Теоретичні засади західноєвропейської політичної думки та основні концепції на початку ХХІ ст

МАЛКІНА

Теоретичні засади:

1. Теорія груп інтересів (Бентлі – американський)

Політична наука повинна займатися науковим дослідженням поведінки заінтересованих груп. Політика – це арена зіткнення інтересів заінтересованих груп. Роль державного управління – регулювати конфлікти, які виникають між групами, та забезпечувати рівновагу. Типологія: 1) офіційні (всі органи державної влади); 2) неофіційні (спілки бізнесменів, профспілки); 3) приховані заінтересовані групи; 4) не приховані (інститути і ланки державної влади)

2. Теорія еліти, правлячого класу (Моска, Парето – італійські)

Парето: Еліта поділяється на правлячу і не правлячу (контреліту). Типи: 1) еліта левів –консервативні, силові методи управління (стабільна політична система) 2) еліта лисів – динамічність, гнучкість (складають майстри обману і політичних комбінацій) (нестабільна політична система). Закон циркуляції еліт.

Моска – У всіх суспільствах існує два класи: ті хто править і ті ким правлять. 2 тенденції у розвитку правлячого класу: 1. Аристократична тенденція; 2. Демократична тенденція. Сутність аристократичної тенденції – правлячий клас намагається стати спадковим, якщо і не юридично, хоча б фактично за допомогою спадковості. Демократична тенденція – оновлення складу пануючої еліти за рахунок найбільш здібних до управління, найбільш активних представників із сфер нижчих ланок суспільства. Бажаною для суспільства є рівновага двох тенденцій.

3. Соціологічна теорія держави (М. Вебер – німецький)

Держава – людська спільнота, якав середині певної області має монополію на застосування легітимного фізичного насильства. Підстави легітимності: 1) авторитет традицій – звичка поважати царя, його теологічне обгрунтування. (Китай)

- Харизма – надзвичайний особистий дар вождя, лідера. (в основі лежать емоції)

- Раціональність – віра в обов’язковість виконання легальних настанов.

Типи політиків:

- випадковий політик – такими політиками є всіма, коли беремо участь у політичному житті (вибори)

- політик за сумісництвом – люди займаються політичною діяльністю за сумісництвом.

- Політик за професією – живуть за рахунок політики – політика – єдине джерело матеріального забезпечення, як правило чиновники.

- Політик за покликанням – живуть для політики: пристрасна самовіддача справі, відчуття відповідальності за результат своєї діяльності, окомір – здатність з внутрішньою зібраністю та спокоєм піддаватись впливу реальності.

4. Теорія олігархізації суспільства (Р. Міхельс – німецький)

З розвитком політичних партій постійно загострюються взаємовідносини між партійним керівництвом і партійцями (якими управляють і керують). Причини чому партійні маси довіряють владу партійному керівництву: 1) некомпетентність мас; 2) необхідність навичок і знань політичної роботи; 3) потреба ефективного керівництва в умовах між партійної боротьби. Метою будь-якої політичної партії є здобути владу, або впливати на реалізацію влади. Причини олігархізації політичного керівництва: - коли депутат отримує мандат, його ніхто не може усунути від влади; - депутати фракцій спираються на сою більшу компетентність, поінформованість з деяких питань. В результаті вожді партій концентрують в своїх руках велику владу. “Залізний закон олігархії – в усіх партіях незалежно від їх типу, демократія призводить до олігархії.

Основні концепції:

5. Психологічна теорія влади (Г. Ласуел)

Демократія відрізняється від олігархії не відсутністю еліти, а «закритим» або «відкритим», «представницьким» характером еліт. Еліта сучасно­го західного суспільства відрізняється від еліти минулого тим, що во­на відкрита, її члени володіють знаннями, умінням, відповідальністю, вони приходять до влади на основі справедливої конкуренції. Політичне рішення – вибір одного із двох та більше політичних дій. Етапи політичного рішення: постановка проблеми, пошук інформації, пошук альтернатив, вибір найкращої, попереднє переконання в правильності вибору тих, на кого це рішення спрямоване, оцінка ефективності, оновлення/перегляд/відміна рішень.

6. Теорія партисипаторної демократії (Макферсон)

60-70 рр. ХХ ст. Повертаються до класичних ідеальних демократій, які передбачають активну участь громадян в обговоренні і прийнятті рішень стосовно головних питань суспільного життя. Трактують цю теорію як самоврядування громадян. „Влада народу” може бути досягнута лише за умови рівності, коли кожен громадянин щодня бере участь у процесі прийняття політичних рішень. Політична участь сама є метою. Активна політична участь виконує 2 функції: 1) захист громадян від нав’язаних зверху рішень 2) слугувати механізмам самовдосконалення людини

Механізми реалізації партисипітарної демократії:

1. Референдум – форма волевиявлення народу з важливих державних питань (повинні проводитися частіше; право призначення референдуму повинно належати і громадянам; повинні проводитися і на місцевому рівні).

