Кліторний оргазм

Не раз доводилося чути думку, що найістотніші зміни в життя сучасної жінки внесли два досягнення емансипації: жіноче право статево насолоджуватися нарівні з чоловіком та контрацепція, яка усунула з її життя кошмар випадкової вагітності. За останнє двадцятиріччя ми безповоротно вийшли з епохи сексуальності “старої пані”, листа якої за хвилину зачитаю, і переживаємо статеву “революцію” жінок.

Дозволю собі навести трохи цифр. У праці Ганни Малєвської “Культурні та психосуспільні детермінанти статевого життя” є цікаве зіставлення, з якого випливає, що з 861 опитаної жінки (на початку 60-х років) заявили про те, що можуть обійтися без статевих зносин: від одного до кількох місяців — 399, рік і більше — 56 жінок, зовсім — 141 жінка.

Це б складало 65-70 % холодних або абсолютно незбудливих жінок. Ясна річ, ця статистика охоплює перш за все воєнний та повоєнний період, бо, коли збирали дані, тим жінкам було у більшості вже за 30.

Я зробила схоже зіставлення у консультації Товариства свідомого материнства у Варшаві у 1963-1973 роках. Опитала понад 5 тисяч жінок, з яких: 16,2 % рідко відчували потребу статевого акту, 18,1 % — зроду не відчували, а 0,1 % казали про чітку огиду до співжиття. Відсоток холодних та зовсім незбудливих жінок становить 34,4 %. Це число промовляє само за себе. В останнє двадцятиріччя спостерігається знаменне явище зменшення майже вдвічі кількості “холодних” жінок.

Про що це свідчить? Про безперечні результати роботи сексологів, соціологів, психологів, які чимало зробили у розповсюдженні статевої культури та освіти.

А тепер закінчимо з цифрами і повернемося до вищезгаданого листа “старої пані”, який надійшов у відповідь на опублікований у “Перспективах” фейлетон “Про радісну забаву у ліжкові вдвох”. Читачка, яка надіслала до мене листа, — жінка вчена, грамотна та начитана, — що видно з її стилю письма. Отже, пише:

“Я вже стара. Часто та багато хворіла, народила шістьох дітей. Розмовляла і слухала звірення багатьох-багатьох жінок. Жодній (за єдиним винятком, але гадаю, вона обманювала) зближення з чоловіком не давало відчуття приємності, кожна робила це тому, що була заміжня, що боялася, аби її чоловік не ходив “на сторону”. Більшості справи ті байдужі, багатьом — просто відразливі.

Ви пишете, що треба усміхатися. А чому усміхатися? Коли у співжитті щось мене розривало, щось викликало огиду до чоловіка, то тільки це. Та чоловікам можна простити… Їхній моральний рівень низький, до п’ят нам не доростають. І аж ніяк я не вірю в темперамент, у “метку жіночу вдачу”. Знаю (бозна-скільки їх мені це розказувало), що вдають — щоби здобути собі чоловіка. Сáме через це стільки чоловіків потім нещасливі у шлюбі, бо дружина спіймала їх на “темперамент”. Невже, пані доктор, Ви справді вважаєте, що коли в тебе журба та клопоти чи коли занедужаєш або, скажімо, коли плачеш — то найправильніша реакція чоловіка, так це сказати: “Іди в ліжко!”? Так? Я в такі хвилини даремно чекала слів утіхи, співчуття, але ж не зближення… Те, що Ви пишете — це просто грубе безсоромство”.

Лист, який я щойно навела, не виняток. Я одержую таких листів чимало, а спілкуючись з жінками на тему співжиття, як у лікарському кабінеті, так і в товариських бесідах, можу ствердити, що такі погляди панували серед жінок у 20-30-і роки, що, зрештою, узгоджується з цифрами, поданими у праці Ганни Малєвської.

За допомогу та сексуальну освіту для того покоління боровся Бой-Желенський у своїх численних публікаціях під загальною назвою “Жіноче пекло”. Одним із перших він наважився винести на денне світло соромливо приховувані драми “жертовного вогнища”. Тодішні жінки або мовчки терпіли, або — як моя дописувачка — жили в почутті власної жертви і ласкавості до бідолашного та гідного жалю чоловіка, який “мусить”. Це давало їм якесь задоволення, було відшкодуванням за самотність у шлюбі, за нестачу розуміння та тілесну неволю примусового співжиття.

Але якою ціною? Ціною не тільки чоловіка, а й усієї родини. Де за таких взаємин місце на дружбу і повагу? На взаєморозуміння серед подружжя, не кажучи вже про любов? Адже важко кохати чи хоча б шанувати людину, яку так оцінюєш. Дістають статеве задоволення чоловік та дружина чи ні — це може зміцнювати сім’ю чи руйнувати її.

Кенет Гетчин у своїй книжці “Дружина — теж людина” стверджує: “Шлюб, цілком вдалий з сексуального погляду, може, всупереч чималим розбіжностям в інших сферах, зберігатися досить довго. Хай би які великі й були ці розбіжності, ні він, ні вона не хочуть нехтувати рідкісним даром цілковитої статевої злагоди. Справді, є багато велещасливих родин, де чоловік і дружина добре статево дібрані, дарма що зовсім не підходять одне одному з інтелектуального погляду. Чоловік і дружина можуть мати прямо протилежні зацікавлення та переконання, але коли вони сповна щасливі у сексі, то шлюб їхній можна визнати вдалим”.

