Цілі та інструменти економічної політики

В умовах перехідної економіки: економічна політика держави має бути спрямована не на абстрактну мету переходу до ринку (що дуже нагадує таку саму абстрактну мету переходу до комунізму), а на створення конкретних форм ринку, які базуються на реальній конкуренції та підвищенні ефективності як конкретних підприємств (мікрорівень), так і суспільного виробництва загалом (макрорівень), при одночасному недопущенні моно­полізації економічної влади.

Визначивши зв'язок економічної теорії з економічною політикою, слід дати відповідь на запитання про те, звідки беруться нормативні акти, за допомогою яких держава регу­лює процеси в суспільстві.

Нормативні акти, в яких реалізуються засоби й інструменти економічної політики, є результатом політичних дій держави. За допомогою політичної пропозиції держава через вибори, політичні партії, спілки, громадські організації задовільняє політичний попит.

Отже, економічна політика являє собою не просто нормативний, а глибоко суб'єктив­ний процес, спрямований на досягнення мети нормативної економіки, що стає можливим у ході погодження політичного попиту і політичної пропозиції.

Безпосереднім носієм (суб'єктом) економічної політики виступає держава в особі державного апарату різних рівнів влади, законодавчих і судових установ. Тому у вузькому розумінні слова можна говорити про державну економічну політику. Та оскільки форму­ється політика не лише органами трьох гілок влади, а й центральним (емісійним) банком, засобами масової інформації, групами тиску, політичними партіями і громадськими організаціями, профспілками, спілками підприємців, то в широкому розумінні під еконо­мічною політикою розуміється відповідний спосіб дій практично всіх членів суспільства.

Економічна політика держави, ЇЇ економічні функції формуються сьогодні в резуль­таті складного механізму взаємодії та боротьби інтересів різних верств населення. Така політика є результатом певного консенсусу цих інтересів, їх рівнодіючою силою. Функ­ція держави як інструмента реалізації класових економічних інтересів обмежується, все більше поступаючись її загальноекономічним і загальносоціальним функціям. Керую­чись пріоритетами забезпечення соціальної стабільності, держава може проводити еко­номічну політику навіть всупереч тимчасовим інтересам панівних верств населення, звичайно на певному відрізку часу. Сучасна діалектика економіки і політики є основою для формування інститутів правової держави.

Дата добавления: 2015-05-09