Тема: тиреотоксикози

Клінічна практика та багаточисленні наукові дослідження останніх десятиліть вказують на значний ріст частоти захворювань щитоподібної залози, зокрема дифузного токсичного зоба.

Дифузний токсичний зоб - захворювання автоімунної природи, в основі якого лежить гіперфункція щитоподібної залози, що супроводжується її гіперплазією. У 1840 році окуліст Базедов в клінічній картині виділив основні ознаки - тріаду: зоб, тахікардію, витрячкуватість. Захворювання частіше виникає у віці від 20 до 50 років, переважно у жінок. Співвідношення кількості хворих жінок і чоловіків складає 10-12:1. Пусковим механізмом у розвитку захворювання є порушення біосинтезу тиреоїдних гормонів з надлишковою секрецією тироксину в судинне русло, а також активація реверсії тироксину в трийодтиронін в клітинах тиреочутливих тканин.

3. Навчальна мета:

3.1. Знати:

· визначення поняття “тиреотоксикоз”, “гіпертиреоз”, дифузний токсичний зоб”;

· анатомію, вади розвитку щитоподібної залози;

· сучасні погляди на етіологію дифузного токсичного зобу;

· основні патогенетичні механізми розвитку тиреотоксикозу;

· класифікацію дифузного токсичного зобу за ступенем збільшення залози, за ступенем важкості тиреотоксикозу;

· основні патоморфологічні зміни щитоподібної залози при тиреотоксикозі;

· особливості клінічної симптоматики та характер перебігу тиреотоксикозу;

· діагностичні можливості додаткових методів дослідження (лабораторних, інструментальних, променевих, радіоізотопних) при тиреотоксикозі, покази та протипокази до їх проведення;

· диференційну діагностику тиреотоксикозу;

· покази і протипокази до оперативного лікування;

· основні клінічні ознаки ендокринної офтальмопатії та методи визначення очних симптомів, принципи лікування.

· сучасну інтерпретацію змін з боку серцево-судинної системи, органів дихання, травлення, опорно-рухового апарату та нервової системи;

· методи лікування тиреотоксичного кризу;

· принципи передопераційної підготовки хворих;

· методи оперативних втручань та профілактику інтраопераційних ускладнень;

· основні принципи ведення післяопераційного періоду у хворих на тиреотоксикоз.

3.2. Вміти:

· на основі збору анамнезу визначити основні патогенетичні чинники тиреотоксикозу у обстеженого хворого;

· проводити клінічне обстеження хворих з дифузним токсичним зобом;

· оцінити ступінь важкості перебігу тиреотоксикозу;

· правильно трактувати очні симптоми і прояви офтальмопатії;

· проводити диференційну діагностику дифузного токсичного зобу з іншими захворюваннями щитоподібної залози;

· аналізувати результати дослідження крові на вміст тиреоїдних гормонів, інтерпретувати дані ультразвукового дослідження, комп’ютерної томографії та пункційної біопсії;

· сформулювати обгрунтований клінічний діагноз;

· визначити покази і протипокази до оперативного лікування;

· призначити диференційоване лікування хворим на тиреотоксикоз на етапі підготовки хворого до операції;

· вибрати оптимальний метод оперативного лікування для конкретного хворого;

· скласти план ведення післяопераційного періоду;

· надати невідкладну допомогу при тиреотоксичному кризі та гіпопаратиреозі;

· визначити реабілітацію хворих в післяопераційному періоді.

· оформити медичну документацію.

3.3. Опанувати практичні навички:

· збору скарг та анамнезу у хворого на тиреотоксикоз;

· огляду хворого та методику пальпаторного обстеження щитоподібної залози;

· визначення очних симптомів;

· методикою підготовки хворого до дослідження тиреоїдних гормонів, УЗД та комп’ютерної томографії;

· проведення пункційної біопсії;

· надання невідкладної допомоги при тиреотоксичному кризі;

· методикою підготовки хворих до оперативного лікування;

· методикою післіопераційного ведення хворих.

Дата добавления: 2015-05-09