Виступавши перед студентами на тему культури подружнього співжиття, я намагалася якомога ширше і, наголошуючи на процесах правильного статевого розвитку жінки, описувати фізичні умови їхніх статевих відчуттів. Пояснювала, якого великого значення слід надавати цим питанням і як дбайливо доглядати їх у майбутньому шлюбові. З виступів недвозначно випливало, що рівень статевого співжиття та реакції жінки залежать насамперед від знань та поведінки чоловіка.

Після виступів відбувалися обговорення, на які приходили слухачі, що мали якісь запитання чи сумніви. Один зі слухачів спитав, чи не думаю я, яку ситуацію створює для чоловіків отаке повчання? Жінка ж тероризуватиме та психічно нищитиме свого чоловіка, трактуючи оргазм у зносинах за батіг у руці, з допомогою якого можна підкоряти та мучити благовірного. Аби підтвердити свої побоювання, він висловив думки, що їх навіяло йому читання сучасних американських психологічних романів та газетних публікацій на цю тему.

З них він зробив висновок, що жінка в США не лише мучить свого чоловіка надмірними статевими домаганнями, а й раз у раз вдається до порад приватного психоаналітика, який відіграє роль “того третього” у їхньому подружжі. Той психоаналітик дає вказівки мало не такі, що повинна казати, як поводитися. погоджуватися на статевий акт чи ні. “Не дивуюсь, — вів він далі, — що за таких обставин їхні чоловіки наглою смертю вмирають од інфаркта або тікають галасвіта, покинувши все своє майно, сім’ю, а часто й неабияку посаду, шукаючи хоча б крихти спокою та свободи. Вже зараз знаю приятелів, що лікуються у психіатрів від хвороб, до яких їх довели дружини, твердо домагаючись своїх подружніх прав”.

Без сумніву, у цій сповіді є правда. Нікýди не годиться, коли головним питанням у шлюбі, питанням “бути чи не бути” стає оргазм у жони. Ясно, що це дуже важлива справа, бо злагода у сфері фізичних переживань зміцнює сім’ю. Одначе, не варто цуратися всієї решти, бо часто таким чином не досягаємо жаданого, водночас знищуючи все те, що єднає.

У цáрині статевого життя, яке піддається нині великим перемінам, після багаторазових відхилень у той чи в інший бік установлюються нові форми. Звичайно, ситуація, про яку казав учасник тієї зустрічі, — це не мета ані моєї книжки, ані моїх виступів. Я незмінно наголошую, що союз двох людей повинен бути забавою радісною і забавою вдвох, а не взаємними тортурами.

Так само, як молодість та врода жінки — це вісь її доброго самопочуття у житті, так для чоловіка є його статеві якості. Ніщо дужче не допікає йому так, як поставити під сумнів його статеві спромоги. Від жінки треба величезної ніжності та дипломатичності, аби у питання сексу внести лад, водночас не зранивши любові власного чоловіка.

Відомо, що у Франції “innocent” (незайманий, непорочний), в Італії “рогоносець”, в арабських країнах “євнух” — це найбільша образа, якої тільки можна завдати чоловікові. У польській мові немає відповідного слова, яке б позначало такий недобір (хіба що “імпотент”, але то не зовсім влучно). Ті слова — це жорстока зброя і у названих вище країнах до неї вдаються радше чоловіки, коли зводять рахунки один з одним. Жінці пускати в хід таке — непробачна помилка.

У перших еротичних спробах жінка загалом не відчуває (хіба що особливо вразлива у цій сфері) приємності в розумінні оргазму. Приємність жінки — це плід довготривалої та терплячої співпраці з чоловіком, підкреслюю — співпраці. Жінка не повинна вести себе наче “цариця-дровиняка” — як виразно та влучно окреслив цю ситуацію один морський вовк, вельми мастакуватий у таємницях любові та сексу. Ще гірше, коли замість того, аби лежати, як непорушний об’єкт, починає боротися за свої, зрештою, безперечні права, негідними способами: нападками та терором. Жодного натяку на нестачу чоловічих обдарувань не повинно бути у взаєминах двох закоханих.

Як і в будь-якій життєвій ситуації, так і в цáрині сексу найлегше звалити відповідальність на когось. У розвиткові статевого та почуттєвого життя жіночі обов’язки аж ніяк не менші за чоловічі і нема тут місця на “царицю”. Чоловік — це прихильний товариш на цій дорозі. Розбудити жіночу чуттєвість належить йому, але, коли їхня любов увійде у береги співжиття, жінка теж має можливість ініціативи. Може вміло допомогти собі та чоловіку у досягненні спільної повноти статевих відчуттів.

Уміти свідомо скорочувати піхвові м’язи (як це робити, я описала у розділі “Як виникає насолода?”) — це вже надзвичайно багато значить для щасливого статевого співжиття.

З допомогою скорочень піхвових м’язів жінка здатна брати діяльну участь у співжитті та впливати на силу еротичних зазнавáнь. Далі я розповім, що таких можливостей безліч: і фізичної, і психічної природи.

Кажучи про складнощі у досягненні жінкою оргазму, переходжу до функцій органу, дуже важливого у цих справах, а сáме — клітора.

Клітор у жінки — як я вже казала — це статево найіннервованіший орган, і тому перші відчуття статевої насолоди найчастіше кліторного походження. Онанізм у юності або петинг у формі пестощів, поцілунків чи дотиків клітора, що доводять до оргазму, — це черговий та неминучий етап на шляху до досягнення сексуальної гармонії. Оргазм під впливом пестощів — це останній крок перед початком співжиття, який переконує жінку у її правильному розвиткові та повних сексуальних можливостях.

Кліторний оргазм якраз на півдорозі між пестощами початкового періоду любові, в якому першу скрипку грає чоловік, і співжиттям з повноцінними статевими зносинами. Чимало жінок спиняється на цьому етапі, і все життя звідує оргазм тільки, коли подразнює клітор до чи після статевого акту.

