Характеристика валютного ринку

Тема

ФІНАНСОВИЙ РИНОК

________________________________________________________

1. Що таке фінансовий ринок і які його елементи?

2. Які функції виконує фінансовий ринок?

3. Яка структура фінансового ринку?

4. Які є суб’єкти фінансового ринку?

5. Які існують інструменти фінансового ринку?

6. Характеристика валютного ринку

7. У чому полягає суть кредитного ринку, які особливості його організації?

8. У чому полягає сутність ринку цінних паперів, які особливості його організації?

9. Що таке цінні папери і які їх види?

___________________________________________________

1. Що таке фінансовий ринок і які його елементи?

Як економічна категорія фінансовий ринок – це система економічних відносин, пов’язаних із процесом купівлі-продажу, випуском та обігом фінансових активів (інструментів), які знаходяться у власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки, обов’язковими атрибутами якого є чіткі правила торгівлі, наявність професійних учасників ринку, розвинута ринкова інфраструктура.

За допомогою продажу фінан­сових активів (інструментів) здійснюється передавання в користування фінансових ресурсів на фінансовому ринку від тих, хто має їх надлишок, тобто від інвесторів, до позичальників. Якщо ресурси надаються на умовах позики, це оформляється інструментами позики (борговими цінними паперами чи кредитними інструментами). Якщо інвестор вкладає кошти в акціонерний капітал, то операція оформляється інструментами власності – акціями.

Метою фінансового ринку є мобілізація і перерозподіл заощаджень між сферами й секторами еко­номіки.

Особливим товаром на фінансовому ринку є фінансові інструменти. Фінансові інструменти – це різноманітні фінансові документи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти" фінансовий інструмент – це контракт, який одночасно зумовлює виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструменту власного капіталу в іншого. До фінансових інструментів належать готівкові кошти (національна та іноземна валюта), депо­зити, цінні папери, похідні, права вимоги боргу, дорогоцінні ме­тали тощо.

Ціна на будь-який фінансовий актив встановлюється на рівні, що характеризує врівноваження попиту та пропозиції на нього.

2. Які функції виконує фінансовий ринок?

Фінансовому ринку притаманні такі функції:

1) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, при
ватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів і
трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та
інвестиційний капітал;

2) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у вироб­ництво;

3) вплив на грошовий обіг і прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

4) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

5) забезпечення умов для мінімізації фінансових і комерційних ризиків;

6) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення державних і муніципальних цінних паперів.

3. Яка структура фінансового ринку?

Фінансові ринки класифікують за різними ознаками.

За періодом обертання фінансових активів фінансовий ринок поділяється на такі сегменти:

а) ринок грошей, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг усіх вищерозглянутих фінансових ринків із термі­ном обертання до одного року;

б) ринок капіталів, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг із терміном обертання більше одного року.

За регіональною ознакою фінансовий ринок поділя­ється на місцевий, регіональний, національний, світовий.

За ступенем організованості фінан­совий ринок має таку структуру:

а) організований (біржовий) ринок, представлений системою фондових і валютних бірж, функціонує за визначеними правилами, встановленими біржами, ломбардами;

б) неорганізований (позабіржовий або "вуличний") ринок, на якому здійснюється купівля-продаж фінансових інструментів і послуг, угоди щодо яких не реєструються на ринку.

За умовами обігу фінансових інструментів:

а) первинний ринок, що характеризує ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів;

б) вторинний ринок, де обертаються цінні папери, продані на первинному ринку.

За ризиком певний сегмент фінансового ринку поділяється на ризиковий і безризиковий.

За основними групами фінансових активів фінансовий ринок має таку структуру:

1. Валютний ринок:

а) ринки певних інвалют;

б) ринок валютних деривативів;

в) ринок валютних інвестицій.

2. Ринок дорогоцінних металів: ринки золота, срібла, тощо.

3. Ринок цінних паперів:

а) ринок цінних паперів підприємств, фінансових установ;

б) ринок державних цінних паперів;

в) ринок муніципальних цінних паперів.

4. Кредитний ринок (ринок позикового капіталу):

а) ринок боргових фінансових інструментів;

б) ринок банківських кредитів;

в) ринок кредитів небанківських кредитних установ.

5. Страховий ринок:

а) ринок особистого страхування;

б) ринок майнового страхування;

в) ринки інших видів страхування.

6. Ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання. Фінансові послуги можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди та страхування, проте всім їм прита­манні риси створення та використання фондів фінансових ресурсів для здійснення економічної діяльності.

4. Які є суб’єкти фінансового ринку?

