Праця молоді

Особливості прийняття на роботу неповнолітніх

Неповнолітні до 16 років, як правило, до роботи не допускаються.

У виняткових випадках і за згодою батьків дозволяється приймати на роботу осіб, які досягай 15 років, а учнів, які досягли 14 років, якщо це не завдає шкоди їх здоров'ю та навчанню.

Всі неповнолітні обов"язково проходять медичний огляд.

Заборонено використовувати їх працю на важких, шкідливих, небезпечних та підземних роботах.

Для підприємств і організацій встановлюються норми зарахування на роботу і професійне навчання молодих людей, які закінчили навчання, а також тих, яким не виповнилося 18 років.

Відмова у прийнятті на роботу і профнавчанні вказаних осіб може бути оскаржена у суді.

Роботи, на яких

забороняється застосування праці осіб молодше

вісімнадцяти років

Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Медичні огляди осіб молодше вісімнадцяти років

Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.

Заборона залучати працівників молодше вісімнадцяти до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні

Норми виробітку для молодих робітників

Забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних та надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

Для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягай вісімнадцяти років.

Оплата працівників молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості

щоденної роботи

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Відпустки працівникам

молодше вісімнадцяти років

Щорічні відпустки працівникам молодше вісімнадцяти років надаються в літній час або, за їх бажанням, в будь-яку іншу пору року на строк 31 календарний день.

Обмеження звільнення працівників молодше вісімнадцяти років

Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії у справах неповнолітніх.

ТРУДОВІ СПОРИ

Трудовий спір

- суперечності між суб'єктами трудового права з приводу їх трудових прав і обов'язків.

*) Індивідуальні трудові спори - це розбіжності, які виникають між працівником з одного боку, і власником або уповноваженим ним органом - з другого, з питань, що постають при застосуванні

законодавства про працю, а також при укладанні колективних, трудових договорів або при встановленні нових і зміні чинних соціально-економічних умов праці.

**) Колективні трудові спори -розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладання чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю.

Сторони колективного трудового спору (конфлікту)

Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) є:

на виробничому рівні - наймані працівники (окремі категорії найманих

працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник;

на галузевому, територіальному рівнях -. наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних оди­ниць чи профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

на національному рівні - наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи

(представники) на території більшості адміністративно-територіальних оди­ниць України.

Уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення такого спору (конфлікту).

*)КТС

обирається загальними зборами трудового колективу з кількістю працівників не менше 15 осіб. Вона є обов'язковим первинним органом для розгляду всіх спорів, за винятком, -спори суддів, прокурорів, слідчих розглядаються у порядку підлеглості

Строк звернення до КТС

- з місяці з моменту порушення справи, КТС повинна розглянути справу у 10-денний строк.

На засіданнях КТС мають бути присутні не менш 2/3 членів КТС.

Рішення приймається більшістю голосів присутніх на засіданні. Рішення КТС може бути оскаржене у 10-денний строк від дня вручення витягу з протоколу засідання КТС.

У випадках невиконання рішення КТС, вона надає працівникові посвідчення, що має силу виконавчого листа.

Наступною інстанцією у розгляді трудових спорів є районні (міські) СУЛИ

**) Районні (міські) суди (Стаття 232 КЗпП)

розглядають трудові спори: • за заявами працівників, де немає КТС;

за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 КЗпП; • за заявою керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділу та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб, митних органів, державних

податкових інспекцій, яким

присвоєні персональні звання, і службових осіб державної

контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади

державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також

громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладанні дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 КЗпП;

• за заявою власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

• за заявами працівників у питаннях застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і профспілковим органом підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав. Безпосередньо в районних (міських)

судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:

1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в

установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів - при наявності дитини віком до чотирнадцяти років;

4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;

5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.

Дата добавления: 2015-05-09