Предмет економічної діагностики

Предмет та методи економічної діагностики

Розділ 1. Діагностика підприємства в конкурентному середовищі

Ключові терміни і поняття: предмет та завдання економічної діагностики,види економічної діагностики, особливості економічної діагностики підприємства, методи економічної діагностики, етіологічна діагностика, симптоматична діагностика, стандартні, класифікаційні, особливі діагностичні зіставлення, інформаційне забезпечення.

Ринкова економіка функціонує внаслідок дії великої кількості незалежних підприємців. Здійснюючи свою діяльність кожен із них не є цілком самостійним, оскільки входить до різноманітних мереж створення цінності товарів. Він постійно перебуває у зв’язках із постачальниками сировини і покупцями своїх товарів, логістичними центрами і каналами збуту, іншими партнерами. Підприємці на ринку знаходяться в стані конкуренції з суперниками, які пропонують такі ж самі товари, товари-замінники, суміжні та доповнюючи товари. Для успішної реалізації угод необхідна достовірна інформація про контрагентів, їх спроможність виконувати умови договорів та сплачувати рахунки. Для реалізації стратегій та планів треба знати своїх конкурентів, їх сильні та слабкі сторони, особливості товарів, які пропонуються на ринках, і багато інших відомостей. Досвід показує, що успіх діяльності в ринкових умовах пов’язується з вибором виду діяльності, доступністю ресурсів, вмінням орієнтуватись серед ризиків, на які так багата ринкова економіка, своєчасно відвертати атаки з боку конкурентів, налагоджувати взаємовигідні контакти з постачальниками та покупцями. Тому, при здійсненні господарської діяльності на ринках завжди виникає потреба в з’ясуванні причин успіху та поразок, сильних та слабких сторін третіх осіб. Допомогти підприємцю в вирішенні такого складного завдання може систематичний комплексний економічний аналіз, який: досліджує економічні процеси в їх взаємозв’язку;

виявляє позитивні та негативні фактори, вимірює їх вплив;

розкриває тенденції та пропорції розвитку, знаходить резерви поліпшення діяльності;

оцінює обґрунтованість та виконання планів, програм, проектів;

дозволяє приймати оптимальні рішення в управлінні господарською, виробничою та фінансовою діяльністю.

Проте, проведення комплексного аналізу є дуже клопіткою роботою, передбачає розгляд великої кількості характеристик господарської діяльності за тривалий час. Для аналізу необхідно накопичувати спеціальні бази даних і відводити значний час на виконання розрахунків та узагальнення отриманих результатів.

Але, дуже часто необхідна інформація є недоступною, ретельно охороняється, позиціонується як комерційна таємниця. Доступ до неї має дуже обмежене коло осіб. Отримати достовірну інформацію можна приклавши зусилля і витративши певну кількість грошей і не факт, що на момент отримання, актуальність її не буде втрачена. Власники комерційної інформації не завжди оприлюднюють достовірні відомості. Навмисне спотворення інформації, існування окремих міфів та стереотипів стосовно деяких суб’єктів, різноспрямовані інтереси і позиції перешкоджають проведенню неупередженого дослідження.

Успішність господарської діяльності на ринках залежить від вчасної реакції підприємця на вимоги зовнішнього та внутрішнього середовища і орієнтації виробничої, комерційної, посередницької та інших видів діяльності на задоволення потреб споживачів. У багатьох виникає потреба в тому, щоб провести такі оцінки оперативно і своєчасно. Для детального аналізу з його складними методиками виконання, збиранням великого обсягу інформації просто не має часу.

Проведення аналізу часто є неможливим, оскільки обмеженим є обсяг даних первинного обліку та статистичної інформації, що узагальнюється органами державної статистики і розкривається для широкого загалу. Швидкі зміни в зовнішньому середовищі, що оточує будь-які об’єкти, ускладнення внутрішньої архітектоніки багатьох із них, все це вимагає оперативного виявлення сил, які приводять їх в дію, і адекватної реакції на події, що відбуваються на ринках. Навіть державні органи дуже часто мають потребу в тому, щоб оцінити ті чи інші явища, які не підлягають систематичному статистичному спостереженню і не фіксуються статистичними органами.

Одним із засобів, який допомагає позбавитись подібних проблем є діагностика.