Суб’єкти фінансового ринку поділяються таким чином.

За організаційними формами на: господарюючих суб’єктів, домогосподарства, державні та місцеві органи влади та управління.

За функціями, які вони виконують:

а) продавці та покупці фінансових інструментів, які здійснюють на ринку основні функції при проведенні фінансових операцій;

б) фінансові посередники, які забезпечують перерозподіл ресурсів від інвестора до позичальника (банки та спеціалізовані небанківські установи, торговці цінними паперами);

в) інститути інфраструктури ринку – суб’єкти, що виконують допоміжні функції (об­слуговування основних учасників або окремих операцій на фінансовому ринку);

г) державні регулюючі органи – загальні органи державного регулювання та спеціально уповноважені у сфері фінансових ринків (Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг);

5) саморегулівні організації – це добровільні об’єднання професійних учасників фінансового ринку, які створюються з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринку.

5. Які існують інструменти фінансового ринку?

За окремими видами фінансових ринків розрізняють певні інструменти, що обслуговують їх:

1. Інструменти ринку позикових капіталів: гроші й розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку.

2. Інструменти ринку цінних паперів: різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку.

3. Інструменти валютного ринку: іноземна валюта, розрахункові валютні документи, окремі види цінних паперів та їх похідні.

4. Інструменти ринку дорогоцінних металів: золото, срібло, окремі види цінних паперів та їх похідні тощо.

5. Інструменти страхового ринку: страхові послуги, які пропонуються на продаж, а також розрахункові документи та окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

За терміном обігу розрізняють такі фінансові інструменти: короткострокові та довгострокові.

За характером фінансових зобов’язань фінансові інструменти поділяються на боргові, пайові та без подальших фінансових зобов’язань.

За гарантованістю рівня дохідності фінансові інструменти поділяться на такі:

- із фіксованим доходом,

- із невизначеним доходом.

Валютний ринок – це сукупність економічних та організа­ційних форм, що пов’язані з купівлею або продажем валют різних країн. Об’єктом валютного ринку є валютні операції з продажу й обміну національної та іноземної валют. У будь-якій державі валютний ринок виконує певні функ­ції, до яких належать:

- своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

- страху­вання валютних ризиків;

- регулювання валютних курсів;

- диверсифікація валют­них резервів;

- регулювання економічних і соціальних процесів у дер­жаві.

Суб’єктами ринку є продавці валюти, її покупці та посередники. Основними продавцями валюти висту­пають: держава в особі центрального банку, який реалізує на ринку через уповноважені органи ча­стину валютних резервів; банки, які мають ліцензію на здійснення валютних операцій; підприємства, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність (реалізують на ринку свою ва­лютну виручку за експортовану продукцію); фізичні особи, які реалізують наявну в них валюту через мережу обмінних валют­них пунктів. Основними покупцями валюти є ті ж суб’єкти, що й її продавці.

Звичайно, обо­в’язковим суб’єктом ринку є держава, яка своїм законодавст­вом встановлює правила функціонування валютного ринку. Форми регулювання та контролю визначаються законодавст­вом, а функція його здійснення покладається на центральний банк.

Функціонування валютного ринку пов’язане з використан­ням деяких економічних категорій та понять.

Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для об­міну валют при здійсненні валютних та інших еконо­мічних операцій.

Котирування – це встановлення курсів іноземних валют у відповідності з практикою, що склалася, і за­конодавчими нормами.

Конвертованість – це здатність валюти обмінюва­тися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби.

За ступенем конвертованості валюта буває таких типів:

- вільно конвертована;

- частково конвертована;

- неконвертована.

7. У чому полягає суть кредитного ринку, які особливості його організації?

Кредитний ринок – це система ринкових відносин між кредитором і позичальником із приводу перерозподілу вартості в грошовій і товарній формах на умовах повернення та платності для задоволення особистих і виробничих потреб суб’єктів. Кредитний ринок забезпечує акумуляцію тимчасово вільних ресурсів і трансформацію їх у позиковий капітал. Він виник як закономірна реакція на потребу в додаткових фінансових ресурсах для здійснення процесу фі­нансового забезпечення підприємницької та інших видів ді­яльності юридичних і фізичних осіб. Основними суб’єктами кредитного ринку є кредитори, позичальники, а також держава в особі центрального банку, який контролює виконання чинного законодавства учасниками ринку та регулює ринок за допомогою економіч­них методів.