Здавна вже сексологи сперечаються про те, чи кліторний оргазм — це вершина жіночих сексуальних можливостей і чи існує піхвовий оргазм узагалі.

У сексологічній літературі раз у раз стикаємось з цією проблемою і різні вчені по-різному намагаються її розв’язати. Ван де Вельде пропонує у ході зносин подразнювати клітор рукою (жінки або чоловіка). Ґ. Ломбард Келлі з Сан-Пауло пропонує зміну пози на супротивну (жінка зверху) і вводити прутень до піхви так, щоб він зсувався по клітору, попутно його подразнюючи. Кінсі доходить висновку, що існує лише кліторний оргазм, а іншого взагалі нема. Мастерс та Джонсон теж схиляються до такого погляду.

Твердження авторів, які вважають, що тільки клітор — це орган обов’язковий і головним чином призначений, аби спізнавати оргазм, легко ставлять під сумнів жінки, які у багатьох випадках чітко відрізняють кліторний оргазм від піхвового. Крім того, якщо виходити з передумови, що відчуттів у даному разі не можна вважати за доказ (бо все-таки це питання за своєю природою суто особисте, залежне від настрою тощо), існує своєрідний життєвий дослід, що дає однозначну відповідь на вищенаведені сумніви.

У Центральній Африці живуть негритянські племена банту, в яких, так само, як і в багатьох мусульманських племен, існує ще один релігійний обряд, що відповідає операції обрізання у хлопців — це коли вирізають клітори у дівчат-немовлят. Такі звичаї, давно відомі, європейські вчені вважали просто варварською операцією.

Кілька років тому у Сходознавчому Товаристві я зустрілася з етнографом (вченим-народознавцем), який родом сáме з африканського племені банту. Під час дуже цікавої розмови про звичаї різних африканських народів я запитала його і про застосовувану у них операцію вирізання клітора у дівчаток. Відповідь була просто несподівана. Він твердив, що операція та дає надію мусульманським та негритянським жінкам, які від природи обдаровані сильною збудливістю, переживати оргазм водночас і заразом з чоловіком.

Чоловіків того племені “обрізають”. Згодом на оголеній голівці прутня, відданій на відкуп зовнішнім подразникам, шкірка грубішає і стає далеко менш чутлива на еротичні подразники, ніж шкірка голівки, покритої крайньою плоттю. Обрізаному чоловікові, щоб досягти оргазму, потрібно значно більше часу, ніж необрізаному. За таких умов жінка з великою збудливістю значно випереджає чоловіка, а надмірно подовжуваний статевий акт завдає їй болю. Операція вирізання клітора — це те, що вирівнює шанси чоловіка та жінки.

Жінкам племені банту, позбавленим клітора, за словами вченого, потрібно більше часу, аби досягти оргазму, але цей оргазм куди сильніший, ніж пересічний кліторний. Жінки банту, як і арабські жінки, славляться дужими темпераментом та сексуальністю.

Це все дає поживу до роздумів, особливо, коли припускаємо, що піхвового оргазму взагалі не буває.

На мою думку, коли розрізняємо піхвовий і кліторний оргазм, не треба аж дуже точно їх розмежовувати, а радше трактувати як актовий виключно кліторний або кліторно-піхвовий оргазм, хоча наявність обряду вирізання клітора промовляє за те, що оргазм виключно піхвовий теж існує. Зійдімося ж на тому, що спільний кліторно-піхвовий оргазм у ході статевого акту вважатимемо вершинним досягненням жіночих статевих можливостей.

Перешкодою у поєднанні подразників із цих двох рецепторів — з піхви і з клітора — може бути високе розміщення клітора.

У ході обстежень, які я провела в консультації, я дослідила дві групи жінок: триста жінок (що звернулися з приводу холодності — на свою чи чоловікову думку), які звідували оргазм тільки при подразненні клітора і нікóли у статевому акті; та двісті жінок, у яких оргазм наставав майже кожного статевого акту. В обох групах, опріч багатьох інших досліджень, я вимірювала відстань між голівкою клітора і верхнім краєм входу до піхви. З’ясувалося, що у жінок із першої групи ця відстань дорівнювала від одного до чотирьох сантиметрів, тоді як у жінок дрýгої групи (у яких з оргазмом було правильно) — від половини до одного сантиметра.

Беручи під увагу лише одне це спостереження, можна дійти висновку, що жінки з високим розміщенням клітора наштовхуються на більші труднощі в переході від кліторного до кліторно-піхвового оргазму. Розмірковуючи далі, кліторна холодність і трудність самостійного переходу у першому періоді співжиття від кліторно-піхвового оргазму з’являється особливо часто в жінок з високо розміщеним клітором. Цю деталь анатомічної будови в підручниках з ендокринології та гінекології згадують як одну з рис статевого недорозвитку. Безперечно, виступає вона також як одна з рис недорозвитку, однак я не думаю, щоб, виступаючи самотньо, мала б вона знаменувати недорозвиток. Радше погодилася б, що це ознака сповільненого дозрівання.

Оглядавши у Сексологічній та Гінекологічній консультаціях багато тисяч пацієнток (а я звертала особливу увагу на цю деталь), повинна б зробити висновок, що у Польщі більшість жінок страждає від недорозвитку, бо високе розміщення клітора, особливо у жінок перед першими родами, спостерігається дуже часто (у близько 70 % жінок). Я гадаю, що це своєрідна особливість анатомічної будови, яка може спричинити складнощі у зазнавáнні кліторно-піхвового оргазму під час зносин. Безперечно, більшість жінок, що їх раніше називали холодними, належала сáме до цієї групи і, позбавлена багатства пестощів, які б збуджували їхню статеву вразливість, могла, не реагуючи на статевий акт, нікóли не зазнавати оргазму. Жінки бувають холодні також при проблемах психічної природи, як наприклад, при утворенні негативних умовних рефлексів, та про це напишу трохи далі.

