Порядок формування АПУ 2 страница

Послуги, що надаються аудиторами, поділяються на атестовані (що вимагають надання аудиторського висновку, перш за все — це власне аудит) і на неатестовані (що не вимагають надання аудиторського висновку). Окрім трьох видів аудиту (і перш за все аудиту бухгалтерської звітності), до атестованих послуг аудиторів та аудиторських фірм належать:

а) контроль правильності, який проводиться меншими обсягами перевірки, ніж при аудиті. Контроль правильності часто будується на аналізі ефективності внутрішньогосподарського контролю економічного суб'єкта, що перевіряється, або, рідше, на наданні аудитором висновку про прогнозовані перспективи роботи клієнта (також заснованих на перевірці детальних бізнес-планів та інших прогнозованих тверджень адміністрації);

б) оглядова перевірка. У порівнянні з аудитом або контролем правильності вона проводиться за скороченою програмою. Наприклад, оглядова перевірка застосовується для квартальної бухгалтерської звітності відкритих акціонерних товариств та інших економічних суб'єктів при аудиторському супроводі бізнесу клієнта, хоча практика свідчить, що існує попит на оглядові перевірки і річну бухгалтерську звітність;

в) узгоджені з клієнтом процедури. У відповідності з замовленням клієнта аудитор може перевірити окремі ділянки звітно-аналітичної роботи клієнта. Наприклад, це може бути раптове зняття залишків по касі з подальшою перевіркою касових операцій або підтвердження реальності дебіторської заборгованості, або оцінка активів і пасивів економічного суб'єкта ("вартості фірми"), структурних підрозділів фірми та інше.

До неатестованих (що не вимагають надання аудиторського висновку) належать послуги, за якими формальна звітність аудитора безпосередньо на адресу клієнта відсутня. Серед них:

а) відновлення та ведення бухгалтерського обліку; складання бухгалтерськоїзвітності, а також звітності щодо цінних паперів, проспектів емісії тощо;

б) податкове планування та оптимізація оподаткування, складання декларацій про доходи та представлення інтересів клієнта в податкових службах;

в) консультаційні послуги, що надаються зазвичай не тільки в сфері бухгалтерського обліку і податків, а й щодо комп'ютерних систем, технології виробництва і навіть при наборі кандидатів на керівні посади.

1.2. Суб'єкти аудиторської діяльності

Аудиторська діяльність - це один із видів підприємницької діяльності, суб'єкта­ми якої можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Фізичні особи

Фізичними особами, що займаються аудиторською діяльністю, можуть бути гро­мадяни України, які мають кваліфікаційний сертифікат на право провадити ауди­торську діяльність на території України. За Законом України "Про аудиторську діяльність" аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку. Для здій­снення аудиторської діяльності одноособове аудитор повинен, маючи чинний сер­тифікат аудитора, зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності у виконав­чому комітеті міської, районної ради або районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцем проживання даного суб'єкта та в Аудиторській па­латі України як суб'єкт аудиторської діяльності.

Порядок реєстрації фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності

Громадяни, які мають намір займатися підприємницькою діяльністю без ство­рення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифі­каційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових плате­жів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявно­сті всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше як п 'яти ро­бочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести да­ні з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифіка­ційним номером фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів.

У п'ятиденний термін від дати реєстрації органи державної реєстрації направля­ють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповід­ному державному податковому органу й органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за ви­бором суб'єкта підприємницької діяльності й за згодою цих банків у порядку, встано­вленому Національним банком України.

Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках суб'єкт підприєм­ницької діяльності зобов'язаний надіслати державному податковому органу, в якому він обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових платежів). Таке повідо­млення протягом трьох робочих днів від дня відкриття або закриття рахунка (рахуючи день відкриття або закриття) подається особисто або надсилається на ад­ресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення.

Юридичні особи

Юридичними особами аудиторської діяльності є аудиторські фірми, створені на основі будь-яких форм власності (за винятком відкритих акціонерних товариств). Законом України "Про аудиторську діяльність" передбачені особливі умови створен­ня аудиторських фірм: загальний розмір частки засновників (учасників) аудитор­ської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30%; в аудиторській фірмі повинен працювати хоча б один сертифікований аудитор; керів­ником фірми може бути тільки сертифікований аудитор.

Для здійснення аудиторської діяльності аудиторська фірма повинна бути заре­єстрована як суб'єкт підприємницької діяльності у виконавчому комітеті міської, ра­йонної ради або в районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за міс­цезнаходженням та в Аудиторській палаті України як суб'єкт аудиторської діяльності.

Порядок реєстрації юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності юридичні особи подають такі документи:

— рішення власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

— статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;

— реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

— документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

— документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

При підготовці установчих документів слід пам'ятати, що Закон України "Про аудиторську діяльність" забороняє аудиторам безпосередньо займатися торговель­ною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їхнього права от­римувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Зразки установчих документів наведені в додатках 1, 2, 3.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які мають бажання займатися аудитор­ською діяльністю, повинні зареєструватися в Аудиторській палаті України.

