Декоративне мистецтво

Музика.

Живопис.

США: Е. Уорнхолл, Р. Раушенберг (хеппенінг), Р. Гамільтон, Р. Ліхтенштейн.

СРСР (Росія): В.І. Рижих.

Архітектура. США: Л. Кролл.

США: Д. Кейлж, Мадонна, М. Джексон, Принс, М. Кері, У. Хьюстон, П. Янг, Т. Тернер. Блюз М. Уотерс, Дж. Текері; ритм-енд-блюз М. Уотерс. Рок-н-рол А. Крадап, Б. Хейлі платівка “Рок цілодобово” (Rock Around the Clock), Е. Преслі, Дж. лі Льюїс, Б. Холі, Л. Ричард, Ч. Беррі, Б. Дідлі, Ф. Доміно. Фанк: Дж. Браун, С. Стоун, Дж. Клінтон, Т. Брекстон, К. Агілера, Б. Спірс, група “Ті-Ел-Сі”. Англія: Т. Стіл. Біт: Бітлз (The Beatles) і Роллінг стоунз (Rolling Stones); Пінк-Флойд “Ісус Христос – суперзірка” (рок-опера). Іспанія: Е. Іглесіас. Колумбія: Шакіра. Мексика: Р. Мартін. Франція: Дж. Холлідей. Швеція: диско “АББА”. Росія: диско: А. Пугачова, Ф. Кіркоров. Рок: А. Макаревич, група “Машина часу”; Б. Гребенщиков, група “Акваріум”; А. Шевчук, група “ДДТ”; В. Бутусов, група “Аукціон”. Україна: диско: Н. Могилевська, В. Павлик, група “Скрябін”, Т. Кароль. Рок: О. Скрипка, група “ВВ”(Воплі Водоплясова), С. Вакарчук, група “Океан Ельзи”. Етно-рок: Р. Лижичко.

ШАНСОН – це французька пісня в усіх її історичних і жанрових різновидах (у широкому значенні цього слова). У минулі століття – це кантілени, балади, а в ХХ ст. – романси, соціальні пісні на злободенні теми.

Франція: Ф. Лемарк, Е. Піаф, Ж. Беко, Ш. Азнавур, С. Адамо, М. Матьє. Росія: М. Круг, К. Огоньок, О. Новиков, В. Токарев, Л. Успенська.

БАРДИ – автори слів і музики пісень.

Росія (СРСР): О. Галич, Б. Окуджава, Ю. Візбор, В. Висоцький.

КОНЦЕПТУАЛІЗМ – концептуальне мистецтво: боді-арт, ленд-арт, перформанс, відеоарт – реакція на абстракціонізм та мінімалізм. Засновник Дж. Кошут.

Живопис. Росія: Б. Смирнов, В. Пивоваров, І. Кабаков (канцелярський примітив).

Архітектура

США: Дж.Б. Пост, В. ле Б. Дженні (ідея хмарочосів). Р. Вентурі (підпорядкування будівлі довкіллю, натяк на архітектуру минулого, повернення орнаменту); Ф.Л. Райт. Франція: Ле Корбюз’є ( ідея лінійних міст).

Україна: А. Бокотей (скульптор, маляр, майстер кольорової пластики, гутне скло). Вітражі: “Вікно” – об’єднання художників (О. Янковський). Меблі: І. Король ( санаторій “Карпати” в Трускавці).

Постмодернізм як форма естетичних експериментів ХХ ст.:

світоглядні основи, витоки, етапи, сутність, ідеал,

мета, основні риси, естетична специфіка

ПОСТМОДЕРНІЗМ (англ. postmodernism) – назва новітніх течій сучасного мистецтва (єдиного визначення не існує), напрямок у художній культурі другої половини ХХ ст., реакція на кризу модернізму. У програмі постмодернізму – критика раціоналізму (розум має не пізнавати істину, а інтерпретувати, тлумачити світ як текст); затвердження нових абсолютних форм творчості, елітаризм; культурна орієнтація на “деконструкцію, децентрацію, переривання, розбіжності, розсіювання”. Мистецтво не сприймається як щось “серйозне”, навпаки, йому притаманні естетика беззмістовного та потворного. Постмодернізм використовує подвійний код (два пласти тлумачення), доступний лише ознайомленій та освіченій людині.

Термін введений Дж. Гаднатом у 1949 р. “Постмодерністський будинок” – А. Тойнбі так визначив культуру Європи після нового часу.

Теоретики постмодернізму: італієць У. Еко (концепція іронічного прочитання минулого), 1970-ті рр.; Ж.-Ф. Ліотар (французький філософ), 1979 р.: “Можливість і необхідність розриву з традицією та встановлення нового способу життя і мислення (не подолання минулого, а його “ повторення”); переробка чогось “першозабутого”; Ж. Дерріда.

Постмодерністська культура (з 1960-х рр.) пов’язана з переходом до “інформаційного суспільства”; культура виживання, гармонійного співіснування.

Захід – генератор споживацької ідеології. Схід – традиційні суспільства й традиційні культури. Уся історія людства до ХХ ст. характеризується “поглинанням” цивілізацією Заходу цивілізації Сходу, прищепленням західної культури на східному ґрунті. Дві тенденції – інтеграція, та збереження культур Сходу і Заходу.

Витоки постмодернізму: футуризм, кубізм, дадаїзм, сюрреалізм, конструктивізм.

Світоглядні засади постмодернізму.