Кліторний оргазм у ході фізичного розвитку жінки — це відчуття, яке повинне, як правило, йти перед тим, як почнеться співжиття з чоловіком. У ході нормального розвитку небагато дівчат, як я вже писала, десь відсотків 20, звідують у період дозрівання оргазм із клітора; послуговуються вони інформацією подружок або власними відкриттями.

При правильному розвиткові початкове зацікавлення онаністичними практиками поступово слабне в міру того, як пробуджується потяг до протилежної стáті. У свою чергу, зближення та пестощі з чоловіком поступово розвивають вразливість усіх сексуальних рецепторів жіночого тіла.

Щоб розвиток проходив без розладів, важливо подовжити період пестощів з метою задіяти всі фізіологічні механізми, які сприяють досягненню оргазму. Ми повинні пам’ятати, що не можна вміти читати, не вивчивши абетки, і так само не можна повноцінно тілесно співжити, не виробивши перед цим повноцінні сексуальні реакції а системах кровообігу, м’язовій та нервовій.

Пора дошлюбних любощів дозволяє поступово довести до повної статевої дозрілості статеві органи та загальні реакції жіночого організму. З поперед сказаного відомо, що неможливо повноцінно пережити статевий акт, якщо кровоносні судини малого тазу не наповнюються кров’ю настільки, щоб спричинити зведення клітора, потовщення соромітних губ та звуження каналу піхви. Відомо, що коли піхвові м’язи неправильно функціонують, то тоді набагато складніше досягти статевого задоволення. Врешті, конче треба пробудити вразливість нервових закінчень, котрі, як я уже казала, містяться по всьому жіночому тілу. Вони передають сигнали до мозкових осередків, започатковуючи всі названі вище судинні, м’язові та залозові реакції.

Чергові зближення та пестощі чоловіка та жінки, поступово розвиваючи чутливість усіх статевих рецепторів, доводять до кліторного оргазму “вдвох”. Такі зазнавання на відміну від звичайного онанізму — це щось зовсім інше і вони дуже виграють в багатстві, бо охоплюють увесь діапазон почуттів, уяви та взаємних пестощів і викликають дедалі більше статеве “притирання” двох людей.

Нормальним ходом подій, коли закохані відкрили вже всілякі таємниці зазнавання насолоди вдвох, вони тяжіють до того, щоб поглибити відчуття та досягти максимальної насолоди у повному статевому акті. Розпочавши співжити і поступово ввівши до співжиття також вразливість піхвових рецепторів, жінка, як правило, за кілька тижнів або місяців почне відчувати оргазм у час зносин.

Дані, зібрані у двохсот жінок, у яких оргазм наставав завжди, коли мали охоту до статевого акту, показали, що період розквіту вразливості піхви на початку співжиття буває різний. Іноді, хоча й рідко, цей розквіт настає вже під час перших статевих актів після прориву дівочої пліви, зовсім рідко — під час першого статевого акту.

Пробудження піхвової вразливості, як казала, триває від кількох тижнів до року-двох співжиття і тісно пов’язане з інтенсивністю та багатством пестощів перед його початком. У середньому цей період займає кілька місяців.

Жінки досліджуваної групи, обдаровані потужним темпераментом, виявляли чимало винахідливості та ініціативи у збагаченні техніки співжиття.

Я згадую тут запитання, яке поставив мені колись один зі студентів: «Чи завжди статева холодність або збудливість жінки залежить від пестощів та поведінки чоловіка?». Такі запитання нерідко повторюються на зустрічах, особливо з юнаками. Хочуть знати, чи тільки з їхньої вини дівчина холодна та неохоча до співжиття.

Це дуже важливий момент, на який конче слід звернути увагу, коли є намір одружитися, тому що жіноча статева вразливість залежить від двох елементів. Перший стосується того, щоб пробудити тілесні принади жінки, і це роль чоловіка, його ініціативи та заповзятливості. Результат його заходів — це довести жінку до повного відчування оргазму у статевому акті.

Другий — питання сили статевих потреб, і цього, на жаль, найчастіше не змінити, бо то природжена річ. Статева напруга в перебігу жіночого життя може піддаватися певним коливанням, у зв’язку зі, скажімо, різним рівнем гормонів у різні періоди життя. І все ж доводиться погодитися з тим, що раз існують люди з величезною життєвою енергією, творчою винахідливістю і загалом “неспокійні душі”, які повинні завжди діяти і колотити все та всіх довкіл себе, то існують також дуже спокійні, сумирні, систематичні люди, з невеличкою життєвою енергією, котрі, попри добру волю, зуміють зробити заледве дещицю того, що їхні більш обдаровані долею ровесники. Але це зовсім не означає, що вони менш цінні, бо старанна та спокійна праця, на якій тільки й може базуватись будь-яка солідна установа, у тому числі й сім’я, візьме своє.

Драма починається там, де стрічається людина з буйним статевим характером з такою собі тихомирною, спокійною. Тоді з’являється докір: та ти ж холодний (холодна), як рибина, і безтемпераментний. Знаючи, що природжених рис, так само, як здібностей та характеру, не дано змінити або можна змінити тільки на трішки-трішки, слід пильно вглядатися у темперамент свого обранця. І тільки коли визначились у цьому питанні, можна задуматися, зв’язуватися з ним на все життя чи ні.

