Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Суспільна мораль та морально-психологічний стан сучасного населення України




Одним із головних дискусійних питань, які стояли і донині стоять перед науковцями, є вирішення того, що домінує у факторах, які визначають соціально-економічний стан суспільства: духовно-моральні чи матеріальні фактори. Якщо у минулому представники східнослов’янської філософсько-економічної думки вважали моральний, культурний капітал суспільства домінантними факторами розвитку суспільства, зараз серед українських науковців це положення є досить спірним. Хоча серед вітчизняних вчених є ті, які вже досить голосно стверджують, що саме рівень моральності суспільства визначає рівень його соціально-економічного розвитку. І особливо це ті вчені, які впродовж останніх десятиріч досліджують моральний стан нашого суспільства.

Ще декілька років тому український соціолог Є. Головаха, аналізуючи дані моніторингового дослідження інституту «Українське суспільство на рубежі ХХІ століття», дійшов висновку щодо «аморальної більшості», яка сформувалася в українському суспільстві. На думку вченого, саме такий моральний стан суспільства є визначальним соціальним чинником глибокої, перманентної економічної і політичної кризи в Україні, причиною неефективності демократичних реформ [94].

А директор Інституту соціології НАН України, д.е.н.В. Ворона зазначає, щодослідження соціально-економічного розвитку України за роки незалежності дає змогу зробити висновок, що моральний чинник є одним із головних у підвищенні ефективності економіки, а моральність керівництва країни має вищу цінність, ніж професійні знання чи партійна належність[109, с. 4].

Якими ж рисами характеризується стан суспільної моралі сучасного українського суспільства? Що є причиною такого стану і яким чином цей стан впливає на соціально-економічний розвиток нашої держави? У відповіді на ці питання звернемось до результатів досліджень суспільної свідомості за даними щорічних соціологічних досліджень, які проводяться Інститутом соціології НАН України.

Як відомо, ядро суспільної свідомості складають цінності, ціннісні орієнтації населення. Ми зазначали, що історично притаманною особливістю суспільної свідомості для націй - носіїв православної культури був пріоритет духовно-моральних цінностей та соціальних цінностей над цінностями матеріальними. І хоча за часів радянської влади духовні цінності (цінностівіри)не визнавались, досить високу значимість мали цінності життя згідно з совістю, служіння народу, Батьківщині, цінність праці (передусім праці заради суспільства, Батьківщини).

Що ж відбулося за часи соціально-економічних та культурних перетворень з цінностями сучасного українського суспільства?

Результати щорічного соціологічного моніторингу Інституту соціології НАНУ показують особливості ціннісного портрету сучасного українського суспільства (див. додаток Ж). Як ми бачимо з табл. Ж.1, з двадцяти ціннісних пріоритетів за ступенем важливості на перші місця українці ставлять такі цінності, як міцне здоров’я – 1 місце; матеріальний добробут – 2 місце; міцну сім’ю – 3 місце; благополуччя дітей – 4 місце [364, с. 287] Таким чином, ядром ціннісної системи сучасного українського суспільства є загальнолюдські цінності приватного життя. У той же час в суспільній свідомості спостерігається значне зниження значимості духовно-моральних (в опитуванні вони подані як участь у релігійному житті, що взагалі не досить коректно і неповно відображує духовно-моральні цінності) та соціальних цінностей. Також більш низьке місце в ієрархії цінностей займають ті, які спрямовані на удосконалення особистості (освіта, інтелектуальний розвиток, розширення культурного кругозору). Тобто у суспільній свідомості відбулася зміна ціннісних орієнтацій: цінності духовно-морального, соціального характеру витіснились матеріальними цінностями, прагненням до власного комфорту (див. табл. Ж.2).

Не посідає належного місця в системі цінностей населення України і освіта. До того ж існує тенденція до зниження її значення — пріоритетною у 2008 р. її вважають лише 4,6 % опитаних у порівнянні з 24,8 % 2005 р.. Тому не дивно, що, за даними Світового банку, кожне п’яте підприємство в Україні називає однією з основних перепон для себе - недостатні знання й навички присутніх на ринку праці людей. В Україні ця частка вища за інші країни з перехідною економікою Східної Європи і колишнього СРСР.

Особливе занепокоєння викликає ціннісний портрет сучасної української молоді. Хоча для більшості важливими є такі традиційні цінності, як сім’я та робота, досить суттєві зміни відбулися у ставленні до роботи. Так, для 92 % молоді важлива «висока оплата праці» і лише для 28 % - «суспільна корисність роботи», важливе значення також має кар’єра. Тоді як молодь, вихована у радянському суспільстві, головним у житті вважала роботу, що приносить користь суспільству (у 1970-1980 роках це відзначало 65,9 % молоді) [394, 435]. Але якщо зарплата, кар’єра стають головними критеріями оцінки праці, це свідчить про морально нездорове суспільство, в якому праця перестала бути головним чинником процвітання більшості населення і країни в цілому, створенням нового, джерелом власного удосконалення.

