Побудова оборони взводу

МЕХАНІЗОВАНИЙ ВЗВОД В ОБОРОНІ ТА НАСТУПІ

Механізовані підрозділи, відрізняються високою бойовою самостійністю й універсальністю.

Вони здатні виконувати завдання у різних видах бою, умовах місцевості та за будь-якої погоди, на головних або другорядних напрямках.

Взвод, як правило, обороняється в складі роти, в першому або в другому ешелоні, а також самостійно, може знаходитися в резерві батальйону, призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засаду, частиною сил або в повному складі входить до бронегрупи батальйону чи роти (рис. 1.13).

Рис. 1.13. Місце взводу в бойовому порядку роти

У кожному конкретному випадку місце взводу і його роль будуть визначатися бойовим завданням, поставленим старшим командиром.

Побудова оборони механізованого взводу включає в себе:

1. Бойовий порядок взводу, який будується залежно від поставленого завдання і умов місцевості. Позиції відділень розташовуються в одну лінію, в дві лінії – уступом вправо або вліво.

2. Опорний пункт взводу, який складається:

А. З позицій відділень.

Позиції відділень механізованого взводу в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію.

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 мв глибину. В опорному пункті взводу обладнуються позиції відділень, основні та запасні позиції БМП, танків і приданих вогневих засобів, командно-спостережний пункт, бліндаж і хід сполучення в тил. Між позиціями відділень відриваються траншеї, ходи сполучення, в яких обладнуються місця для стрільби з автоматів, вогневі позиції для кулеметів і гранатометів.

Проміжки між опорними пунктами сусідніх взводів можуть бути до 300 м, а між сусідніми позиціями відділень – до 50 м(рис. 1.14).

	До 400 м
		До 300 м

До 200 м До 200 м До 50 м До 100 м До 50 м До 300 м До 50 м

До 100 м До 200 м До 50 м До 100 м До 50 м До 300 м До 50 м

До 50 м До 200 м До 50 м До 100 м До 50 м До 300 м До 50 м

До 50 м

Рис. 1.14. Опорний пункт механізованого взводу

На найбільш імовірному напрямку наступу противника позиція одного з відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладну-ватися в його глибині (на другій лінії) в 100–200 м за першою траншеєю. При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом праворуч або ліворуч.

Б. З вогневих позицій БМП. Бойові машини піхоти і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200 м.

Вогневі позиції для них вибираються з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалось спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою з гармат, кулеметів і ПТКР, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування.

Бронетранспортери займають вогневі позиції, як правило, в глибині опорного пункту так, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню з кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

В. З позицій приданих вогневих засобів.

Придані механізованому взводу протитанкове і вогнеметне відділення можуть розташовуватися на позиціях відділень, а гранатометне відділення – в проміжках між ними або на фланзі взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень в ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони.

Опорний пункт – район місцевості, на якому взвод із засобами посилення розташовується в бойовому порядку, створює систему вогню, обладнує його в інженерному відношенні й перебуває в готовності до відбиття наступаючого противника. Опорний пункт взводу підготовлюється до кругової оборони передусім для боротьби з танками противника і ретельно маскується. Опорний пункт в обороні складається з позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР) і засобів посилення. У залежності від місцевості і характеру дій противника положення відділень може бути різним.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка з’єднує одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, окопи для БМП, танків, ПТРК, інших вогневих засобів і укриття для особового складу.

Від опорного пункту в глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню.

Траншея, окопи і хід сполучення мають забезпечувати ведення флангового і перехресного вогню по противнику, який атакує, маневр і розосередження вогневих засобів, а також введення противника в оману відносно побудови оборони взводу.

3. Система вогню взводу в обороні включає в себе:

– ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони;

– зони протитанкового вогню БМП і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони;

– підготовлений маневр вогнем БМП та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

Основу системи вогню взводу складає вогонь танків, БМП, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів у тісній їх взаємодії та в поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами.

Вона має забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Безпосередньо перед переднім краєм готується зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі до 400 мперед переднім краєм має бути під вогнем взводу, а „мертві” простори, які є, повинні уражатися вогнем артилерії та мінометів із закритих вогневих позицій.

Загородження та підступи до них мають добре проглядатися і прострілюватися вогнем всіх видів.

Для ведення вогню в обороні взводу призначається смуга вогню, додатковий сектор обстрілу та одна-дві ділянки зосередженого вогню. Смуга вогню вказується на місцевості чотирма орієнтирами (точками) починаючи з правого флангу опорного пункту, а сектор обстрілу – двома точками. Ширина смуги призначається більше від фронту оборони взводу, щоб забезпечувалося прикриття вогнем стиків і проміжків між підрозділами. Смуги вогню сусідніх підрозділів мають призначатися так, щоб вся місцевість перед переднім краєм прикривалася вогнем.

Бойовим машинам піхоти, танкам, ПТРК, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні та запасні вогневі позиції, вказуються основний та додатковий сектори обстрілу з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь гранатометів готується у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються границями справа і зліва.

Кожна границя вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках мають взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається заняттям вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Схема опорного пункту взводу

Командир механізованого взводу зобов’язаний скласти Схему опорного пункту взводу (рис. 1.15).

Схема подається командиру роти.

На схемі, як правило, указуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення противника; смуга вогню взводу і додаткові сектори обстрілу; позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні та запасні вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, а також вогневих засобів, що забезпечують проміжки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу і місця в них, по яких мають вести вогонь відділення; ділянку зосередженого вогню роти і місце в ньому, по якому веде вогонь взвод.

На схему також наносяться рубежі відкриття вогню з танків, БМП, протитанкових та інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, їх сектори обстрілу; загородження та фортифікаційні споруди; позиції сусідніх підрозділів і границі їх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережного пункту взводу.

Рис. 1.15. Схема опорного пункту взводу

Схема опорного пункту взводу оформлюється відповідно до основних умовних позначеннь, які визначені у Бойовому статуті Сухопутних військ.

Дата добавления: 2015-05-08