Термін діагностика походить від латинського «diagnosties», що означає здатність розпізнавати. Він традиційно використовується в медицині. З розвитком психології та зростанням її впливу на виховання дітей і підлітків цей термін все частіше зустрічається в педагогіці. По мірі ускладнення конструкцій машин, механізмів, комп’ютерів проводять діагностику складних технічних засобів, комп’ютерів, автомобілів, обладнання тощо. В повсякденному житті при вживанні слова діагноз мається на увазі констатація результатів дослідження когось або чогось, висновок за цими результатами на підставі показників, нормативів, характеристик [2; c. 387].

В економічній сфері діагностика розглядається як визначення стану об’єкта, предмета, явища чи процесу управління за допомогою реалізації комплексу дослідних процедур, як пошук в них вузьких ланок і вузьких місць - стверджують Г.В. Осовська і О.А. Осовський [4; c. 642]. Іноді цей термін тлумачать як процес оцінки (на основі комплексу методичних прийомів) стану об'єкта, предмета, явища чи процесу, що дає змогу виявити в них слабкі ланки та «вузькі місця» [1].

Місце та зміст діагностики економічних об’єктів розглядається науковцями неоднаково. Окремі дослідники розглядають економічну діагностику дуже вузько, зводячи її лише до діагностики фінансового стану. «…займатися діагностикою – це означає розглядати фінансовий стан підприємства, використовувати так, щоб виявити в динаміці симптоми явищ, які можуть затримати досягнення поставленої мети і вирішення завдань піддаючи небезпеці плановану діяльність» - засвідчує французький дослідник Б. Коласс [5]. А фінансова діагностика, на думку Виборової Е.Н., це частина фінансового аналізу, аккумулючого знання про фінансовий стан об’єкта діагностики, причинах та перспективах змін [10].

В публікаціях, авторами яких є викладачі кафедри економіки підприємства КНЕУ діагностика розглядається як обов’язковий ланцюг між діяльністю з конкретизації місії підприємства та формуванням стратегічного простору для підприємства. [новітні.тенденції…; с. 53].

Ряд інших вчених вважає, що діагностика це: аналіз та оцінка економічних показників роботи підприємства на основі окремих результатів і іншої інформації з метою оновлення можливих перспектив розвитку підприємства і наслідків поточних управлінських рішень. В результаті діагностики формуються висновки щодо необхідності прийняття певних рішень [4; c.12].

Поширеною також є думка про те, що діагностика є лише методом аналізу стану внутрішнього середовища організації, встановлення проблем та вузьких місць, які спричиняють відхилення та деформації об’єкта від норми чи цілі, виявлення потенційно сильних та слабких сторін, що впливають на формування та реалізацію ефективної стратегії організації. Це дозволяє вважати діагностику частиною економічного аналізу [6]. В книзі групи російських авторів «Корпоративний менеджмент. Справочник для профессионалов» [11; с. ] пропонується застосовувати термін діагностика та аналіз в однаковому розумінні. Зазначені автори розглядають діагностику як «комплексну діагностику», яка дозволяє виявити ключові проблеми компанії, що їх необхідно вирішити в межах удосконалення бізнесу і менеджменту, і отожнють діагностику з ситуативним аналізом.

В книзі українських авторів І.Р. Залуцького, В.М, Цимбал, С.Г. Шевченка використовується термін «діагностичний аналіз», який застосовується для: «визначення об’єктивного стану обраних параметрів у діяльності підприємства і їхня інтерпретація для формування висновків і рекомендацій з оцінки поточного стану підприємства». Вони вважають, що діагностичний аналіз застосовується тільки на рівні підприємства і проводиться з метою прийняття стратегічних і тактичних управлінських рішень. У випадку, якщо підприємство не може чи не хоче реалізувати результати діагностичного аналізу – проведення діагностики буде тільки додатковим навантаженням на персонал і в наступному відіб’ється на зниженні активності персоналу та за рахунок небажання виконувати роботу не має реального результату [12; c. 195].

В підручнику авторів Гетьмана О.А. і Шаповал В.М. навпаки зазначається, що економічний аналіз є частиною діагностики і входить в систему діагностики у вигляді економічних методів [7].