Порядок внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособова на­дають аудиторські послуги.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про аудиторську діяльність" Аудиторська палата України веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособове нада­ють аудиторські послуги.

Згідно з п. 2.1 Положення про Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одно-особово надають аудиторські послуги, затвердженого рішенням Аудиторської пала­ти України від 31.10.2000 р. (протокол № 95) зі змінами та доповненнями від 26.12.2001 р. (протокол № 105), крім заяви суб'єкта підприємницької діяльності для підтвердження даних, необхідних для внесення до Реєстру, новостворені суб'єкти аудиторської діяльності — аудиторські фірми — подають до секретаріату Аудитор­ської палати України нотаріально засвідчені копії статутних документів.

Для внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособове нада­ють аудиторські послуги, суб'єкти аудиторської діяльності подають заяву до Ауди­торської палати України, до якої додають:

фізичні особи:

4реєстраційну картку;

4нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію;

4копію сертифіката аудитора;

4засвідчену копію трудової книжки;

4відгук регіонального відділення (РВ) АПУ (РВ САУ) на подані документи;

4документ про оплату за внесення до Реєстру.

юридичні особи:

4реєстраційну картку;

4нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію;

4нотаріально засвідчені копії установчих документів;

4копії сертифікатів аудиторів;

4копію довідки органів статистики;

4документ про призначення керівника аудиторської фірми;

4відгук РВ АПУ (РВ САУ) на подані документи;

4документ про оплату за внесення до Реєстру.

Зразки заяви та реєстраційної картки на внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, наведеш в додатках 4, 5, 6.

Суб'єкти аудиторської діяльності наділені відповідними правами, мають обов'яз­ки, обумовлені Законом України "Про аудиторську діяльність", та несуть відпові­дальність за неякісне виконання аудиторських послуг.

Права суб'єктів аудиторської діяльності

Права аудиторів і аудиторських фірм:

P самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодав­ства, наявних норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;

P отримувати необхідні документи, які стосуються предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб. Треті особи, які мають у своєму розпорядженні доку­менти стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (ауди­торської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

P отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

P перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва су­б'єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних ро­біт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

P залучати фахівців різного профілю на договірних засадах до участі в перевірці.

Обов'язки суб'єктів аудиторської діяльності

Аудиторські фірми (аудитори) зобов'язані:

P належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтер­ського обліку і звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;

P повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітно­сті (тобто тих, із ким укладений договір);

P зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати відомостей, що є комерційною та­ємницею, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

P відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України.

Відповідальність суб'єктів аудиторської діяльності

Відносини між аудиторською фірмою (аудитором) і клієнтом регулюються нор­мами цивільного законодавства. У відповідності зі ст. 25 Закону України "Про ауди­торську діяльність" за неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор несе цивіль­ну відповідальність, яка передбачає відшкодування заподіяних збитків із вини аудитора. До цивільної відповідальності аудиторські фірми (аудитори) притягують­ся за рішенням суду (господарського суду). Такі судові справи стосуються тих пере­кручень звітності, яких аудитор не зміг виявити, в результаті чого клієнт зазнав збит­ків у вигляді сплати штрафів, пені. Клієнт у цьому випадку стверджує, що аудитор зміг би знайти ці перекручення, якби не його недбалість. Тобто головне звинувачен­ня, як правило, стосується рівня ретельності виконання зобов'язань аудитором.

За звичайними цивільно-правовими угодами сторони несуть відповідальність тіль­ки одна перед одною, а аудитор несе відповідальність перед клієнтом і перед третіми особами, які є користувачами фінансової звітності клієнта, засвідченої висновком аудитора. Ця специфіка відповідальності аудитора закладена в меті аудиту: засвідчити достовірність, повноту і законність поданої інформації щодо дій і подій суб'єкта господарювання з метою зменшення ризику користувачів інформації. Аудиторська фірма (аудитор) може нести відповідальність перед третьою особою, якщо позивач зазнав збитків у результаті того, що він поклався на фінансову звітність, яка ввела йо­го в оману. До таких осіб належать наявні та потенційні акціонери, постачальники, банкіри, інші кредитори, службовці тощо. Типовий випадок такого роду може статися тоді, коли банк не може повернути позики через неплатоспроможність клієнта, пози­тивну платоспроможність якого попередньо підтвердила аудиторська фірма своїм вис­новком. Банк може вимагати, щоб аудиторська фірма відшкодувала заподіяні збитки, посилаючись на те, що аудит був проведений із неналежною ретельністю.