Довік буде нещасний шлюб чоловіка, організм якого потребує для відчуття повної справності щонайменше одного статевого акту на добу, з жінкою, що відчуває потребу і, як наслідок, повне задоволення раз чи два на місяць. Вона — не холодна жінка, як здавалося б, а просто погано підхожа даному чоловіку. Ясна річ, чимала жертовність з її боку, культура та розуміння з його, можуть у результаті дати вдалий шлюб. Проте це недотлілий вулкан, здатний на вибух.

Я ще раз наголошую на тому, що жінка, яка рідко відчуває потребу статевого акту, але повноцінно його переживає, — це жінка цілком здорова і нормальна, яка ідеально у статевому сенсі підходить для чоловіка з середнім темпераментом. Подружжя з великими розбіжностями у темпераментах чоловіка і дружини становлять досить значний відсоток серед тих, хто звертається порадитись до сексолога. На жаль, мало тут можна порадити, крім прописування волі та терпіння, можливо, медикаментів на зниження статевого потягу, на що, особливо чоловіки, погоджуються дуже неохоче.

Я знову кажу про це, хоча в розділі про початок співжиття вже застерігала майбутніх супутників життя, аби вони звертали пильну увагу на рівень темпераменту обранця. Тоді ще можна зарадити злу, змінивши партнера, якщо інші важливі елементи взаємної любові це дозволяють.

Вертаючи до перших місяців співжиття середнього подружжя, раджу не кидатися у розпач, коли попервах у тих справах нічого не виходить — це фізіологія! Так само як у чоловіка можуть виникнути негаразди у зв’язку зі складнощами у доведенні дружини до оргазму, так і в жінки існують свої, не менш сильні, негаразди.

“Мода лікувати холодність” — дозволю собі це так назвати, доходить подеколи до безглуздя, до абсурду. Кабінети сексологів та психіатрів аж кишать переполошеними молодицями, що вже цілих два-чотири тижні, як заміжні, а й досі у них не було оргазму. Безглуздя наростає ще дужче, коли виникає намагання лікувати такі “хвороби”, що вже на сто відсотків переконує пацієнтку у “хворобі”.

Нещодавно звернулася до мене молода дівчина, студентка. Приїхала разом з батьком аж з Щеціна, у столиці шукаючи рятунку від своїх поважних хвороб. Їй 21 рік і вона вже зо два роки лікувалася у своєму місті — у психіатра, як казала, з приводу холодності. Я спитала, чи має якісь складнощі у ході зносин і, коли так, які сáме. Вона мене прямо приголомшила, кажучи, що ще дівчина і взагалі ніколи не було в неї статевих актів, і не намагалася, щоб були. Я, вкрай здивована, спитала, у чому ж тоді її холодність. З’ясувалося, що не має охоти цілуватися з хлопцями, а коли ті намагаються її поцілувати силоміць, дістають ляпаса. Подружки та товариші з її групи сміються з неї, що вона холодна, і радять, аби стала лікуватись. Отож і стала!

У ході нашої бесіди я задала їй одне запитання, як на мене, принципове: "Чи є в тебе хлопець, якого кохаєш, який багато для тебе значить?" Відповіла, що ні, нікóли ще не кохала. “Тож, що тут дивного, — сказала я, — що даєш ляпаса хлопцям, які полюбляють цілуватися, але яких не кохаєш і, може, навіть не сприймаєш? Адже це правильна реакція здорової та нормальної дівчини. Радше б вважала, що цілунки чи спанки з хлопцем тільки тому, що він того хоче, або щоб не бути білою вороною серед подружок, було б проявом “хвороби”. Ти — нормальна здорова дівчина з правильними реакціями. Про холодність чи труднощі у співжитті можемо говорити тільки тоді, коли ти покохаєш і попри найбільше бажання щось не виходитиме. Ну, а поки що, будь ласка, не заморочуй собі голови примарними хворобами”.

Вертаючи до початків співжиття, ще раз підкреслюю: не робіть скороминущі труднощі мірилом своїх жіночих якостей. Якщо жінка у ході пестощів досягає кліторного оргазму, вона має всі задатки згодом спізнавати повноцінний оргазм під час статевого акту.

У групі жінок з високо розміщеним клітором я неодноразово констатувала появу оргазму після перших родів. Зрештою, це давно знають усі гінекологи. Народження дитини розтягує та дещо послаблює промежинні м’язи, збільшує вхід до піхви, тим сáмим зменшуючи віддаль між клітором і піхвовим переддвер’ям.

Збільшена пружність промежинних м’язів сприяє тому, що у перебігу статевого акту шкірні складки кліторної крайньої плоті пересуваються і голівка клітора зближується з прутнем.

Мал. 28 Промежина жінки, яка ще не народжувала дітей — А, і промежина тієї, яка вже народила не одну дитину (багатородки) — Б. Розширення піхвового переддвер’я у багатородки веде до зменшення відстані між піхвовим переддвер’ям і клітором (І) та до аналогічного зменшення відстані між піхвовим переддвер’ям і прямою кишкою (ІІ).

Є ще один момент, на який звертають увагу Мастерс та Джонсон, а сáме, що шкірна складка, соваючись по голівці клітора, навіть коли вона безпосередньо не контактує з прутнем, під час рухів у ході статевого акту подразнює кліторну голівку та сприяє досягненню оргазму.

Дві схеми (мал. 29, А і Б) зображують взаємне розташування статевих органів жінки, яка ще не народжувала, і її молодого чоловіка та багатородки і чоловіка після сорока.