Відмінності в висловлюваннях показують, що єдиний погляд на сутність економічної діагностики досі не сформований. Хоча очевидно, що між економічною діагностикою та економічним аналізом існує певний зв'язок. Але існують і відмінності, оскільки економічна діагностика:

Економічна діагностика проводиться з метою розпізнавання стану об'єкта в умовах, коли:

важлива інформація є або недоступною, або обмеженою, або застарілою;

дані бухгалтерського обліку та звітності не розкривають суті досліджуваного явища;

безпосередній доступ до об'єкта діагностування та відомостей про нього закритий;

використання класичних методів економічного аналізу потребує значних ресурсів, часу, великого обсягу інформації і тому є недоцільним.

Все це відрізняє діагностику від економічного аналізу. І дозволяє стверджувати, що д іагностика це особливий вид аналітичної діяльності з пізнавання економічних об’єктів, економічних процесів і економічних явищ.

Діагностика в більшості випадків допомагає оцінити явища, які не підлягають систематичному статистичному вимірюванню, не підлягають оприлюдненню і не є очевидними. В методичному посібнику “Економічна діагностика” [13; c. ] авторами висловлюється думка про те, що первинне розуміння терміну діагностика полягає в визначенні його як спроможності розпізнавання стану за прямими та непрямими ознаками. Якщо віднести зазначене до економічної діагностики, то можна судити про діяльність економічного об’єкта за прямими ознаками, які виявляються із конкретних результатів діяльності на ринку, статистичної звітності, відомостей, які економічний об’єкт бажає сповістити про себе широкому загалу. Але, як показує досвід мало хто з них ризикне повідомляти про себе негативні дані. Тому, виникає потреба в ідентифікації непрямих, опосередкованих ознак, що сигналізують про ймовірну втрату платоспроможності, довіри, авторитету.

З теорії відомо, що про насування реальної загрози можуть свідчити окремі слабкі попереджуючі сигнали. Вони не завжди помітні із даних державної статистики, фінансової звітності, інших публічних джерел. Крім того, статистична і фінансова звітність, яку подають підприємства, відображає їхній стан в минулому, а її результати складаються та оприлюднюються із значним запізненням. Дізнатись про реальне становище можна, розуміючись на певних особливостях і закономірностях розвитку, співставляючи оперативну інформацію, що надходить з різних джерел, виявляючи окремі закономірності в результатах або поведінці, що можуть мати наслідком недоліки, розкривають плани та наміри, приховану силу або слабкість. Зміни, які відбуваються в сучасному світі створюють нагальну потребу в своєчасному розпізнаванні процесів за поточними опосередкованими ознаками. Економічна діагностика акумулює знання, які допомагають визначити економічний стан об’єкта, що діагностується, на основі об’єктивних даних, відомостей, які він сам готовий сповістити, інформації, яка є загальнодоступною, а також і відомостей та оцінок, що надходять з різноманітних джерел.

Практикуючі фахівці, які займаються економічною діагностикою, діють на ринках з метою отримання винагороди за свою працю. Їх робота повинна бути якісною, достовірно відображати реальні процеси, не вводити в оману клієнтів та бізнесове оточення. При цьому важливо оперативно досліджувати явища і процеси і своєчасно виявляти ознаки, що попереджують про небезпеку, кризу, катастрофу або навпаки засвідчують нормальний стан. Для полегшення своєї діяльності на основі попередньо проведеної наукової роботи вони створюють спеціальні документи методичного характеру, в яких визначається зміст, характер, послідовність робіт, які виконуються. Часто такі методичні розробки підлягають публікації, публічному обговоренню, погодженню фаховою громадськістю, провідними спеціалістами, державними органами. Тому, в даному курсі навчальна дисципліна«Економічна діагностика» розглядається, як набір випробуваних популярних методик, які дозволяють швидко і якісно дати достовірну своєчасну оцінку об'єкта, що підлягає діагностуванню, з використанням різноманітної інформації, індикаторів, індексів, коефіцієнтів та мультиплікаторів, що прямо або опосередковано засвідчують виконання окремих функцій, досягнення певних станів, реалізацію процесів.