2. Народна ініціатива – інструмент прямої демократії, який дає право громадянам вносити на голосування ініційовані ними питання.

3. Відкликання – процедура, за допомогою якої, виборці можуть припинити повноваження тієї посадової особи, яких вони обирали, або які порушують рамки своїх прав та обов’язків.

7. Концепція держави добробуту

Активний державний вплив на економічне і соціальне життя, стабілізацію господарських, виробничих і політичних процесів з метою забезпечення достатнього життєвого рівня. Держава використовує економічні важелі, як політика цін, податки, інвестиції, державне замовлення, кредити, регулювання експорту та імпорту і цим впливає на приватний сектор, пристосовує його для блага всіх; реалізуючи функцію соціальних послуг (матеріальна допомога, поліпшення розумів праці, підвищення заробітної плати і пенсій, покращення житлових розумів, охорони здоров'я, освіти), забезпечує високий рівень життя населення всієї країни. Відмирає репресивно-каральна функція держави, звужується сфера державного примусу.

8. Футурологічна концепція єдиної світової держави (Кларк)

9. Концепція постіндустріального суспільства (Арон)

Надалі концепції демократичного елітизму еволюціонували в напрямі елітарно­го плюралізму, концепції плюралізму еліт, що грунтується на принципі рівноваги еліт. Р. Арон виділяє в сучасному суспільстві такі різновиди еліт: полі­тичну, військову, бізнесову, еліту ватажків мас та адміністративну. Вважається, що між цими елітами існує постійна конкуренція, і політика полягає в тому, щоб дося­гти згоди між групами, які конкурують. А маси здійснюють тиск на еліти, викори­стовуючи механізм виборів чи плебісцитів. Саме люди, які законно користуються авторитетом і повагою, мають престиж, по справедливості повинні правити суспільством.

10. Концепція відкритого суспільства (К. Поппер – англійський)

Західна демократія, атрибутами якої є вибори, референдуми, тобто сфера індивідуальних рішень, що постійно розширюється – перехідна форма до відкритого суспільства. Однак іноді ситуація може змінитися так, що відстоюючи свою індивідуальну незалежність, людина наштовхується на зовнішній тиск. Після цього у неї виникає бажання звільнитися від особистої відповідальності, замінити її на групову чи колективну. Це веде до відродження закритого суспільства, яке характеризується тотальною безвідповідальністю індивідів, тиранією сильної особи, яка контролює інтереси і політичні переконання. Різниця між демократією і тиранією – інститути першої забезпечують зміну уряду мирним шляхом, другої – шляхом насильства. Отже, принцип демократичної політики полягає в тому, щоб створювати і розвивати установи, які дають змогу здійснювати громадський контроль за правителями, а якщо потрібно – усувати їх.

11. Концепція двох рівнів людської поведінки – біологічний і соціальний

Майер: у порівняльній політології є можливість отримати теорії середнього рівня (про владу, політичну систему, політичні процеси, політичне лідерство, політичну культуру). Праця: „Порівняльне дослідження – методологічний огляд”

12. Концепція конфліктного функціоналізму

Дарендорф: демократія – уряд, який обирає і зміщає народ, необхідність громадського контролю над державою. Досліджує проблеми демократизації суспільства. – активна і пасивна громадськість. Порівняння тоталітаризму із демократією, яка містить два великі політичні угруповання: консервативне (захищає бюрократичну систему) і прогресивне (орієнтоване на реформістсько-ліберальний курс) – діалектична концепція конфлікту

Козер: конфліктний функціоналізм (позитивна і негативна функції конфлікту)

Дівайн: концепція поміркованого конфлікту, який існує в межах консенсусу

13. Концепція демократизації/демократичного транзиту

Політична модернізація – соціальні та інституційні перетворення, пов’язані з переходом від одного типу політичної системи до іншого – від традиційного до сучасного суспільства.

Політичний транзит – соціальні та інституційні перетворення, пов’язані з переходом від тоталітарних і авторитарних режимів до демократичних способів управління і навпаки.

Лінц, Степан, Штомпка

18. Народницькі, монархічні та державницькі концепції української політології. Роль соціалістичних ідеалів в формуванні української думки.

Дата добавления: 2015-05-07