Дослідить процес виникнення політекономії та її місце в системі економічних наук

Метаданные

Наличие метаданных и средств их представления конечным пользователям - это один из основополагающих факторов успешной реализации Хранилища Данных. Более того, без наличия актуальных, максимально полных и легко понимаемых пользователем описаний данных Хранилище Данных превращается в обычный, но очень дорогостоящий электронный архив.

Первая же задача, с которой сталкиваешься при проектировании и реализации системы Хранилищ Данных, заключается в необходимости одновременной работы с самыми разнородными внешними источниками данных, несогласованностью их структур и форматов, масштабами и количеством архивов, которые должны быть переработаны и загружены. И при построении такой системы разработчику сложно обойтись без высокоуровневых средств описания информационной модели системы. Причем эта модель должна содержать описания не только целевых структур данных в БД Хранилища, но и структур данных в источниках их получения (различных информационных системах, архивах, электронных справочниках и т. д.), правила, процедуры и периодичность их выборки и выгрузки, процедуры и места согласования и агрегации.

Здесь следует сделать несколько замечаний относительно выбора конкретных средств проектирования. Как уже было сказано выше, характерными свойствами аналитической системы, являются:

• разнородность компонентов;
• ориентированность на нерегламентированную работу с данными.

Рассмотрим, как это влияет на выбор и требования к средствам проектирования. С одной стороны, из-за разнородности программных и системных компонентов, образующих Хранилища, и малой доли регламентированных пользовательских приложений, чаще всего результатом проектирования системы будет не готовый к исполнению программный продукт (что является обычным требованием для средств проектирования СОД), а база метаданных, содержащая всестороннее многоуровневое описание целевой информационной системы. С другой стороны, как будет показано ниже, в аналитических системах именно вопросы полноты, актуальности, простоты использования и понимания метаданных приобретают особую актуальность.

1. Меркантилізм. Прибічники цієї школи осн. дже­релом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме ба­гатство ототожнювали з накопич. металевих грошей (золотих і срібних). Погляди предст-ків цієї школи від­ображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження кап-лу та роз-ку зовн-ої торгівлі. Представники: А.Монкретьєн, Т.Манн, Д.Юм.

Фізіократи. перенесли акценти дослідж. зі сфери обігу безпосередньо в сферу вироб-ва. Але джерелом багатства вважали тільки пра­цю у сільськогосп-му вироб-ві. Вважали, що про­мисловість, транспорт і торгівля — безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існув. і не прибуткова для суп-ва. Представники: Ф. Кене,

Класична політ. економія. Виникла з розв-ом капіталізму. її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосе­реджують увагу на аналізі екон. явищ і законом-тей роз-ку всіх сфер суп-го вироб-ва, прагнуть розкрити екон-ну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму К.

Марксизм. Засновники: К. Маркс і Ф. Енгельс дослідж. сис-му законів капітал-ого суп-ва з позицій робітничо­го класу. Зробили аналіз роз-ку форм варт-ті, запропонува­ли свої концепції додаткової вартості грошей.

Інституціоналізм представники: Т. Веблен, розглядають екон-ку в якій відносини між господарюючими суб'єктами склад-ся під впливом як екон-их, правових, політ-их, соціологічних і соці­ально-психологічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють.Д, корпорації, профспілки.

Неокласичний синтез —представники: (Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринк-го і держ-го регулюв. екон-их процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки.

Маржиналізм. —Дослідж. маржиналістів ґрунт-ся на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витра­ти". М. викор-є кілький аналіз, екон.-математичні методи і моделі, в основі яких ле­жать суб'єктивно-психологічні оцінки екон-их дій інди­віда. Представники: К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

Неокласицизм. Досліджує та розвиває ідеї клас-ої політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує не­обх-ть втруч. Д. в екон-ку, розглядає ри­нок як саморегульовану екон-ну сис-му, здатну само­стійно встановити необх-ну рівновагу між сукупним попи­том та сукупною пропозицією.

Монетаризм — теорія, яка пропонує відмову від актив­ного втруч. Д. в екон-ку і приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначал-го фактора у формуванні екон-ої кон'юнктури, розв-ку вироб-ва і зміні обсягів ВНП.

Кейнсіанство —теорія, яка обґрунтовує об'єктивну необх-ть активного втруч. Д. в регулюв. ринк. екон-ки шляхом стимулювання сукуп. попиту и інвестицій через проведен­ня певної кредитно-бюджетної політики. Засновником те­орії є видатний англійський економіст Дж. М. Кейнс.

2.Розкрийте предмет політичної економії та її функції. Методи пізнання економічних явищ.

