Друга світова війна в Україні та її культурні наслідки

Голокост і трагедія українських євреїв у період Другої світової війни

Становлення німецького «нового порядку» було тісно пов’язане з «остаточним вирішенням єврейського питання». Напад на Радянський Союз став вирішенням планомірного і систематичного знищення нацистами та їх посібниками єврейського населення спочатку на території СРСР, а згодом всієї Європи. Цей процес отримав назву Голокост.

Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. 29 вересня 1941 р. тут за один день було знищено 33 711 євреїв. Далі протягом 103 тижнів окупанти щовівторка і щоп’ятниці здійснювали у Бабиному Яру розстріли людей різних національностей, переважно євреїв (загалом 150 тис. чоловік).

За наступаючою німецьою армією рухались спеціально створені чотири айнзацгрупи (дві з них діяли в Україні), які мали знищувати «ворожі елементи», особливо євреїв. Але їх методи масових убивств були визнані неефективними для «остаточного вирішення» (айнзацгрупи знищили в Україні близько 500 000 євреїв). У січні 1942 р. нацистське керівництво приймає рішення про створення на території Польщі шести таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Маданек, Освенцім, Белжець), до яких вивозились євреї з західних областей України. Для концентрації євреїв перед знищенням створювалась система гетто та єврейських житлових кварталів.

Створення таборів смерті супроводжувалось масовим винищенням населення гетто, яких в Україні нараховувалося понад 350. На території СРСР протягом 1941-1942 рр. було ліквідованно майже всі гетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці. Загалом на території України знищено близько 1,4-1,6 млн євреїв.

Фашисти здійснювали тиск на українське населення, щоб не доспустити з їхнього боку допомоги євреям. Однак відомо тисячі фактів допомоги євреям з боку українців, навіть із ризиком для власного життя. Тільки в Галичині, за неповними даними, відомо 100 фактів покарання українців за переховування євреїв. 1755 укаїнців на 2001 р. за рятування євреїв удостоєні парламентом Ізраїлю почесного звання «Праведник світу».

Не будет преуменьшением говорить, что двадцатый век внёс необратимые изменения в наш мир, причём изменения, не стоящие ни в каком сравнении с теми переменами, которые встречало человечество прежде. Немало этому поспособствовал стремительный научно-технический прогресс, буквально взорвавший все отрасли жизни человека, прочно укоренившийся даже на бытовом уровне. И всё же самую разительную перемену можно наблюдать в мышлении людей. Ранее в рамках обычной эволюции духовного плана происходила постепенная смена идеалов, ценностей, приоритетов, образа жизни. Кровопролитные войны двадцатого века заставили этическую составляющую человека развиваться с доселе непредставимой скоростью, изменили взгляды на мир, отобразились во всех слоях жизни вплоть до культуры и языка. Наиболее отчётливое представление об этих явлениях можно получить, обратившись к искусству – зеркалу происходящего в мире, возможно, зачастую даже более информативному, чем медиа или документальные хроники.

Вторая мировая война нанесла Украине большой вред: материальный ущерб составил приблизительно 286 млрд крб, уничтожено 714 городов и посёлков городского типа, 28 тыс. сёл, 16,5 тыс. промышленных предприятий, а самое главное – общие демографические потери во время Второй мировой войны составили ок. 14 млн человек.

После Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. украинские города, восстановленные из руин, изменили свой внешний облик. При восстановлении городов (например Севастополя), строительстве новых, а также при реконструкции и застройке Крещатика в Киеве зодчие стремились к величественной репрезентативности образов, применяли разнообразный архитектурный декор. Характерны совмещение функциональной чёткости планировки, лаконизма форм и применения монументально-декоративных композиций, в чём наблюдается влияние Второй мировой войны на Украину, победа в ней усилиями украинского народа и гордость за эту победу.

Тема борьбы советского народа в годы Великой Отечественной войны заняла одно из ведущих мест в укр. живописи 1950-1970-х гг. (В. Г. Пузырьков и др.). Романтическим пафосом были исполнены полотна, посвященные военным сюжетам (М. М. Божий, А. М. Лопухов, Г. С. Мелихов, М. И. Хмелько, В. В. Шаталин и др.).

В любом роде искусства ХХ и ХХІ века обойти тематику мировых войн невозможно. Обе, и в особенности Вторая, эти войны были феноменом, с которым человек ранее не встречался: трагические события сотрясли весь мир, раскроили его на части, заставили людей посмотреть на него другими глазами. Масштабность жестокости людей однозначно противопоставилась героизму, самоотверженности и преданности идеалам. Нельзя не отрицать, что войны и периоды пересмотра приоритетов человечества случались и прежде. Но что-то, что задело бы такие огромные массы людей и принесло такие огромные разрушения и трагедии, случилось впервые. Таким образом, за последний век значительное количество произведений искусства было создано под впечатлением от войны. Они отличаются глубокой эмоциональной насыщенностью, драматичностью, нередко идеологизмом.

Дата добавления: 2015-05-09