Аудитор (фізична особа) може бути притягнутим і до кримінальної відповідаль­ності, якщо його визнають винним у кримінальних злочинах. Особливо це стосуєть­ся випадків, коли порушуються вимоги законодавства щодо цінних паперів.

Кримінальна відповідальність настає в разі навмисного приховування істини з ко­рисливою метою.

Професійна відповідальність аудитора визначається у:

Ø попередженні;

Ø припиненні дії сертифікату на строк до одного року;

Ø анулюванні сертифікату.

Аудитор, який працює в аудиторській фірмі і пов'язаний із нею трудовими пра­вовідносинами, у разі неналежного виконання своїх обов'язків може бути притягне­ний до відповідальності за нормами трудового права (догана, звільнення, обмежене відшкодування заподіяних фактичних збитків).

Класифікація відповідальності суб'єктів аудиторської діяльності показана на рис. 1.6.

Відповідальність аудиторів настає у разі неякісного виконання своїх обов'язків, яке проявляється у:

Ø неправомірному використанні (невикористанні) нормативної бази (законо­давчих та інших актів із бухгалтерського обліку, оподаткування та офіційних пояснень до них);

Ø арифметичних помилках;

Ø втратах або псуванні документів, отриманих аудитором;

Ø навмисних діях або бездіяльності аудитора чи його працівників, спрямова­них на заподіяння шкоди замовнику, а також будь-яких діях (бездіяльності) з ознаками кримінального діяння, змови;

Ø діях працівників аудитора в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або їх наслідках;

Ø порушенні (розголошенні) або використанні із власною метою аудитором будь-якої конфіденційної інформації, що стала йому відома при наданні ауди­торських послуг.

Для того щоб уникнути судового переслідування, аудиторам рекомендується дот­римуватися таких правил:

Ø перед початком роботи аудитор повинен письмово повідомити клієнта про власне розуміння обов'язків і про те, які об'єкти будуть перевірені;

Ø встановити помилки в роботі клієнта в попередніх звітних періодах;

Ø неухильно дотримуватися вимог бухгалтерських і аудиторських стандартів;

Ø розуміти, що суди чекають від представників вільної професії поваги до норм права і справедливості, навіть якщо вони не відповідають стандартам професійної етики;

Ø ставити якість своєї роботи вище за піклування про збільшення доходів своєї фірми;

Ø бути особливо обережним, перевіряючи фірми, що мають фінансові трудно­щі (такі фірми намагаються надати викривлену фінансову звітність).

Аудитори повинні вживати заходів щодо мінімізації своєї відповідальності. До цих заходів можна віднести такі:

Ø мати справу тільки з чесними клієнтами;

Ø наймати кваліфікований персонал, який слід адекватно підготувати, і постій­но контролювати якості його роботи;

Ø дотримуватися професійних стандартів;

Ø зберігати незалежність;

Ø розуміти, який бізнес веде клієнт, тобто знати специфіку господарських опе­рацій фірми;

Ø підтримувати високу якість аудиту;

Ø правильно документувати роботу;

Ø оформити документи, що визначають взаємні обов'язки аудитора і клієнта;

Ø зберігати конфіденційність стосунків, тобто не розкривати інформації про свого клієнта стороннім особам;

Ø забезпечити адекватний страховий захист;

Ø користуватися кваліфікованими юридичними консультаціями.

Воднораз, аудитор не застрахований від помилок та невиявлення перекручень звітності, фактів обману тощо. З метою запобігання негативним наслідкам для ауди­торської фірми в розвинених країнах здійснюється страхування професійної і ци­вільної відповідальності. Це стало обов'язковим видом страхування.

Рис. 1.6. Класифікація відповідальності субєктів аудиторської діяльності

1.3. Управління аудиторською діяльністю

Процес регулювання аудиторської діяльності в різних країнах має певні особли­вості. Зокрема нині можна визначити два підходи до створення нормативно-право­вої бази регулювання аудиторської діяльності:

1) державна законодавча ініціатива і державне регулювання;

2) законодавча ініціатива громадських професійних організацій і регулювання спільно з державою.

Перший підхід до регулювання аудиторської діяльності характерний для країн континентальної Європи і Росії. Суть цього підходу полягає в тому, що держава са­ма розробляє і затверджує законодавчі акти і нормативи аудиту, здійснює реєстра­цію аудиторів і аудиторських фірм, а також контроль за їх діяльністю.

Другого підходу дотримується Англія, США та деякі інші країни, тому він одержав наз­ву англо-американського підходу. Основною особливістю цього підходу є те, що процес ре­гулювання діяльності здійснюється з ініціативи громадських професійних організацій.

Управління аудиторською діяльністю в Україні

В Україні регулювання аудиторської діяльності здійснюється у відповідності з англо-американським підходом. Так, з ініціативи Спілки аудиторів України (САУ) Верховною Радою України був підготовлений і прийнятий 22.04.93 р. Закон "Про аудиторську діяльність". Після його прийняття була створена Аудиторська палата України (АПУ) як незалежний самостійний орган на засадах самоврядування.

