Тема 9. Оцінка фінансового стану підприємств

Фінансовий стан підприємства являє собою комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Передусім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Але фінансовий стан підприємства знаходиться під впливом факторів не тільки фінансового характеру, але й таких, що не мають цінової оцінки (політичні і загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності тощо).

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- визначення рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними активами;

- оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Користувачами інформації про фінансовий стан підприємства є власники підприємства, інвестори, банківські установи, партнери по бізнесу, професійні учасники ринку цінних паперів, працівники податкової служби, страхові компанії, інші учасники економічних відносин.

В зв’язку з цим розрізняють зовнішній та внутрішній фінансовий аналіз.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

- орієнтація аналізу на публічну (зовнішню) звітність підприємства;

- множинність користувачів;

- різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу;

- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані.

Внутрішній аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Предметом фінансового аналізу є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання.

Інформація, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємства, за доступністю поділяється на відкриту та закриту (таємну).

Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності і виходить за межі підприємства, є відкритою.

Але кожне підприємство розробляє свої планові і прогнозні показники, норми, нормативи, ліміти і тарифи тощо. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й “ноу-хау”. Підприємство має право тримати таку інформацію в таємниці, тобто вона є закритою.

При аналізі фінансового стану використовуються такі форми бухгалтерської звітності як форма №1 (Баланс підприємства), форма №2 (Звіт про фінансові результати) та форма №3 (Звіт про фінансово-майновий стан підприємства).

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити не через один (нехай і найважливіший) показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб усі, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання: наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні? У кожного з партнерів підприємства (акціонерів, банківських установ, податкових адміністрацій) є свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожен партнер міг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Зрозуміло, що в доброму фінансовому стані зацікавлене, передусім, саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банківськими установами та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Платоспроможність характеризує здатність підприємства своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають з торгівельних, кредитних та інших операцій грошового характеру. Іншими словами, платоспроможність - це готовність підприємства погасити борги у випадку одночасного пред’явлення вимоги про сплату з боку усіх кредиторів.

Ліквідність - це показник, який свідчить про те, як швидко підприємство може продати активи й одержати кошти для оплати своїх зобов’язань.

Іншими словами, ліквідність підприємства - це співвідношення поточних активів і поточних зобов’язань підприємства. Поточні активи - це активи, що постійно обертаються у процесі господарської діяльності підприємства (оборотні активи). У Балансі вони відображаються у рядках 100-250 розділу ІІ Активу. А поточні зобов’язання - це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати Балансу. Вони відображаються у розділі IV Пасиву.

Таким чином, ліквідність - це є співвідношення величини ліквідних активів підприємства і його короткострокової заборгованості.

Найбільш ліквідними є грошові кошти (ними одразу можна погасити борги), а також ринкові цінні папери. Менш ліквідними є дебіторська заборгованість, товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Основними показниками ліквідності та платоспроможності є наступні.

Найбільш узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт загальної ліквідності. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на 1 гривню поточних зобов’язань.

Коефіцієнт загальної ліквідності не є абсолютним показником спроможності підприємства повернути борги, оскільки він характеризує наявність оборотних активів, але не їх якість.

А більш суворим показником ліквідності є коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються більш ліквідні поточні активи, тобто не враховуються запаси.

Теоретичне значення показника повинно бути не меншим 0,7-0,8. Згідно міжнародних стандартів його значення повинно бути більшим від 1.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена негайно.

Цей коефіцієнт показує, наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути негайно погашені високоліквідними коштами.

Теоретичне значення цього показника становить від 0,2 до 0,35

Розглянемо також коефіцієнти, за допомогою яких аналізується можливість погашення довгострокових зобов’язань та оцінюється здатність підприємства функціонувати тривалий період часу, тобто оцінюється фінансова стійкість підприємства.

Є наступні типи фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли запаси і витрати підприємства формуються лише за рахунок власних оборотних активів;

2) нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси і витрати забезпечуються величиною власних оборотних активів та довгостроковими позиковими джерелами;

3) нестійкий фінансовий стан - коли запаси і витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних активів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

4) кризовий фінансовий стан - коли запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх формування, і підприємство стоїть на межі банкрутства.

Фінансова стійкість підприємства характеризується структурою джерел коштів (джерела коштів - власний і позиковий капітал) та ступенем залежності від зовнішніх кредиторів.

Основними показниками, які характеризують фінансову стійкість підприємства, є наступні:

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії, незалежності) = Власний капітал: Активи підприємства.

Цей коефіцієнт характеризує частку власного капіталу у майні підприємства, тобто відображає незалежність підприємства від займаних джерел. Чим більшим є цей показник, тим більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство, але бажано, щоб його значення було не меншим 0,5. Для України цей коефіцієнт повинен бути не меншим 0,2. Якщо ж значення коефіцієнта становить 1, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації позикового капіталу:

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу = Позиковий капітал: Активи підприємства.

Сума цих двох коефіцієнтів повинна становити 1 (0,86 + 0,14 = 1).

З приводу ступеня залучення позикових коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найпоширенішою є наступна: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, а залученого - якнайменшою. Адже у підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів.

Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства і характеризує залежність підприємства від зовнішніх займів.

Коефіцієнт співвідношення = Позиковий капітал: Власний капітал.

Він показує, скільки залучених коштів підприємство використало на 1 гривню вкладених в активи власних коштів.

Теоретичне значення цього показника повинно бути меншим за 1. Збільшення його величини свідчить про втрату фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт фінансової залежності = 1: Коефіцієнт автономії = Активи підприємства: Власний капітал.

Якщо його значення наближається до 1, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Зростання коефіцієнту фінансової залежності в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу = Власні оборотні активи (кошти): Власний капітал.

Це означає, що біля 50% власного капіталу підприємства вкладено в оборотні активи (тобто, використовується для фінансування поточної діяльності), а решта - капіталізована.

Одним із важливих показників для потенційних інвесторів є вартість чистих активів у розрахунку на 1 акцію. Він визначає забезпеченість акцій активами підприємства. Крім того, має практичне значення у випадку ліквідації підприємства: саме стільки коштів отримає власник простих акцій на кожну свою акцію.

Чисті активи - це вартість активів підприємства за мінусом нематеріальних активів і всієї суми боргів.

До найбільш загальних показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності (рентабельності).

Дохідність підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками.

Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку або доходів. Відносний показник - рівень рентабельності.

Дата добавления: 2015-05-24