Також викликають занепокоєння тенденції до посилення егоїстичних мотивів у молодіжному середовищі [435], морального релятивізму, відчутна перевага матеріальних мотивів діяльності. Тривожною тенденцією є усунення на другий план колективістських цінностей (допомога іншим людям, сприяння розвитку суспільства тощо) [394].

На жаль, для більшості молоді стійким „базисом” існування тепер може бути тільки особисте життя й індивідуалістські цінності. У цілому ж виділяються дві групи молоді. Перша – ті, які хоча і відносять на останнє місце цінність суспільно-корисної праці, політичної активності, але зберігають моральні підвалини, що регулюють особисте і сімейне життя. Друга - ті, які взагалі лишились без морального і соціального фундаменту свого життя і ні в що не вірять. Їх ідеал – комфорт, добробут, задоволення будь-якою ціною. В умовах соціально-економічної кризи ця частина молоді може розглядатися як „втрачене покоління” [271, с. 87].

Тобто у цінностях суспільства відбулися значні зміни. Ті цінності, які були основою нашої цивілізації (духовно-моральні, соціальні, творчі), визначали особливість її буття, у т.ч. господарського, зараз витіснились матеріальними цінностями. Це логічно призвело до суттєвих змін в економічній поведінці усіх соціальних груп населення.

Українські соціологи зазначають, щонинішній стан суспільної психіки, на жаль, характеризується розхитаністю нормативно-ціннісних засад, високим потенціалом руйнівних тенденцій у свідомості і поведінці людей, суперечливим еклектичним поєднанням прогресивних та консервативних елементів світобачення практично усіх суспільних груп і прошарків. У суспільній свідомості сформувалися і зберігають домінуюче становище такі настрої, як розчарування, збентеженість, непевність, нігілізм, збайдужілість, що є наслідком деморалізації українського суспільства, поширеності явищ бездуховності та аномії [291, с. 243 - 244].

Такий висновок підтверджують дані численних соціологічних досліджень (див. табл. Ж.3 – Ж.4). Протягом 1992- 2009 рр. понад 80 % населення України було схильне до стану аномійної деморалізованості. Зокрема, це показало одне із останніх досліджень - опитування «Громадська думка в Україні – 2009», проведене Інститутом соціології НАНУ у 2009 р. за методом «омнібусу». У дослідженні як емпіричний референт, що мав відобразити якість суспільної моралі, використано запитання про те, яким чином більшість людей ладна задовольняти власні інтереси. Розподіл думок тих, хто відповів на запитання, наведено у таблицях В.3, В.4 додатку В.

Як видно з отриманих результатів, респонденти досить песимістично налаштовані щодо оцінки (а по суті, самооцінки) моральності тих засобів, якими їхні співгромадяни здатні скористатися для задоволення власних потреб і досягнення життєвого успіху. всі ці відповіді можна поширити і на господарську діяльність, адже вона є основою задоволення основних потреб.

Отже, понад 88 % опитаних вбачають у більшості людей з оточення тих, хто не зупиниться перед порушенням моральних і правових норм, якщо цього вимагатимуть їхні інтереси; при цьому майже половина з них певні, що більшість сучасників скористаються будь-якими засобами задля досягнення власних цілей. Лише кожний восьмий респондент вважає, що правові й моральні заборони переважають у свідомості сучасників як життєві орієнтири у порівнянні з побоюванням отримати матеріальний зиск. Тож мусимо констатувати помітну моральну деградацію суспільства, котра, якщо ця негативна тенденція не буде подолана, здатна призвести до повного морального банкрутства і руйнації навіть тих непевних інституційних засад громадянського суспільства, які існують на сьогодні. Про яке відродження економіки країни може йти мова за умов такого стану суспільної моралі?

Але зовсім по-іншому виглядає оцінка респондентами власної моральності. Так, 50,4 % опитуваних певні, що завжди у своїх діях дотримуються моральних та правових норм, 45,3 % опитуваних визнали, що здатні їх порушити задля власних інтересів, але все ж таки прагнуть дотримуватись норм моралі та права, і тільки 4,3 % відверто заявили про готовність до будь-яких вчинків задля досягнення своїх життєвих цілей. Такий контраст між баченням оточення і себе цілком очікуваний. Він вказує у т.ч. на те, що споконвічні моральні регулятори ще діють, забезпечуючи якщо не справжню добропорядність, то принаймні прагнення «виглядати пристойно». Але, на жаль, в суспільстві вже сформувався певний «нормативно аморальний» прошарок, про це свідчить порівняно невелика частка (4,3 %) респондентів, які відкрито декларують нехтування моральними і правовими нормами, якщо ті стануть на заваді задоволенню їхніх інтересів [291, с. 245].