Предметом є виробничі відносини, які виникають між людьми в процесі суспільного виробництва з приводу використання обмежених ресурсів у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ з метою задоволення потреб індивіда і суспільства.

Методи:

1. Діалектика

2. Наукова абстракція (виділення найсуттєвіших основних ознак певного явища).

3. Аналіз і синтез.

4. Індукція і дедукція

5. Історичний і логічний методи

6. Економічне моделювання

7. Економічний експеримент

Ф-ії:

Пізнавальна. політекономія досліджує і пояснює економічні явища і процеси, і тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал.

Методична. Політична економія виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває економічні закони і принципи господарювання, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.

Практична. Цю функцію політекономія виконує, обгрунтовуючи економічну політику держави, розробляючи рекомендації, концепції, програми щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання.

Виховна. Полягає у формуванні в людей (суб’єктів господарської діяльності) сучасного економічного мислення, економічної культури, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки і дають можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи.

Прогностична. Виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому, прогнозів довгострокових програм розвитку суспільного виробництва з урахуванням можливих результатів.

Визначення предмета політичної економії	Школа (автори)
Вчення про закони домашнього господарства, домоводства.	Давньогрецькі та давньоримські мислителі
Наука про створення, примноження та розподіл багатства нації.	Меркантилісти, фізіократи, класична політекономія
Наука про в-чі відносини і закони, що управляють в-вом, розподілом, обміном та споживанням благ на різних етапах розвитку людського сус-ва.	Марксисти
Сучасні західні економісти визначають економічну теорію як науку про:
- сферу індивідуальних і суспільних дій людини, що найтіснішим чином пов’язана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту;	А. Маршалл
- дії людини у процесі вибору обмежених ресурсів для виробництва різних товарів;	П. Самуельсон
- діяльність людини за умов рідкості ресурсів;	Е. Долан
- вивчення поведінки людей як зв’язку між метою та обмеженістю засобів, що можуть мати альтернативні шляхи застосування;	Дж. Робінсон
- ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини.	К.Р. Макконнелл С.Л. Брю

3.Дослідить поняття та типи економічної системи, її структура і зміст.

Економічна система – це сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. Інакше кажучи – це спосіб організації національної економіки.

Елементи економічної системи

1. Продуктивні сили

2. Економічні відносини

3. Механізм господарювання

Традиційна екон-ка харак-ся багатоукладністю екон-ки, збереж-ям натурально-общинних форм господарювання, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою інфраст-ою, найпростішими формами орг-ції праці і вироб-ва, бідністю населення. Риси трад ек: замкнуте натуральне господарство, безпосередній зв’язок виробництва і споживання, залежність від природних чинників, ручна праця, нерозвинена система поділу праці.

Ринкова економ. система ґрунтується на 3 блоках: 1.свобода вибору 2.Нерозвинена система поділу праці конкур-ія і вільне ціноутворення; 3. право влас-ті. Всі макро- та мікроекономічні процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, створення доходів тощо) регул-ся ринк. механізмом на основі вільної конкуренції. Втручання Д. в економ. процеси виважене. Усі економічні рішення приймаються ринковими суб’єктами самостійно на свій страх і ризик.

Командна екон. сис-ма харак-ся монополією держ-ої влас-ті, розпорядником якої виступає держ. апарат, відсутністю вільних товарно-грошових відносин, концентрацією в руках єдиного політ-го й екон-го центру всіх важелів впливу на господ-ку діял-ть підприємств, значної частини додат-го продукту. Їй притаманні затратність вироб-ва, несприятливість до НТП, зрівняльний розподіл резул-тів вироб-ва, відсутність матер-их стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит (особливо товарів народго споживання) тощо. Риси: монополія державної власності, відсутність вільних ринкових відносин, обмеження самостійності господарюючих суб’єктів, машинна і ручна праця, нерозвинена система поділу праці.

Змішана екон. сис-ма. Сис-ми, у яких викор-ся і взаємодіють ринково-конкурентний і держ. регулятори вироб-ва, назив-ся змішаними. Мета такого сполучення полягає в тому, щоб зберегти переваги ринкового саморегулюв. екон-ки з одночасним усуненням його негативних ефектів. Це ставить визначені межі масштабам і формам утручання Д. в екон. процеси. Д. органи не можуть викор-ти такі методи, як фіксація цін, визначення обсягу вироб-ва і розміру прибутку, тому що це з неминучістю призведе до відключення ринк. механізму. Переважно Д. викор-є непрямі методи, що змінюють поведінки автономних суб’єктів шляхом взаємозв’язку їхніх приватних інтересів із загальнонаціональними пріоритетами.