А — промежина компактна, напнута, клітор посаджений високо, з прутнем не контактує. Сам прутень сильно зведений (що звичайно для молодості), вставляється прямовисно до входу, далеко від клітора.

Б — промежина обширніша, менш напнута, клітор міститься значно нижче, над входом піхви. Прутень при дещо слабшому зведенні вкладається вздовж промежини і легко дістає контакт з клітором.

Мал. 29 Промежина жінки, яка ще не народжувала дітей — А, і промежина тієї, яка вже народила не одну дитину (багатородки) — Б, у розрізі.

Увага: зірочки показують місця, де творяться еротичні подразники внаслідок контакту прутня з певними частинами жіночих геніталій.

Міркуючи далі над високим розміщенням клітора та пов’язаними з цим труднощами у досягненні оргазму під час зносин, повернуся знову до питання, чи високе розміщення клітора в жінок — це прояв недорозвитку. Я б не хотіла, аби дівчата, які угледіли у себе таку будову, вважали, що в якомусь сенсі вони фізично обділені.

Це в більшості випадків перехідна стадія статевого розвитку, яка неабияк змінюється після народження дитини, коли жінка досягне повної зрілості. Отож, для не зовсім фізично дозрілих жінок реальні ліки — це заміжжя, регулярне статеве співжиття та вагітність. Прояви “недорозвитку” статевих органів: плоский сором, не дуже рясне зволосіння лобка, високо розміщений клітор та порівняно мала матка — дедалі частіше бачимо у гінекологічних кабінетах, особливо у молодих худорлявих дівчат високого зросту.

Статистичні дані свідчать про помітне прискорення зросту у нинішньої молоді. Зі свого досвіду медика — а більшість моїх пацієнток складала молодь — знаю: чим дівчина вища на зріст, тим, як правило, забарніше розвиваються у неї статеві органи, місячні нерегулярніші і відбуваються з перебоями (затримки навіть по кілька тижнів). Оглядавши таких дівчат протягом багатьох років, помічала поступове самовільне входження у норму менструального ритму та розвитку геніталій. Як правило, після декількох років заміжжя та народження дитини вони досягають середньої норми і це без жодних проблем чи лікування.

До чого я хилю?.. До того, що відчування оргазму виключно з клітора — це нормальний перехідний етап, а не хвороба чи “холодність”.

Сотні листів, що надходять на мою адресу, розкривають украй низький рівень знань з техніки співжиття. Жінка-“цариця” стала вже персонажем приказки. Брак сексуальної освіти та культури — ось головна причина кліторної псевдохолодності, тобто уявної, навіяної холодності. Нерідко мені випадало бачити жінок з порівняно високо розміщеним клітором, які без особливих зусиль перейшли від кліторного оргазму поза статевим актом до оргазму кліторно-піхвового у ході акту. У проникливій розмові з’ясовувалося, що з великою інтуїцією вони відкрили на власний пожиток методи та техніку співжиття, які доводять до повноцінних сексуальних відчувань.

Менш допитливі, мляві жінки спочатку ждуть появи оргазму під час акту, а, не дочекавшись, вертають до онаністичних вправ або заохочують чоловіка до пестощів, що викликають оргазм з клітора поза статевим актом.

Згодом постає умовний рефлекс, опертий на впевненості, яку підтверджує багаторічний досвід, що статевий акт, не даючи сподіваного задоволення, — це просто неминуче зло, яке з огляду на подружні обов’язки слід перестраждати, це “служба Божа” — як колись сатирично назвав це Бой-Желенський. Водночас розвивається інший умовний рефлекс — очікування оргазму та статевого відпруження тільки від пестощів клітора. Такий стан незабаром спричиняє щось схоже на психічне вихолощення, адже на додачу не дає під час статевого акту змоги сприймати хоч якісь зазнавання з піхви. З роками такі жінки потроху втрачають охоту співжити і сім’я починає розпадатися, адже дружина, змучена всілякими домашніми обов’язками і менш терпляча, ніж у перші роки заміжжя, помітно ухиляється від стомливого та непринадного їй співжиття з чоловіком.

Працювавши в Сексологічній консультації, я дійшла висновку, що головна причина такої холодності — це закріплення кліторного рефлексу і зупинка жінок на тому етапі розвитку статевого співжиття. Я опрацювала терапевтичний метод, що дає жінкам можливість перенести статеву вразливість з клітора також і на піхву та досягти кліторно-піхвового оргазму під час зносин.

Лікування неважке, і жінки, що виявляють добру волю та твердо тримаються моїх рецептів, як правило, дуже скоро — у середньому за кілька тижнів — досягають кліторно-піхвового оргазму в кожному акті. Випрацювати правильну піхвову чутливість вдається будь-коли у житті жінки, не тільки в молодиць, а й у 35-40-річних жінок, які зроду не зазнавáли кліторно-піхвового оргазму.

Пригадую собі милу 34-літню жінку, закохану у свого чоловіка і яку чоловік теж кохав, що звернулася до мене помітно стурбована: “Пані доктор, надзвичайно я кохаю свого чоловіка і ми ідеально підходимо одне одному, але, читаючи оповіді Бокаччо, видається мені, наче щось мене в житті оминуло, бо зроду не зазнавала сповна статевої насолоди у зносинах.

Наш шлюб дуже вдалий і мені дуже приємно пестити свого чоловіка і приносити йому принаймні жменьку радощів. Та я занадто жінка, щоб цілком і до кінця життя вдовольнитися роллю споглядачки. Хотіла б хоч раз звідати оте шаленство вдвох і пересвідчитися, чи не брешуть просто-напросто ті любописці. Чи то не надлишок художньої уяви?

