всіма господарськими та іншими справами будь-якої адміністративної одиниці не органами цен­тральної влади, а самими жителями. Проте Російська імперія значно відставала від інших країн у процесах становлення і зміцнення місцево­го самоврядування.

Напередодні Великої Французької революції, вирішальної віхи у становленні інституту самоврядування в Європі, виникає децентралізаційна теорія. Головним положенням цієї теорії було обґрунтування поділу адміністративних справ на такі, які є наслідком самоврядування і на справи державні, делеговані общинам. Теорія набула певного поширення в Європі й мала безпосередній вплив на формувавня науки про вільність общин у Німеччині, теоретичні витоки якої слід шукати в теорії "природного права".

Природне право — це поняття, яке набуло поширення у політиці, праві; означає сукупність принципів, правил, норм, цінностей, які дик­туються природою людини і тим самим незалежні від конкретних со­ціальних умов і держави.

Вихідні постулати теорії вольності общин, проникнуті ідеєю при­родного права, полягали в наступному:

1) община старша від держави, тобто історично виникла раніше;

2) общини, не створені державою, а визнані нею;

3) община є інституцією, рівною державі;

4) держава існує для общин, а не общини для держави.

Теорія вольності общин створила необхідне підґрунтя для виникнен­ня громадської теорії місцевого самоврядування, згідно з якою місцеві самоврядні органи мають самостійне право на існування, займаються справами, які їм притаманні і невід'ємні. Це право трактувалося як на­слідок вихідного положення теорії про те, що общини не створені дер­жавою, а нею лише визнані й тому відають колом справ, які їм належали до появи держави; такі справи держава не делегувала общинам, а їх ви­знала.

З'являється громадсько-господарська теорія, згідно з якою місцеве самоврядування розглядалося як частина держави, за нею визнавалися окремі функції, коло яких теорія намагалася визначити. Закономірно поставало питання: які справи державні, а які стосуються компетенції общин? За основу розмежування був взятий принцип до­цільності; він виходив з наступного: окремі завдання краще може ви­конати община, оскільки вона зацікавлена в них більше, ніж держава.

Ідеї державницької теорії місцевого самоврядування суперечили гро­мадсько-господарській теорії. Згідно з цією теорією, яка, має дуже багато прихильників як серед вітчизняних, так і зарубіжних вче­них, частина державної влади має бути передана на рівень територіаль­них громад та органів, які вони самостійно обирають і створюють. Ор­гани місцевого самоврядування в контексті державницької теорії пред­ставлені як органи державного управління, складова держави, яка ні­яких самостійних справ не може мати. Незважаючи на таку залежність від держави, органи місцевого самоврядування можуть мати певну пра­вову, організаційну та фінансову самостійність. Проте в цілому їх діяль­ність підпорядкована загальнодержавним інтересам, усьому народу.

Положення теорії муніципального соціалізму бу­ли сформульовані в останній чверті XIX ст. Вони заперечували класову боротьбу пролетаріату і вважа­ли можливою побудову більш прогресивного суспільства шляхом дріб­них реформ, поступових перетворень суспільства, тобто за допомогою "муніципального соціалізму".

Дата добавления: 2015-05-24