Контрольна робота №20

1.Особливості виконання вишукувальних та проектних робіт ландшафтного проектування.

Вишукувальні роботи при ландшафтному проектуванні автомобільних доріг повинні виконуватись комплексними вишукувальними партіями з дорожників та архітекторів.

На передпроектній стадії при наявності проектів районного планування на карти масштабу 1:50 000 або 1: 100 000 слід нанести:

межі ландшафтних зон в районі прокладання траси;

межі зон відпочинку, заповідників, межі зелених зон міст, водоохоронних зон тощо;

об’єкти, які можуть бути домінантами.

За матеріалами аерофотозйомок, топографічним планам будь-яких масштабів, матеріалам перед проектних розробок повинні бути визначені:

А) орієнтовні межі та склад архітектурних басейнів;

Б) місцезнаходження найбільш помітних опуклостей поздовжнього профілю, які можуть слугувати межами архітектурних басейнів;

В) техніко-економічні, господарські, соціальні, історичні особливості траси, які можуть вплинути на стиль архітектурного та художнього оформлення траси, розміщення стоянок.

Для визначення об’єму по озелененню виконують окомірну зйомку придорожніх насаджень з прив’язкою їх до осі траси в масштабі 1: 500. Ландшафтні групи, які не підлягають реконструкції, позначаються контуром, групи дерев, які підлягають реконструкції, деталізуються за висотою, діаметром, породою (форма крони, стволу).

На дендрологічних ескізах роблять малюнки ландшафтних груп з виділенням місць реконструкції.

Під майданчики відпочинку, складні примикання, ділянки порушеного рельєфу роблять топографічну зйомку в масштабі 1: 500 – 1: 1000.

Планування робіт, а також будівництво, реконструкці та капітальний ремонт доріг з врахуванням ландшафтно-архітектурного проектування повинні передбачатись в проектах та робочих проектах на будівництво та реконструкцію доріг та їхніх ділянок, робочих проектах на капітальний ремонт доріг.

2. Узгодження земляного полотна з ландшафтом. Сильно пересічений рельєф.

При сильно пересіченому рельєфі місцевості для кращого вписування дороги в ландшафт крутість укосів виїмок і насипів слід змінювати як по висоті, так і по довжині дороги залежно від значення робочих відміток. Для найкращого поєднання форм земляного полотна з ландшафтом необхідно:

влаштовувати пологіші укоси, чим менше робочі відмітки насипів і виїмок. Найпростіше досягти цього можна, прийнявши постійний розмір підошви укосу, відповідний крутості укосу 1:1,5 в місці найбільшої глибини виїмки;

поряд з округленням кромок земляного полотна використовувати плавні форми переходу елементів земляного полотна в навколишні елементи рельєфу, наприклад, заповнюючи пазухи з верхових сторін насипів на узгір'ях або зрізаючи горби, що утворюються у виїмках на узгір'ях з низових сторін укосів;

на ділянках переходу з виїмок в насипі влаштовувати дуже пологі укоси із закладанням від 1:7 до 1:12, що сприяє зменшенню заносимості дороги снігом;

у місцях, де дорога перетинається шляхопроводами, прилеглим ділянкам земляного полотна додавати геометрично правильні контури такі, що плавно переходять через 20-40 м в обтічні поперечні профілі;

при довгих затяжних виїмках приблизно постійної глибини, які доводиться влаштовувати з укосами постійного закладання, для розчленовування одноманітного вигляду укосів використовувати посадку декоративних груп дерев і чагарників;

надлишковий грунт, що отримується при розробці виїмок, в першу чергу, використовувати для засипки знижених місць рельєфу з одночасною рекультивацією для передачі сільському господарству, а при неможливості цього - відсипати поблизу дорогі відвали, що оформляються на основі проектів, розроблених ландшафтним архітектором;

застосовувати роздільне трасування проїзних частин автомагістралей на косогорних ділянках, оскільки трасування по схилах в сильно пересіченій місцевості автомагістралей з розділовою смугою вимагає виконання значних об'ємів земляних робіт для розміщення широкого земляного полотна на полиці і в напіввиїмці-напівнасипі. При цьому дорога починає різко виділятися на місцевості, погіршуючи вигляд ландшафту великими голими поверхнями укосів. Особливо помітно це буває на схилах, покритих лісом. Економічніше рішення досягається при влаштувані проїзних частин на уступах в різних рівнях, що ефективно вже при різницях висот проїзних частин більше 0,1 м. Перехід від загальної траси до ділянок ступінчастого, роздільного трасування допускається лише на ділянках кривих в плані (рис. 1).

Рис.1. Способи переходу від звичайного розташування проїзних частин до ступінчастого на автомагістралях з розділовою смугою: а, би, в - подовжні профілі і плани траси; г - поперечний профіль

При цьому не повинна порушуватися плавність траси обох напрямів, і кожна з проїжджих частин повинна задовольняти нормативам плану і подовжнього профілю, прийнятим для автомагістралі в цілому.

У складних умовах рельєфу також застосовують самостійне трасування обох проїжджих частин. В цьому випадку ведеться трасування як би двох паралельних доріг, по кожній з яких відбувається однобічний рух у відповідних напрямах. Складним є в даному випадку забезпечення враження єдиної дороги. Для цього проїзні частини повинні періодично зближуватися.

Дата добавления: 2015-05-07