На кінець ХХ ст. нові уявлення про єдність світу, в якому кожний елемент дорівнює за значущістю решті елементів, і людина є одним із багатьох елементів цієї єдності.

Ніцшеанство (Ф. Ніцше) – філософія надлюдини. Неофрейдизм (Е. Фромм) – філософська течія, оформленню якої сприяла поява нового виду хвороб – “синдром менеджера” (менеджери, спеціалісти, професіонали, службовці страждали від перевтоми, потребували захисту від шкідливого впливу суспільства; нарікали на невдачі, неспокій, самотність, непристосованість). Теорії культури (І. Хейзінга, М. Бахтін) – розвиток культури через гру та в грі. Герменевтика (В. Дільтей, Л. Вітгенштейн) – тлумачне мистецтво – традиція та засоби тлумачення багатозначних текстів, які не піддаються уточненню.

Основний принцип постмодерністської ідеології: відкритість усіх зв’язків, спілкування усіх з усіма. Відчуття себе людиною настільки (стільки разів), скільки мов ти знаєш.

Етапи розвитку постмодернізму:

Модернізм та постмодернізм: порівняльний аналіз

Цивілізаційна основа культури
модерну постмодерну

¨ Індустріальне суспільство – товаровиробництво ¨ Державний тип міжнародних відносин. ¨ Демократія. ¨ Ліберальна ідеологія. ¨ Криза модернізму.

¨ Постіндустріальне суспільство –виробництво знань та інформації ¨ Глобалізація. ¨ Демократія. ¨ Ліберальна ідеологія. ¨ Повернення до традиції, зближення з масовою культурою.

Зміст

модернізму постмодернізму

¨ Лінійний прогрес людства.   ¨ Домінування майбутнього над минулим і дійсним, нового над старим.

¨ Втрата віри у зумовленість прогресу. ¨ Умовні відмінності між старим і новим. ¨ Відродження образу циклічності історії (“вічного повернення того ж самого”). ¨ Культуротворчість – безкінечне цитування.

Ідеал
модернізму постмодернізму

¨ Свобода самовиразу художника. ¨ Герой – носій індивідуальної свідомості. ¨ Витончений стиль і цілісність розповіді.

¨ Маніпулювання чужими художніми кодами. ¨ Проголошення смерті автора (Ж. Бодрійяр). ¨ ¨ Герой з “розірваною” свідомістю. ¨ Звучить банальна мова, синтез багатьох стилів і “масової культури”.

Мета постмодернізму

¨ Максимально скоротити дистанцію між мистецтвом і реальністю.

¨ Презентація об’єктів, фактів, живого людського досвіду, а не дійсності.

Ознаки постмодернізму

§ Ціннісний плюралізм: зсув жанрів, високого і низького, елітарної та масової культури, еклектизм, ретроспектива, уведення елементів гротеску та іронії.

§ Мистецтво “розігрує” реальність, витіснення реальності симулякром (віртуальним світом).

§ Стильовий синкретизм: гібридність, гіперреалізм, деканонізація традиційних естетичних цінностей.

§ Мовна гра, цитатність, фрагментарність і принцип монтажу, іронія, пародія, самопародія, стилізація, компіляція, колаж, розрив просторово-часової послідовності дій.

§ Повернення до сфери приватного життя:зниження іміджу суспільної людини.

§ Релігійно-духовна проблематика: розквіт різноманітних сект і обрядів, різноманітних видів фундаменталізму, поганських ритуалів, езотеризм, окультизм, спіритизм, сатанологія; східні дієти, екологічне спрямування, медитація.

§ Культ тілесності.

§ Гедонізм (мистецтво як втілена насолода).

§ Естетизація потворного, “сміття культури”.

§ Культура надлишку: перенасиченість значень, нестача оцінювальних суджень.

§ Непевність статусу суб’єкта художньої творчості: творець, ремісник, медіум?

§ Переорієнтація мистецтва з твору – на процес; з автора – на публіку; з вічного – на скороминуще; з шедевра – на посередність, середовище.

Література

США: Д. Селінджер, Г. Міллер, І. Хассан. Мексика: Г. Маркес, Х. Борхес, Х. Кортасар. Німеччина: К. Г. Юнг (глибинна психологія).

Література експерименту. Італія: У. Еко “Ім’я троянди”. Франція: новий роман: А.Р. Грійє, Ж.-Ф. Туссен, Ф. Бон. США: рух бітників: Дж. Керуак, Дж. Д. Селінджер.

Література абсурду та жорстокості. США: С. Беккет, Ж. Жене, Е. Йонеско, Т. Пінчон, К. Воннегут; К. Кізі (“Над гніздом зозулі”).

Література руїн. Німеччина: група 47: Г.В. Ріхтер, А. Андерш, В. Вайраух. Росія: М.М. Бахтін.

Література вимислу (неокласицизм): Англія: А. Крісті, Дж. Вайт, А. Кларк. США: А. Азімов, Р. Шеклі, Р. Бредбері, К. Саймак, Г. Каттнер. Франція: Ф. Тристан. СРСР (Росія): І. Єфремов, брати Стругацькі, К. Буличов.

Література екзистенціалізму: Франція: Ж.-П. Сартр, А. Камю. Англія: Дж. Оруелл (“1984”), Е. Берджесс (“1985”, Механічний апельсин”). США: Н. Мейлер. Україна (СРСР): О. Гончар, П. Загребельний, Ю. Збанацький, В. Козаченко.

Фотографія. Росія: Е. Семенов.

Дата добавления: 2015-05-09