В світі накопичений великий обсяг наукових досліджень і практичних прикладних розробок, які свідчать про існування закономірностей в поведінці економічних об’єктів, прямих та непрямих ознак, що дозволяють завчасно виявити негативні тенденції. Роботи таких вчених, як Є. Альтман. Дж. Тофлер, Бівер та інших дозволяють заздалегідь виявляти схильність до банкрутства. Всесвітньо відомі матриці BCG, МсКinsey допомагають оцінити перспективність товарного портфелю підприємства та опосередковано свідчать про конкурентоспроможність його товарів. Модель Du Рont показує зв'язок між ефективністю та задоволенням інтересів різних груп впливу на підприємство (акціонерів, інвесторів, керівників). Система ZVEI, розроблена Центральним союзом електротехнічної промисловості Німеччини, дозволяє сформувати загальне уявлення про процеси розвитку підприємства. Експертна система діагностики та аудиту фінансово-господарського стану підприємства, розроблена аудиторською фірмою «АУРУМ» допомагає дійти до висновку щодо ефективності використання капіталовкладень, розподілу прибутку, ліквідності активів [ 18; c. ]. Окремі документи, правила, норми розробляються органами державної влади і управління в межах наданих законодавчо повноважень і містять вимоги щодо обовязкової реалізації діагностичних процедур, як наприклад, періодичне проведення аудиту публічних акціонерних товариств, рейтингування фінансових установ, отримання дозволів Антимонопольного комітету України тощо.

За економічним змістом діагностика це оперативне, упереджуюче, профілактичне дослідження, за допомогою якого своєчасно оцінюється вплив негативних чинників, заздалегідь виявляються ймовірні економічні наслідки, приймаються управлінські рішення стосовно явища, процесу, функції, об’єкта, що діагностуються.

Економічна діагностика дозволяє швидко здійснити достовірну оцінку силами сторонніх і часто незалежних відносно об’єкта осіб. Методиками економічної діагностики часто користуються зовнішні відносно об’єкта діагностики спеціалісти: аналітики, інвестори, аудитори, оцінювачі, рейтингові агентства, торгівці цінними паперами, кредитні інспектори, а також кредитори, менеджери, державні, міжнародні, громадські організації тощо.

Економічна діагностика - дослідницький творчий процес. Вона дозволяє оперативно виявляти вплив різноманітних чинників на об’єкт діагностики, вимірювати їх, засвідчувати необхідність заходів щодо подолання негативних чинників та посилення впливу позитивних, проводити нагляд за їх динамікою, оцінювати оптимальність управління, виявляти внутрішні та зовнішні можливості, або небезпеки для успішної діяльності. Діагностика базується на системному підході і комплексному врахуванні різних чинників, якісному підборі необхідної інформації і є важливою функцією управління.

Загалом можна стверджувати, що економічна діагностика це особлива процедура, яка:

має чітко визначену мету та призначення;

застосовується в тих випадках, коли аналіз проводити недоцільно (відведений незначний час) і неможливо (відсутня системна інформація про предмет, явище або процес);

базується на спеціальних методиках, запропонованих науковцями та практикуючими консультантами, органами державної влади;

охоплює широке коло джерел інформації, результатів спостережень, достовірних відомостей та фактів, що можуть об’єктивно оцінити явище, процес, функцію;

враховує не тільки прямі але і непрямі ознаки, що опосередковано свідчать про наявність і значущість важливих подій та їх наслідки;

здійснюється на комерційних засадах;

проводиться сторонніми відносно об’єкта, що діагностується, особами на професійній основі;

допомагає поглянути на проблеми з точки зору незалежного стороннього фахівця.

Об’єктом економічної діагностики є система господарської діяльності країни, галузі, сукупності суб’єктів господарювання, окремого підприємства або організації, структурного підрозділу, товар, майно, процес, функція.

Суб'єктом діагностики є фізична особа, яка володіє певними знаннями і навичками (дослідник, аналітик, аудитор, оцінювач), юридична особа, яка здійснює професійну діяльність в сфері консалтингу, рейтингування, управлінської, організаційної діагностики, фінансова установа, уряд, орган державної влади і управління, місцевого самоврядування, неурядові, міжнародні, громадські організації.

Завданнями економічної діагностики є наступні:

розробка методик проведення діагностики, як послідовності діагностичних процедур, спеціальних методів і прийомів;

створення, підтримання, оновлення інформаційних баз даних про об’єкти діагностики, їх оточення, нормативне та правове регулювання;

практична реалізація діагностичних процедур з метою виявлення змін в стані об’єктів діагностики, за прямими та непрямим ознаками, встановлення потенціалу, стійкості, рівноваги, диспропорцій, порушень, причин відхилень від нормального, найкращого, оптимального стану, постановки загального «діагнозу»;

надання спеціалізованих консультацій стосовно діагностичних процедур, методик, способів та результатів їх застосування.

Дата добавления: 2015-05-09