Тема 9. Дізнання та досудове слідство

87. Поняття, значення, завдання стадії досудового розслідування. Форми досудового розслідування.

За законом (ст. 111 КПК) переважна більшість кримінальних справ повинна проходити стадію досудового розслідування. Винятком мо­жуть бути лише справи приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК) та справи з протокольною формою досудової підготовки матеріалів. Од­нак досудове розслідування і в таких справах проводиться, якщо ці злочини вчинені неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні, пси­хічні вади не може самостійно здійснювати своє право на захист, або це визнає за необхідне прокурор.

Стадію досудового розслідування можна визначити як діяльність органів дізнання, дізнавача, слідчого, прокурора зі збирання, перевір­ки, й оцінки доказів, на підставі яких установлюються обставини, що мають значення в справі, викривається і притягується як обвинуваче­ний, особа, що скоїла злочин, застосовуються заходи щодо виявлення обставин, які сприяли вчиненню злочинів, приймаються заходи щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Стадія досудового розслідування має, по-перше, чітко окреслені межі в системі кримінального процесу — від постанови про порушен­ня кримінальної справи до винесення остаточного рішення, яким за­вершується провадження розслідування (складання обвинувального висновку, винесення постанови про закриття справи, направлення справи до суду з метою прийняття заходів примусового чи виховного характеру, з метою звільнення від кримінальної відповідальності); по-друге стадія має свою процесуальну форму та свій зміст, що визна­чаються її завданнями.

Завдання стадії досудового розслідування полягають у: 1) швидко­му та повному розкритті злочину та притягненні осіб, винних у його вчиненні, до участі в справі як обвинувачених і охорони від необгрунто­ваного притягнення осіб, не причетних до вчинення злочину; 2) вжиття заходів до відшкодування шкоди, завданої злочином; 3) виявлення причин учинення злочину та умов, які цьому сприяли, і вжиття захо­дів до їх усунення (ст.ст. 2, 23, 23-1, 29 КПК).

Хоча на відміну від стадії головного судового розгляду кримінально- процесуальний закон і не проводить чіткого поділу на певні етапи (частини) досудового розслідування, але все ж таки умовно можна ви­різнити чотири етапи, які повинна пройти кожна кримінальна спра­ва, перш ніж вона надійде до суду: 1) провадження після порушення справи невідкладних та інших слідчих дій для з'ясування події зло­чину й участі в ньому конкретних осіб; 2) виконання процесуальних дій, пов'язаних із притягненням особи як обвинуваченої, пред'яв­ленням їй обвинувачення, її допитом, вжиття запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу (відсторонення обвинувачено­го від посади тощо); 3) збирання й перевірка всіх інших необхідних доказів, що підтверджують або спростовують обвинувачення, обтяжу­ють чи пом'якшують кримінальну відповідальність обвинуваченого; 4) виконання процесуальних дій, пов'язаних із закінченням розсліду­вання, зі складанням відповідного підсумкового документа й належ­ним спрямуванням справи.

Досудове розслідування як процесуальна діяльність має дві фор­ми, а саме досудове слідство і дізнання.

Головною або провідною формою досудового розслідування вва­жається досудове слідство, яке здійснюється слідчими прокурату­ри, органів внутрішніх справ, СБУ та слідчими податкової міліції (ст. 102 КПК). Дізнання проводиться органами дізнання, переліче­ними в ст. 101 КПК.

Між формами розслідування — слідством і дізнанням немає прин­ципових розбіжностей. Проте за чинним законодавством орган дізнан­ня не має права розслідувати справу в повному обсязі зі складанням підсумкового процесуального документа й передавати справу до суду. Дізнання може лише передувати досудовому слідству, але не заміню­вати його.

До суб'єктів права розслідування злочинів слід віднести: слідчого, органи дізнання та їх начальників, дізнавачів, а також начальників слідчих підрозділів (відділення, відділу, управління), які мають пра­во брати участь у провадженні досудового слідства та особисто прова­дити його в повному обсязі, користуючись при цьому повноваження­ми слідчого (ч. 2 ст. 114-1 КПК), а також і прокурор, який має право брати участь у провадженні досудового слідства і дізнання, виконую­чи як окремі слідчі дії, так і проводити розслідування у будь-якій справі (п. 5 ч. 1 ст. 227 КПК).

88. Поняття, види, строки дізнання.

Кримінально-процесуальне законодавство (ст. 104 КПК) встановлює і дві форми дізнання в кримінальних справах: 1) дізнання в справах про злочини, що не є тяжкими; 2) дізнання в справах про тяжкі злочини.

