Поняття про розвиток і формування особистості

Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.2.

При вивченні Розділу 1.2. важливо дати визначення основних понять: „особистість”, „розвиток особистості”, „індивід”, „формування особистості”, „фактори розвитку”, „задатки”, проаналізувати взаємовплив факторів розвитку особистості на її формування на різних вікових етапах.

Вивчаючи пункт 1, зверніть увагу, на те, що поняття виховання людини, формування особистості, розвиток особистості, соціалізація особистості близькі за значенням, але не тотожні. Пояснить, чому індивід може стати особистістю тільки в людському суспільстві.

Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу на сутність основних філософсько-психолого-педагогічних концепцій; з’ясуйте, чи можливе оптимальне співвідношення впливу біологічного і соціального на розвиток особистості?

Вивчаючи пункт 3, проаналізуйте взаємозв’язок факторів розвитку особистості. Визначте рушійні сили процесу розвитку особистості. Наведіть конкретні приклади єдності та боротьби суперечностей у процесі розвитку.

Вивчаючи пункт 4, поясніть на прикладах залежність результатів виховання від взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку особистості.

Вивчаючи пункт 5, проаналізуйте взаємовплив факторів розвитку особистості на її формування на різних вікових етапах.

Головною метою роботи школи є процес формування особистості, її гармонійний розвиток. Під розвитком особистості слід розуміти взаємопов’язаний процес кількісних і якісних змін, що відбуваються під час анатомо-фізіологічного дозрівання людини, становлення її світогляду, моральних поглядів, переконань, емоційно-почуттєвої сфери.

Формування – процес становлення особистості людини в результаті об’єктивного впливу спадковості, середовища, цілеспрямованого виховання і власної активності особистості.

Соціалізація особистості – процес засвоєння індивідом соціального досвіду, цінностей, норм, елементів культури, установ, властивих суспільству, соціальних груп, до яких він належить. При цьому людина є не лише об’єктом, а й суб’єктом цього процесу.

Виховання – процес цілеспрямованого формування особистості в умовах спеціально організованої виховної системи. Таким чином, усі ці поняття не тотожні, як і не тотожні поняття людина і особистість.

Людина – жива істота, що володіє даром мислення і мови, здатністю створювати знаряддя і користатися ними. Людина представляє собою єдність фізичного і духовного, природного і соціального, спадкоємного і придбаного.

Індивід (від лат. іndіvіduum – неподільне) – людина як цілісний і неповторний представник роду з її психофізичними властивостями, що виступають як передумова розвитку особистості й індивідуальності.

Особистість – людина як суб’єкт відносин і свідомої діяльності, здатний до самопізнання і саморозвитку; стійка система соціально-значущих рис, відносин, установок і мотивів, що характеризує людину як члена суспільства.

Людина як біологічна істота і як індивід – неповторний представник людського роду – з’являється перед нами насамперед у своїх природних і біологічних особливостях, що складають передумову й умову її соціального розвитку. Людина-особистість як соціальна істота – найвища цінність, заради якої здійснюється розвиток суспільства.

Якщо поняттялюдини як біосоціальної істоти відбиває одночасно і біологічні, і соціальні якості, то поняттяособистостіозначає специфічну суспільну особливість людини і пов’язане із засвоєнням матеріального і духовного досвіду, накопиченого людством. Особистість наділена певним ступенем усвідомлення світу і самосвідомості. Індивід стає особистістю, коли він у змозі оцінити не лише оточуюче його середовище, але й своє становище в ньому і тим самим діяти свідомо і цілеспрямовано.

Індивідуальність характеризує несхожість, своєрідність, відмінність однієї людини, особистості від іншої.

Отже, людина, як особистість, характеризується:

· самосвідомістю (основа формування розумової активності і самостійності особистості, пізнання себе і пошук сенсу життя);

· активністю (прагнення вийти за межі реалізованих можливостей);

· наявністю „Я-образу”, – системи уявлень людини про себе реальну, себе очікувану, себе ідеальну (виявляються в самооцінці, почутті самоповаги, рівні домагань і т.д.)

· спрямованістю – стійкою системою мотивів: потреб, інтересів, ідеалів, переконань і т.д.

· здібностями (властивості і якості, що забезпечують успішність у виконанні визначеної діяльності);

· характером (сукупність стійких індивідуальних якостей людини, що обумовлює типові для нього способи поведінки й емоційного реагування).

На основі зіставлення понять „людина”, „індивід”, „особистість”, „індивідуальність” психологи затверджують (А.Асмолов, А.Петровський): взаємини між індивідом як продуктом антропогенезу, особистістю, що засвоює суспільно-історичний досвід, і індивідуальністю, що перетворює світ, може бути передано формулою: ІНДИВІДОМ народжуються, ОСОБИСТІСТЮ стають, ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ відстоюють.

Таким чином, виходячи з того, що біологічні властивості і якості людини їй іманентно властиві, особистісні якості – психічні і соціальні – формуються, розвиваються довічно, можна зробити висновок: об’єкт і предмет педагогіки – особистість людини у всім різноманітті її природних і соціальних властивостей, якостей і проявів; процес виховання, що забезпечує цілеспрямоване формування і розвиток особистості.

Дата добавления: 2015-05-24