Спілка аудиторів України

Спілка аудиторів України - це громадська організація, яка включає на добровіль­них засадах чинних аудиторів. Мета діяльності САУ — об'єднати зусилля аудиторів для захисту їхніх законних прав, інтересів та сприяти розвитку аудиторської діяльно­сті в Україні. У своїй діяльності САУ керується статутом САУ, прийнятим з'їздом аудиторів України 14 лютого 1992 р. (протокол № 1). Кошти спілки— вступні та членські внески членів САУ; добровільні внески та відрахування трудових колективів; прибутки від діяльності підприємств, заснованих САУ; інші надходження, не заборо­нені законом. Аудиторська палата України (АПУ) та Спілка аудиторів України (САУ) регулюють питання, пов'язані з підготовкою, діяльністю і професійним захи­стом аудиторів. Організаційна структура САУ показана на рис. 1.7.

Рис. 1.7. Організаційна структура Спілки аудиторів України

Аудиторська палата України

Діяльність Аудиторської палати України регламентується статутом АПУ, прий­нятим на засіданні АПУ 28 жовтня 1993 р. Аудиторська палата України — це незалеж­ний самостійний орган, метою якого є сприяння розвитку, вдосконаленню та уніфі­кації аудиторської справи в країні. АПУ є юридичною особою, має свою печатку, емблему та іншу атрибутику, рахунки в банку. Структура АПУ показана на рис. 1.8.

АПУ формується шляхом делегування до її складу п'яти представників від про­фесійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації Украї­ни, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Рис. 1.8. Структура Аудиторської палати України

Фахівці від навчальних, наукових та інших організацій делегуються за їх згодою професійною громадською організацією аудиторів України в кількості п'яти пред­ставників і по одному представнику за пропозицією Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку Украї­ни, Міністерства статистики України та Міністерства юстиції України. Порядок де­легування до АПУ визначається з'їздом, правлінням, колегією або іншим вищим ке­рівним органом установ та організацій, які уповноважені на це Законом України "Про аудиторську діяльність" із дотриманням вимог ст. 12 Закону. Загальна кіль-кість членів АПУ становить двадцять осіб.

Персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації в кількості не менше як три члени. Ротація здійснюється на підставі визначення особистого рейтингу членів АПУ шляхом таємного анкетування аудиторів України відповідно до Положення про ротацію, яке затверджує АПУ.

Призначення нових членів АПУ замість вибулих здійснюється у встановленому порядку з дотриманням вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" та по­ложень статуту АПУ.

Функції АПУ

Аудиторська палата України здійснює сертифікацію і реєстрацію суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю; затверджує норми і стандарти аудиту й програми підготовки аудиторів; веде Реєстр аудиторських фірм та ауди­торів, які одноосібне надають аудиторські послуги; створює на території України регіональні відділення, визначає їх повноваження і контролює їх діяльність; вста­новлює розмір плати за проведення сертифікації осіб, які претендують на отри­мання сертифіката; розглядає скарги на діяльність окремих аудиторів та аудитор­ських фірм із питань їх компетенції; застосовує до аудиторів стягнення за неналежне виконання своїх професійних обов'язків у вигляді попереджень, припи­нення дії сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката; сприяє виданню нормативних, методичних та інших матеріалів із питань аудитор­ської діяльності.

Засідання та прийняття рішень АПУ

Усі рішення АПУ приймаються на її засіданнях простою більшістю голосів за на­явності двох третин її членів. Рішення з питань затвердження статуту, внесення змін та доповнень до нього приймаються двома третинами голосів від загальної кількості членів АПУ. При рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий. Засідання АПУ веде головуючий, функції якого виконують по черзі всі члени АПУ в алфавітному порядку їхніх прізвищ. Порядок проведення засідань АПУ визначається регламентом, який затверджується АПУ. В окремих випадках, на підставі письмової пропозиції не менш як п'яти членів АПУ, рішення можуть прий­матися шляхом письмового опитування усіх членів АПУ. Порядок проведення пись­мового опитування членів АПУ з метою прийняття відповідних рішень визначаєть­ся Регламентом.

Секретаріат АПУ

Ведення поточних справ в АПУ здійснює секретаріат, який очолює завідувач. За­відувач секретаріату АПУ призначається рішенням АПУ. Повноваження завідувач секретаріату АПУ, його права та обов'язки визначаються Положенням про секрета­ріат АПУ, яке затверджується АПУ. Завідувач секретаріату несе персональну відпо­відальність за ефективне використання майна та коштів АПУ і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членів. Діловодство, бухгалтер­ський облік та інші види робіт із забезпечення діяльності АПУ можуть виконувати окремі особи на договірних умовах.

Дата добавления: 2015-05-09