Квінтове коло тональностей

Квінтовим колом тональностей називається система розташування тональностей одного ладу за чистими квінтами в порядку збільшення ключових знаків.

Всі тональності мажору та мінору у квінтовому колі розташовуються від двох початкових тональностей - До мажор та ля мінор Всі дієзні тональності розташовуються за квінтами вверх, а бемольні - за квінтами вниз.

До # мажор – 7 # - ля # мінор

Фа # мажор – 6# - ре # мінор

Сі мажор – 5 # – соль # мінор

Мі мажор – 4 # - до # мінор

Ля мажор - 3 # - фа # мінор

Ре мажор - 2# - сі мінор

Соль мажор - 1 # - мі мінор

До мажор - 0 - ля мінор

Фа мажор - 1 b - ре мінор

Сі b мажор - 2 b - соль мінор

Мі b мажор - 3 b - до мінор

Ля b мажор - 4 b - фа мінор

Ре b мажор - 5 b - сі b мінор

Соль b мажор - 6 b - мі b мінор

До b мажор - 7 b - ля b мінор

Словник музичних термінів.

Adagio (Адажіо) - позначення темпу: повільно (повільніше, ніж andante, але рухоміше, ніж largo); 2) частина твору або окрема п’єса в даному темпі

Акапела (італ. а cappella), хоровий або ансамблевий спів без інструментального супроводу.

Аколада - фігурна дужка, об’єднуюча декілька нотних станів.

Акорд - ритмічно одночасне сполучення кількох (не менше трьох) різних за висотою звуків.

Allegretto (аллегретто) - 1) позначення темпу: повільніше, ніж allegro, і скоріше, ніж andante; 2) достатньо рухома невелика п’єса або частина циклу.

Allegro (аллегро) - «весело, радісно»; 1) позначення темпу: скоро; 2) п’єса в темпі алегро, частина циклу, перша частина класичного сонатно-симфонічного циклу (сонатне алегро).

Andante (анданте) - 1) позначення темпу: помірно; 2) п’єса в темпі анданте або частина циклу.

Ансамбль -

1) поєднання голосів або інструментів (антонім - соло);

2) у опері - фрагмент для двох або більше солістів.

Антифон - форма, що передбачає почергову участь двох груп виконавців. Термін сходить до назви одного з жанрів старовинного літургійного співу - антифону, який виконувався поперемінно двома хорами.

Артикуляція - спосіб подачі звуку при грі на інструментах або співі, аналогічно вимові в мовному спілкуванні.

Атональність - термін застосовується до музики, в якій відсутній певний тональний центр і пов’язані з ним співвідношення співзвучь. Докладніше Балада - музичний жанр. Початково - одноголосна танцювальна пісня мистецтва трубадурів і труверів (12-13ст.). В епоху романтизму (19 ст.) - вокальний та іінструментальний жанр. В популярній музиці (20 ст.)- сентиментальна пісня з любовним або драматичним сюжетом, 32-тактової куплетної форми, виконувана в помірному або повільному темпі. Також часто використовується джазовими музикантами як чергова тема для імпровізацій.

Вокаліз -

1) спів на голосні звуки (вправа);

2) твір для голосу (без слів) і супроводу

Glissand o (гліссандо) - музичний термін, що означає “плавний” перехід від одного звуку до іншого по черзі через всі можливі для відтворення на данному інструменті звуки, що лежать між ними.

Гетерофонія - тип музичної фактури, при якому одна і та ж мелодія виконується двома і більш голосами з невеликими розбіжностями. Цей стародавній тип багатоголосся характерний для давніх пластів музичного фольклору різних народів, в тому числі українського.

Григоріанський спів - літургійний монодичний (одноголосне) спів Західної християнської церкви; отримав назву на ім’я Папи Римського Григорія I (пр. 540-604), який упорядкував церковний спів.

Дискант -

1) вид багатоголосся 12-15 ст.;

2) високий дитячий голос, найвища партія в хорі хлопчиків.

Динамічні відтінки – це сила, гучність звучання.

рp (піанісімо) – дуже тихо

р (піано) - тихо

mp (мецо піано) – помірно тихо

mf (мецо форте) – помірно гучно

f (форте) - голосно

ff (фортісімо) – дуже голосно

Дата добавления: 2015-05-24