Взагалі, зростання цинізму у суспільстві є цілком закономірним явищем: стан загальної аномії не може тривати невизначено довго, і на зміну соціальній дезорієнтації приходять нормативні і ненормативні реакції на аномію. Такого роду реакції були спостережені вже на першому стані пострадянських трансформацій в дослідженнях доктора соціологічних наук Н. Паніної, проведених із застосуванням шкал соціального цинізму і авторитаризму. Про це свідчать дані моніторингових опитувань, проведених в 1992 і 2006 рр. (див. табл. Ж. 5). У 1990-ті роки помітно підвищився рівень соціального цинізму як ненормативної реакції на аномію, тоді як показник авторитаризму (нормативна реакція) залишився практично незмінним. Це свідчить насамперед про те, що аномійна деморалізація спричиняє послідовне руйнування моральних основ регуляції соціальної поведінки [50].

Громадяни України розчарувалися у сьогоденні та з песимізмом дивляться у майбутнє. Суспільство, в якому живуть українці, вони переважно оцінюють вкрай несправедливим чи несправедливим (81 % опитуваних), тільки 17,4 % дають йому нейтральну оцінку і лише 1,6 % респондентів вважають наше суспільство справедливим. Більше того, у середньостроковій перспективі песимізм українців домінує над оптимізмом. Майже 58 % упевнені, що і через десять років такий стан справ не зміниться. Близько 18 % узагалі вважають, що стане лише гірше, і лише чверть населення вважає, що ситуація зміниться і відносини стануть більш справедливими [471, с. 89].

Ще більш яскравими є уявлення українців про можливості досягнення високого становища в суспільстві. Ані високий інтелект чи здібності, ані чесність та принциповість не займають перших місць у списку того, що забезпечує верхні щаблі в суспільстві. Більше половини опитаних вважають, що забезпечити соціальне визнання можуть заможні та впливові родичі. Це доволі логічний висновок. Адже протягом усієї новітньої історії України саме родинні зв'язки були визначальними для більшості керівників держави при доборі ними кандидатур на ту чи іншу відповідальну посаду.

При цьому ресурси, які наші громадяни вважають найбільш дієвими для досягнення високого соціального становища в нашій країні, суттєво різняться від тих, що, на погляд респондентів, є важливими у реаліях західного світу (див. табл. Ж.6). В Україні до таких ресурсів зараховують передусім наявність впливових родичів та друзів, уміння обходити закон, походження з родини з високим соціальним становищем та заможність батьків. На цьому фоні малопотужними видаються такі суттєві для країн Заходу ресурси, як високий інтелект та здібності, хороша освіта, знання іноземних мов, чесність та принциповість, вишукані манери [45, с. 238]. Це ще раз свідчить про те, що, орієнтуючись на західну модель розвитку, культуру, ми, на жаль, сприйняли не найкращі її зразки, а модель авантюрного, спекулятивного капіталізму, чуттєвої культури. На думку населення, вирішальну роль у житті українського суспільства від 1992 року і донині віді­грають: мафія, злочинний світ (33 %), чиновники (30 %), підприємці й бізнесмени (34 %) та лідери політичних партій (37 %). Народ-виробник тут, виявляється, «ні до чого»! [94, с. 11].

Важливою характеристикою суспільної свідомості є стан відповідальності. Ситуація системної безвідповідальності «на верхах» має своїм закономірним наслідком не лише її поступове унормування на рівні повсякденних практик, а й дистанціювання громадян від політики, поширення в суспільстві настроїв апатії, песимізму та цинізму на тлі все ще стійких патерналістських настанов широких верств населення. Як показали дані опитування Інституту соціології НАНУ (див. табл. Ж.7 – Ж.9), більшість респондентів (близько 60 %) не відчувають особистої відповідальності щодо стану справ у країні або навіть у своєму поселенні, а дещо понад 10 % опитаних важко визначитися з цим питанням.

Отже, на жаль, ми маємо морально деградоване суспільство. Моральна деградація пронизує всі соціальні прошарки і групи суспільства. Але особливо небезпечним є те, що аморалізм і цинізм глибоко уразив людей, які перебувають при владі, причому укорінився у всіх ешелонах влади, найвищих включно. Люди звикають до аморальності. Ненормальна, девіантна поведінка стає повсякденною нормою.

Після зміни суспільного ладу та корінної перебудови соціальних відносин населення не отримало головного - ціннісно-культурної матриці, яка б ці відносини регулювала. Стара матриця відкинута, а нова має не інтерналізований, а усього лиш декларований характер. Більше того, головні категорії нової ціннісно-культурної матриці дуже скомпрометовані тими політиками, які найголосніше проголошували прихильність до них. А на фоні цього йде активне нав’язування через усі ЗМІ, і взагалі культурний простір аморального способу життя. У результаті ціннісний вакуум, що утворився на соцієтальному рівні, у деякої частки населення поступово заповнюється цінностями, які не сумісні з життям або з життям виключно для себе, а в деякої так і залишається вакуумом. Населення не бачить реальних альтернатив та й самих носіїв нових орієнтирів, тож, поряд із розчаруванням, воно дедалі глибше поринає в ескапізм, апатію та розгубленість. І необхідно розуміти, що в такому стані, як сьогодні, Україна не зможе протриматися нескінченно довго.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-09; Просмотров: 1274; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.015 сек.