4.Проаналізуйте відносини власності та їх зміст в економічній системі. Відносини власності в Україні.

Власність – це сукупність виробничих відносин між людьми з приводу привласнення ними об’єктів власності, в першу чергу засобів виробництва, які породжують право володіння, користування й розпорядження цими об’єктами та результатами їх функціонування. В. визначає:

- умови поєднання робітника з засобами вироб-ва;

- відносини між людьми з приводу привласнення засобів і резул-ів вироб-ва;

- умови розпорядження й викор-ня факторів вироб-ва.

Екон. зміст власності визначається ступенем роз-ку продуктивних сил і вироб-их відносин, тобто самим вироб-ом, і є об’єктивною категорією, яка виражає реально існуючі суспільно-економічні відносини, становить їх головний зміст.

Відносини В. мають не тільки екон., а й юрид-й зміст. Привласнення і відчуження матеріальних умов вироб-ва – це екон. аспект В.. Ці відносини закріпл-ся законодавчо. Юрид. відносини реаліз-ся через тріаду власницьких правомочностей – володіння, розпорядження, використання, доповнену відповідальністю.

Володіння – документальна фіксація права власності.

Розпорядження - управління об’єктом власності.

Використання – застосування об’єкта власності.

Відповідальність – ефективне функціонування об’єкта власності, відшкодування збитку заподіяного об’єкту власності.

Приватизація – це процес відчуження майна державної власності на користь громадян та юридичних осіб у вигляді передачі їм у приватну колективної чи змішаної форми власності.

Стратегія роздержавлення і приватизація передбачали: по-перше, створити нового власника, здатного конкурувати на ринку товарів і послуг; по-друге, підвищити ефективність виробництва на макро- і мікрорівні; по-третє, забезпечити передумови для залучення закордонних та вітчизняних інвесторів, щоб за їхньою допомогою здійснити структурну перебудову виробництва, збільшити експортний потенціал країни. Передбачалося поповнити державний і місцевий бюджети коштами від проданих об’єктів державної власності, що давало можливість пом’якшити гострі соціально-економічні проблеми, пов’язані з боргами по заробітній платі та пенсіях.

5.Визначте типи економічних систем, їх основні риси та відмінності. Економічна система України, її особливості та риси.

Традиційна екон-ка харак-ся багатоукладністю екон-ки, збереж-ям натурально-общинних форм господарювання, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою інфраст-ою, найпростішими формами орг-ції праці і вироб-ва, бідністю населення. Риси трад ек: замкнуте натуральне господарство, безпосередній зв’язок виробництва і споживання, залежність від природних чинників, ручна праця, нерозвинена система поділу праці.

Ринкова економ. система ґрунтується на 3 блоках: 1.свобода вибору 2.Нерозвинена система поділу праці конкур-ія і вільне ціноутворення; 3. право влас-ті. Втручання Д. в економ. процеси виважене. Усі економічні рішення приймаються ринковими суб’єктами самостійно на свій страх і ризик. Риси сис-ми: відкрита договірна система опосередкований зв’язок між виробництвом та споживанням машинна праця залежність від чинників, вироблених людино розвинена система суспільного розподілу праці

Командна екон. сис-ма харак-ся монополією держ-ої влас-ті, розпорядником якої виступає держ. апарат, відсутністю вільних товарно-грошових відносин, концентрацією в руках єдиного політ-го й екон-го центру всіх важелів впливу на господ-ку діял-ть підприємств, значної частини додат-го продукту. Їй притаманні затратність вироб-ва, несприятливість до НТП, зрівняльний розподіл резул-тів вироб-ва, відсутність матер-их стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит (особливо товарів народго споживання) тощо. Риси: монополія державної власності, відсутність вільних ринкових відносин, обмеження самостійності господарюючих суб’єктів, машинна і ручна праця, нерозвинена система поділу праці.

Змішана екон. сис-ма. Сис-ми, у яких викор-ся і взаємодіють ринково-конкурентний і держ. регулятори вироб-ва, назив-ся змішаними. Мета такого сполучення полягає в тому, щоб зберегти переваги ринкового саморегулюв. екон-ки з одночасним усуненням його негативних ефектів. Це ставить визначені межі масштабам і формам утручання Д. в екон. процеси. Д. органи не можуть викор-ти такі методи, як фіксація цін, визначення обсягу вироб-ва і розміру прибутку, тому що це з неминучістю призведе до відключення ринк. механізму. Переважно Д. викор-є непрямі методи, що змінюють поведінки автономних суб’єктів шляхом взаємозв’язку їхніх приватних інтересів із загальнонаціональними пріоритетами.

Дата добавления: 2015-05-09