Живопис. Театральне мистецтво

Різновиди	Характеристика
Зорове втілення задуму (теми, сюжету) здійснюється за допомогою композиції та малюнка	- композиція - (від лат. сomposition - складання, розміщення) - це побудова художнього твору, співвідношення окремих його частин та елементів, що обумовлена його ідейно-образним змістом, характером і призначенням; - малюнок - це один з основоположних способів зображення видимого світу в образотворчому мистецтві. Передає обрис, форму, структуру фігур та предметів, розташування їх у просторі
Основні види живопису відповідно до призначення	- монументальне мистецтво - вид образотворчого мистецтва, розрахований на масове сприйняття в ансамблі з архітектурою або ландшафтним середовищем. Об’єднує архітектурні та скульптурні монументи та пам’ятники на площах та вулицях, настінний розпис в екстер’єрах та інтер’єрах; - станкове мистецтво - термін, яким визначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер; у живописі - картина, в скульптурі - статуя, погруддя і таке інше. У добу Київської Русі - це ікони; - декоративно-прикладне мистецтво - галузь художньої творчості, мета якої художньо-естетичне формування середовища людини. Доробки декоративно-прикладного мистецтва кваліфікують за призначенням (різноманітні предмети домашнього побуту, меблі, тканини тощо), матеріалу (кераміка, фарфор, фаянс), за технікою виконання (художнє різьблення, декоративний розпис, вишивка, набійка, художнє лиття, гончарне виробництво, гобелен, ювелірне виробництво, чеканка тощо). Складова частина декоративно-прикладного мистецтва - елементи декору; - театрально-декоративне та кіно-декораційне мистецтво - вид образотворчого мистецтва, що відтворює просторово-предметне середовище у спектаклях, кіно- та телефільмах; - мініатюра (фр. мiniature) - твір образотворчого мистецтва невеликого розміру, що потребує витонченої техніки виконання. До мініатюр відносяться книжкові ілюстрації та невеликі портретні зображення, виконані емаллю, гуашшю, аквареллю на папері, кістці, металі, фарфорі. Термін «мініатюра» застосовують також відповідно до доробок літератури, а також музичного, театрального, циркового мистецтва.
Жанри живопису відповідно до тематики	- побутовий, який відображає повсякденне громадське або особисте життя. Як самостійний жанр сформувався у ХVІІ ст.; - історичний, присвячений зображенню подій історичного минулого та видатних явищ сучасності. Як самостійний жанр визначився в епоху Відродження, подальший розвиток отримав у мистецтві ХVІІ - ХІХ ст.; - батальний (від італ. battaglia - бій, битва), що відображає теми війни та воєнного життя. Остаточно сформувався у ХVІ - ХVІІ ст. - портретний (фр. рortrait) - зображення конкретної людини або групи людей. За призначенням, специфікою форми та характером виконання розрізняють портрети станкові (картина, бюст, графічний лист) та монументальні (монумент, фреска, мозаїка); парадні й інтимні; сатиричні (шаржі), портретні рельєфи на меморіальних дошках, медалях, монетах; портретні мініатюри; автопортрет. Зародився у ХVІ ст. і досяг високого розвитку у ХVІІІ - ХІХ ст.; - пейзажний (фр. рaysage, від pays - країна, місцевість), в якому об’єктом зображення є природа. В європейському мистецтві почав формуватися у ХVІ - ХVІІ ст., подальший розвиток отримав у ХІХ - на початку ХХ ст.; - натюрморт (фр. nature morte - мертва природа) - живописне зображення неістот, як правило - предметів домашнього посуду, плодів, квітів, забитої дичини тощо; - міфологічний, який запозичує сюжети із міфології. Початок бере з первісного мистецтва та античності. Широко використовувався митцями Відродження, бароко та класицизму; - релігійний - це передусім іконопис, а також світський живопис на релігійні сюжети; анімалістичний (від фр. аnimal - тварина) - це зображення тварин. Відомий з часів пізнього палеоліту. Як самостійний жанр сформувався у ХVІІ ст.