Оргазм я переживала не раз, бо мій чоловік дбає, щоб мене ублажити. Але нікóли не було то нашим співпереживанням, нашим спільним відчуттям”.

Обстеживши цю жінку, відзначила високо розміщений клітор, десь за 5 сантиметрів над входом до піхви, попри те, що вона мала вже двох дітей. Кілька разів навідавшись до мене і навчившись послуговуватися піхвовими м’язами та змінивши позу під час статевого акту, вже через два тижні зазнала свого першого у житті оргазму в статевому акті. Потім вона завжди, як хотіла, запросто досягала його. Прощаючись, сказала, що нікóли б не подумала, що все так просто, і додала, що лише тепер вона відчуває себе стовідсотковою жінкою.

Як на мене, немає холодних жінок серед тих, чий клітор оргазмом реагує на подразнення. Треба просто все старанно обмізкувати, а в першу чергу пізнати свої реакції, і мету неодмінно буде досягнуто.

Все раніш сказане схиляло до думки, що зазнавати оргазм з клітора — це нормальний перехідний етап, а не хвороба чи холодність. Коли той етап подовжується, слід попрацювати, аби дістати повноту статевого розвитку, і будь-яка жінка має цей шанс. Ясна річ, як я вже казала, не годиться статеві зазнавання розмежовувати на чисто кліторний і чисто піхвовий оргазми. Остаточна та зріла форма оргазму — це сума і подразників уяви, почуттєвості, і слухових, нюхових, зорових, дотикових подразнень усіх рецепторів, розміщених у сосках, кліторі та піхві, з тим, що подразнення у піхві — то остання сходинка до досягнення повноти сексуальних звідань.

Удосконалившись у м’язовій грі статевих органів (дивись частину розділу, де йдеться про значення м’язів під час зносин), перейдемо до подразників, що прямують до осередка оргазму з клітора, сорому та піхви.

Розпочнімо зі спроби узгодити ритм м’язових скорочень з ритмом дотикових подразників, що виходять з клітора та піхви. З цією метою я вибрала одну з поз, при якій найлегше підладити ритм м’язових скорочень під ритм подразників від піхви та клітора. Це задня бічна поза. Вона дає змогу схрещувати стегна, полегшуючи скорочення промежинних та піхвових м’язів, і допомагати цим скороченням додатковими скороченнями стегнопривідних м’язів.

Як правило, я радила жінкам, щоб вони спершу спробували довести себе до оргазму з клітора, напружуючи та розпружуючи стегнопривідні м’язи. Вправи слід виконувати, лежачи на боку зі схрещеними і дещо притягнутими до грудної клітини стегнами. Стегна треба покласти так, щоб будь-яке напруження міжстегнових м’язів справляло тиск на клітор. Такий тиск посилює наплив крові, пересуває клітор, посаджений на гнучкій сполучній тканині, вниз, наближаючи його до піхвового переддвер’я, та подразнює голівку здавленнями ритмічно скорочуваних м’язів. Коли навперемінно напружувати та розпружувати стегнові м’язи при задній бічній позі, можна довести себе до оргазму, однаково що пестощами чи цілунками.

Як уже пощастило досягти оргазму у цій позі, скориставшись стегновими м’язами, то переходимо до дальшого етапу навчання, де знадобиться і чоловік. Тепер усе відбувається разом з чоловіком і в ході статевого акту. У перших спробах треба, щоб ритм чоловічих рухів був дещо повільніший, що дозволяє жінці легше підладитися й по частинах розіграти свої вправи.

Дуже важливий елемент у ході дальшого етапу навчання — це узгодження ритму всіх подразників, що йдуть до осередка оргазму.

Тут у гру входять три різновиди подразників: перший — це подразнення піхвових стінок, пов’язане з чоловічими рухами; другий — подразники, які надходять теж з піхвових стінок, але викликані ритмічними скороченнями м’язів піхви та промежини, тобто скороченнями, якими керує самá жінка. Кінець кінцем, третій — це подразники з клітора, що їх викликають ритмічні скорочення міжстегнових м’язів.

Ритм кліторних подразників, досі найдужчих, повинен бути чітко узгоджений з ритмом піхвових подразників. Цього домагаємося так: статевий акт проходить, як уже казала, в задній бічній позі. Жінка в момент, коли у піхву вводиться прутень, якомога розпружує м’язи піхви та промежини і м’язи схрещених стегон. Тоді, як прутень виводиться з піхви, сильно напружує заразом усі м’язи. Коли він знов вводиться, всі розслаблює, коли виводиться — знов усі напружує. Завдяки тому, що ритмічно напружуються та розслаблюються стегнові та піхвові м’язи, в результаті одночасно подразнюються піхва та клітор. Подразники накладаються, накопичуються, зосереджуються і у формі одного сильного імпульсу мчать до осередка оргазму.

На малюнку 15 я показала, як ритмічно скорочуючи піхвові м’язи, примножуємо силу тертьових подразників зі статевих органів, чим швидше досягається оргазм.

Тепер до названих двох елементів: тертьових рухів та скорочень піхвових м’язів — долучається третій елемент — подразники з клітора.

У підсумку час, потрібний для досягнення оргазму, меншає майже вдвічі (порівн. мал. 30, криві А, Б, В та суму А+Б+В).

Візьмімо інший приклад — спроби «ввімкнути» клітор, пальцями подразнюючи його під час зносин. Ритм подразників піхви та клітора за таких умов найчастіше не вдається узгодити, тому що просто важко це зробити.

На малюнковій схемі (А та В, мал. 30) незлагоджений ритм подразників не дає з огляду на це суми подразників.