Кредитори – суб’єкти фінансового ринку, які надають позику в тимчасове користування під певний відсоток. Основною функцією кредиторів є продаж кредитних ресурсів (як власних, так і залучених) для задоволення різноманіт­них потреб позикоотримувачів у фінансових ресурсах. Кредито­рами на фінансовому ринку можуть виступати: держава (здійснюючи цільове кредитування підприємств за рахунок загальнодержавного та місцевих бюджетів); банки, які здійсню­ють найбільший обсяг і широкий спектр кредитних операцій; небанківські кредитні установи.

Позичальники – суб’єкти фінансово­го ринку, які отримують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі відсотка. По­зичальниками грошових активів на фінансовому ринку виступа­ють: підприємства (для задово­лення потреб у грошових активах із метою поповнення оборот­них коштів і формування інвестиційних ресурсів); населення (у формі споживчого фінансового кредиту, який використовується в інвестиційних цілях); держава (отримуючи кредити від міжнародних фінансових організацій і банків); банки (отримуючи кредити на міжбанківському кредитному ринку); небанківські фінансові установи.

Джерела коштів, що циркулюють на кредитному ринку: кошти, акумульовані банками на депозитних, поточних рахунках юридичних осіб, населення; кошти, акумульовані централь­ним банком; небанківськими кредитними установами тощо. Розміщення акумульованих коштів здій­снюється на основі кредитних угод між кредиторами та позичальниками. При цьому відбувається перерозподіл фінансових ресурсів між суб’єктами економіки з метою їхнього ефективного використання й одержан­ня прибутку в розмірах, що перевищують суму відсотків за кредит.

8. У чому полягає сутність ринку цінних паперів, які особливості його організації?

Ринок цінних паперів – це особлива сфера ринкових від­носин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобі­лізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб’єктів економічної діяльності. Мета функціонування ринку цінних паперів – акумуляція фінансових ресурсів і забезпечення можливості їх перерозподі­лу шляхом здійснення учасниками ринку різноманітних опе­рацій із цінними паперами.

Основні учас­ники фінансових операцій на ринку цінних паперів:

1. Емітенти – суб’єкти фінансового ринку, які залучають необхідні фінансові ресурси за рахунок ви­пуску (емісії) цінних паперів. На фінансовому ринку емітенти ви­ступають в ролі продавця цінних паперів із зобов’язан­ням виконувати всі вимоги, які випливають із умов їх випуску. Емітентами цінних паперів є держава (виконавчі органи держав­ної влади та органи місцевого самоврядування), а також різно­манітні юридичні особи.

2. Інвестори – суб’єкти фінансового ринку, які вкладають свої грошові кошти в різноманітні види цінних паперів із метою отримання доходу. Цей дохід формується за рахунок отримання інвесторами відсотків, дивідендів і приро­сту курсової вартості цінних паперів. Інвестори, які здійснюють свою діяльність на фінансовому ринку, класифікуються за таки­ми ознаками: за своїм статусом вони поділяються на індивідуаль­них (окремі підприємства, фізичні особи) та інституціональних інвесторів (різні фінансово-інвестиційні інс­титути).

3. Фінансові посередники (дилери, брокери та ін.), які сприяють обігу цінних па­перів і здійсненню фондових операцій.

Важливим суб’єктом ринку цінних паперів виступає держава, яка здійснює його регулювання.

9. Що таке цінні папери і які їх види?

Цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини між особою, яка їх розмістила (видала), і їх власником та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі іншим особам прав, що випливають із цих документів.

Цінні папери можна класифікувати за такими ознака­ми:

1) за емітентами (державні, місцевих органів влади, приватні);

2) за характером фінансових зобов’язань:

а) боргові – цінні папери, які є зобов’язанням сплатити суму боргу на визначену дату в майбутньому (облігації, банківські сертифікати, векселі та ін.);

б) пайові – цінні папери, які надають право власності на відповідні активи (акції, варанти);

3) за можливістю обміну (кон­вертовані та неконвертовані);

4) за способом реєстрації руху:

а) на пред’явника – цінні папери, які не фіксують імені їхнього власника;

б) іменні – цінні папери, які містять ім’я їхнього власника та реєструються в спеціальному реєстрі;

в) ордерні – іменні цінні папери, які передаються іншій особі шляхом здійснення на них передавального надпису (індосаменту);

5) за формою існування:

а) паперові (документарні);

б) безпаперові (бездокументарні);

6) за економічною суттю (акції, облігації, векселі, казначейські зобов’язання та інші цінні папери);

7) за терміном існування:

а) строкові – цінні папери, які мають встановлений термін існування (довго-, середньо- та короткострокові);

б) безстрокові – цінні папери без визначеного терміну.

Дата добавления: 2015-05-24