Після порушення кримінальної справи про злочин, що не є тяжким, орган дізнання, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, провадить слідчі дії до встановлення особи, яка вчинила цей злочин (ч. 1 ст. 104 КПК). Відповідно до ч. 1 ст. 108 КПК opган дізнання провадить у цій справі слідчі дії у строк не більше 10 днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка вчинила злочин,

У разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у порядку, передбаченому ст. 165-2 КПК, дізнання провадиться у строк не більше п'яти діб з моменту обрання запобіжного заходу (ч. З ст. 108 КПК). Продовження вказаних строків законом не передбачено.

Виняток з цього правила встановлено ст. 6 7 Кодексу торговельного мореплавства України, де зазначено, що капітан морського судна, яке перебуває в далекому плаванні, має право затримати особу за підозрою у вчиненні злочину до передання її відповідним правоохоронним орга­нам у першому порту України, або може направити цю особу на інше судно, зареєстроване в Україні, що може бути виконано з об'єктивних причин у 10-денний строк.

Якщо особу, яка вчинила злочин, що не є тяжким, не встановлено, дізнання у справі зупиняють із дотриманням вимог, передбачених ч. 3 ст. 206 КПК. Дізнання у справах про злочин, що не є тяжким, закінчу­ється направленням справи слідчому для провадження досудового слідства або закриття справи лише з підстав, передбачених ст. 6 КПК (ч. 2 ст. 109 КПК).

Рішення про направлення справи слідчому для провадження досу­дового слідства викладають у постанові, яку затверджують начальни­ки органу дізнання та прокурор.

У разі порушення кримінальної справи про тяжкий злочин орган дізнання на підставі ч. 2 ст. 104 КПК зобов'язаний передати її слідчо­му через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у строк не більше 10 днів з моменту порушення справи. Строки дізнання і в цьому випадку не можуть бути продовжені. Орган дізнання зобо­в'язаний закінчити дізнання у цій кримінальній справі складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слід­ства, незалежно від того, чи встановлено особу, яка вчинила злочин, чи ні. Цю постанову затверджують начальник органу дізнання та про­курор. Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, що його вчинила, орган дізнання продовжує вико­нувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки (ч. 3 ст. 104 КПК).

89. Зупинення та закриття справи органами дізнання.

Після порушення кримінальної справи про злочин, що не є тяж- ким, орган дізнання, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка вчи­нила цей злочин (ч. 1 ст. 104 КПК). Відповідно до ч. 1 ст. 108 КПК орган дізнання проводить у цій справі слідчі дії у строк не більше 10 днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка вчинила злочин.

У разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у порядку, пе­редбаченому ст. 165-2 КПК, дізнання провадиться у строк не більше п'яти діб з моменту обрання запобіжного заходу (ч. 3 ст. 108 КПК). Продовження вказаних строків законом не передбачено.

Якщо особу, яка вчинила злочин, що не є тяжким, не встановлено, дізнання у справі зупиняють із дотриманням вимог, передбачених ч. 3 ст. 206 КПК. Зупинення дізнання у кримінальних справах на підставі пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 206 КПК не допускається, оскільки ці норми пе­редбачають зупинення у справі тільки щодо обвинуваченого, а органи дізнання не наділені законом правом приймати рішення про притяг­нення особи як обвинуваченого.

Дізнання у справах про злочин, що не є тяжким, закінчується на­правленням справи слідчому для провадження досудового слідства або закриття справи лише з підстав, передбачених ст. 6 КПК (ч. 2 ст. 109 КПК).

Рішення про направлення справи слідчому для провадження досу­дового слідства викладають у постанові, яку затверджують начальни­ки органу дізнання та прокурор.

У разі порушення кримінальної справи про тяжкий злочин орган дізнання на підставі ч. 2 ст. 104 КПК зобов'язаний передати її слідчо­му через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у строк не більше 10 днів з моменту порушення справи. Строки дізнання і в цьому випадку не можуть бути продовжені. Орган дізнання зобов'я­заний закінчити дізнання у цій кримінальній справі складанням по­станови про направлення справи для провадження досудового слід­ства, незалежно від того, чи встановлено особу, яка вчинила злочин, чи ні. Цю постанову затверджують начальник органу дізнання та про­курор. Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, що його вчинила, орган дізнання продовжує вико­нувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслід­ки (ч. 3 ст. 104 КПК).

Кримінальну справу може бути закрито органом дізнання лише з підстав, передбачених ст. 6 КПК (ч. 2 ст. 109 КПК). Ця постанова про­курором не затверджується, йому направляється копія цієї постанови протягом доби.

Дата добавления: 2015-05-07