Мал. 30 Зарис перебігу еротичних подразників і зростання статевої напруги під час статевого акту:

А — тертьові подразники;

Б — подразники, викликані скороченнями піхвових м’язів;

В — подразники, викликані подразненням клітора стегновими м’язами у ритмі статевого акту;

А+Б+В — накладання в однаковому ритмі тертьових, м’язових та кліторних подразників підсумовує їх, скорочуючи майже наполовину час досягнення оргазму;

А+В — накладання тертьових та кліторних подразників в неузгодженому ритмі; час появи оргазму практично такий же, як на кривій, що зображує виключно кліторні подразники.

Сумарна, що сполучає вершини подразників, пробігає верхівками кліторних подразників, значно потужніших за тертьові, і час досягнення оргазму майже такий же, як і на кривій В, де в гру входять самí кліторні подразники. Малі коливання хвилі тертьових подразників, неузгоджених у ритмі з кліторними, не відіграють, як бачимо на схемі, великої ролі.

Зате, якщо при запропонованій позі жінка скорочує стегнові та піхвові м’язи в лад з тертьовими рухами, дістаємо одночасність подразників. Вони нашаровуються та підсумовуються, що максимально збільшує силу імпульсів та підкреслює перерви.

Звідси випливає, що найвагоміше значення у досягненні оргазму за бажаний час має накладання подразників та їхній узгоджений ритм.

Навіть найдетальніший опис усіх елементів не дає тут досить ясної цілісної картини. Раджу звернутися до розділу, де розглядаються пози під час статевого акту, і добре роздивитися схему, на якій показано задню бічну позу (мал. 36).

Як бачимо на малюнку, чоловік лежить боком із зігнутими під прямим кутом ногами, так, наче сидить. Жінка повернута до нього спиною, лежить на тому ж боці (правому чи лівому), підклавши собі під стегно згорнуту подушку, що запобігає клопотам із введенням прутня. Жіночі стегна схрещені, притягнуті до грудей, хребет вигнутий, як показано на малюнку. Вигин хребта викликає наближення клітора до піхвового переддвер’я і полегшує контакт клітора з прутнем. Це виконують також скорочення м’язів та стегон, які не тільки наганяють кров до клітора і подразнюють його, а й, додатково здавлюючи його згори, зближують з піхвовим переддвер’ям. Так само, як вигин хребта, зміщення клітора вниз полегшує йому у ході зносин контакт з прутнем.

Щоб поєднати всі елементи, описані вище, і узгодити їх під час статевого акту, потрібно трохи часу та терпіння. До того ж, особливо в період перших спроб, тривалість акту повинна бути дещо довша, щоб дати жінці змогу “притерти” всі елементи.

Залежно від вразливості та ступеня піднесення, тривалість буває різна, у середньому повинна дорівнювати 10-15 хвилинам. Коли натрапляєте на труднощі з подовженням тривалості статевого акту, раджу чоловікові на період навчання "попити" таблетки "Лупулін", які за лікарським рецептом можна придбати в аптеці. Вживаючи одну-дві таблетки лупуліну щодня у день зносин у кілька перших тижнів, усуваємо клопоти, пов’язані з з подовженням тривалості акту. Ясно, що це може бути потрібно тільки попервах, доки чоловік та жінка цілком не узгодили своїх дій.

Бажані наслідки залежать тільки від терпіння, наполегливості та доброї волі обох, а також від розуміння суті справи та того, який пожиток можна мати із запропонованих вправ. Позитивний ефект, тобто досягнення жінкою кліторно-піхвового оргазму у статевому акті, я виявляла у понад 80% пацієнток. Відмінності між пацієнтками полягали тільки у тривалості періоду, потрібного їм, аби досягти бажаних результатів. Здебільшого оргазм під час зносин наставав не пізніше, ніж за тиждень-два від початку вправ, лише в поодиноких випадках — після двох тижнів.

Невеликий відсоток жінок, які не домоглися жаданих результатів, це: по-перше — нетерплячі пацієнтки, такі, що прагнуть негайних наслідків без зусиль з їхнього боку; по-друге — пацієнтки, яких полишили на самих себе їхні чоловіки, котрі не схотіли підключитись до спільного навчання; і по-третє — пацієнтки, які попри мої багаторазові пояснення, не зрозуміли, як слід робити ті вправи.

Додатковий аргумент, що промовляє за метод, котрий прописую, становлять спостереження, зроблені у групі жінок, у яких хай і високо розміщений клітор та які правильно переживають оргазм. Усі вони застосовували позу або її видозміни, що я пропонувала, і таким чином досягали повної насолоди у статевому акті.

Тут постає ще одне питання: чи в разі високо розміщеного клітора залишається самá тільки задня бічна поза?

Кілька перших місяців, доки рефлекси не скріпляться настільки, що жінці в кожному статевому акті вдається досягти оргазму, не слід змінювати позу. Згодом можна спробувати інші пози, приміром, лежачу задню з підкладеною під таз подушкою та стиснутими ногами; сидячу задню з розведеними стегнами; позу вершника з притягнутими до себе стегнами (мал. 35, 37, 39) та будь-які інші різновиди, у яких існує можливість стискувати стегна та подразнювати клітор скороченнями м’язів згідно з ритмом акту.

Оволодівши технікою м’язової гри та поєднавши її з кліторними подразниками, жінка може на скільки-завгодно подовжувати або зменшувати тривалість зносин. Цього досягає, прискорюючи або сповільнюючи ритм м’язових скорочень, залежно від своєї волі. У такий спосіб сама задає частоту ритму акту. Наслідки разючі, треба тільки добре зігратися з чоловіком.

Дата добавления: 2015-05-24